49.Джерела радіації та одиниці її вимірювання.

Особливу небезпеку для людей і навколишнього середовища становлять радіаційно небезпечні об'єкти (РНО).До РНО належать: атомні електростанції (АЕС), підприємства з виготовлення і переробки ядерного палива, підприємства поховання радіоактивних відходів, науково-дослідні організації, які працюють з ядерними реакторами; ядерні енергетичні установки на об'єктах транспорту та ін. З усіх можливих аварій на РНО найбільш небезпечними є радіаційні аварії на атомних електростанціях з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище.

Радіаційні аварії — це аварії з викидом радіоактивних речовин або іонізуючих випромінювань за межі, непередбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно небезпечних об'єктів, у кількостях понад установлену межу їх безпечної експлуатації.

Ядерні аварії поділяються на дві групи:

— аварії, при яких відсутні радіоактивні забруднення виробничих приміщень, території та навколишнього середовища об'єкта;

— аварії, при яких відбуваються радіоактивні забруднення середовища виробничої діяльності і проживання людей.

За масштабами радіаційні аварії поділяються на промислові та комунальні.

До промислових належать такі аварії, наслідки яких не поширюються за межі приміщень і території об'єкта, а аварійне опромінення може отримати лише персонал.

Комунальними є радіаційні аварії, наслідки при яких не обмежуються приміщеннями і територіями об'єкта, а поширюються на навколишні території.

Виробниками і місцями концентрації радіоактивних відходів є:

1) АЕС (накопичено 70 тис. м⁸ РАВ);

2) уранодобувна і переробна промисловість (накопичено 65,5 млн. м³ РАВ);

3) медичні, наукові, промислові та інші підприємства і організації. Збирання, транспортування, переробку і тимчасове зберігання радіоактивних відходів та джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ) від цих підприємств і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості здійснює Українське державне об'єднання "Радон" (накопичено 5 тис. м³ РАВ);

4) зона відчуження Чорнобильської АЕС (понад 1,1 млрд. м³ РАВ). Всі підприємства і організації (крім АЕС) незалежно від відомчої належності передають радіоактивні відходи на міжобласні спеціалізовані комбінати (МСК)

http://www.br.com.ua/referats/Phisica/12820.

67. Типологія аварій на хімічно-небезпечних об’єктах та вимоги до їхнього розміщення і розвитку.

В останні десятиріччя на території України, як і в багатьох інших регіонах планети, відмічається збільшення кількості технологічних катастроф і стихійними лих, які приводять до значних людських жертв, різкого погіршен-ня навколишнього середовища. Клімато-географічні особливості території, насиченість її хімічно-небез-печними об’єктами (1572 промислових підприємства, які використовують понад 280 000 тон сильнодіючих отруйних речовин (СДОР)) створюють передумови виникнення на теренах України різноманітних надзвичайних ситуацій. Проблеми медицини катастроф вимагають поглибленої підготовки всіх ланок військової медичної служби та органів охорони здоров’я до діяльності в екстремальних умовах. Базисом такої підготовки повинно бути вивчення комплексу різноманітних організаційних, лікувально-профілактичних, лікувально-евакуаційних заходів по медичному забезпеченню населення. До ХНО відносяться: 1. Підприємства хімічної, нафтопереробної, нафтоперегонної та інших видів видів промисловості; 2. Підприємства, оснащені холодильними установками, водопровідні станції та очисні споруди, які використовують аміак і хлор. 3. Залізничні станції та шляхи, якими перевозяться СДОР. 4. Склади і бази із запасами речовин для дезинфекції, дезинсекції та дератизації. 5. Склади і бази із запасами отрутохімікатів, які використовуються в сільському господарстві. На деяких хімічних підприємствах іноді зберігається сотні тон цих сполук. На складах і базах СДОР можуть зберігатись:в резервуарах під високим тиском (до 100 атм.);в ізотермічних сховищах при тиску, близькому до атмосферного; в закритих ємкостях при атмосферному тиску і температурі оточуючого середовища. При всіх способах їх зберігання можливе руйнування ємкостей і вихід СДОР в навколишнє середовище. ХНО прийнято характеризувати наступними показниками: 1. Ступінь хімічної небезпеки. 2. Коефіцієнт еквівалентності даної токсичної речовини до однієї тони хлору.При прогнозуванні аварії прийнято вважати , що в мирний час можливе руйнування однієї максимальної за об’ємом ємкості, а у воєнний час — одночасно всіх наявних ємкостей. СДОР при аваріях на ХНО мають наступні характеристики: а) об’ємність дії, яка полягає в тому, що заражається не тільки територія в районі аварії, але і приземний повітряний простір; б) здатність багатьох сполук проникати в організм через непошкоджені шкірні покриви, що зумовлює необхідність роботи медперсоналу в засобах захисту шкіри; в) властивість викликати ураження на протязі певного, іноді досить тривалого, часу (дні, місяці).

http://www.br.com.ua/referats/Viysk_kafedra/33742.htm