meddopomga_kn

У разі пошкодження верхньої кінцівки одяг спочатку знімають зі здорової руки. Потім стягують рукав з пошкодженої руки, підтримуючи при цьому її всю знизу (мал. 18). У такій же послідовності знімають штани і взуття з нижніх кінцівок (мал.19). Якщо важко зняти з постраждалого одяг, то його доцільно попередньо розпороти вздовж швів. Знімати з травмованого одяг і взуття варто за допомогою двох осіб. Для зупинки кровотечі в більшості випадків достатньо розрізати одяг вище місця поранення.

травми без надання ПМД небажано, оскільки при цьому його можна додатково травмувати. Однак, у вимушених випадках (пожежа, загроза вибуху, обвалу) постраждалого треба вміти не тільки правильно підняти, але й перенести. Для цього необхідна участь

тулуба і голову, третій - ділянку таза. (мал. 20).

Якщо у постраждалого збережена свідомість, він повинен обняти рятувальника за шию (мал. 21). Не можна без явної потреби піднімати пораненого і намагатись поставити на ноги. Такі заходи можуть значно погіршити його стан і зумовити так званий ортостатичний колапс (різке зниження артеріального тиску при зміні з горизонтального положення на вертикальне).

Мал. 21. Техніка перенесення постраждалого зі збереженою свідомістю.

Оптимальним є спосіб транспортування травмованого - на ношах. У разі їх відсутності можуть бути використані підручні засоби (широкі дошки, зняті двері, кришка стола тощо), на яких під час транспортування, постраждалого вкладають у фізіологічно вигідному положенні при даному ураженні (мал. 22). Транспортування постраждалого в попутному транспорті без надання йому ПМД, а також не у фізіологічно вигідному положенні тіла при даному ураженні може призвести до серйозних (навіть смертельних) ускладнень і значного збільшення тривалості лікування.

мал. 22. Схема вкладання постраждалих при різних видах уражень для тимчасового перебування або транспортування (А - горизонтальне на спині:

підозра на перелом хребта, свідомість збережена; Б - нахилене з піднятим на 10-15° головним

кінцем і поворотом голови: черепно-мозкова травма, свідомість збережена; В - нахилене з піднятим на 10-15° ножним

кінцем і Г - горизонтальне з трохи піднятими верхніми і нижніми кінцівками: при зниженні артеріального тиску внаслідок зовнішньої або внутрішньої кровотечі (шок, колапс), що визначається послабленням або відсутністю пульсу на периферичних артеріях; Д - напівсидячи:

травми грудної клітки (переломи ребер, пневмоторакс); Е - положення "жабки": пошкодження органів живота і підозра на перелом кісток таза; Є - горизонтальне на животі: непритомні стани (реакція зіниць на світло і больова чутливість відсутні), в т.ч. черепно-мозкові травми, поранення щелепно-лицевої ділянки; Ж -бокове: непритомні стогони (реакція зіниць на світло і больова чутливість відсутні), у супроводі медичного працівника, після проведення реанімаційних заходів.

МЕТОДИ ОЖИВЛЕННЯ ПОСТРАЖДАЛИХ. ЗАХОДИ СЕРЦЕВО - ЛЕГЕНЕВОЇ РЕАНІМАЦІЇ

При відсутності ознак дихання і серцебиття життя постраждалого може бути врятоване, якщо вдасться відновити і підтримати дихання та кровообіг.

Заміна повітря в легенях - результат періодичних дихальних рухів з частотою 16-20 разів за хвилину. Відбуваються вони завдяки скороченню діафрагми, яка опускається, та дихальних м'язів, які піднімають ребра, до більш горизонтального положення, що розширює порожнину грудної клітки і забезпечує надходження повітря в легені через дихальні шляхи.

Видих відбувається пасивно, тобто, за рахунок розслаблення дихальної мускулатури (в тому числі діафрагми) і спадання грудної клітки. У механізмі регуляції легеневого дихання (частоти і глибини) провідними вважаються спеціальні нервові центри, які розміщенні в головному мозку. При тяжких станах відразу за зупинкою дихання, як правило, протягом декількох хвилин, відбувається зупинка серця і настає клінічна смерть. У цей період, тривалістю 3-5 хв., протягом якого продовжуються мінімальний газообмін та інші обмінні процеси, людину ще можна оживити, якщо провести штучне дихання і відновити серцеву діяльність (масаж серця).

Ознаки клінічної смерті: серце не б'ється, відсутні дихання і свідомість, зіниці розширені й не реагують на світло*, шкірні покрови різко бліді або синюшні, відмічається відсутність тонусу м 'язів.

У цій ситуації важливі навіть секунди, тому що швидко настає біологічна смерть. У випадках, коли момент настання клінічної смерті не встановлений, вказані заходи щодо відновлення дихання і роботи серця необхідно проводити до того часу, поки не відновляться самостійне дихання і серцебиття або з'являться ознаки біологічної смерті.

* Коли людина непритомна або у неглибокій комі, зіниці реагують на світло, як у здорової людини, - при закриванні зіниць долонею на 5-6 секунд і різкому їх забиранні відмічається звуження зіниць внаслідок надходження більшого світлового потоку.

Рішення щодо необхідності серцево-легеневої реанімації приймають під час первинного огляду.

Крок 1. Якщо після забезпечення прохідності дихальних шляхів (закинута голова назад або висунута нижня щелепа вперед і проведений туалет ротової порожнини), Ви констатуєте, що у постраждалого немає дихання - відразу виконуєте 2 повних вдування методом "рот-в-рот"

спинку стільця чи інший подібний предмет, ударяють долонями по спині між лопатками і намагаються видалити з рота пальцями стороннє тіло.

мал. 26. Прийоми видалення стороннього тіла постраждалому, який знепритомнів на Ваших очах.

Якщо непрохідність дихальних шляхів виникла в момент, коли нікого немає поруч, необхідно здійснити поштовх собі двома руками у верхній частині живота або впертися животом у який-небудь твердий предмет, наприклад спинку стільця, і різко натиснути на нього

(мал. 27).

Якщо постраждалий з ознаками непрохідності верхніх дихальних шляхів зомлів, не дихає й 2 повторних цикли по 2 вдування виявилися неефективними, необхідно сісти верхи на стегна постраждалогоі5 разівдолонямирізконатиснутинаживітуверхніййогочастині, здійснюючипоштовхи внапрямкузнизудогори(мал. 28).

Після 5 поштовхів здійснюють ревізію ротової порожнини, видаляють стороннє тіло й знову виконують 2 вдування. Цикл повторюють до забезпечення прохідності дихальних шляхів й ефективного проведення 2 вдихів

мал. 29. Видалення стороннього тіла з верхніх дихальних шляхів у

дитини до 1 року.

У дітей до 1 року технологія оцінки наявності дихання є аналогічною, що і в дорослих. При його відсутності виконують 2 вдування, при цьому рятувальник охоплює своїми губами і рот, і ніс постраждалої дитини. Неефективності 2 циклів із 2 вдувань свідчить про наявність стороннього тіла у верхніх дихальних шляхах. Його видалення у дитини проводять так:

а) дитину кладуть собі на передпліччя головою вниз опорою на власне стегно і виконують 5 постукувань долонею по між лопатковій ділянці (мал. 29);

б) перекладають дитину личком доверху для проведення 5 натискувань на груднину (глибина - 2 см);

в) акуратно виймають сторонній предмет з дихальних шляхів; г) виконують 2 вдування.

Так можна врятувати людину або самому врятуватись від цілком випадкової смерті.

Крок 2. Якщо самостійне дихання відсутнє і 2 вдування у легені постраждалого виявилися ефективними - визначайте протягом 1 секунди наявність пульсу на сонній артерії. При відсутності пульсу розпочинайте серцево-легеневу реанімацію (штучне дихання і непрямий масаж серця), при наявності пульсу - тільки штучне дихання.

Заходи серцево-легеневої реанімації повинні починатися без затримки, відразу на місці

події, і чим раніше вони розпочнуться, тим більше шансів на подальше успішне лікування. При затримці реанімаційних заходів нерідко вдається відновити функції органів дихання і кровообігу, проте, в результаті кисневого голодування клітин головного мозку, настає їх загибель - декортикація. Постраждалий або вмирає через деякий час, або у нього залишаються тяжкі психоневрологічні розлади, не сумісні з нормальним життям людини. Незалежно від причин гострих розладів цих систем, реанімаційні заходи повинні забезпечувати достатнє насичення організму киснем, перш за все головного мозку. Це може бути досягнуто лише при одночасному проведенні штучної вентиляції легень і непрямого масажу серця.

Штучна вентиляція легень. Часте і поверхневе дихання аж до відсутності дихальних рухів грудної клітки, поряд із загальними ознаками зупинки дихання (посиніння шкірних покривів і слизових оболонок, пришвидшення, а пізніше нечастий, нерівномірного наповнення пульс, судоми, втрата свідомості), є показанням до проведення допоміжної або штучної вентиляції легень, ще до повної зупинки дихання і серцевої діяльності та настання колапсу (різкого зниження артеріального тиску).

Перед початком проведення штучного дихання треба покласти постраждалого спиною на тверду поверхню, розстібнути одяг, що стискає грудну клітку, (комір, пояс, бюстгальтер) і забезпечитивільнупрохідністьдихальнихшляхів.

Той, хто надає допомогу, стає на коліна біля голови постраждалого, однією рукою утримуючи її в максимально закинутому назад положенні, великим пальцем другої руки відтягує нижню щелепу (мал. 30). Потім він робить глибокий вдих, безпосередньо чи через марлю щільно охоплює рот хворого своїми губами і робить повний видих (неповний - дітям від 1 до 8 років, легкий - дітям до 1 року), одночасно спостерігаючи за розширенням грудної клітки. Для запобігання виходу повітря через ніс постраждалого його затискають пальцями руки, яка розміщена біля лоба, для утримання голови в закинутому положенні. Вихід повітря відбувається пасивно за рахунок самовільного спадання і зменшення об'єму грудної клітки постраждалого.

мал. 30. Прийоми штучної вентиляції легень методом "з рота-в-рот"

(А - вдування з одночасним контролем піднімання грудної клітки, Б - пасивний видих).

Маленькій дитині вдихають повітря одночасно в його рот і ніс, затиснувши їх своїми губами. Важливим у проведенні штучного дихання є ритм виконання вдувань: дорослим - на 4 секундних такти рятувальник вдихає повітря в себе, на 5 вдуває в постраждалого (протягом 1,5 секунди), дітям, молодшим 8 років, на 2 секундних такти рятувальник вдихає повітря в себе, на 3 вдуває в постраждалого (протягом 1,5 секунди).

Якщо у постраждалого відмічаються відкриті або закриті травми нижньої та верхньої щелеп, використовують метод штучної вентиляції легень методом "із рота-в-ніс". Голова постраждалого також максимально закидається й утримується однією рукою, яка лежить на його тімені, другою рукою потрібно трохи підняти нижню щелепу і закрити рот (мал. 31). Той, хто надає допомогу, робить глибокий вдих і своїми губами щільно охоплює ніс постраждалого - здійснюється вдування повітря. Якщо грудна клітка спадається недостатньо, рот постраждалого під час видиху повітря трохи відкривають.

мал. 31. Прийоми штучної вентиляції легень методом "із рота-в-ніс".

Найчастішою помилкою при проведенні штучного дихання цими методами є недостатнє закидання голови, внаслідок чого не відновлюється прохідність дихальних шляхів і повітря, що вдувається, потрапляє в шлунок постраждалого. При цьому з'являються випинання в підреберній ділянці. Для попередження виходу повітря зі шлунковим вмістом, який може потрапити в дихальні шляхи, необхідно після кількох вдувань натискати долонею на середину верхньої частини живота. При надходженні в ротову порожнину шлункового вмісту потрібно голову і плечі постраждалого повернути в бік і знову очистити рот.

Штучне дихання бажано проводити в сухому теплому місці.

Від частих дихальних рухів той, хто надає допомогу, може відчувати запаморочення і слабкість, тоді його доцільно підмінити. Вдування повітря слід проводити довго і наполегливо. Показниками ефективності вентиляції легень є помітне розширення грудної клітки при вдуванні повітря, почервоніння шкірних покривів і відновлення самостійного дихання (грудна клітка постраждалого піднімається в такт з вдихом).

У цілому технологічні особливості проведення штучної вентиляції легень наведені в таблиці 3.

Закритий масаж серця. При зупинці серця або дуже різкому послабленні серцевої діяльності кровообіг по судинах припиняється.

Основні ознаки зупинки серця: зомління (втрата свідомості); відсутність пульсу, зокрема на сонних та стегнових артеріях; зупинка дихання; блідість або синюшність шкірних покривів і слизових оболонок (губ); розширення зіниць; судоми, які можуть з'явитись у момент втрати свідомості й бути першою помітною для оточуючих ознакою зупинки серця. Суть закритого масажу серця полягає в ритмічному стисканні його між грудниною і хребтом. При натисканні на груднину кров виштовхується з порожнин серця: з лівого шлуночка в аорту, а далі - в артерії; з правого шлуночка - в легеневу артерію. Після припинення натискання на грудну клітку порожнини серця знову заповнюються кров'ю.

Постраждалого кладуть спиною на тверду основу. Той, хто надає допомогу, стає збоку і долонями рук, не згинаючи їх (мал. 32 А) (основами долонь, а не пальцями!), накладених одна

на одну (мал. 32 Б), натискає в ділянці на 2 пальці вище від нижнього краю груднини (мал. 32 В) всім корпусом тіла з частотою не менше 60 разів за хвилину. При цьому руки не відриваються від поверхні грудної клітки (мал. 32 Г). Амплітуда стискань грудної клітки в дорослої людини складає близько 4-5 см (мал. 32 Д).

мал. 32. Техніка закритого масажу серця.

Дітям 1-8 років закритий масаж серця необхідно робити однією рукою (мал. 33) з частотою 80 разів за хвилину, а дітям грудного віку - кінчиками перших пальців із частотою 120 натискань за хвилину (мал. 34). Точка прикладання пальців для дітей до 1 року - на ширину одного пальця нижче міжсоскової лінії. Обережно потрібно проводити масаж серця у людей похилого віку, тому що при грубому виконанні масажу можуть бути переломи ребер.

Якщо заходи серцево-легеневої реанімації здійснює одна людина, то через кожних 15 стискань грудної клітки припиняється масаж серця на 2-3 секунди, в цей час робиться 2 сильних вдування за методом "із рота-в-рот" або "з рота-в-ніс" (мал. 35). При надаванні допомоги двома особами необхідно після кожних 5 натискань на грудну клітку подавати команду "Вдих", і в цей час другий рятувальник повинен провести одне вдування повітря в легені (мал. 36).

Алгоритм реанімаційних заходів ПМД

При наданні допомоги однією особою

При наданні допомоги двома особами

мал. 37. Схема серцево-легеневої реанімації при надавання допомоги однією і двома особами.

На мал.. 37 показана послідовність дій одного і двох рятувальників при проведенні заходів серцево-легеневої реанімації.

Показниками ефективності масажу серця є поява пульсу на великих артеріях (сонній, стегновій), звуження зіниць, порожевіння шкіри та поява слабких дихальних рухів.

Пам'ятайте, що навіть правильне проведення зовнішнього масажу серця може призвести до перелому 1-2 ребер у ділянці хрящів, що не вважається тяжким ускладненням. Значно серйознішим може бути перелом груднини при натисканні на верхню її частину або розрив печінки — на нижню. Бокові зміщення долоні можуть спричинити пошкодження легень.

У разі успішного проведення реанімаційних заходів у послідовності, показаній на мал. 37, постраждалого перекладають на бік у стабільне бокове положення, яке забезпечує прохідність дихальних шляхів, постійний контроль рятувальника і, при необхідності, швидке перевертання на спину для продовження реанімаційних заходів.

Якщо через 30-40 хвилин від початку масажу серця і вентиляції легень серцева діяльність не відновлюється, зіниці залишаються широкими, з'являються трупні плями на шкірі та помутніння рогівки, що є ознакою настання біологічної (справжньої) смерті, оживлення можна припинити.

Після оживлення постраждалого загортають у ковдру або вкривають одягом, обкладають грілками і роблять масаж верхніх та нижніх кінцівок від периферії до центру. Навіть при швидкому відновленні дихання і серцевої діяльності необхідно постраждалого терміново доставити в лікувальний заклад у напівлежачому положенні на ношах у зв'язку з

можливим розвитком набряку або запалення легень, ниркової недостатності тощо.

У цілому технологію проведення серцево-легеневої реанімації наведено в таблиці 4. Таблиця 4

Технологія серцево-легеневої реанімації, яку виконує один рятувальник

НЕПРИТОМНІСТЬ

У більш легких випадках часто спостерігається стан непритомності або зомління (короткочасна втрата свідомості, що обумовлена недокрів'ям артерій головного мозку), при якому зберігаються больові реакції, кореальний рефлекс (закривання повіки при легкому подразненні рогівки ока), реакція зіниць на світло.

Причини непритомності досить різноманітні (травми, стан після операцій, перенесеного захворювання, недостатність кисню в повітрі, дуже велике фізичне і психічне перенапруження у малотренованих осіб тощо). Непритомного кладуть на спину горизонтально, не піднімаючи голови, звільняють від одягу, який утрудняє дихання, піднімають ноги для покращення кровопостачання мозку, розтирають його кінцівки, дають понюхати для збудження дихання нашатирний спирт або проводять больове подразнення (натискання на трапецієподібний м'яз) і якнайшвидше викликають медичного працівника (мал. 38).

мал. 38. Алгоритм надання першої медичної допомоги при непритомності (1 - покласти горизонтально, 2 - визначити пульс на сонній артерії, визначити пульс на променевій

артерії (відсутність пульсу на променевій артерії - ознака розвитку шоку), 3,4- перевірити реакцію зіниць на світло (якщо при різкому відкриванні ока зіниця не звужується і (це ознака шоку), 5 -

розстебнути одяг, 6 - підняти ноги, 7 - дати понюхати нашатирний спирт або 8 — вчинити больове подразнення, 9 - розтерти кінцівки.

ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ КРОВОТЕЧАХ

Одним з найбільш частих та небезпечних наслідків поранення є кровотеча. При пораненні великих судин виникає значна крововтрата, можуть настати смерть внаслідок різкого зниження кров'яного тиску, припинення циркуляції крові в мозку, серці, легенях, та відповідно, нестача кисню для живлення тканин. Особливо чутливими до припинення кровопостачання є нервові клітини мозку, які безповоротно гинуть вже через декілька хвилин.

Тяжкість кровотечі визначається не тільки абсолютною величиною крововтрати. Відчуття пригнічення, страху, втоми, голоду, виснаження від довготривалого захворювання погіршують наслідки кровотечі.

Кровотеча буває зовнішньою, при якій кров із рани виливається назовні, й внутрішньою, коли кров із кровоносних судин та пошкоджених органів потрапляє в порожнину тіла. Залежно від того, яка судина пошкоджена, говорять про кровотечу артеріальну, венозну, капілярну.

Прикапілярнійкровотечікровнібисочитьсязпошкодженоїтканини(мал. 39).

мал. 39. Капілярна кровотеча та методи її припинення: А - капілярна кровотеча, Б - підняття кінцівки, В - накладання тугої пов'язки (1 - рана, 2 -марля, 3 - вата, 4 - бинт).

У цих випадках підняття пошкодженої частини тіла та накладання тугої пов'язки достатні для зупинки кровотечі. Накладена асептична пов'язка, крім того, захищає рану від забруднення. Інколи капілярна кровотеча може зупинитися самостійно.

При венозній кровотечі кров має характерне темно-червоне забарвлення, витікає вона не по краплинах, а безперервним струменем (мал. 40).

мал. 40. Венозна кровотеча та метод її припинення шляхом накладання стискальної пов'язки (додатково до складу пов'язки входять валик з тканини (1) - для збільшення тиску на рану і джерело холоду (2).

Для її припинення необхідно надати пошкодженій частині тіла піднятого положення і накласти стискальну пов'язку. Це звичайна пов'язка, при накладанні якої під ходи бинта над раною накладають щільно скатаний валик з марлі, вати або іншого стерильного м'якого матеріалу; бинтують при цьому тугіше для того, щоб валик щільно приставав до рани і стискав кровоточиві судини. Поверх неї доцільно накласти міхур з льодом або холодною водою.

Артеріальна кровотеча виникає при порушенні цілісності артерій (мал. 41). Небезпечною є кровотеча з великих артерій: сонної, підключичної, плечової, стегнової, підколінної. Смерть при їх пораненнях може настати через 3-5 хвилин. Але кровотечі з дрібніших артерій також небезпечні. При артеріальній кровотечі кров яскраво-червоного кольору, витікає з рани сильним пульсуючим струменем.