PomitkinaLV

•Не нав'язувати свої вимоги, оберігати достоїнство партнера.

•Розуміти користь тимчасової розлуки. Партнери можуть набриднути один одному, а розлука дозволяє зрозуміти, наскільки сильно любиш свою другу половину і як її в цей час не вистачає.

•Стежити за собою. Неакуратність, хаотичність породжують ворожість і можуть викликати серйозні наслідки.

•Мати почуття міри. Уміння спокійно й доброзичливо сприймати критику. Важливо підкреслювати в першу чергу достоїнства партнера, а потім у доброзичливій формі вказувати на недоліки.

•Усвідомлювати причини й наслідки невірності.

•Не вдаватися у відчай. Зіткнувшись зі стресовою ситуацією в подружньому житті, було б невірно «гордо» розійтися й не шукати виходу. Але ще гірше зберігати хоча б зовнішню рівновагу шляхом принижень і погроз.

Таким чином, при динамічному підході до сімейних проблем подружні дисгармонії (порушення) взаємин аналізуються з погляду внутрішньої мотивації поведінки обох чоловіка й жінки. Поточні сімейні конфлікти розглядаються з урахуванням минулих конфліктів, а також прикладів колишніх емоційно забарвлених стосунків. При цьому оцінюється вплив сім'ї, у якій виріс кожний із подружжя, враховується властива їй атмосфера, врівноваженість, спокій, розподіл прав і обов'язків між батьком і матір'ю, наслідування досвіду батьків.

Як одиницю аналізу сімейних структур широко використовують поняття трикутника. У цілому трикутники – це будь-які взаємини з трьома каналами зв’язку. У кожнім куті знаходяться предмет, група людей, або діяльність. Основний сімейний трикутник складається з батька, матері і дитини. Основною гіпотезою припущення, що взаємини будь-яких учасників трикутника залежать від третьої сторони, і будь-яка діада в трикутнику є функцією двох інших. Наприклад, чим більша дистанція між чоловіком і дружиною, тим ближче один з них до третього учасника трикутника, до дитини або когось з батьків.

Структура трикутника зручна для опису механізму силового тиску, коли хто-небудь із членів родини намагається заручитися підтримкою третього або створити з ним коаліцію з метою одержання більшого впливу. При середній напрузі в трикутнику, як правило дві сторони почувають себе комфортно, а

81

одна знаходиться в конфлікті. Якщо напруга в трикутнику занадто велика для трьох, включаються інші люди, і всі організовуються в серію взаємозалежних трикутників. Емоційні сили продовжують переміщатися з одного активного трикутника в інший (цей процес називається тріангуляцією) і, зрештою, осідають в одному трикутнику доти, поки система залишається досить спокійною. Коли напруга в сім’ї досить велика, а можливості внутрішньосімейних трикутників вичерпані, сімейна система прагне тріангулювати кого-небудь ззовні, наприклад, психолога або психотерапевта. Трикутник – не завжди патологічна річ у сім’ї, з маленькою дитиною, наприклад, він цілком природний, але якщо трикутник забезпечує стабільну ситуацію в умовах незрілої системи, то він зупиняє її розвиток.

Окремого психологічного аналізу заслуговує таке явище як сімейна сварка. Для егоцентричних особистостей сварка є майже бажаним явищем, адже в примиренні партнери знаходять задоволення. Істероїдні особистості знаходять психологічну вигоду, деякі члени сім’ї на свідомому та несвідомому рівні відчувають тягар від наслідків сварок, для інших безглуздість сварок стає очевидністю, вони продовжують життя, а в пам’яті залишається: «Плюс ще одна сварка..».

Часто причиною сварок є небажання розуміти один одного й відсутність навичок розуміння. До навичок розуміння відносять рефлективність, вміння подивитися на себе з іншого боку.

Сварка – це конфлікт самооцінок, прагнення підтримати власну зарозумілість й власну самооцінку. Сварка завжди містить особистісні звинувачення. Під впливом довготривалих сварок псується характер, гордощі, нетерплячість, негнучкість трансформують позитивні особистісні якості в негативні, у результаті сумісне життя стає неможливим.

Однією з форм прояву високої зарозумілості є психологічна експлуатація партнера. Проявляється психологічна експлуатація у таких випадках: 1) у психологічній розрядці емоцій та агресій; 2) у перекладанні відповідальності; 3) один партнер викликає співчуття до себе, коли іншому необхідна підтримка; 4) залучення близьких у свої власні проблеми.

Можливі тільки три варіанти закінчення сварок: перший варіант - один партнер визнає себе винним, другий – хтось із

82

учасників сварки бере вину на себе, третій – обоє винні. Звичайно, третій варіант є найбільш сприятливим, якщо партнери сваряться, то висновок один – винні обоє. Уникнути сварок можливо, якщо людина володіє навичками керування власним емоційним станом, та навичками саморегуляції, якщо підвищувати особистісну стресостійкість шлюбних партнерів, розвивати емоційний інтелект членів сім’ї.

Зазвичай, партнерам під час сварок рекомендують дотримуватися наступних правил:

1.Обговорювати саму сварку, тобто звужувати тематику суперечки.

2.Не згадувати про невдачі іншого («Ти сам…», «Ти завжди так…», тощо).

3.Не казати слів, які можуть скривдити, не переходити на особистості.

В роботі «Феномен емоційного вигоряння в сім’ї» О.Я.Кляпець обґрунтувала поняття «сімейний стрес» і «емоційне вигоряння в сім’ї. Емоційне вигоряння в сім’ї характеризується зниженням зацікавленості сімейним життям, сімейними справами, поступовим зникненням мотивації, пов’язаної з сімейними взаємостосунками, зниженням ефективності виконання своїх сімейних обов’язків та загальними психосоматичними порушеннями. Стресори, що спричиняють виникнення сімейного стресу, складають наступні три блоки:

І. Соціально-психологічні фактори: матеріальне благополуччя, наявність професійної діяльності, наявність соціальнопсихологічної підтримки.

ІІ. Зміст сімейних взаємостосунків: рольовий баланс, обсяг роботи (перебір ролей та функціональних обов’язків одним з шлюбних партнерів, повсякденна рутинізація домашніх обов’язків неминуче призводить до хронічної втоми, емоційного і фізичного виснаження та, як наслідок, стресу), шлюбно-сімейні домагання, особливості сімейних взаємостосунків.

ІІІ. Індивідуально-особистісні властивості: властивості темпераменту, особистісні якості.

Таким чином вчені виокремлюють такі компоненти емоційного вигоряння в сім’ї:

1. Сімейна ситуація, що викликає стрес.

83

2.Емоційне переживання сімейної ситуації – те, які почуття виникають у людини внаслідок сімейного стресу, яким емоційним станом вона реагує та як справляється з цими переживаннями.

3.Когнітивна оцінка сімейної ситуації – те, як людина оцінює чи інтерпретує складну для неї ситуацію.

4.Поведінкові наслідки емоційного вигоряння. Нездатність справлятися з труднощами, обумовленими сімейними взаєминами, може проявлятися в різних патернах поведінки: від агресії до ухиляння. Також особистість, що переживає вигоряння, може виявляти девіантні поведінкові форми.

5.Сомато-вегетативні наслідки. Перетворення сімейного життя на хронічний стрес, нагромадження загального виснаження викликає не тільки психологічний, а й фізіологічний рівень реагування, що має вираз у вегетативних і психосоматичних порушеннях.

ЗАКРІПЛЕННЯ І КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ ЗА МОДУЛЕМ І. Розвиток сімьї та шлюбу в сучасному світі. Соціальнопсихологічна модель сімейних взаємин

Варіант 1.

1.Дайте визначення поняттю «шлюб» та «сім’я». Назвіть відмінності між цими поняттями.

2.Охарактеризуйте основні етапи (стадії) життєдіяльності сім’ї.

3.Назвіть основні завдання етапу «молодого шлюбу».

4.Наведіть приклад конфліктів, джерелом яких є незадоволення потреб одного з партнерів.

Варіант 2.

1.Охарактеризуйте основні теорії вибору шлюбного партнера.

2.Перерахуйте основні функції сім’ї.

3.Назвіть основні завдання етапу «зрілого шлюбу».

4.Наведіть приклад конфлікту в сім’ї, джерелом якого є несумісність цінностей партнерів.

84

Варіант 3.

1.Опишіть основні етапи становлення шлюбно-сімейних взаємостосунків.

2.Перерахуйте основні ролі в сім’ї.

3.Назвіть основні завдання етапу «літнього шлюбу».

4.Наведіть приклад сімейного конфлікту, джерелом якого є різні погляди подружжя на ведення домашнього господарства.

Варіант 4.

1.Охарактеризуйте основні функції дошлюбного періоду.

2.Перерахуйте основні кризи в життєдіяльності сім’ї (за В.Сатір).

3.Назвіть основні завдання етапи «середнього шлюбу».

4.Наведіть приклад сімейного конфлікту, суб’єктами якого є подружжя й родичі.

Варіант 5.

1.Перерахуйте основні фактори дошлюбного періоду, які впливають на подальшу адаптацію й стабільність шлюбно-сімейних взаємостосунків.

2.Назвіть основні рівні сумісності подружжя.

3.Перерахуйте «пастки кохання», характерні для передшлюбного періоду.

4.Наведіть приклад конфліктної ситуації в сім’ї і проаналізуйте причину конфлікту.

Варіант 6.

1.Дайте визначення поняттю адаптація. В чому полягають особливості подружньої адаптації?

2.Перерахуйте форми шлюбно-сімейних взаємостосунків.

3.У чому полягають особливості взаємостосунків в українській сім’ї?

4.Наведіть приклад конфліктної ситуації в сім’ї і проаналізуйте причину конфлікту.

Варіант 7.

85

МОДУЛЬ ІІ. Основи сімейного консультування

Тема.5. Основні психолого-педагогічні моделі батьківсько-дитячих взаємин

Сімья є первинною малою соціальною групою, найближчим середовищем формування особистості, сім'я впливає на потреби, соціальну активність і психологічний стан людини.

У сімейному оточенні, у спілкуванні, у діалозі різних поколінь відбувається реальне становлення психіки дітей і одночасно істотно змінюється психічне життя батьків. У сучасному світі сім'я часто виявляється на перехресті соціальних і економічних проблем суспільства; вона - головний захисник особистості, притулок і фундамент, хоча сама при цьому зазнає внутрішні хворобливі протиріччя. Зв'язки «батько-дитина» мають найважливіше значення для розуміння сформованої структури сім'ї, її актуального становища й напрямків майбутнього розвитку.

В житті любої дитини сімья відіграє велику роль, саме відносини з батьками, відношення батьків до дітей відіграє суттєву роль у подальшому особистісному розвитку людини. А.Г.Ковальов («Психологія современной семьи») зазначає, що вплив родини полягає у задоволенні потреби людини у реалізації людських звьязків, тобто родина дає відчуття належності до певної групи; родина дарує відчуття і дає реальні докази своєї значущості для інших, тут задовільняється потребьа у самоствердженні; родина дає можливість відчувати взаємне тепло, якщо навпаки – нерідко у людини виникає негативне ставлення до життя, схильність до песимизму, апатії (не реалізується потреба у прихільності); родина повинна формувати почуття своєї неповторності. Якщо це не відбувається – у людини розвивається відчуття власної сірості, неталановитості (не реалізується потреба у самосвідомості); родина формує зразок для наслідування, у кожної людини повинні бути ідеали, прагнення, принципи. Це надає життю сенс і можливість реалізувати людині потребу в орієнтації

Вплив батьків (частіше матері) на психічний розвиток дитини пильно вивчається, починаючи з 20-х рр. XX в. Батьківська любов має вроджені біологічні компоненти, але в цілому

87

батьківське відношення до дитини являє собою культурноісторичний феномен, історично мінливе явище, що перебуваиє під впливом суспільних норм і цінностей.

В сусіпльстві відсутнє єдине уявлення про правильне виховання дітей. Педагогіка періоду радянських часів з її уявлення про трудове виховання, моральність була зруйнована. Іншої системи виховання на зміну не прийшло. Багато не обгрунтованих заборон і відсутність послідовних вимог, системи заохочень і покаран. Це все призводить до дезорієнтації дітей і батьків. У звьязку з цим підвищується рівень батьківської тривоги. Розповсюджені деструктивні засоби зниження цієї тривоги в сімьї, наприклад: неадекватне привьязування дитини за допомогою гіперопіки, інфантилізації, інвалідізації, спостерігається негнучка дистанція з дітьми.

Розглянемо кілька теоретичних підходів до розуміння ролі й змісту батьківсько-дитячих відносин, сформульованих різними психологічними школами. О.Г.Силяєва пропонує їх у вигляді «ідеальних» моделей правильних, успішних взаємин батьків і дітей. Під моделлю О.Г.Силяєва та інші вчені розуміють більшменш цілісне уявлення про те, як повинні будуватися ці відносини; тобто це ряд принципів, яких варто дотримуватися батькам, щоб виховати дитину «добре». Виділяючи три групи підходів до сімейного виховання, автори умовно їх назвали: психоаналітична, бихевіорістична, гуманістична моделі, автори дотримуються наступної схеми:

•теоретичні джерела, психологічні теорії, що лежать в основі даного погляду на сутність батьківсько-дитячих взаємин;

•представники напрямку, автори програм по «вихованню» батьків, книг, тренінгів тощо;

•ключові поняття;

•основні завдання, головні цілі, які повинні мати на увазі батьки як провідні особи сімейного виховання;

•методи виховання й конкретні методичні прийоми впливу на поведінку й особистість дитини, пропоновані авторами даного напрямку;

•особливі моменти, на які вважають потрібним звернути пильну увагу розроблювачі напрямку; характерні риси поведінки дітей, які необхідно враховувати батькам, або принципово важливі труднощі, і т.д.

88

способи рішення типових вікових протиріч, конфлікти й невдачі адаптації позначаються згодом, проявляються характерними проблемами вже в дорослої людини. Негативний дитячий досвід приводить до інфантилізму, егоцентричності, підвищеної агресивності, що становить особистісні передумови до утруднень у реалізації власної батьківської ролі, до неприйняття власної дитини.

Відомо, що психологічне здоровья людини залежить від того яким чином задовільнялися потреби її психічного розвитку в дитинстві. Щоб людина виросла здоровою і ефективною необхідно задовільнити її базові психологічні потреби: фізіологічні потреби - потреби, які людина має задовольняти, щоб вижити (базові потреби в їжі, воді, житлі тощо); потреби в безпеці, пов’язані з прагненням до стабільного, безпечного стану, захищеного від страху, болю, хвороб та ін; соціальні потреби, тощо.. А якщо дитина народжується в сімьї для того, щоб задовільняти потреби матері, батька або інших членів сімьї, то вона не проходить всіх стадій психічного розвитку

Американський психолог Э. Еріксон розглядав становлення особистості людини протягом всього її життя від народження до смерті. Виходячи спочатку із психоаналітичних посилок, він дійшов висновку про більше раціональну адаптацію людини до соціального оточення, про необхідність для кожного індивіда вирішувати, скоріше, не психосексуальні, а психосоціальні конфлікти, переборювати життєві труднощі. При цьому в ранні роки людин випробовує істотний вплив з боку сім'ї, а пізніше - з боку більше широкого соціального оточення: сусідів, однокласників, школи й інших соціальних інститутів, культурних і історичних умов.

На перших стадіях життєвого шляху дитина перебуває переважно в зоні батьківського впливу. Основи формування здорової особистості - базове почуття довіри до світу (внутрішня визначеність), автономність (самостійність, почуття можливостей, що розширюються, самоконтролю), ініціативність (здатність «атакувати» завдання заради переживання власної активності - рухової і соціальної) - складаються в умовах грамотної батьківської позиції (впевненості, надійності, заохочення самостійних дій) і

90