- •Не 2.1. Особливостi розвитку спiлкування дорослого і дитини у дошкiльному віцi
- •1. Онтогенез спiлкування як найважливіший фактор психiчного розвитку дошкiльника
- •2. Форми спiлкування у дошкiльному вiці
- •3. Модель оптимального спiлкування педагога з дитиною
- •4. Роль експресивних засобiв у спiлкуваннi дитини й дорослого
2. Форми спiлкування у дошкiльному вiці
У роботi з дошкiльниками слiд орiєнтуватися не просто на утримання показникiв психiчного розвитку у межах норм, а прагнути до оптимального їх формування.
При цьому слiд вiдзначити, що простої наявностi спiлкування або його кiлькiсних показникiв недостатньо. М. І. Лiсiна дослiдила чотири якiсно вiдмiннi i онтогенетично послiдовнi форми спiлкування дошкiльникiв з дорослим [75, 79—80]
Їх характеристика подається у табл. 1. ФОРМИ СПІЛКУВАННЯ ДИТИНИ З ДОРОСЛИМ У ДОШКIЛЬНОМУ ВIЦІ (за М. І. Лiсiною)
|
Форми спілкування |
Мiсце спiлкування системi життєдіяльностi дитини |
Змiст потреби у спiлкуваннi |
Провідний мотив спiлкування
|
Основнi засоби спiлкування |
Значення форми спiлкування у загальному розвитку психiки |
|
І |
II |
III |
IV |
V |
VI |
|
Ситуативно-особистісна (з 2. міс.) |
Спiлкування з близькими дорослими забезпечує виживання i задоволення первинних потреб дитини |
Потреба у доброзичливiй увазi дорослих |
Особистiсний дорослий - ласкавий, доброзичливий, центральний об’єкт пiзнання i дiяльностi; джерело ласки i уваги, не пов’язане iз дiями дитини |
Експресивно-мiмiчнi операцiї |
Загальна активацiя; формування перцептивних дій, пiдготовка до оволодiння хапанням |
|
Ситуативно-ділова (з 6 міс.) |
Спiлкування у ходi спiльної з дорослим предметної дiяльностi |
У доброзичливiй увазi i спiвпрацi |
Дiловий: дорослий як партнер у грi, зразок для наслiдування, експериментування. Помiчник, органiзатор, учасник спiльної предметної дiяльностi |
Предметно- дієвi операції |
Розвиток предметної дiяльностi, підготовка до оволодiння мовленням, 1-й етап розвитку активного мовлення |
|
Позаситуативно-пізнавальна (3-4 роки) |
На фонi спiльно з дорослим та самостiйної дiяльностi дитини з ознайомлення iз свiтом фiзичних об’єктiв |
У доброзичливiй увазi, спiвпрацi і повазi |
Пiзнавальний: дорослий — ерудит, джерело пiзнання про позаситуативнi об’єкти (яких немає в оточеннi), партнер обговорення причин явищ у фiзичному свiтi |
Мовленнєвi операцiї |
Первинне пороникнення у сутнiсть явищ, розвиток наочного мислення |
|
Позаситуативно-особистісна (5-6 років) |
На фонi теоретичного i практичного пiзнання дитиною свiту соцiальних явищ |
У доброзичливiй увазi, спiв працi й повазi, у спiвпереживаннi та взаєморозуміннi дорослого |
Особистiсний: дорослий як особистiсть, що має знання, вмiння, володiє соцiально-моральними нормами, строгий i добрий старший товариш |
Мовленнєвi операцiї |
Заохочення до моральних цiнностей суспiльства, перехiд до дискурсивного мислення; формування готовностi до школи |
ВИСНОВКИ про розвиток форм спiлкування дошкiльника з дорослим:
М. І. Лiсiна визначила чотири якiсно вiдмiннi і онтогенетично послiдовнi форми спiлкування дошкiльникiв з дорослим;
форми спiлкування дошкiльникiв з дорослим розрiзняються за мiсцем спiлкування у життєдiяльностi дитини, змістом комунiкативної потреби, мотивом i засобами спілкування, значенням для психiчного і особистiсного розвитку дитини;
протягом дошкiльного дитинства послiдовно змінюються такi форми спілкування: ситуативно-особистiсне, ситуативно-дiлове, позаситуативно-пiзнавальне, позаситуативно-особистiсне.