7. Радіочутливість

Любий живий об’єкт може бути вбитий радіаційним агентом. Проте дози, що приводять до цього, відрізняються в широких межах. Тобто, кожному біологічному виду характерна своя радіочутливість– міра чутливості до дії іонізаційної радіації. Міра опірності називаєтьсярадіорезистентність.

Зокрема не можна розділяти поняття радіочутливість і радіовражуваність, як це раніше рекомендувалось. Ці терміни є синонімами. Альтернативою є поняття радіорезистентності, або радіостійкості. Ступінь радіочутливості сильно варіює між представниками різних типів та класів, проте, може варіювати і в межах виду в залежності від віку, статі і в межах виду в залежності від віку, статі і генетичних задатків (індивідуальна радіочутливість). Вже говорилося, що різні тканини одного організму теж мають різну чутливість до іонізуючого опромінення.

В багатьох радіобіологічних задачах в якості інтегрального критерію радіочутливості використовують величину ЛD₅₀ - летальну дозу, опромінення якого викликає 50% загибель біооб'єктів. Величини ЛD₅₀ досить різноманітні навіть в межах одного виду. Зокрема в каналі ядерного реактора були виявлені бактерії, що жили і розмножувалися.

Для рослин ЛD₅₀становить 10–1500 Гр.

Найпростіші – до 1000-4000 Гр.

Комахи 10-100 до 1000(у личинок вища радіочутливість)

Риби 8-20

Плазуни 20-100, Змії 80-200

Птахи 8-20

Ссавці від 1,5 – 2,5 Гр у овечки до 6- 15 у мишей різних ліній

Людина 2,5 – 3,5.