 
        
        Технологія сучасного заняття.
Об’єм інформації, яку переробляє викладач у технікумі зростає. Сьогодні, працюючи в технікумі, ми говоримо про нові педагогічні технології – це значить про інноваційне навчання і особистісно-орієнтований підхід у навчанні. Сучасність як нова епоха суспільного розвитку ставить нові вимоги перед системою професійного навчання для того, щоб готувати людину до життя в світ, який постійно змінюється, необхідно вміти організовувати нові форми трудової діяльності, нові прийоми організації і управління в навчанні. Кожному викладачу необхідно постійно працювати над удосконаленням своєї педагогічної майстерності.
Щоб успішно навчати на занятті, необхідно чітко уявляти суть і структуру даного процесу. Для правильної побудови заняття і вмілого керівництва навчально-пізнавальною діяльністю студентів важливе значення має дидактичний аналіз структури процесу засвоєння знань, визначення його компонентів і розкриття взаємозв’язку між ними. А також характеристики деяких факторів, які впливають на цей процес.
Основні завдання сучасного заняття:
 забезпечити
студентів свідомими, глибокими і міцними
знаннями, навичками і умінням, узагальненими
способами виконання дій;
забезпечити
студентів свідомими, глибокими і міцними
знаннями, навичками і умінням, узагальненими
способами виконання дій;
 на
основі глибоких знань формувати у
студентів наукові переконання;
на
основі глибоких знань формувати у
студентів наукові переконання;
 підвищувати
виховний ефект навчання;
підвищувати
виховний ефект навчання;
 посилити
розвиток розумових здібностей;
посилити
розвиток розумових здібностей;
 формувати
у студентів самостійність, активність,
творчу ініціативу, уміння творчо
вирішувати будь-які задачі, які можуть
зустрічатися в житті, на підприємстві;
формувати
у студентів самостійність, активність,
творчу ініціативу, уміння творчо
вирішувати будь-які задачі, які можуть
зустрічатися в житті, на підприємстві;
 виробляти
уміння самостійно вчитися, набувати і
поглиблювати знання, оволодівати
навичками і творчо використовувати їх
на практиці;
виробляти
уміння самостійно вчитися, набувати і
поглиблювати знання, оволодівати
навичками і творчо використовувати їх
на практиці;
 формувати
у студентів позитивні мотиви навчання,
потребу в розширенні знань, позитивному
ставленні до праці.
формувати
у студентів позитивні мотиви навчання,
потребу в розширенні знань, позитивному
ставленні до праці.
У педагогічній практиці доводиться зустрічатись з різними типами занять, які залежать від педагогічної мети. Кожне заняття, не залежно від його типу, можна подати у вигляді моделі, яка допоможе викладачам краще готуватися до його проведення. До основних традиційних форм навчання у ВНЗ І – ІІ рівнів акредитації відносяться лекційні, практичні та семінарські заняття.
Основні принципи лекційно-практичної системи:
- співробітництво викладачів і студентів, що базується на добрі, повазі і розумній вимогливості;
- навчання для кожного студента повинно бути переможним; безконфліктним;
- модель навчання – не навчально-дисциплінарна, а особистісно-орієнтовна.
Треба заставити студентів вірити в себе, свої можливості. Лекції читаються на всіх курсах технікуму. Слово, як особливий сигнал, що несе інформацію, займає головне місце в узагальненні та сприйманні навчальної інформації.
«Слово – найтонше доторкання до серця. Воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом. Мудре й добре слово дає радість. Нерозумне і зле, необдумане і нетактовне – приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу і безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і заронити зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі… Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину».
Сухомлинський В.О.
Технологія проведення заняття-лекції.
Основними компонентами для складання плану заняття-лекції є сприйняття, розуміння, обдумування, запам’ятовування, узагальнення і систематизація знань. Заняття повинно узгоджуватись з цими компонентами, враховувати логіку навчального процесу і окремих факторів, які впливають на результат.
Зміст заняття визначається за ознакою поступового розвитку навчально-пізнавальних задач, які уявляють свої окремі ступені на шляху досягнення дидактичної мети.
Основні елементи:
 актуалізація
опорних знань студентів;
актуалізація
опорних знань студентів;
 мотивація
навчальної діяльності студентів;
мотивація
навчальної діяльності студентів;
 викладання
нового матеріалу;
викладання
нового матеріалу;
 узагальнення
та систематизація знань;
узагальнення
та систематизація знань;
 підведення
підсумків заняття;
підведення
підсумків заняття;
 видача
домашнього завдання.
видача
домашнього завдання.
Наведена схема плану заняття-лекції не є простою. У центрі уваги – пізнавальна діяльність студентів, спрямована на відкриття пізнавальних зв’язків і відношень у матеріалі та виявлення суттєвих явищ, засвоєння системи знань відповідно до реально існуючих і нормально функціонуючих систем об’єктів у природі і суспільстві.
Коротко розглянемо дидактичні характеристики і основні варіанти кожного етапу заняття.
Актуалізація опорних знань студентів.
Сприйняття нового матеріалу повинно спиратися на пам'ять студентів, на їх чуттєвий досвід або знання. Якими вони володіють у процесі самостійних спостережень або під час вивчення на попередніх заняттях з даної дисципліни або споріднених дисциплін.
Актуалізацію опорних знань студентів необхідно проводити для відновлення в пам'яті відношень, необхідних для глибокого і свідомого засвоєння науково-теоретичних знань.
Актуалізація опорних знань студентів може проводитись різними методами.
Мотивація навчальної діяльності студентів.
Мотивація як окремий елемент заняття не виділяється, а проводиться протягом усього заняття. Мотивація проводиться для того, щоб викликати інтерес до заняття. Це здійснюється шляхом:
▪ оцінювання знань;
▪ авторитетом викладача;
▪ постановкою далекої і близької перспективи у навчанні;
▪ складання проблемних ситуацій;
▪ повідомлення студентам практичного і теоретичного значення матеріалу, який
вивчається;
▪ складання ситуації задоволеності студентів у навчанні.
Викладання нового матеріалу.
Для викладання нового матеріалу треба розглядати його як дидактичний процес з точки зору сприймання. Для цього необхідно раніше визначитись, за допомогою яких методів можна досягти найбільшої повноти, чіткості та глибини відображення у свідомості студентів найбільш суттєвого засвоєння науково-технічних знань, зв’язків і співвідношень.
Сприймання нового матеріалу як дидактичний процес може бути чуттєвим і раціональним. Ознайомлення з новим матеріалом може бути мимовільним і немимовільним.
Мимовільне сприйняття визначається різними зовнішніми ефектами, сильно діючими на органи чуття компонентами, незвичайними предметами або їх зображенням, контрастністю. Мимовільне сприйняття посилюють і переважаючі інтереси студентів. Воно відіграє значну роль у розвитку студентів у процесі формування уяви, накопичення і збагачення чуттєвого попиту.
Для немимовільного сприйняття нового матеріалу викладач повинен використовувати натуральні зразки, різні явища для свавільного сприймання матеріалу.
Сприйняття тісно пов’язане з пам’яттю, мисленням і мовленням.
Методів проведення лекції багато і викладач сам вирішує, який із методів вибрати.
Види лекцій:
- 
Шкільна лекція застосовується на молодших курсах: 
- 
охоплює невелике коло питань; 
- 
враховується підготовка студентів; 
- 
матеріал викладається в доступній і цікавій формі; 
- 
супроводжується питаннями викладача до студентів; 
- 
проводиться бесіда зі студентами з метою перевірки засвоєнні закріплення матеріалу; 
- 
лекція спрямовує домашню самостійну роботу студентів. 
- 
Установча лекція на початку вивчення предмету: 
- 
ознайомлення з графіком навчального процесу (кількість годин на семестр, їх розподіл на теоретичні, практичні, семінарські, контрольні заняття); 
- 
короткий огляд програми курсу; 
- 
ознайомлення з методами вивчення предмету; 
- 
характеристика підручників і посібників; 
- 
надання списку обов’язкової та додаткової літератури; 
- 
повідомлення про форми контролю та загальні вимоги до студентів. 
- 
Вступна лекція на початку вивчення розділу, теми: 
- 
постановка теми; 
- 
актуалізація знань; 
- 
визначення завдань студентам по підготовці до практичних і семінарських занять; 
- 
акцентувати увагу на записи студентів, поради, як правильно записувати лекцію, перевірка записів. 
- 
Проблемна лекція використовується тоді, коли матеріал складний і суперечливий: 
- 
короткий виклад концепції; 
- 
постановка проблемних завдань, ситуацій; 
- 
активна розумова діяльність студентів. 
- 
Лекція з елементами бесіди (частіше використовується на старших курсах): 
- 
познайомити з основними положеннями теми, пов’язати з практикою, досвідом студентів; 
- 
поєднання питань: частково-пошукових, ціннісних (ставлення студентів до теми), контрольних (увага, запам’ятовування ). 
- 
Оглядові лекції використовуються з метою систематизації матеріалу з 2 – 3 тем, розділів, перед курсовими і державними екзаменами: 
- 
в змісті відобразити основні положення теорії; 
- 
не включати другорядний матеріал; 
- 
визначення контрольних питань. 
Узагальнення та систематизація знань.
Узагальнення та систематизація надають навчальному матеріалу певної послідовності й підпорядкування понять на основі встановлених між ними суттєвих значень і співвідношень, визначити місце вивченого поняття в системі відповідних знань.
Узагальнення і систематизація – складні , тісно пов’язані між собою процеси.
Ефективним засобом узагальнення і систематизації навчального матеріалу традиційна дидактика вважає порівнювання і складання систематизуючи таблиць, бесід викладача зі студентами з різних питань, завдання студентам для самостійного виконання.
Підведення підсумків заняття.
Викладач коротко повідомляє про що нове довідалися студенти, якими знаннями оволоділи, оцінює роботу груп і окремих студентів, за якими проводилось спостереження протягом заняття.
Видача домашнього завдання.
Домашнє завдання можна видавати на початку заняття, відповідно до логіки навчального процесу, або в кінці. Під час видання домашнього завдання пояснити зміст роботи, засоби і послідовність їх виконання. В окремих випадках потрібно перевірити, як студенти зрозуміли зміст роботи, засоби і послідовність її виконання. В окремих випадках потрібно перевірити, як студенти зрозуміли зміст роботи.
Орієнтовна структура лекційного заняття
- 
Організаційна частина. 
- 
Повідомлення теми та мети заняття. 
- 
Актуалізація опорних знань студентів. 
- 
Мотивація навчальної діяльності. 
- 
Усвідомлення нових знань ( вивчення нового матеріалу, або засвоєння нових знань ). 
План лекції:
- 
________________________________________________________________ 
- 
________________________________________________________________ 
- 
________________________________________________________________ 
- 
________________________________________________________________ 
- 
Узагальнення та систематизація вивченого матеріалу. 
- 
Підведення підсумків заняття. 
- 
Видача завдання для самостійної роботи. 
Зразок плану-заняття лекції.
Лекція № 1
(2 години)
Тема: Культура – об’єкт наукового дослідження. Первісна культура.
Мета: дати характеристику розвитку культурологічної думки, розкрити
значення терміна «культура», сформувати поняття про культуру як
об’єкт наукового дослідження; дати характеристику розвитку культури
первісного суспільства.
Обладнання: ілюстрації, плакати, DVD, картки, мультимедійний проектор,
географічна карта, тощо…
Література:
- 
Заблоцька К.В. Українська і зарубіжна культура. Навчальний посібник. – Д.: «Східний видавничий дім», 2001. 
- 
Закович М.М. Культорологія: українська та зарубіжна культура. Навчальний посібник. – К.: Знання, 2004. 
- 
Піча В.М. Культурологія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів І – ІV рівнів акредитації. Л.: «Новий Світ-2000», 2004. 
- 
Шевнюк О.Л. Культурологія. Навчальний посібник. К.: Знання-Прес, 2004. 
Хід заняття. (або структура заняття)
І. Організаційний момент. (або організаційна частина)
а) готовність групи до заняття;
б) психоемоційний настрій;
в) перевірка присутніх.
ІІ. Актуалізація опорних знань студентів. (або мотивація навчальної діяльності)
а) повідомлення теми та мети заняття;
б) повідомлення девізу, під яким будете працювати (якщо він є);
в) відповіді на запитання (якщо лекція потребує повторення раніше вивченого).
ІІІ. Виклад нового матеріалу.
План
- 
Поняття «культура». Матеріальна і духовна культура. 
- 
Функції культури. Культурна політика. 
- 
Первісна епоха та ї місце в історії людства. 
- 
Розвиток матеріальної культури та еволюція мистецтва у палеоліті, мезоліті, неоліті. 
- 
Культура епохи бронзи і заліза. 
- 
Найдавніші релігійні уявлення. 
ІV. Узагальнення та систематизація знань.
V. Підведення підсумків заняття.
VІ. Домашнє завдання: вивчити матеріал лекції; за підручником під
редакцією К.В. Заблоцької «Українська і
зарубіжна культура» опрацювати матеріал на
стор. 6 – 16; 40 – 53.
Самостійне вивчення: _______________________________________
Зміст лекції.
(далі йде зміст лекції)
Методика проведенная семінарських занять.
Семінар – форма активізації пізнавальної діяльності студентів. Під час підготовки до семінарів студентам надається можливість:
- 
Поглибити і закріпити знання, одержані на лекціях, під час самостійної роботи. 
- 
Усвідомити найбільш складні проблеми навчального циклу. 
- 
Закріпити вміння, навички щодо підготовки рефератів, доповідей, повідомлень. 
- 
Формувати вміння аргументовано доводити, відстоювати точку зору, дискутувати. 
Відмінність семінару від заняття-лекції полягає в тому, що:
- 
Студент більш самостійний у виборі матеріалу, більш активний під час обговорення результатів підготовки, він оволодіває навичками праці з літературою. 
- 
Семінар передбачає виконання завдання упереджу вального характеру, а перевірка цього завдання співпадає з вивченням нового матеріалу. 
- 
Змінюються функції викладача і студента: студенти виконують інформаційну функцію, а викладач – регулятивну і організаторську. 
Форма проведення семінару:
▪ семінар – б е с і д а;
▪ семінар – о б г о в о р е н н я;
▪ семінар – д и с п у т;
▪ семінар – д о с л і д ж е н н я.
За характером семінари бувають:
- 
випереджальні; 
- 
навчальні; 
- 
узагальнюючі (підсумкові). 
Орієнтовна структура семінарського заняття
- 
Організаційна частина. 
- 
Повідомлення теми та мети заняття. 
- 
Актуалізація опорних знань студентів. 
- 
Мотивація навчальної діяльності. 
- 
Вступне слово викладача. 
- 
Бесіда (диспут, дискусія, заслуховування рефератів, обговорення доповідей та рефератів, рецензування відповідей студентів тощо) 
Зміст основної частини заняття ( перелік питань семінару):
1. ________________________________________________________________
2. ________________________________________________________________
3. ________________________________________________________________
4. ________________________________________________________________
- 
Заключне слово викладача. 
- 
Підведення підсумків заняття. 
- 
Видача завдання для самостійної роботи. 
