Оксана Забужко Казка про калинову сопiлку
.docxПрокинулась раптово, аж сiла на постелi: що таке?! Темно було, стояла тиша, але якась мов набрякла, – i тут пiд вiкном, зараз-таки опостiнь, коротко заїржав, наче реготнув, кiнь – Ганнуся зрозумiла, що на цей звук вона й обудилася: одчини, озвався незнайомий голос, владний i нiжний, до кiсточок проймаючий золотим приском, – чоловiчий голос, густий i глибокий, але звiдки йшов?… Одчини, Ганно-панно, оддай мого пояса, а коли не оддаси, мусиш менi за дружину стати, – Ганнуся затремтiла цiлим тiлом чи то з жару, чи з холоду, наче от-от мала розсипатись передзвоном, ряхтiнням золотих лелiток, гойдливих китиць, що вгору-вниз лоскотали по хребту, – от такого, власне щось такого й мусило їй приключитися, на щось таке вона й чекала вiд самого малечку, оце ж, нарештi, й воно, її виграний жереб, королiвська заплата! – хто ти, покажися, спитала, вiдтуливши вiконницю, хоч у глибинi душi вже твердо знала: хто б не був, то й є її доля, – у дворi грав проти мiсяця, змiями вигинаючи шиї, четверик вороних, як глупа нiч, коней, i на їхньому тлi одрiзнилась, наперед подаючись, аж пiд небо висока, аж мiсяця заступила собою, так само чорна чоловiча постать, дихнуло вогнем уже зовсiм близесенько, вже попiд серце, скрадливо, нiби цiлий свiт їй шептав в одну душу: одчини, Ганно-панно, будеш моєю, вкупi зо мною пануватимеш, бо ти того варта, а показатись тобi покажусь, коли перша менi покажешся, – Ганнуся ще й руки не витягла сягнути засувки, як вiкно розчинилося, мов з нетерплячки, саме собою, – навстiж, i ту ж мить гарячий вихор пiдхопив її, обпалив-заполонив усеньке тiло до найпотаємнiших закапелкiв, трубою здувши з неї сорочку вверх попiд стелю, i, заки встигла злякатися чи й затулитись, – бо ж це вперше вона показувалась комусь iншому такою, якою досi тiльки сама на себе милувалась, журячись, кому ж то така краса дiстанеться, – заки потрапила охнути, вiдчула, що такий самий гарячий вихор здiймається i в нiй – назустрiч, здавалося, безлiчi дужих, як кремiнь, чоловiчих рук, що всi нараз її мiсили, тiльки не грубих лаписьок, як Дмитровi, а таких, попри всю болючу мiць, чулих, мов на кожному пальцi мали по лоскотливому язичковi, i вона топилася в тих руках, як вiск, умлiваючи й перетворюючись на єдину готовнiсть – увiбрати в себе разом усенький свiт, – i свiт i ринув у неї зненацька, твердим, аж гострим, аж вона закричала, таким крижаним холодом пойняло нутро – нiби вхромилася в неї навилiт крита пекучою бляхою церковна дзвiниця, i на тiй дзвiницi вона з свистом шугонула вгору, в наскрiзно дзвенячу вiдлунням власного крику чорну пустелю, якимсь вiдпадаючим окрайчиком себе колишньої встигши подумати, що оце ж i є смерть! – i вже її не було, тiльки замерехтiли-закрутилися довкола зiрки, переплутуючись, як свiтляне волосся, вогненними хвостами, i не було бiльше болю, а тiльки несамовите, скажене, до бiлого розжарене блаженство знову, i знову, i знову прощатися з душею – нiби цiле сонмище мала тих душ, – ще проносилися в мiжзоряному вихрi якiсь обличчя, одне з них ужалило на льоту чимось мовби знайомим, та саме як готова була його впiзнати, той-таки голос виразно вимовив усерединi неї: ну, годi, – й пустеля стрiмко подаленiла кудись з ущухаючим дзвоном, а Ганна-панна розплющила очi в себе на постелi, хоч постелi, власне, не було, сам сторчма здиблений бiлий вихор, над яким знай пiр'я з подушок кружеляло, опадаючи, нiби в тому вихорi щойно наклала головою сотня воякiв, – а поруч iз нею лежав, розпластавшись голим на цiлий велетенський зрiст, i, здавалось, свiтився в пiтьмi кожною рисочкою найдосконалiший чоловiк, на чий вид мала б сконати на мiсцi, провалившися в божевiлля, будь-яка людська уява.
Щось непомисленне, неймовiрне й моторошне було в тiм, що приступний звичайним смертним очам чоловiк годен бути таким прекрасним, – щось, хiба лиш бляклим натяком звiдане нею ранiше, коли з солодким жахом убачала в кшталтах власного тiла чашу з Святими Дарами, тiльки тодi їй здавалося, мов на днi того провалля, куди отак упiвока ледве важилась глипнути й зараз-таки одсахалась, отворено, й грають слiпучим свiтлом, райськi брами заживоття, – i ось вона була, краса, таки правда що слiпуча, мов шкiру з тебе здерто на сам вид, та тягло вiд неї – застиглим, мов навiки, холодом: тою самою тоскною, безберегою, як море, передсмертною мукою стратенця, що вже скiлька разiв миттєвим стиском пiдсисала їй серце, а тепер простяглась перед нею втiлена навiч, не обiйдеш-не об'їдеш, – i, втупившись безживним зором у червонi плями свого дiвоцтва на розорених перинах, вона зрозумiла, що цiєi ночi стала за жiнку найнещаснiшому чоловiковi на свiтi. i тут запiяв пiвень – i в змиг ока постiль її спорожнiла, навiть подуву тепла по тому величезному тiловi не зоставивши, а Ганнуся провалилася в сон, як у глухий колодязь без сновидiнь. Цiлий день потому вона стоконилася мов сновида, вiдчуваючи тiльки, як сочиться пасокою, аж по ногах їй тече, розкутурхана вночi утроба, – а на нiч вiн з'явився знову, вже без стуку й без знаку, як по своє: щойно стала засинати, як почула коло себе в темрявi знайоме дуже тiло, i подалась так само тiлом – без тями, як масло пiд ножем. Вони знов кохалися до свiта, i жодному не було задосить, бо за цим разом у Ганнусi обудилося щось нове: спрага, яка, що бiльше її вдовольняєш, то дужчою робиться, – трохи це було подiбне до солонкуватого, як залiзна клямка, посмаку крови з колись – як давно те було? – прокушеного Дмитрового пiдгорля, лиш то було в устах, а це в цiлому єствi, й таке невтоленне, що заступало собою геть-чисто все – вся її дотеперiшня сила, скупчившись, обернулася на цю прибутну, чорну спрагу, в захланних водах якої обоє нiяк не могли накупатися: царице моя, шепотiв вiн, раз за разом виймаючи з неї душу, княгине, тисячу лiт не мав такої, як ти, – саме те, що вона й прагла почути, що тiльки й могло загодити її дотеперiшню уразу на людей, котрi вперто тислися мiряти її на свою мiрку, а як вона пiд цю мiрку не стала, настерлися, в далебi що безмiрному вбожествi своєму, її зневажати, – а його цiлющi слова не лише повертали їй себе, вони немов цiлий свiт, з усiма людьми, що в ньому були, є i будуть, вергали їй до нiг, i тим найдужче зближалися на подобу отої невiдомої пiснi, складеної їй на ясу, про котру завше мрiяла, що колись таки її почує, – кажи ще, просила в нього, чи, може, просила її спрага, якiй уже мало було самої тiлесної розкошi й вона затоплювала собою, як паводок навеснi, сусiднi вгороди, – i вiн казав, на рiзнi способи, словами й без слiв, – i так з ночi в нiч. У своєму денному зацiпенiннi – бо вдень вона тепер жила єдино чеканням ночi, сливе нi на що круг себе не вважаючи, ото хiба кришку бентежачись неспинною течею мiж ноґами, яка, стид сказати, страшенно дражнила собак: варт було на крок пiткнутися за порiг, як вони заходились валувати по цiлiй околицi, а то й гирилицею бiгли за нею, нюшкуючи, мов за сукою пiд час тiчки, – отож у тiй напiвнепритомнiй явi, котра дедалi менше здавалась їй явою порiвняно з тим, що коїлося ночами, вона якось анi разу не спромоглася подивуватись, чом нiхто в хатi нiчого не чув – таж таке тирло й мертвого б мало обудити! – проте нiхто не будився, нiхто нiчого не завважив, хiба лиш Оленка нарiкала, що їй стали снитися лихi сни, та Марiя бiдкалася, що Ганнуся так раптом змарнiла – а диви, якi пiдкови пiд очима, й сама аж чорна з лиця, чи не занедужала, крий Боже, – i, не ймучи вiри власним очам, з острахом дивилась, як на Ганнусi починає буйно кучерявитись волосся – по цiлiй головi, так що вже й не розрiзнити було родимої мiсячної мiтки, – ти б, доню, пiшла десь розважитись, мiж дiвчата абощо, – доня дивно, по-собачому, пригинала у вiдповiдь голову й вищиряла зуби – мов от-от заскавулить. Трохи опритомнювали її хiба запахи – головно тi, густi й червонi, од яких рот сповнювавсь солонкавою, iз залiзним посмаком слиною, – тим опритомнювали, що з новою силою прокидали в нiй ненатлу i всепоглинущу нiчну снагу: на другiм кутку кололи кабана, мати зарiзала зозулясту курку, що ополуднi зненацька, прости Господи, заспiвала пiвнем, їй самiй прийшла мiсячка, в сусiдiв через дорогу обродинилася невiстка – в цьому останньому випадку вона зазнала такого несамовитого збудження, аж мусила втiкати в садок i качалася там по травi, щоб тiльки не кинутися до них у хату й не припасти до породiллиної постелi, вхлебтуючи-всьорбуючи все живе, гаряче й червоне, – вночi все було iнакше, тобто так, як i має бути, тiльки вночi ця її нова сила й була до речi: прийшов, слава-тобiГосподи, шепотiла вже й нестак радiсно, як iз полегкiстю, зачувши його коло себе, – але вiн зараз же немов даленiв, захмарений i невдоволений: чому за те, що я прийшов, славиш Бога, а не мене? – вона й сама подивувалась такому очевидному, i як ото досi не завваженому, безглуздю: ба й справдi! – а вiн провадив далi: чи ж не твоїй сестрi випадає Його славити, чи ж не їй Вiн прияє куди пак щедрiш, нiж тобi, хоч вона проти тебе стiльки варта, як жменя пiску проти жменi злота? – як од лихоманки, затремтiла вона од щастя вперше по-справжньому почути збоку власнi думки сказаними вголос: але ж чому так, зойкнула в передчуттi вiдповiдi, якої досi не домоглася – нi од панотця, нi од матерi, нi од кого в свiтi, i яку марне силкуючись намацати, знай слiпо товклася лобом у невидимий мур, а тепер вiн обiцяв їй визвiл, i вона потяглася до нього цiлою душею, начеб разом оберненою на однi розкритi отвором жаждивi, спливаючi соками нетерплячки вуста, – вхлипнути ту вiдповiдь, якою б не була, – i вiдповiдь продудонiла, як у тулумбас ударив, i, замiсть сподiваної волi, вiдлунила в нiй – необорно тоскною пусткою заглади: хiба ж ти не знаєш, що тiльки нiкчемним своїм сотворiнням Вiн i прияє, тiльки вбогi духом Йому любi, а найлiпших i найдужчих, найвиборнiших, як дiаманти в земнiй коронi, – знай гонить, i понижує, i тавром проклiнним назначує од малих своїх, бо боїться, коли б царства не перейняли Йому? – мусить бути цьому правда, з зусиллям вiдгукнулась вона крiзь пустелю туги, вiдразу приклавши сказане i до себе, й до нього: зле бути найлiпшою! – отже ж, додала нагадавши, i в пiснi спiвається – найвищому деревоньку вершок усихає, – вже ж що правда, кому, як не менi, знати, до мене-бо належать добiрнi душi, тiльки я знаю iм скласти поправну цiну, тiльки я потраплю iм дати те, чого направду вартують, – вона гiрко посмiхнулась, трохи подражнена цими, ярмарковими якимись, нахвалками, бо ж сподiвалась вiд нього щирiшої розради: що ти все – я та я, ти ж i сам, небоже, оно який нещасливий? – вiн сикнув, мов зiтхнув, аж на неї вiйнуло сiрчаним духом паленизни – духом досади й розчарування: чимось, вiдай, дозолило йому це спiвчуття, якого вона досi не важилась виявляти, – ох i зiллячко ж ви, жонота, гаразд, хоч один є певний спосiб вас узяти, – i вже засопiв вогнем, побiг по її тiлу трепетливими, пестливими язичками, лаштуючись акурат до того способу вдатися, – i тут вона попросила хрипнучи, бо голос їй нагло закам'янило страхом так навiчно в тiй стратенчiй пустцi й зостатися: забери мене в царство твоє, хочу вкупi з тобою княжити, чи ж не на те ти мене обрав за дружину, ще тодi як червоного пояса пiдкидав у дарунок? – тим поясом вона вдень пов'язувала стан пiд сорочкою, щоб повсякчас вiдчувати на собi коханцеву присутнiсть, – не журися, врадувано пообiцяв вiн – досить легкомисно, як їй видалося, мiг би при такiй оказїї й урочистiшим бути, – iно слухайсь мене, i я сповню всi твої бажання, – i зараз же й ринувся сповняти, ревно, як пiп до молитви, одое за другим, без передиху – аж доки не запiяв пiвень, i її змiг, як завше, короткий i мертвий уранiшнiй сон. Але сказане слово таки запало Ганнiпаннi в душу: тiльки нiкчемним своїм сотворiнням Вiн i прияє, тiльки вбогi духом Йому любi, – i жеврiло в нiй, на все iнше погашенiй, запаленою скiпкою, розгоряючись каламутним, маслянисто-iвким, жовтявим свiтлом ядучої обиди: чому цей свiт мав би належати до Оленки?… Бо саме до неї вiн невдовзi й збирався належати – осiнь стояла тиха, прозора, як сльоза, вже одбули заручини, а на Покрову мали гуляти весiлля, й Оленка ходила по селу, скликаючи дружечок, – не ходила, а пливла павою, очi сором'язливо спущенi долу, наче цiлком одступала людям змогу милуватися зi сторони своїми правно винагородженими цнотами, показуючи власну до того непричетнiсть i навiть аж нiби несилу свою, такої молодесенької, стiльки витримати скупченої на собi уваги, просто тобi – пособiть, люде добрi, коли ласка ваша, – то ласка звiдусюди й сипалася на неї дощем: славна молода, казало старе й мале, i навiть тi, хто мав би зизим оком на ню дивитися, що так тишком-нишком узяла та й урвала з-перед носа всiм дiвкам найкращого на селi парубка, теж поодм'якали, примирились i пробачили, й рихтувалися спустити свiй запал, на всю губу погулявши на багацькiм весiллi, – трохи не в кожнiй хатi йшли якiсь приготовини, бiднячки, й тi перетрушували скриню, перевiряючи, чи не сточила до решти мiль єдину сорочку тонкого полотна, бережену про рокове свято, – хто справляв нове, хто латав старе, а Ганна-панна ростила в собi свою жовтим свiтлом горючу обиду – як мати годує груддю дитя, ворогам на розправу, як її саму ростила мати з своєi обиди, хоч i не такої великої, – з думкою про вiдплату. i настала недiля – остання Оленчина дiвоцька, на другу суботу прохано вже дружок на дiвич-вечiр, – вставши вранцi, Ганнуся почула якусь зайшлу в собi перемiну: її обида ствердла й звузилася на тонке жало, що вогнем пекло пiд грудьми, i незмога було дихати, доки його з себе не викинеш. У миснику вона намацала нагостреного ножа – i аж застогнала з полегшi, провiвши подушечкою пальця по прохолодному, як давно забутий пiдземний подув джерельної води, сталевому лезу, – не стримавшись, лизнула: посмак був зоддалеки знайомий, але прiсний, блiдий, мов вияловлений, – бракувало йому духу живла, як соли до страви: ходiмо, сестро, по ягоди, – звернулася до Оленки, – та якi ягоди, хiба жартуєш, вересень на порi, – пiдiть-шдiть, прогуляйтеся, пожвавiшала и мати: їй знову снився дiд, i якось тяжко недобре, iнакше, нiж звичайно, а до того ще й сусiдський хлопець, родом придуркуватий, стривожив, прокричавши вранцi через тин радiсно, наче молодий пiвник: тiтко, тiтко, а до вас уночi змiй у комина влетiв, такий, як зiрка хвостата, я сам бачив! – звiсно, мале, ще й безклепке, лепече, прости Господи, що слина на язик принесе, але на серцi ще невпокiйнiш зробилось, а що недiльний сон, всяк знає, чинний лиш до полудня, то вона й зрадiла нагодi на той час випхати дiвчат iз хати, – адiть, яка теплiнь стоїть, хочби й суницям на новий плiд впору, а як не ягiд, то грибiв наберете, – Оленка згодилася, хоч i знехотя, i козубок прихопила найменший, для годиться, – явно замiряючись нестак уклонятися кожному кущевi, як полежати в холодочку, поки Ганнуся уви-хатиметься, – вiд часу заручин у нiй проклюнулася нова, вже подобаюча радше на молодицьку, нiж на дiвоцьку, статечнiсть i гiднiсть. Ганнуся й справдi ринулась увихатися, як навiжена, щойно вступили до лiсу, – раз, що потребувала руху, бо пекло пiд серцем, пiк на тiлi молодецький пояс, та й цiле тiло пекло вогнем, як незагоєна рана, не було на нiм анi плямочки, на якiй не чула б пашiння нiчних вуст, i з того зоставалось – або верещати вереском до неба, самiй себе за руки гризучи, аби лиш виповнити зяючу порожнечу нутра хочби й своїм власним м'ясивом, або гнати й гнати наперед очманiло, з лютою силою розгрiбаючи чагарi, мало не з корiнням кущi вириваючи, обдираючи до крови шкiру, бо з кожним спалахом болю, що проступав назверх соковитою, як спiла ягода, – iнших ягiд не наверталось на очi! – темно-червоною краплею, на мить немов попускало, немов розвиднялося з того жовтого, як гнила пасока, туману, що застував зiр, – пiдлiском раз у раз трiщало, нiби хтось за нею йшов, хтось не спускав її зо слiду, i то, звичайно ж, була Оленка, хто ж iще висiв на нiй цiле життя й висiтиме довiку, навiть на своє господарство забравшись, – ге, тодi й поготiв: не здихаєшся, не видереш з корiнням, як оцей Петрiв батiг, iз думки, з серця, вiчно гнитиме в нiй, ширячи каламутно-жовтявий я дух переможної несправедливости, – а не бути ж цьому! – скрикнула вголос, вихопившись на галявину, де Оленка вилежувалась на лiтеплiм, останнiм у роцi сонечку, прикривши лице лопухом, мов панi яка, щоб не взялося смагою, – i мов сам собою виплигнув нiж iз дна козубка i притульно вклався в руку, даючи опертя, i останнє, що вбилося в тяму iз раптом побурiлого, нагуслого в очу туману, був Оленчин погляд, як випростувалася, скидаючи лопушину, – такий поблажливо-зверхнiй, як звичайно до сестри, такий невразливо-здивований, мовляв, ще чого? – вiн зненацька зломився, бризнувши назустрiч – холодним i живлющим, як кринична вода на опечене тiло, жахом, i розкiшшю, сливе такою ж пронизливою, як у нiчних шаленствах, було – вгородити ножа просто в дишуче теплом, щiльне, а проте як же пiддатне ножевi тiло, що стенулось уздовж короткою судомою (i ця хвиля опору теж була розкiшна!) – i обм'якло, а натомiсть вальнув у нiздрi, сласно забиваючи памороки, хоч пий, хоч купайся, – масний, живлющий, гарячий червоний дух, – мов цiлий свiт разом, нарештi, вiдчинився – i ринув назустрiч Ганнiпаннi, аби напоїти її невтоленнiсть, i, потрясаючи над головою скривавленим ножем, п'яна, аж точилася, од такого обрушеного на неї багацького – багатше не буває! – весiлля, вона крикнула в зашморгом розкручене вгорi небо, що посвистiло невiдь-куди, теж, либонь, вiд жаху, пiрвавши, як смерчем, за собою крони дерев, – до Того, Хто там сидiв, нiколи не даючи зазирнути собi в лице, i луна її переможного реготу застугонiла лiсом, мов гук невидимого вiйська: а шоб знавi… …Додому Ганнуся прибилася аж смерком – Марiя вже мiсця собi не знаходила, знов прибiгав од сусiдiв дурень – запевняти, наче бачив пiд лiсом бiлу сучку з закривавленою мордою, та таку, тiтко, страшну! – аж у поли вдарила, як дочка стала перед нею, розчiхрана, з роздертою пазухою, з листям у волоссi, без кровиночки в лицi, – а Оленка ж де, першим озвався батько, – а я звiдки знаю, стиха шелеснула Ганнуся порепаними, мов кора, губами, – або я їй сторожа?… Кинулися по знахурку – виливати переполох, вихром промчала по селу чутка: дiдову й бабину дочку хтось у лiсi напав! – з кожної хати пiшло по мужчинi, до пiвночi шукали-кликали зi смолоскипами, розбрiвшись вервечкою мiж дерев, але нiчого не знайшли: як у воду впала Оленка. А десь опiвночi зненацька зiбралася гроза, яка й серед липня нечасто випадає, – зашугали, мовби з рукава сипонув, вогнянi лiтавицi, затрiщало й розкололося в небi, застогнало пiд землею, i за ревом стихiй, за напiрним перiщенням дощу пiвкутка почуло – свят, свят, свят! – як закричала Ганнуся, – нелюдським, смертним криком божевiльної розкошi, за якою кiнчається все живе, а зостається хiба мiсячним сяйвом заллята нескiнченна пустеля, – нiхто нiколи не чув такого голосу, i Ганнусиного власного теж звiдтодi нiхто не чув бiльше: по тiй ночi замовкла дiвчина, як урекло, i нi знахурки, нi ворожки, нi панотець iз кропилом не годнi були очутити причинну. А ще невзабарi побачила Марiя, що Ганнуся тяжка: виглядало, наче того самого нещасливого дня й завагонiла. Навеснi проходила селом чумацька валка – i до Василя з Марiєю кiль-коро чумакiв переночувати попросилося, прочувши по людях, що в хатi не-завiзно – тiльки старий, та стара, та на печi причинна дiвка непорожня, – хто би при такiй оказїї не зрадiв чеснiй беседi, та ще й з чужодальнiми гостями, свiтовими й бувалими, що, либонь, i за нiч не переказали б, чого по далеких українах набачилися, – але такої чудасїї, пане господарю, як коло вашого села, Бiгме, нiгде не приключалося, похопився з своїм глеком на капусту молоденький чорнявий чумак, якому тiльки-но-тiльки вус засiвався, тож мiг би й помовчати, коли старшi слово мають, одначе старшi й собi згiдно закивали головами, вже ж що правда сьому, а покажи-но, парубче, тую сопiлку, – акурат на пiдступах до вашого села, пане господарю, попiд лiсом, за фигурою на розхрестi назирив хлопака калиновий кущ i витяв собi сопiлку, а вона, чуєш ти, людським голосом обiзвалася – а ке лиш її сюди! – з нами сила хрещена, перелякалася Марiя, що саме пряжила яєшню на вечерю, що-бо ви таке, панове молодцi, кажете, не треба того грання, i так доволi нам бiди в хату! – i на пательнi теж сердито зашкварчало, погрозливо запахкав вогонь, i вiйнул'б сизим, сiрчаним чадом, але молодий музика вже тримав сопiлку в делiкатних довгих пальцях i, щойно притулив до губ, в хатi тонко, сливе по-дитячому жалiбно заспiвало Оленчиним голосом: помалу-малу, чумаче, грай, не врази мого серденька вкрай, мене сестриця з свiту згубила, в моє серденько гострий нiж устромила, – дитино моя! – здавалось, водночас зойкнули батько з матiр'ю, хоч насправдi всi понiмiли так, що почув би, як у Києвi задзвонили до вечернi: коло печi, прихилившись до комина, як молода на сватанню, стала Ганнуся – в самiй сорочцi, вiддутiй на черевi, розхристана, простоволоса, з чорно запалими вглиб очима, з яких аж немов потрiскував жар, вона посмiхалась – уперше за цiлу зиму, тiльки так чудно, що всiм мороз пiшов попiд шкiру: не був то посмiх божевiльної, кожен би заприсягся пiд ту хвилю, що ця жiнка бiльш нiж притомна, бо не тiльки гаразд тямить, що дiється, а й бачить за тим iще щось, для iнших невидиме, i таке, вiд чого замовкла сопiлка, випавши з рук молодому чумаковi, – але, тремтячи на тiлi, як старий дiд, немов дiйсно водномить зостарiвшись, пiдбирав її Василь, i сльози безгучно текли йому по щоках, коли знову вголос заплакала Оленка: помалу-малу, батеньку, грай, не врази мого серденька вкрай, – а Ганнуся посмiхалася все ширше, от-от заговорить, – помалу-малу, матiнко, грай, – i нарештi засмiялася, сплеснувши в долонi: а справдилося ж, скрикнула низьким, захриплим голосом, наче ворон влетiв у хату, – справдилося, не збрехав, – i вже не стримуючись реготалася, обiруч ухопившись за кругло вiддутого живота, що танцював при тому, нiби в ньому не одне дитя. а цiле кишло бунтувалося: мамо, мамо, оце ж менi пiсня, якої нiхто не мав споконвiку, оце ж моя слава в князевi моєму, сповню, прирiк, усi твої бажання, iно мене слухай, – i сповнив же, сповнив, не скажеш – збрехав! – ридма заходилася реготом, не в змозi себе погамувати, вже не дбаючи, як пристало б її становi, що може ввередитись та розсипатись завчасу, лиш раз за разом повторюючи те саме: сповнив, не збрехав, – доки один iз чумакiв не оханувся й, пiдступившись, не одважив бiснуватiй поличника, – вона зараз же вмовкла, вхопившись за щоку й тупо дивлячись перед себе, а тодi сказала найпритомнiшим на свiтi голосом, показуючи на чумакiв пальцем: а вони – всю неправду розкажуть, так i пiде свiтом гуляти, – i з тим лягла на полу, притримуючи живота, та вже й не вставала. Треба було пiслати по залогу – бо ж, сповна вбiйниця розуму чи нi, а лиходiйство є лиходiйство, i нiкому вже не випадало сумнiватися, що тодi мiж сестрами в лiсi направду сталося, – то й пiслали, але коли прийшли закувати в пута, стовклися всiм миром на подвiр'ї, нетерпляче юхтячись i сопучи, спинаючись зазирнути, заднi переднiм, почерез голови, – в хатi було порожньо, тiльки на полу зостався довгий капарнии слiд – мов смоляним вiхтем черкнуло. Щезла бабина дочка – чи втекла, чи так розточилася, чи, може, й досi блукає десь по безвинах мiсячними ночами. Фельдафiнґ, вiлла Вальдберта, лютий – березень 1999 р.