6. Назвіть вимоги щодо охорони праці жінок, передбачені чинним законодавством України

Чинне законодавство спрямоване, зокрема, на реалізацію конституційного права працівників на охорону їхнього життя та здоров'я у процесі трудової діяльності. Особливо суворі вимоги до роботодавців законодавство висуває щодо охорони праці жінок.

Робота у несприятливих умовах

Закон про охорону праці містить спеціальні норми, якими регулюються питання охорони праці жінок, у т. ч. норми, які обмежують використання праці жінок у несприятливих умовах.

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних або робіт, пов'язаних з санітарним і побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, згідно з переліком важких робіт і робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

ст. 10 цього Закону про охорону праці

Отже, розглянемо ці питання докладніше. У ст. 174 КЗпП уточнюється, що перелік важких юбіт і робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми підіймання та переміщення важких речей жінками затверджуються МОЗ за погодженням із Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Відзначимо, що Перелік важких робіт і робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затверджений наказом МОЗ від 29.12.1993 p. № 256, є досить обширним і докладним.

До відома

Граничні норми підіймання та переміщення важких речей жінками, затверджені наказом МОЗ від 10.12.1993 р. № 241, встановлюють таку граничну допустиму вагу вантажу:

при підійманні та переміщенні вантажів жінкою при чергуванні з іншою роботою (до двох разів на годину) — не більше 10 кг;

при підійманні та переміщенні вантажів жінкою постійно протягом робочої зміни — не більше 7 кг;

при переміщенні жінкою вантажу протягом кожної години робочої зміни його сумарна вага не має перевищувати:

з робочої поверхні (конвеєра, столу, верстата тощо) — 350 кг;

з підлоги — 175 кг.

Слід враховувати, що у вагу вантажу, що переміщується, включається вага тари й упаковки. Якщо вантаж переміщується на візках або в контейнерах, то докладене зусилля не мас перевищувати 10 кг.

Робота у нічний час

Обмеженню праці жінок на роботах у нічний час присвячена ст. 175 КЗпП. Нагадаємо, що згідно зі ст. 54 КЗпП нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Відповідно до частини першої ст. 175 КЗпП залучення жінок до робіт у нічний час за загальним правилом не допускається. Проте виняток становлять ті галузі народного господарства, де це спричинено особливою необхідністю та дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час має затверджуватися КМУ (проте, наскільки нам відомо, Кабмін до цього часу такий перелік не затвердив). Тож на підставі згоди сторін застосування праці жінок у нічний час допускається. Лише за відсутності такої згоди власник не має права залучати жінок до роботи у нічний час.

У зв'язку з цим відзначимо також, що в розділі V Методичних рекомендацій щодо правового регулювання робочого часу стверджується, що положення щодо заборони залучення жінок до роботи у нічний час, з якого зроблено виняток для тих галузей народного господарства, де праця жінок у нічний час спричинена особливою необхідністю та дозволяється як тимчасовий захід, залишається декларативним. Міністерством праці та соціальної політики України напрацьовано матеріали стосовно цього переліку, підготовлено список таких галузей і робіт. Однак існують сумніви щодо доцільності запровадження такого обмеження в економічній ситуації, яка нині склалася в Україні.

У Методичних рекомендаціях щодо правового регулювання робочого часу також зроблено висновок, що в Україні праця жінок у нічний час використовується широко і зменшення масштабів її застосування не прогнозується. Необхідність використання праці жінок у нічний час пов'язана з характером виробництва, умовами праці та життя, традиціями, що склалися, наявністю так званих жіночих професій, а необхідність нічних змін зумовлена вимогами технологічного процесу, економічними причинами (максимальне використання виробничого устаткування), специфікою послуг, що надаються населенню, сезонним характером робіт.

Зазначені у частині першій ст. 175 КЗпП обмеження щодо залучення жінок до робіт у нічний час не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї (частина третя ст. 175 КЗпП). Як правило, лише на невеликому за обсягом діяльності підприємстві обставини можуть скластися так, що його працівниками будуть тільки члени однієї сім'ї.

Не допускається залучення до робіт у нічний час вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (ст. 176 КЗпП). Як бачимо, ця стаття установлює імперативне правило і не передбачає для зазначених категорій жінок жодних винятків щодо галузей або видів робіт.

Вагітні жінки та жінки з дітьми

У ст. 10 Закону про охорону праці встановлено, що праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється законодавством. Одним із основних актів законодавства, який регулює зазначені питання, є КЗпП.

Відповідно до цього документу вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, не можна залучати до робіт у нічний час (про що було сказано вище) та до надурочних робіт (ст. 176 КЗпП). Як відомо, надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (частина перша ст. 62 КЗпП).

Крім того, не допускається залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до робіт у вихідні дні. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день за п'ятиденного робочого тижня, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, і, як правило, має надаватися підряд із загальним вихідним.

Вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, не можна також направляти у відрядження. Причому навіть якщо така жінка висловила згоду з поїздкою у відрядження, есе одно сам факт направлення у відрядження цієї особи буде вважатися порушенням трудового законодавства з боку власника підприємства, оскільки зазначена стаття не передбачає винятків.

Щодо тимчасового переведення працівників (у т. ч. жінок) на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, відзначимо таке. У певних випадках власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди.

якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров'я, для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей. Проте навіть у цих випадках забороняється тимчасове переведення на іншу роботу вагітних жінок, жінок, які мають дитину-інваліда або дитину віком до шести років, якщо ці жінки не згодні з таким переведенням (частина третя ст. 33 КЗпП). Якщо жінка погодилася на переведення на іншу роботу з підстав, передбачених ст. 33 КЗпП, то оплата її праці провадиться відповідно до виконаної роботи, але не нижче, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

Якщо є відповідний медичний висновок, то згідно з частиною першою ст. 178 КЗпП вагітним жінкам знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. До вирішення питання про надання вагітній жінці на підставі медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства. Отже, саме підприємство є зацікавленим у якнайшвидшому наданні вагітній жінці роботи, яка відповідатиме медичному висновку.

Жінки, які мають дітей віком до трьох років, за неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років (частина третя ст. 178 КЗпП). У цьому випадку підставою для переведення можуть бути не тільки медичний висновок, але й інші фактичні дані, що свідчать про неможливість виконання попередньої роботи.

Зауважимо також, що в цих випадках середньомісячна заробітна плата обчислюється за Порядком № 100, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата. У той же час, якщо заробіток осіб, зазначених у частині першій і третій ст. 178 КЗпП, на легшій роботі є вищим, ніж той, який вони одержували до переведення, їм виплачується фактичний заробіток (частина четверта ст. 178 КЗпП).

Щодо відпусток, які надаються вагітним жінкам та жінкам, які мають дітей, варто відзначити таке. На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів. У разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів післяпологова оплачувана відпустка надається тривалістю 70 календарних днів (частина перша ст. 179 КЗпП).

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів. Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. У разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів тривалість такої відпустки становить 140 календарних днів.

До відома

Якщо жінка бажає приєднати до відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами щорічні основну та додаткову відпустки, то вона має подати власнику або уповноваженому ним органу відповідну заяву. У цьому випадку заява має бути задоволена незалежно від тривалості роботи жінки на цьому підприємстві в поточному робочому році.

ст. 180 КЗпП

Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами жінка, за бажанням, може взяти відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства (частина третя ст. 179 КЗпП). Відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надають повністю або частково у межах встановленого періоду. Для отримання цієї відпустки жінка має подати заяву, до якої слід додати копію свідоцтва про народження дитини.

Проте відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні.

Крім того, підприємства за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Якщо дитина потребує домашнього догляду. жінці обов'язково надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

До відома

За бажанням жінки у період перебування її у відпустці для догляду за дитиною вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за нею зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

частина восьма ст. 179 КЗпП

Слід також знати, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Проте час цих відпусток не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку (частина друга ст. 181 КЗпП).

Законодавство також враховує потреби працюючих жінок, які мають дітей віком до півтора року. Згідно із ст. 183 КЗпП таким жінкам мають надаватися, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини. Ці перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна. Якщо ж у жінки двоє та більше грудних дітей, то тривалість перерви встановлюється не менше години.

Особливо звертаємо увагу на те, що перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком. Строки і порядок надання перерв установлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, з урахуванням побажання матері.

Статтею 182' КЗпП також передбачено, що жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Зазначена відпустка надається понад щорічні відпустки, передбачені ст. 75 і 76 КЗпП, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переноситься на інший період або продовжується у порядку, визначеному ст. 80 КЗпП.