ЛЕКЦІЯ ПРО ВИШИВКУ

, Лекція про українську сорочку

Чим пишніші рукави, тим нижче вони опускаються. Їх призбирують пухликами, щоб підняти. На Полтавщині вишивають поділки, коли носили плахти, їх виставляють, а при спідницях – ні. На Правобережжі мало вишивали поділки, а на Лівобережжі їх дуже любили . Прислів’я “Видно дівку по поділках” Сорочки були по кісточки і, колі дівка десь гуляла не на вулиці, а по кущах та бур’янах, то й поділки ставали брудними та задрипаними; тому дівчата завше на це зважали.

Полтавщина любить біле шитво, хоча білим по білому вишивали по всій Україні. Щоб біле шитво було цікавішим та виразнішим, поєднували поряд прозорі і непрозорі техніки - вирізування, настилування, довбанки виколювання, але були й так звані “сліпі сорочки”, у яких немає отворів, немає очей – вирізування, виколювання, а є одне тільки двобічне насилування., яке на Полтавщині називали “лиштва”. Цим словом “лиштва” на Київщині називали вишиті поділки. Казали з-під плахти визирає лиштва. Дуже популярні орнаменти на рукавах вертикальні деревця – ламані гілки. Н а Полтавщині люблять подати цілий узор на рукаві і півузора на уставці.

Дуже часто вживаються S-мотиви як на розшивці рукавів так і на подолі. На верхній частині рукава вишивається цілий узор, а нижче м. б. різні варіанти – або це розкидка дрібних елементів, або шахоподібна решітка, яка ділить всю площину рукава на ромби і певні елементи, які заповнюють ці ромби, а також класичні варіанти ламаних гілець. Місця з’єднання рукава з уставкою часто змережуються різними мережками або S-мотивами або штапівкою чорним і червоним. Коли з’явилися брокарівські узори, почали зшивати хрестиком.

На Правобережжі вишивали нитками, пофарбованими природними барвниками, які з кожним пранням линяли і ставали майже білими. На Лівобережжі в основному шили сорочки додільні, на Правобережжі більш любили шити до підточки.. Низ грубий конопляний і бамбаковий На півдні вишивали білим із золотом. верх. Вінницькі сорочки дуже довгі. Носили так для великого напуску. Жінки були схожі на скіфські баби, а також носили за пазухою багато чого. Дівки насипали туди насіння. Потрібно було вміння носити такий одяг. Одягалися часто за допомогою подруг. На Півдні вишивали білим із золотом. Це мало сакральне значення. У похованнях царських осіб, знаті, а то й просто заможних людей знаходили багато золота; його кладуть зліва, справа, у головах, у ногах, нагрудні нашийні прикраси – це не тільки шана оцієї особи, а, насамперед, це благородні метали – золото і срібло, які є провідниками космічної енергії і космічної інформаціі. Колись царі і цариці були жерцями – великими посвяченими, тому вони носили на собі багато золота не для того, щоб похитуватись, а щоб отримувати ту інформацію.

Зараз священнослужителі обвішуються мішурою і блищать, як мідний тазик, а насправді потрібне справжнє щире золото, щоб мати контакт. Зараз залишилась тільки форма, порожній блиск мішури. Мішура – це синтетична нитка і вона діє навпаки. Залишилось тільки підтримання зовнішньої форми, атрибутики. Чому такі довгі сорочки, чому їх не вкоротити, щоб було зручніше, не вставляти клини для вільного руху. Чому жіночий одяг не тільки український, а й у багатьох країнах має дуже подовжений силует. Наприклад, в Індії носять сарі, японці носять кімоно, яке взагалі волочиться по землі, вся Європа носила довгі широкі спідниці. Всі народи мають подовжений жіночий силует. Чи це мода, чи це так гарно чи є якась інша причина.

Споконвіку жінка була продовжувачкою роду людського, і щоб народити здорове потомство, вона завжди захищала свій низ. Навіть туземні народи, не завжди прикриваючи груди, завжди прикривали пальмовим листям низ. Це говорить про те, що дітородне лоно від сонячного сплетіння вниз жінка повинна всіляко захищати. Навіть старі бабці ніколи не виходили за ворота без фартуха. Краще захищав вовняний фартух, він не пропускав проникнення чужорідної енергії, проникненню сили зла, яка б зашкодила жінці.

Ми бачимо на подолі вишиті мотиви, змійки, вужики – символи материнської вологи. Такі мотиви вишиваються також на рукавах, але тільки жіночих сорочок. Ці елементи жорстко тримають енергетичний каркас і не дозволяють розтікатися енергетиці. Через те зумовлене таке активне його використання у жіночих поясах та сорочках.

Поясний одяг – обгортки, плахти завжди виготовлялися з вовни, і жінки їх носили навіть у літню спеку, таким чином захищаючи дітородне лоно. Якщо дівчина у такому одязі сяде на якесь холодне чи сире місце, то її здоров’ю не буде завдано ніякої шкоди.

А зараз одяг вкорочується до такого мінімуму, що невідомо, чи це спідничка, чи це широкий пояс або облягаючі еластичні брючки, джинси.

Моду придумують для жінок чоловіки і за порушення законів платять своєю імпотенцією, яка стала сьогодні проблемою. Колись варто було показати чоловікові “ножку по щиколотку” і він уже був готовий. То тепер уже його не прошибає і ”ножка” вище коліна. Жінки дають себе одурити, сприймаючи масову культуру. Коли така дівчина йде по вулиці, то жінки старшого віку плюють їй у слід та посилають різні погані посили, а чоловіча половина посилає думки хтивого змісту, але ясно, що серед вулиці ніхто нікого не заловить і ті посили застряють чорними стрілами у нижній природно незахищеній частині. Ці стріли призводять до великих проблем зі здоров’ям; під час пологів ці проблеми проявляються більш гостро. Молодь повинна задуматися над цим, бо ці факти незаперечні. Для захисту носили й пояси. Тепер відкриті просвердлені прошпилені пупи із сережками Це просто дикість. Роль жінки бути жрицею домашнього вогнища. Яка жриця вийде з цієї жінки, яка на енергетичному рівні вся пробита покремсана й прошпилена. Арабські танці живота виконувались в гаремі як еротичні, а на вулицю вони виходили геть закутані у покривала. Зараз із цих танців роблять концертні номери. Зараз стилізовані костюми роблять вище колін, щоб було зручно у них виступати, танцювати, але то не є народне, то перекручення підтасовка до сьогодення. Ніхто не хоче мати погане здоров’я, стояти на обліку у лікарів, тому не треба сліпо наслідувати моду і потурати її примхам. Максі мода була дуже гарною. жіночною і корисною, хоч і коштувала дорожче. Жіноча мода зараз стала дуже подібною до чоловічої.

Брючні костюми, піджаки, блузи типу чоловічої сорочки без бантиків, оборочок та інших прикрас. Зараз використовуються брошки. Жінки борються за рівність прав, але це не значить, що жінка має набути й зовнішньої чоловічої подоби. Рівність – це коли жінка виконує свої жіночі обов’язки, а чоловік чоловічі. Кожен повинен виконувати свою функцію і не перебирати іншу. Зараз це розуміння вже повільно повертається до свідомості людей. Раніше й чоловіки не носили штанів, вдягали на сорочку кілька шарів одягу. Добре спати не в піжамах, а в нічних сорочках, щоб ноги не були розділені білизною, а мали контакт одна з другою, доторкалися. Жінкам це потрібно в першу чергу.

Те, що жінки вдягли штани просто з енергетичної точки зору, не тільки не правильно, а й неприпустимо. Треба носити тільки подовжене вбрання. У домотканих сорочках влітку не жарко, а зимою не холодно. Раніше жінки не носили бюстгальтерів, а зараз через них є великі проблеми з жіночими хворобами грудей, порушується енергетика. Енергетично наше тіло повинно не мати перетисків, енергія проходить вільно вздовж меридіанів, а тут коли вдягаються труси на резинці на поясі і на ногах, потім бюстгальтер – усе це перетискає, передавлює енергетичні потоки, стискає їх лещатами. В результаті цього енергія не циркулює нормально. Існують речі комфортні, а існують і ті, що лещатами впиваються в тіло. У американців є приказка: “Що краще – краще виглядати чи краще почуватися? Це вибір”. Високі підбори, затягтися в резинки, ґудзики. А потім хочеться все з себе скинути і ходити в комфортному одязі. Корсети теж погано впливають на здоров’я.

Найтрудомісткіші вишивки з Клембівки і Покуття, де ювелірні техніки, що викликають подив і за які платили золотом. Ці вишивки вражають, бо повторити їх сьогодні навряд чи хто зважиться. На просвіт вони виглядають теж напрочуд гарно

Семантика, повинні усвідомити, - це значення, яке вкладено. Її варто розглядати у трьох площинах - екзотерично, понятійно та езотерично.

Екзотеричне розглядається зовнішній план, те, що ми бачимо очима. Це колір, лінії, геометричні знаки і позначки, весь масив народних назв - жучки, павучки, гадючки і т. д. Народ називав морфологічно, по формі, а з другого боку збереглись більш давні назви, як то на свастику кажуть – павук, хоча там немає ніякого павука. Павук – символ творця, що тче павутину по спіралі.

Понятійний рівень – це інформація, яка пошарово накладається на певні знаки і символи і яку ми можемо черпати, як криницю без дна. Це залежить від ерудиціі, науковості, обізнаності з предметом. Наприклад, коло з крапкою – символ сонця, інший рівень понять – це символ Творця, це сфера діяльності Духа, центр, з якого він почав свою дію, яку він свідомо обмежує, щоб вона не розповзалась, не розтікалась, а організовувалась у конкретні форми. Тобто символ Логоса, Творця. Ми можемо говорити про це дуже довго. Це криниця без дна.

Третій рівень езотеричний, прихований від фізичних очей, і інформацію про нього ми можемо отримати із наших духовних центрів або чакр. Цей рівень передбачає невимовність, прихованість почуттів, які неможливо висловити словами. У кожній людині орнамент викликає індивідуальні асоціації.

Сорочка, яка має певний орнамент. Бабця вишила для онука сорочку зміючками, гадючками, яка вилікувала у нього гемофілію. Не можна бути категоричними у трактуванні символів. Символіка багатогранна, як кристал. Зміїна отрута – це життя чи смерть.

Символіка та семантика кольорів і чисел.

Сьогоднішня вишивка поліхромна, різнобарвна, виготовлена крамними нитками, бо у людей з’явилося бажання не обмежуватися білим чи червоно-чорним вишиттям, а зробити його більш яскравим. Ці експерименти не завжди вдалі. Поліхромність більш присутня при вишивці вовняними нитками, бо при фарбуванні білкові нитки краще вбирають барвник. Рослинні волокна фарбувати важче. У середині 19 ст. з’явилися анілінові барвники. Вони дали змогу розширити спектр кольорів. Природні фарбники не мають такої насиченості та яскравості кольорів.

У всіх районах України вишивали біллю, білим по білому. Біль – це добре вибілені нитки. Якщо робляться нитки для ткання, то біль пряли якомога рівніше, потім спрядали удвоє, щоб не так розшурхувалася і розкручувалась нитка. Якщо крутка нитки одинарна, то нитка швидко розлазиться.

Нитки вибілювали на сонці, на морозі, на росі, тут процес магічний, у якому беруть участь всі стихії. Звичайно нитку ще й золили у жлукті попелом і гарячою водою.

Так само вибілювали й полотно сорочки, інші ужиткові речі. Білим по білому вишивали не тільки по всій території України, а й у багатьох країнах світу, зокрема у Європі. Шитво білим по білому

Усі наші духовні центри забарвлені у певні кольори. Білий знаходиться зверху над головою, об’єднує усі кольори. Чорний колір, як його антипод, знаходиться внизу. Між ними лежить увесь спектр кольорів.

Перший центр, центр життя (піч) кореневий – червоний,

пупочний - оранжевий,

сонячне сплетіння – жовтий, серце – зелений і також рожевий,

горловий блакитний,

третє око – синій.

Чакра корона – фіолетовий.

Над головою починається біле світло.

Різнокольорова вишивка дає вітальне насичення для всіх чакр, особливо для нижніх. Кожна людина потребує того чи іншого кольору для насичення чакр.

Хворі на онкологію потребують багато зеленого.

Білий колір сприймають не всі , для декого ці вишивки не мають сенсу, вони бачать і не бачать. Ці вишивки для споглядання духовного – це високий план, висока енергетика, тонка енергетика.

Але ті, хто живе низом, поїсти, випити, поспати та задовольнити інші інстинкти, – ці речі не сприймають, їм давай “веселенькое”. Сорочка “Попугай на вечеринці”, щоб усі кольори були там присутні. Люди, вітально сильні, як у Карпатах, потребують поліхромності на генетичному рівні. Вони не сприймають біле шитво.

Чорний колір вишивки нагадує комп’ютерну графіку, в якій закладені життєві матриці і, наприклад, японцям вкраплення інших кольорів уже заважає, вони не розуміють, для чого там зайві “мухи”.

Найбільше білих вишивок залишилося на Полтавщині, Київщині, Чернігівщині, на Поділлі, у Поліссі та в Південних районах. Гуцули мають білі вишивки – бойки, лемки, Покуття. З одного боку це святкові речі для весілля. Риса вишивати білим по білому притаманна нашим предкам аріям, які звалися синами світла. Вони хотіли передати цим свою приналежність до світла. Для цього використовувалась також відповідна символіка, знаки, поклоніння вогню, сонцю. Білі рушники, білі сорочки, білі штани, білі свити, білі хати ззовні і зсередини - усе біле. Це є наближенням до світу світла Отця. Його іпостась – це білий колір.

Золотий і жовтий колір – це кольори Богородиці. Сповідування.

У білому кольорі люди найкраще себе почувають, найшвидше відновлюють свій енергетичний потенціал. Не варто фарбувати стіни у темні кольори. Білий використовується також і як жалібний колір. В Індії жінка в жалобі носить білий колір, знімає із себе всі прикраси. В регіонах, де були тільки ткані рушники, як ритуальні весільні використовувались відрізки білого полотна, або молоді ставали для благословення навколішки на кожух на хутро. Чисте біле полотно уже може служити як ритуальне не тільки на весіллі, а й на родинах, як крижмо під час хрестин, у поховальних обрядах. Поминальні рушники часто теж тільки білого кольору, або з невеликим додатком чорного. Білий випромінює. Якщо ми йдемо у незнайому обстановку, то найкраще одягтися у біле. Ми будемо цілковито захищені і будемо найкомфортніше себе почувати. Наші предки це дуже добре знали.

Чорний колір погано позначається на самопочутті і здоров’ї. Він є антиподом білого. Він не випромінює, він усе вбирає.

Чорні вишивки, як і білі поширені по всій Україні і використовуються залежно від ситуації. Не тільки як колір смерті чи жалоби. Є регіони, де чорним кольором вишиваються навіть весільні сорочки. Рушники самим чорним не вишиваються. Хоч вишивка й чорна, але тло біле. Монохромна вишивка включає і колір полотна У низинних подільських узорах вживалась в основному монохромна вишивка. Вона є дуже графічною, якщо візьмемо для прикладу монограму Лао-цзи, то рибка біла має чорне око, а чорна біле. Так само й з вишивкою. Все, що зашите й не зашите, сплітається і творить єдину площину, тобто гармонію. Разом це створює мозаїку, це – два кольори графіки. Це зразки найпрадавнішого шитва, у якому закодовані матриці світотворення. Якщо довго з ними працювати, то починає боліти голова. Це дуже енергетичне шитво.

Спочатку, щоб щось створити, потрібно накласти контур, це є роль творця, обдумування ідеї, її компоновка, композиція, матриця схем, планування, начерки, математичні розрахунки, тобто вся ідея, як у проектуванні. Є такі духовні поняття, як ткань мира, матриця-схема, службові духи. Вони опускають ці ідеї до матерії. Основна ідея матриці-схеми обростає кольорами.

Низинні узори на сорочках прикрашають, але в першу чергу іде сакральне наповнення.

Будь-який орнамент можна розгорнути у просторі й у часі як матрицю, як схему, як повторення гармонізуючої основи для того, щоб нас не розривало, тобто в орнаментиці схеми підтримують, як камертон, енергетичний рівень, енергетику життя, тобто людина, зайнята увесь час роботою, повинна мати оберегові орнаменти. Але до цього відносяться і колір і інші чинники, що утворюють і структурують навколо нас, гармонізуючи енергетичне поле.

Всі контактери вживають тільки чорний колір для записування послань з космосу. З цього виходить, що чорний колір утримує в собі інформацію.

Це камені- амулети, талісмани, камені-учителі, які увібрали в себе дуже великий масив інформації і тримають її. Чим старші люди, тим більше чорного кольору у їх вишивках, в їх одязі, тому що саме старші люди і є хранителями інформації. Відшуміли молоді енергії, минув дітородний період, настав час передачі інформації, вони хранителі і передавачі мудрості.

Поділля у цьому плані є показовим. Езотерична здатність чорного – це символ полярності світу. На цьому плані йде боротьба добра зі злом. Як м’ячик відбивається між двома ракетками через хвильову природу матерії іде прогрес. І в знаках, і в знакових системах все це відображається в повній мірі. Це приклад двох свастик.

Червоний колір на рушниках і сорочках притаманний для всієї України. Це і пояси, і плахти, і спідниці, і чоботи. Але у вишивці він домінує на рушниках на сорочках, на предметах побуту. Особливо славиться червоними багатими рушниками Полтавщина. Якщо взяти сорочки то на червоне багате Полісся. Якщо Поділля – це чорний колір,

Полтавщина - білий, то

Полісся – це домінанта червоного в одязі.

Червона низь є в гуцулів.

На Закарпатті є сорочки, вишиті тільки червоним кольором.

І в першу чергу домінує червоний на весільних рушниках. Червоний колір у палітрі кольорів перший. Він відповідає нижній кореневій чакрі, чакрі тембру життя, імпульсу життя. Він найактивніший, найагресивніший, його роль – енергетичне підживлення, утвердження життя, захисту, тобто оберегова функція просто неперевершена

. Біла вишивка, а на комірі вишита червоним. Це колір весільний для подачі подальшого подружнього життя. Червоні нитки колись були дуже дорогими. Щоб мати гарний колір, потрібно було дуже багато пігменту з червецю або кошенілі. Колись при сплаті податків з кожного подвір’я давали мед, хутро і ложку червецю. Тобто ложку фарбувального порошку. Цим фарбували тільки вельможі. В дитячому та юнацькому одязі червоний колір був обов’язковим.

Чому у поліському одязі так багато червоного? Є зразки зашиті дуже багато. Контур часто був чорним або синім. В лісах малий рух енергії. У степах, полях біля моря більше динаміки, тому більші потоки енергії. Там, де ліс, там тиша, болота застійні, сирі місця, тому енергія циркулює гірше. Негативні чинники для життя нейтралізуються багатством червоного вишиття. Люди насичуються енергією. Червоний колір у літніх людей потребується менше.

Червоний колір вживається у поєднанні із синім, де перевага віддана звичайно червоному. Синій колір пісний використовується тільки як контур. У поєднанні з червоним він як антипод.

Якщо червоний – активний, гарячий, вогненний, то синій – холодний пасивний, як вода. Це символ стихії, протилежної вогню. Як є поєднання чоловічого й жіночого начала, так є поєднання червоного з синім.

Небесні вогонь і вода з переважанням вогню, з переважанням активного духовного начала, як імпульс життя. Серед процесів, які направлені на ентропію чинників, більш ніж достатньо.

Старі рушники завжди червоні з синім. Сталася підміна синього чорним через відсутність синіх ниток. Але ця підміна порушила зв’язки, вона виражає вже інші відносини, іншу діючу енергетику.

Крамні нитки й полотна.

Червоний і синій кольори гармонізуючі, але синій повинен бути тільки індиго. Полотно підчас прання синіє і сама нитка линяє. Можливо, синя фарба зникла і через це. В теперішньому весільному вбранні більше вживається білого у суміші з блакитним і синім.

Коли дівчина вплітала в косу синю або блакитну стрічку, то було видно, що йшла сирота. То виходить, що зараз на весілля вдягають сирітський одяг. Весілля повинно бути сплеском енергій. Синій з білим поєднання дійсно красиве, але годиться не для кожного випадку. В своїй практиці треба пояснювати, що і як треба робити.

Жовтий колір вживається у поліхромних вишивках. Жовтим зроблена розшивка у подільському мереживі, жовтий буває у якомусь з ярусів орнаменту сорочки, а також на краю манжетів. Колір повинен бути благородним, густим, кукурудзяного відтінку, не лимонним. Тоді він вплітається у гаму червоно-чорних або червоно-синіх вишивок. Національні кольори індиго синій, а не акрилові їдкі кольори. Можна зробити це поєднання благородним.

Жовта гама природних кольорів. Сам по собі він відповідає другому-третьому центру сонячному сплетінню, він жовто-оранжевий, - це центр Ангела-Хранителя. Коли люди втрачають захист в цьому центрі і тоді бувають навіть болі в животі, у таких випадках потрібно читати молитви Ангелу-Хранителю, бо він відповідає за той центр.

За другий центр відповідає Богородиця і потрібно читати Богородице Діво радуйся. Це сонячні кольори, які дають вітальне підживлення.

У народному шитві це може бути просто колір, що заміняє золото. Жовтий колір на жіночих сорочках бере на себе кольоровий акцент. На Поділлі цей колір з абрикосовим відтінком. Таку сорочку, вишиту майже одним цим кольором, одягала молода на другий день весілля.

На перший день найчастіше була сорочка, вишита білим по білому. Ця традиція дуже давня. У клембівських вишивках можна зустріти такі відтінки. Такий колір отримували вдома, фарбуючи нитки гречаною половою соломою. Гречка вирощувалась повсюдно і було достатньо матеріалу для фарбування ниток. Фарбування природними барвниками давало не тільки цікаві неперевершені відтінки, а й потужну позитивну енергетику.

Мало значення яка рослина використовувалась. Сам процес вишивання є магічним, бо ним виконувались сакральні узори. Дія підсилювалась ефірними силами рослини, якою пофарбована нитка. Есенція рослини переходить у вишивальну нитку. Наші предки обожнювали рослини.

Звіробоєм фарбували у красивий золотистий колір. Такими нитками вишивали сорочки для чоловіків-мисливців, які ходили бити звіра, полювати. Сила рослини передається у вишивку. Колись фарбували у бузині. Цікава рослина є вільха, нею фарбували у сірі відтінки аж до чорного. Якщо намагаються темнішого кольору, фарбують кілька раз з висушуванням. Колись фарбували у кореневищі очерету і залишали матеріал на росі перед сходом сонця. Тоді відтінок ставав особливим, ми багато втратили. Гілка дуба – символ міцного здоров’я, якщо гілка з жолудями, то це побажання міцного потомства. Коли закладаєте думку у вишивку та ще й закладете нитки, пофарбовані у дубовій корі, то така сорочка надасть додаткової сили тому, для кого вона вишита. Можна до цього додати трохи червоного кольору, щоб додати сонячної сили. Все це повинно робитися осмислено, свідомо, а не тільки декоративно.

Весь числовий ряд присутній у народних вишивках. Всі моменти життя, всі явища можна передати через числа. Все суть числа, як казали мудрі. Матриці і схеми у сорочках і рушниках передаються через числа. Всяку річ, у тому числі і коди можна передати математично. Кількість орнаментів, кількість елементів, їхня послідовність – усе передається через числову символіку.

Почнемо з одиниці. Це число більше присутнє в рушниках – те ж саме дерево життя, у подільських рушниках є крупний один елемент – ромб, зірка, хрест . Це число відповідає Всевишньому, Творцю, Єдиному, Він - єдиний. Єдність виражається і у Трійці, але все одно вона зводиться до одиниці.

Всі числа непарні стосуються духовного плану,

всі парні числа – матеріальні.

Непарні дають динаміку, постійний рух, парні дають завершеність, статичність. Тому дерева у вишивці з парною кількістю гілок мають верхню центральну квітку, яка символізує динаміку. Отже усього квіток виходить непарна кількість 5, 7, 9, 11. Якщо немає центральної квітки, то це поєднання двох начал.

Двійка – дуальність - це єднання двох начал – чоловічого й жіночого. Кожна гілка має по дві квітки. У плечових рушниках присутня парна атрибутика, щоб жити в парі. Можна розглядати кожне число, як суму складових 2 = 1 + 1, тобто дві самодостатні одиниці поєднуються в парі. Сума одиниць або одиниці й двійки поєднуються у трійці. Непарне і парне число, склавшись разом, дає Трійцю. Де одиниця, як абсолют, як Єдиний, який об’єднується далі із дуальністю, з двійкою двома началами (+) і (–) і разом створюють Трійцю. Трійця присутня у багатьох вишивках.

Найпростіший запис дерева – це дерево із трьох гілок, які проростають з однієї точки. Ще є елементи “пташині лапки”, “трилисник”. У цих символах завжди присутня центральна вісь, біля якої симетрично розташовуються два протилежні процеси, наприклад, творення і руйнації.

В індуській традиції це Вішну – центральна вісь, Брама – творець і Шива – руйнівник.

У Вішну – це Всевишній і є дерево, яке йому присвячене, це вишня. Це унікальне дерево, і його ягоди дуже цілющі. У нас коштує дешево, тому, що багато є. Вишня не росте повсюдно. Вона росте дуже обмежено і через те вона оспівана у піснях. Садок вишневий – це все дуже езотерично. Цілий сад дерев Всевишнього росте на Україні. Квітуча вишня на духовному плані дуже висока. Коли сниться квітуче вишневе дерево і якщо на вас падають пелюстки, то благодать Божа -це дуже знаменний сон.

Число три – число Духа.

Чотири – число матерії, священна тетрада. Чотирикутник - матерія, в статичному стані квадрат, який стійко стоїть на площині, куб, який можна поставити на поверхню землі і він твердо стоятиме. Кристали кухонної солі мають форму куба і є такий вираз: ”Сіль землі”. Це стосується алхімічного моменту. Якщо повернути квадрат на 45гр., поставити його на вершину, утвориться ромб і це вже стан нестійкий, нестабільний. Більшість наших орнаментів складають ромби. Коли “Золотий вік”, люди задоволені життям, впевнені у завтрашньому дні, мають стабільність. Творець дав нам усе для життя, щоб прекрасно в ньому існувати.

Цей Едемський рай передбачає орнаментацію із квадратів і, як реліктові, такі орнаменти збереглися в південних районах, на Поділлі, на Покутті, в Гуцульщині в намітках, навіть у сорочках, але з падінням Люцифера і відходом від Бога третини ангелів наша свідомість повернулась на 45 гр. і вивів нас із стану стабільності і рівноваги, яку створив Господь. Ми всі почали вишивати динамічну структуру.

Зірки – це астральні знаки: найбільш відомі у вишивці восьмикутні зірки.

Вони пов’язані з символом Бога, сонця, зорі, року, “роза вітрів” також восьмикутні. Разом з восьмикутною зіркою можна розглядати восьмигранник і восьмидільні мотиви.

Восьмикутник – символ трансформації душі в матерії. Восьмигранник – проміжна фігура між колом – символом Духа і квадратом – символом матерії, тобто –це поєднання Духа і матерії.

Існують різноманітні поєднання, наприклад поєднання прямого й косого хреста. Є різні варіації – дерева, які ростуть по колу, навіть дерева, які ростуть, як продовження рамен хреста, спіралі можуть туди долучатися. Можна до цього додавати варіації на тему повної свастики, ромбу з вісьмома гачками. Коли вимірювати енергетику цього знаку, то маятник стоятиме на нулі, але це не значить, що енергія відсутня, це значить, що вона врівноважена.

Цікава інформація, що запліднена яйцеклітина, що поділилася тричі, має вісім клітин, вкладається в зірку октаедрон. Це дві тригранні піраміди, які входять одна в одну.

Тричі поділена материнська клітина дає вісім материнських клітин, кожна з яких має різні напрямки енергетичних потоків, і ці потоки повністю формують фізичне і всі тонкі тіла даного індивідууму. Таким чином всі ці клітини знаходяться рівно в центрі людини біля кублика (копчика), звідки піднімається сила кундаліні.

Світове дерево особливо в рушниках, але мотиви його є й на сорочках . Це райське дерево, воно являє собою животворний космічний потік, який посилає Логос і в променях якого ми купаємося. Це дерево пізнання добра і зла, плодів якого скуштували Адам і Єва, тобто вони долучилися тих енергій до яких ще були не готові і через це упали у трьохмірний простір, тим і згрішили.

Світове дерево це той центральний потік, який іде від самого нашого світила – Сонця і всьому дає живильну енергію Тому це дерево суто символічне, воно не є грушею, сливою чи яблунею, воно завжди іконографічно зображується квітучим, а символічно відображає одиницю, Бога, Творця, єдність, дуальність. – єднання Духа й матерії.

Скелет, гілки – це матеріальна субстанція, застигла форма, деревина,

духовна субстанція – це листя, квіти, плоди, які починають розвиватися весною. Розкриваються квіти, проходить розвиток, динаміка, ріст. Оце й є духовне поєднання.

Число три співвідноситься з трьома планами – підземним, земним і небесним. З трьома поколіннями людей, діди, баби, батьки, внуки. Дерево має двобічну симетрію, яка символізує парність, чоловіче й жіноче. Центральна квітка символізує собою вогонь життя. Дерево майже завжди зображується прямим, яке пнеться вгору. І всі плани буття нанизуються, як пірамідка, на оцю вісь. Дерево – це точка, на якій все тримається. Вогонь життя - центральна квітка – це той потенціал, який постійно йде попереду, як вогняна куля і прокладає шлях усьому живому. Чим простіший запис дерева, тим глибинніші поняття він передає. Яруси скелетних гілок дерева можуть являти собою символ дев’ятьох чинів ангельських. Чим далі від стовбура, тим химернішим стає плетиво цих гілок. Воно може символізувати цивілізації, народи, роди, родини, і так доходимо до конкретних людей. На дереві квітки зображають людські життя, бруньки зображають життя, які ще мають розкритися, плоди – відповідно – плоди діянь людських. Вони можуть бути різними – більшими, меншими, гіркими, солодкими, терпкими, кислими, тобто різними за значенням і вагою для цивілізації. Кожен із нас повинен замислитись над тим, що розквітши на цьому дереві квіточкою, які плоди принесе. Такі дерева не тільки вишивались на рушниках, вони малювалися на дверях, стінах, хатньому начинні. Коли народжувалась дівчинка, то дописували квіточку, коли хлопчик – листочок. Коли хтось помирав, там ставили хрестик. Таким чином велась передача інформації про рід родове.

Орнамент і колорит дерева характерний для кожного місця, для кожної сім’ї. Коли хтось заходить до вашої хати і дивиться на ваше родове дерево, він обмінюється енергетикою з вашим родовим деревом, з вашим родом. Він вашому дереву через свої очі посилає інформацію, підживлює ваше родове дерево. Так само це стосується і родових орнаментів та узорів, вишитих на одязі. З одного боку людина ними захищається, а з другого боку підживлюється енергією від тих, хто споглядає ці узори. Таким чином відбувається обмін інформацією та енергетикою. Якщо на сучасному одязі зображуються портрети кумирів, то ми підживлюємо їх помпезні роздуті образи. Тим самим ми підживлюємо і ті сили, які за ними стоять.

Дерево роду відрізняється від світового дерева тим, що воно бере початок з вазону – це першопредок, культура. Це ніби гілочка, відламана від світового дерева і посаджена у цей горщик і ми його на вікні поливаємо, удобрюємо, таким чином вирощуємо.

Від дерева життя можна плавно перейти до розгляду символіки рослин, усього, що дає нам матінка-природа.

Серед чоловічих сорочкових орнаментів дуже поширений дуб, оскільки він є символом міцності, сили, здоров’я, витривалості. Іноді в елементи узорів вплітаються мотиви жолудів. Такі узори часто були родовими. Так відомі сорочки під назвою “полуботківка”, “кочубеївка” і т. ін. Птахи в першу чергу і на рушниках і в сорочках символізують собою і високе покровительство.

У церковній традиції – це янголи з крильми, а у народній – це голуби, тобто високі світлосяйні душі це також і взагалі символ душі, символ предків. Найчастіше у шитві зустрічаються голуби, орел, пава, півень.

Голуби – це символ подружнього щастя, взаємної любові, на рушниках вони зображені дзьобиками один до одного. Якщо вони зображені навпаки – це можна інтерпретувати не тільки, як відсутність кохання, а й що це предки, які захищають родове дерево, стоять на сторожі роду. Дуже часто є варіанти з двома парами, де нижня пара – предки, що стоять на сторожі, а верхня пара нащадки, для яких кохання актуальне. Рушники з рядами пташок дарували на весілля, щоб водилася у господарстві птиця, бо подібне притягує подібне.

Тварини у вишивці – спадщина кочового, скотарського культу. На рушниках вишиваються іноді кози. Це новорічні рушники, коли водять “Козу”. Кінь у духовному плані – зображення сліпої стихійної сили. Зображення коней іноді суміщаються із зображенням жіночих фігурок, де жінка – червоний колір, а кінь синій. Тут жінка виступає, як духовна іпостась весняного заклику пробудження сил природи, а кінь – сила стихії, уособлення сил природи, з одного боку. Є вершники на конях – скотарська, пастуша символіка, є коні крилаті – небесні коні пегаси.

Антропоморфні мотиви зустрічаються дуже рідко. В основному це зображення різних божеств, яких людина наділила антропоморфними рисами. Церква нещадно боролася з божками-ідолами, і такі рушники знищувались. На півночі Росії ще й зараз зустрічаються зображення Ярила і Мокші, що пливуть на небесному човні. У нас антропоморфні мотиви зустрічаються на Поділлі.

Існують також рушники на яких зображені космогонічні сюжети, іноді в орнаментах зустрічаються летючі фантастичні об’єкти, літаючі тарілки, схожі на інопланетян фігурки.

На Волині існує звичай при певних обрядах на весіллі оперізувати всю родину єдиним рушником (завдовжки 7 метрів). Такий обряд має дуже сильну енергетичну дію зміцнення сім’ї. Ентропія, ота матеріальність, яка присутня в кожному із нас, працює на розрив і намагається того, що дух вивершує і вибудовує вертикаль зрівняти з землею і щоб не лишилося нічого. Еволюція полягає в тому, що все те, що активне, те що діє, працює, буде розвиватися і давати потомство. Все те, що чахне, не передає і не приймає інформації, не розвивається, не дає потомства і поступово зникає. Так зникали цілі народи, якщо людині не цікаво, хто вона, звідки, який її рід, які її предки. Творець нічию волю не ламає, але, якщо звертаються до Нього, Він підтримує, якщо не звертаються, то так воно і буде.

Що називали «сліпими сорочками»

благородні метали – золото і срібло, які є провідниками космічної енергії і космічної інформаціі

????

????

вовняний фартух, він не пропускав проникнення чужорідної енергії, проникненню сили зла, яка б зашкодила жінці.

змійки, вужики – символи материнської вологи.

Добре спати не в піжамах, а в нічних сорочках, щоб ноги не були розділені білизною, а мали контакт одна з другою, доторкалися

Семантика,

Екзотеричне

Понятійний рівень

езотеричний