Тема 1: Вступ до всесвітньої історії. Первісне суспільство та його роль в історії людства.

План:

1. Історичне джерело та його види.

2. Системи літосчислення та періодизація всесвітньої історії.

3. Особливості життя людей в первісному суспільстві.

1. Історичне джерело та його види.

Перш, ніж розпочати вивчення історії стародавнього світу, варто замислитися над тим, як можна дізнатися про далеке минуле людства. Для цього історики використовують історичні джерела – речові і писемні пам'ятки, залишені попередніми поколіннями. Історичне джерело — це все, за допомогою чого ми можемо пізнати минуле.

Типи історичних джерел:

– Письмові (зафіксовані на папірусі, пергаменті, папері). Стародавні рукописи і книги, написи на стінах будинків і храмів, різноманітні документи і тексти законів, праці стародавніх істориків — це писемні джерела.

– Речові (їх вивчає археологія, музеєзнавство). Залишки стародавніх поселень і поховань, знаряддя праці і побуту, одяг, зброя і прикраси належать до речових джерел.

– Усні (фольклорні джерела). Цінними історичними джерелами є міфи, казки, пісні, народні перекази, що належать до усних джерел.

– Етнографічні (народні повір'я, обряди). Етнографія чи етнологія — наука, що вивчає життя різних народів;

– Лінгвістичні (на основі вивчення мов);

– Кіно-фотодокументи та фонодокументи.

Головне місце серед історичних джерел займають письмові тексти — хроніки, документи, листи і т.п. — їх називають первинними історичними текстами (першоджерелами).

У ході вивчення першоджерел створюються історичні праці — статті, монографії, підручники — їх називають вторинними історичними текстами (вторинними джерелами).

Писемність була винайдена людством зовсім недавно — близько 5 тис. років тому. Події, які відбувалися до цього, досліджує археологія — наука, яка вивчає історію за речовими джерелами. Ретельні дослідження предметів, знайдених археологами під час розкопок, «розповідають» історикам про життя давніх людських спільнот.

2. Системи літосчислення та періодизація всесвітньої історії.

Важливим для вивчення історії стародавнього світу є визначення давності подій.

В різні часи і в різних народів для цього користувалися різними календарями і різними системами літосчислення, наприклад:

1. Давньогрецька - від перших олімпійських ігор, що відбулися 776 року до нашої ери.

2. Римська - від заснування Риму (753 р. до н.е.).

3. Візантійська/православна - бере початок з міфічного створення світу, яке нібито відбулося в 5508 році до нашої ери.

4. Арабсько-мусульманська - від події, яка позначається словом хіджра (переселення пророка Магомета до Мекки, 622 рік нашої ери).

5. Сучасне європейське літосчислення пов'язане із вшануванням Ісуса Христа — засновника християнської релігії. Його народження стало початковою віхою для прийнятого зараз літочислення, яке називається «наша ера». Всі історичні події, що відбулися до цієї дати, вважаються такими, що відбудися «до нашої ери» пишуться скорочено — «до н. є.». У старих книгах можна зустріти відповідне йому скорочення — до Р. X. (до Різдва Христового).

Науковці поділяють всесвітню історію на чотири великі періоди: історію Стародавнього світу, історію Середніх віків, Нову історію та Новітню історію.

1. Історія Стародавнього світу охоплює проміжок між доісторичним періодом і початком середньовіччя у Європі. При цьому в інших регіонах планети часові межі стародавнього світу можуть відрізнятися від європейських.

Також історики виділяють писемний період історії людства. Він розпочався близько п’яти тисяч років тому (поява клинопису у шумерів). Існує також поняття "античність". Воно пов’язане з історією Давніх Греції та Риму (від перших Олімпійських ігор 776 року до н. е. чи від заснування Риму у 753 році до н. е.) і завершується зникненням Західної Римської імперії у 476 році до н. е.

2. Історія Середніх віків (Середньовіччя). Середньовіччя в сучасній періодизації всесвітньої історії охоплює період від краху Західної Римської імперії в V ст. до епохи Великих географічних відкриттів на рубежі XV—XVI століть.

3. Нова історія (історія Нового часу). Нова історія – це період всесвітньої історії, який розпочався після середньовіччя. Він починається у XV-XVI століттях. Головними подіями, які розпочинають Нову історію, стало відкриття Христофором Колумбом Америки у 1492 році та діяльність Мартіна Лютера у 1517 році, яка спричинила церковну Реформацію. Закінчується цей період, на думку більшості істориків в 1918 р. (із завершенням Першої світової війни).

4. Новітня історія (історія Новітнього часу) починається з 1918 року (від завершення Першої світової війни) і тривав до 1991 р. (на думку іншої частини істориків, він триває до сьогодення). Радянські історики починали цей період від Великої Жовтневої соціалістичної революції, яка, на їхню думку, розпочала новий етап в історії людства, названий побудовою комунізму.

Новітня історія – складний і суперечливий період, позаяк він найближчий до нас у часі, і нам надто складно оцінювати різні історичні події об’єктивно.