- •Н.Е. 1.2.Техніка мовлення як передумова словесної дії
- •Основні елементи техніки мовлення
- •2. Професійно-педагогічні вимоги до техніки мовлення вчителя
- •Професійно-педагогічні вимоги до техніки мовлення вчителя:
- •2. Самоконтроль і розвиток умінь виразного мовлення.
- •4. Розвиток загальних психофізичних особливостей своєї особистості, які є передумовою оволодіння вміннями професійно-педагогічного мовлення.
- •3.Мовний апарат. Професійно-гігієнічні вимоги до нього
- •Будова мовного апарату
- •4. Роль дихання для виразності читання
- •Типи дихання
- •Ознаки правильного дихання
- •Вимоги для правильного дихання
- •Особливості органів дихання молодших школярів
- •Орієнтовні вправи для розвитку правильного мовного дихання
- •Не спіши язиком, квапся ділом.
- •5. Основні властивості голосу. Їх вдосконалення.
- •Голос має такі властивості:
- •Властивості, які можна виробити в процесі тренувань:
- •Гігієна голосу:
Професійно-педагогічні вимоги до техніки мовлення вчителя:
1. Самоконтроль і розвиток культури і техніки мовлення, створення установки на оволодіння літературною мовою в різних ситуаціях спілкування. Його суть полягає у вихованні звички і потреби в постійному навчанні і підвищенні рівня своєї культури мовлення. Особливу увагу слід приділити питанням правильності і чистоти мови. Важливе значення тут має робота з тлумачними лексичними словниками, словником із словотворення та ін. Важливо свідомо орієнтувати себе на оволодіння літературною мовою в найрізноманітніших ситуаціях – не тільки при розв’язанні ділових питань, проблем, а й у спілкуванні з друзями, батьками, незнайомими людьми.
2. Самоконтроль і розвиток умінь виразного мовлення.
Виразність мовлення досягається вмілим інтонуванням залежно від змісту, умов спілкування, а також шляхом доречного вживання зображальних засобів (епітетів, метафор, порівнянь), засобів образності словесної наочності.
3. Самоконтроль і розвиток комунікативних умінь, здібностей, соціальних установок у спілкуванні. Продуктивна мовленнєва комунікація вчителя передбачає розвиток у нього низки спеціальних здібностей: соціально-перспективний (розуміти внутрішній стан людини через сприйняття його зовнішньої поведінки) здібності до ідентифікації (здатність поставити себе на місце іншої людини й передбачити ї можливу реакцію, саморегулювання своїм психічним станом у спілкуванні.
4. Розвиток загальних психофізичних особливостей своєї особистості, які є передумовою оволодіння вміннями професійно-педагогічного мовлення.
Йдеться, насамперед, про розвиток уяви (відтворюючої і творчої), асоціативної і образної пам’яті. Обов’язковою умовою виразності мовлення вчителя є бачення ним тих предметів, подій, про які він розповідає. Тому необхідно розвивати в собі вміння бачити, відчувати навколишній світ у звуках, барвах, картинах і відтворювати своє бачення в слові.
3.Мовний апарат. Професійно-гігієнічні вимоги до нього
Мистецтво виразного читання вимагає від виконавця вміння досконало володіти мовним апаратом (технікою мовлення). Для чіткого відтворення змісту текстів треба з’ясувати логічний бік інтонації.
Мовний апарат — це сукупність органів людини, необхідних для виробництва мови. Він включає декілька ланок:
— дихальні органи, оскільки всі звуки мови утворюються тільки при видиху. Це легені, бронхи, трахея, діафрагма, міжреберні м'язи. Легені спираються на діафрагму — еластичний м'яз, який в розслабленому стані має форму куполу. Коли діафрагма і міжреберні м'язи скорочуються, об'єм грудної клітки збільшується і відбувається вдих, коли розслабляються — видих;
— органи мови пасивні — це нерухливі органи, що є точкою опори для активних органів. Це зуби, альвеоли, тверде небо, глотка, порожнина носа, гортань;
— органи мови активні — це рухливі органи, що проводять основну роботу, необхідну для утворення звуку. До них відносяться язик, губи, м'яке небо, маленький язичок, надгортанник, голосові зв'язки. Голосові зв'язки — це два невеликі пучки м'язів, прикріплені до хрящів гортані і розташовані упоперек її майже горизонтально. Вони еластичні, можуть бути розслабленими і напруженими, можуть розсуватися на різну ширину отвору;
— головной мозок, що координує роботу органів мови і підпорядковує техніку вимовлення творчій волі того, хто говорить.