meddopomga_kn
.pdf
марлевими подушечками і туго забинтовують.
На поверхню ран і опіків накладають захисну асептичну пов'язку також за допомогою перев'язувального пакета індивідуального або бинтів.
При переломах кісток, обширних ранах та опікових поверхнях кінцівок здійснюють транспортну іммобілізацію підручними і табельними засобами. Вона має особливе значення для профілактики шоку при транспортуванні. Знеболювальний засіб із шприц-тюбика аптечки індивідуальної та автомобільної вводять підшкірно чи внутрішньо м’язово при болю, викликаному травмою або накладеним джгутом, а також при проведенні іммобілізації і перед транспортуванням.
З цією ж метою можна застосовувати будь-який знеболювальний засіб (анальгін, баралгін тощо) і вводити його підшкірно чи внутрішньо м’язово за допомогою одноразового стерильного шприца. При необхідності процедуру можна повторити. Крім того, постраждалому можна дати до 50 мл алкоголю (горілки чи вина), забезпечити йому повний спокій, при можливості - зігріти (укутати, покласти грілку до ніг).
Після виключення підозри на пошкодження органів черевної порожнини шоковому хворому дають гаряче солодке пиття (чай, каву).
Без нагляду шокового хворого залишати не можна навіть при явному покращанні стану після надання ПМД. У цьому випадку основне завдання - якнайшвидша доставка постраждалого в лікувальний заклад чи виклик бригади швидкої допомоги на місце події. При його транспортуванні потрібно виконуватись заходи безпеки: щадне перенесення і перевезення його під спостереженням у найближчий стаціонарний лікувальний заклад.
ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ РІЗНИХ УРАЖЕННЯХ Опіки. Перша допомога при опіках полягає в припиненні дії причини, яка викликала
опік. Потрібно погасити вогонь на одязі та шкірних покривах, для чого слід накрити постраждалого щільною тканиною, щоб перекрити доступ повітря, чи скинути одяг, який загорівся. Можна погасити палаючу ділянку одягу, закидаючи його землею, піском чи снігом, обливаючиводоюабозанурюючиунеї.
Постраждалий не повинен бігати і метушитися, оскільки від цього полум'я розгориться ще більше. Якщо одяг горить тільки з одного боку полум'я можна погасити, притискаючи палаючий одяг до землі. У порядку самодопомоги постраждалий повинен лягти і качатися по землі. Щоб попередити дію на шкіру людини палаючих рідин і розплавлених мас, які просочились через одяг (окріп, гаряча їжа, смоли, бітум і асфальт), надання допомоги повинно починатися з обливання уражених ділянок холодною водою (декілька хвилин підряд) або швидкого зняття одягу. Далі потрібно покласти постраждалого на здорову частину тіла або зручно посадити. Білизну, яка прилипла до тіла, необхідно зрізати ножицями.
При великих опіках постраждалого зігрівають, дають пити велику кількість рідини у вигляді слабкого лужно-сольового розчину (одна чайна ложка кухонної солі й пів чайної ложки соди на один літр води). Можна дати два-три ковтки алкоголю, напоїти гарячим чаєм або кавою. На поверхню опіку накладають стерильні пов'язки (мал. 68).
мал. 68. Алгоритм дій при опіках: 1 - погасити полум'я: 2 - ввести знеболювальні засоби (або дати до 50,0 мл горілки чи вина); 3 - накласти пов'язку; 5,6- іммобілізувати підручними засобами або шиною; 7 - дати тепле пиття; 8 - охолодити поверхню перев'язаних ран; 9, 10 - щадне транспортування санітарним автомобілем.
Неправильно накладені пов'язки або пов'язки, які сповзли, знімають і накладають повторно. Ті ж, що промокли внаслідок виділень із рани, але не втратили своєї захисної функції, не знімають, а підбинтовують.
При великих опіках кінцівок необхідно накласти пов'язку, а після неї - транспортну шину для іммобілізації.
Для зменшення болю прикладають до пов'язки поліетиленові мішечки зі снігом, льодом, холодною водою (пов'язку не змочувати). Для профілактики шоку вводять знеболювальний засіб із шприц-тюбика або за допомогою стерильного шприца. ПМД при опіках обличчя з можливими ураженнями очей полягає в накладанні пов'язки на очі й супроводі постраждалого в найближчий лікувальний заклад. Промивати пошкоджене око не рекомендується
Вибухи. При вибухах різних ємностей, балонів, котлів, двигунів опіки можуть комбінуватись з іншими пошкодженнями (забиття, перелом тощо) - це так звані комбіновані пошкодження. Перебіг їх, зазвичай, тяжкий, оскільки відбувається взаємне обтяження різних хворобливих процесів. При комбінованих пошкодженнях передусім необхідно зупинити кровотечу та іммобілізувати кінцівки, ввести знеболювальні засоби.
Хімічні опіки. Наслідком хімічних опіків, які викликані дією кислот і лугів, є омертвіння, що може охопити всю товщу шкіри і тканин, які розміщені під нею. Особливість першої допомоги при хімічних опіках полягає в тому, що обпечене місце потрібно терміново промивати проточною водою (під краном) протягом 10-20 хвилин.
Дію кислот необхідно нейтралізувати лугами (2 % розчином питної соди, присипкою з крейди, мильною водою), а дію лугів - кислотами (1-2 % розчином оцтової або лимонної кислоти). Тільки після цього місце опіку можна закрити сухою стерильною пов'язкою. Виняток становлять опіки сульфатною (сірчаною) кислотою. їх не можна обмивати водою, тому що сульфатна кислота має властивість з'єднуватися з водою і внаслідок реакції виділяється велика кількість тепла, яке посилює хімічний опік. Ділянки опіку сульфатною кислотою змащують олією (що не рекомендується робити при інших опіках).
Надавши допомогу постраждалому, його направляють у лікувальний заклад. Переохолодження, при наявності термічних опіків, погіршує стан обпечених, сприяє розвитку шоку, тому треба здійснити всі заходи для зігрівання.
Сонячний і тепловий удари. Сонячний і тепловий удари - гострий хворобливий стан, який виникає внаслідок перегрівання організму. Сонячний і тепловий удар часто спостерігаються у дітей, підлітків і людей похилого віку, а також у людей, які не звикли до спеки, мають серцево-судинні захворювання, зловживають алкоголем.
Причиною сонячного удару може стати тривала і надмірна дія прямих сонячних променів на непокриту голову або велику поверхню оголеного тіла. Тепловий удар виникає при тривалому перебуванні й посиленій роботі в приміщенні з недостатньою вентиляцією та високою температурою повітря, при фізичній роботі в шкіряному або синтетичному одязі, при тривалих походах у спекотну погоду. В результаті сонячного і теплового ударів спостерігається загальне перегрівання організму, отже, проводять подібні заходи допомоги.
Розлад стану здоров'я при перегріванні починається, зазвичай, з моменту, коли температура тіла перевищує 38,5 °С. Проявляється почервонінням шкіри, запамороченням, головним болем, нудотою, блюванням, загальною слабістю, порушенням серцевої діяльності (частий і слабкий пульс), задишкою, втратою свідомості, повторним зомлінням. При тяжкій формі теплового удару ознаки його наростають швидко, розвиваються судоми, температура тіла досягає 42 °С і вище, шкіра суха, відмічається різке послаблення серцевої діяльності.
Постраждалого необхідно негайно винести на свіже повітря в тінь або помістити в прохолодне приміщення з вентиляцією, розстебнути комірець одягу або роздягнути його до пояса, вкласти на спину з дещо піднятою головою. На голову треба покласти холодний компрес (лід), тіло обгорнути мокрим простирадлом або покропити холодною водою. Всередину слід дати холодні напої у великій кількості. При розладах або зупинці дихання - штучна вентиляція легень; при зупинці серцевої діяльності - зовнішній (непрямий) масаж серця; при наявності сонячних опіків шкіри - допомога, передбачена в цих випадках (див. термічні опіки).
Відмороження. Відмороження виникають під впливом на організм відповідних умов: дії холоду, вітру, підвищеної вологості повітря, носіння тісного і мокрого взуття. Тривале нерухоме положення, погіршання загального стану організму, хвороба, виснаження також можуть сприяти відмороженню. Залежно від комбінації цих умов, воно може настати навіть при
температурі +3-7 °С. Найчастіше (70-90 % випадків) відморожуються ноги (пальці), потім - руки, ніс, вуха, щоки, лоб. Загибель тканин при відмороженні, на відміну від опіків, настає в основному не внаслідок коагуляції білків, а в результаті спазму кровоносних судин, що виник від холоду.
Ознакою відмороження в більшості випадків є поява спочатку відчуття сильного переохолодження, потім - незначного болю і поколювання. Поступово з'являється побіління шкіри, потім на всій площі відмороженої ділянки вона стає зовсім білою і нечутливою.
При відмороженнях можуть виникнути ускладнення внаслідок швидкого розмноження хвороботворних мікробів у змертвілих тканинах.
ПМД потрібно почати із загального і місцевого зігрівання (мал. 69). Постраждалому дають гарячий чай, каву, вино або горілку (до 50 мл). Будь-яку частину тіла, що побіліла (руки, ніс, вухо, ноги), найкраще розтирати спиртом чи горілкою або чисто вимитими руками. Розтирають доти, доки відморожене місце не почервоніє і не стане теплим.
Рис. 69. Алгоритм дій при відмороженні: 1 - розтерти спиртом або горілкою; 2 - не розтирати снігом; 3 - не змащувати жирами або розчином йоду; 4 - дати тепле пиття;
5 - занурити в теплу воду; 6 - накласти пов'язку з товстим шаром вати; 7 - надати кінцівці високого зручного положення.
Якщо є така можливість, на початкових стадіях ефективні теплі водяні ванни (17-18 °С) з поступовим підвищенням температури протягом години до 39-40 °С, в які повністю занурюють кінцівку, що відморожена, і одночасно роблять легкий масаж. Потім накладають чисту пов'язку з товстим шаром вати. Відмороженим кінцівкам треба надати якомога вищого положення.
У жодному разі не можна розтирати відморожену ділянку тіла снігом, бо при цьому посилюється охолодження і травмуються тканини; не варто змащувати її також йодом або будьяким жиром, тому що це ускладнює подальше лікування. Якщо з'явилась припухлість відмороженого місця або пухирі, то розтирати уражені місця не дозволяється. У таких випадках потрібно накласти стерильну пов'язку з товстим шаром вати, підняти кінцівку якнайвище і негайно направити постраждалого в найближчий лікувальний заклад.
Електротравми - пошкодження тканин, які виникають від дії електричного струму або блискавки - потужного розряду атмосферної електрики у місцях входу і виходу електричного струму. В тяжких випадках виникають глибокі кратероподібні опіки, деколи рана проникає до кістки. При дії струму високої напруги (тисячі вольт) можливі розшарування і розрив тканин, іноді з повним відривом кінцівки. При ураженні блискавкою з'являються деревоподібні плями в проекції ходу судин.
Загальні явища розвиваються перш за все внаслідок впливу струму на нервову систему. Особливо небезпечні безпосередні ураження струмом ділянки голови (головний мозок), хребта (спинний мозок), серця. Постраждалий миттєво втрачає свідомість, розвиваються судоми, параліч дихальної мускулатури і, як наслідок, зупинка дихання. При ураженні блискавкою загальні явища (параліч, глухота, німота, миттєва зупинка дихання)
виникають частіше.
Легкі ураження струмом проявляються у вигляді запаморочення, тяжкого нервового стресу, загальної слабкості. При надаванні ПМД потрібно негайно припинити дію струму. Цього досягають шляхом відключення струму (рубильника, вимикача), відведення електропроводів від постраждалого сухою палицею чи дошкою. З метою попередження виникнення "крокової" напруги наближатись до постраждалого, який перебуває під дією струму від обірваного проводу, потрібно стрибками на одній нозі або малими кроками, приставляючи ступню до ступні (мал. 70 А). Дотик до ураженого струмом незахищеними руками при невідключених проводах смертельно небезпечний. Той, хто звільняє від дії струму, обов'язково повинен застосовувати засоби самозахисту (натягнути гумові рукавиці, стати ногами на шматок гуми або суху дошку; уникати промокання ніг і близькості проводів до голови) (мал. 70 Б).
мал. 70. Алгоритм дій при електротравмі:
А- (І) механізм виникнення крокової напруги; (II) способи наближення до ураженого, який перебуває під дією електричного струму - а) стрибками на одній нозі, б) приставляючи ступню до ступні; (ІІІ) проведення заходів серцево-легеневої реанімації а) прекардіального удару *, б) штучноївентиляціїлегень, в) закритого масажусерця; Б - 1 - при ураженнях електричним струмом необхідно припинити дію стуму; 2 - вимкнути
рубильник; 3 - вибити провід сухою палкою або гумовими рукавицями для попередження ураження струмом рятувальника; 4 - використати гумові чоботи; 5 - стати на суху дошку або ізоляційний матеріал; 6 - не наближатись у мокрому взутті; 7 - не торкатись до провислих проводів головою; 8,9 - наближатись до постраждалого стрибками на одній нозі або приставляючи ступню до ступні; 10 - проводити заходи серцево-легеневої реанімації (прекардіальний удар, штучну вентиляцію легень, закритий масаж серця).
При короткочасній втраті свідомості перша допомога полягає в забезпеченні спокою і щадному транспортуванні постраждалого в лікувальний заклад - у лежачому положенні, тепло вкритим. Під час евакуації необхідно спостерігати за хворим, оскільки може виникнути пізня зупинка дихання та серцевої діяльності.
При зупинці дихання після ураження струмом негайно проводять штучну вентиляцію легень ("із рота-в-рот", "із рота-в-ніс"), яку інколи потрібно робити декілька годин підряд. При необхідності треба продовжувати штучну вентиляцію легень і при транспортуванні в машині. Спостерігалися випадки оживлення "удавано померлих" після ураження струмом при застосуванні штучної вентиляції легень протягом восьми - і більше годин. Після того як до постраждалого повертається свідомість, його потрібно напоїти великою кількістю рідини (вода, чай). Не варто давати алкогольні напої і каву. Ураженого тепло вкривають.
При зупинці серця одночасно з ШВЛ роблять непрямий масаж серця. Про його ефективність свідчить поява пульсу на сонних артеріях. Закопувати в землю ураженого
блискавкою категорично заборонено, тому що при цьому порушуються дихання і кровообіг, виникає охолодження, затягується час надання ПМД. Місцеві ураження струмом потрібно закрити стерильною пов'язкою, як при опіках.
Утоплення – одна з форм механічного удушення (асфіксія). При утопленні зупиняється надходження повітря, а відповідно, і кисню в легені й кров. Спочатку потопаючий затримує дихання, а потім не в змозі затримувати його, робить вдих, при цьому вода проникає в дихальні шляхи і шлунок, дихання зупиняється. Порівняно швидко (через 1-1,5, максимум через 2 хвилини) після припинення дихання людина втрачає свідомість від нестачі кисню в тканинах головного мозку. Після зупинки дихання діяльність серця може продовжуватися до 15 хвилин.
При надаванні ПМД важливо знати, що, чим швидше почалося відновлення дихання постраждалого, тим більше шансів на успіх. Виходячи з цього, штучне дихання потрібно починати негайно після витягнення потопаючого з води (в човні, на плоті) (рис. 16).
Якщо постраждалий не втратив свідомості або після витягнення з води перебуває в стані легкого запаморочення, то достатньо дати йому понюхати нашатирний спирт і зігріти.
У випадку, коли функція кровообігу збережена (на сонних артеріях визначається пульсація), а дихання відсутнє, проводять штучну вентиляцію легень. Перед цим постраждалого кладуть животом на стегно своєї зігнутої ноги обличчям вниз так, щоб голова була нижче тулуба, пальцем, обгорнутим хусткою, звільняють порожнину рота від намулу, піску, бруду і енергійним натисканням на верхню половину тіла видаляють воду з дихальних шляхів та шлунка протягом 10-15 секунд.
♦Прекардіальний удар - особливий спосіб активізувати роботу серця при ураженні електричним струмом. Як тільки виявлена раптова зупинка серця, необхідно спочатку виконати прекардіальний удар. Для цього потрібно два пальці лівої руки поставити на мечоподібний відросток груднини і ребром стиснутої в кулак правої долоні, направленої вздовж тіла потерпілого, 2-3 рази вдарити вище пальців лівої руки з висоти 20-30 см, перевіряючи після кожного удару наявність серцебиття. Дуже часто відразу ж після удару по груднині відновлюється діяльність серця. Але повторний удар може зупинити серцебиття, тому після кожного удару необхідно перевірити наявність серцебиття. Порушення згаданої вище методики може призвести до різних ускладнень, основне з яких множинні переломи ребер. Коли ж після 2-3 прекардіальних ударів не з явився пульс на сонній артерії, то проводять непрямий (закритий) масаж серця.
Затрачати більше часу на звільнення дихальних шляхів від води не слід - залишки її вже всмоктались. Після цього постраждалого повертають, вкладають в горизонтальне положення на спину, дуже швидко розтирають все тіло (сухим одягом, камфорним спиртом, оцтом, горілкою), по можливості зігрівають його і одночасно приступають до штучної вентиляції легень методом "з рота-в-рот" . Якщо з дихальних шляхів постраждалого виділяються залишки води, потрібно короткочасно повернути голову набік і дещо підняти протилежне плече, після стікання води треба продовжити вентиляцію легень. У жодному разі не можна зупиняти вентиляцію легень при появі у постраждалого перших рідких самостійних дихальних рухів і робити її до появи ритмічного дихання і відновлення свідомості. При необхідності продовжують штучну вентиляцію легень і при транспортуванні постраждалого в машині.
У тих випадках, коли рот постраждалого не вдається відкрити через спазми жувальних м'язів, здійснюють, не втрачаючи часу, вентиляцію легень методом "з рота-в-ніс". Якщо грудна клітка не розширюється при вдуванні повітря в ніс, то, використовуючи який-небудь плоский предмет, розтискають щелепу і проводять вентиляцію за методом "з рота-в-рот". Тоді, коли відсутній кровообіг (пульс на великих артеріях не визначається, покриви тіла бліді або, навпаки, синюшні), поряд з штучною вентиляцією легень, проводять, за загальними правилами, зовнішній масаж серця.
Одночасно потрібно зігрівати постраждалого шляхом розтирання тіла. Припиняють надання допомоги лише тоді, коли лікар констатує настання біологічної смерті.
Після оживлення постраждалого загортають у ковдру або вкривають одягом, обкладають грілками і роблять масаж верхніх та нижніх кінцівок від периферії до центру. Навіть при швидкому відновленні дихання і серцевої діяльності необхідно постраждалого терміново доставити в лікувальний заклад у напівлежачому положенні на ношах у зв'язку з можливим розвитком набряку або запалення легень, ниркової недостатності тощо.
ЛІТЕРАТУРА
1.Надання першої медичної допомоги потерпілим/Укл. Романів Л.В. – Чернівці:
Книги - ХХІ, 2008.-88с.
2.Воробйов О.О., Кардаш В.Є., Радько М.М. Медицина катастроф – Чернівці, БДМА,
2004
3.Перша допомога: Підручник для населення. – 1999 Товариство Червоного Хреста України. - К.: Видавничий дім "Скарби", 1999.-168 с.
|