
- •1. Основні цілі філософії права
- •2. Складність права як об'єкта розуміння
- •3. Гроцій: гуманність людини як основа права
- •4. Ієрінг: право як засіб реалізації інтересів
- •5. Кельзен: чиста теорія права
- •6. Пуфендорф: ідея культурного стану
- •7. Гоббс: право як засіб упокорення людини
- •8. Загальна характеристика правового реалізму
- •9. Лок: мета права - охорона життя та власності
- •12. Руссо: спільна воля
- •13. Американський правовий реалізм.
- •14. Сократ
- •15. Скандинавський реалізм та його представники.
- •17. Радбрух: цінності права
- •18, 20. Платон
- •19. Мейн: закони розвитку права
- •21. Вебер: критика економічного детермінізму
- •23. Ціцерон і Сенека: розум, природа, справедливість, доля
- •24. Кант: розум та свобода волі
- •25. Штаммлер: природне право та його зміни
- •27. Тлумачення взаємозв'язку природного права, права народів і цивільного права (Гай, Ульпіан, Кодекс Юстиніана)
- •28. Гегель: право як втілення свободи об'єктивного духу
- •§ 229. Справедливість - це щось велике в громадянському суспільстві: хороші закони дають державі квітнути, а вільна власність стає основною умовою її блиску досягнень [ Там само, с. 199].
- •29. Відношення права та економіки за Марксом.
- •30. Савіньї: право як продукт розвитку духу народу
- •31. Августин: божественний, природний і світський закони
- •33. Ерліх: спільноти як джерело права
- •34. Ісідор Севільський: вимоги до закону
- •35. Аналітичний правовий позитивізм
- •37( И 36). Правовий антропний волюнтаризм
1. Основні цілі філософії права
У літературі є різні погляди на філософію права. Але за всіх розбіжностей їх поєднує певне спільне уявлення про її значення для права. Його приблизно можна охарактеризувати як усвідомлення основних завдань філософії права: розуміння, обґрунтування, оцінки й критики правових систем та інститутів, правової практики й методів дослідження права, правових понять і теорій. Виконання кожного з цих завдань є її метою, про досягнення якої можна говорити тільки як про ідеал. Ці завдання поступово реалізуються шляхом формулювання й вирішення комплексу специфічних проблем.
Перша мета - це розуміння права таким, яким воно є в реальному житті. Коли є розуміння того, що є право, можна аргументовано відповісти принаймні на такі запитання. Як виникло право? Як воно створене? Яка його структура і як виконуються його норми? Яка соціальна роль і функції права? Чи є якісь особливості, притаманні правовому мисленню? Які взаємозв'язки права з мораллю, релігією, економікою, соціальними й гуманітарними науками?
Ці запитання й відповіді на них співвідносні, так би мовити, з повсякденним розумінням права. Відповіді на складніші запитання, на зразок: «які особливості нормативної структури правової системи?», вимагають глибшого розуміння права, професійних знань.
Політика: Тлумачний словник:
Здатність до розуміння спирається не на психологічну спроможність проникнути в сутність предмета, а на історичну освіту, практичні дослідження й, нарешті, на гуманістичну передумову -пізнаваність мотивів діяльності людини, з якими 6 труднощами таке пізнання не зіткнулося практично. Аналогічним чином модель пояснення поведінки [у правовій сфері] спирається не на природничі науки, а на юриспруденцію і правові теорії причинових зв'язків [Политика, с. 62].
Друга мета філософії права - це обґрунтування права. Потреба в обґрунтуванні випливає з того, що право, більше ніж інші суспільні феномени, є постійним полем запеклих суперечок. З приводу чинних норм права навіть у демократично розвинутих суспільствах юристи й пересічні громадяни нерідко висловлюють протилежні думки. Зазначимо, що обґрунтування - це виведення важливих характеристик права з феноменів чи реалій, як вважається, фундаментальніших, ніж саме право.
Третя мета - це оцінка права. Загалом, оцінка будь-якого суспільного феномена можлива на основі як загальнолюдських, так і прийнятих у певному суспільстві критеріїв. Право можна оцінювати з логічного погляду, з погляду відображення ним ідей справедливості й рівності, етичних і релігійних цінностей, з погляду його ефективності і т. ін. Але завжди виникають запитання про критерії оцінки, їхнє співвідношення з цінностями й ідеалами права певного суспільства. Будь-яка оцінка права, що претендує на глибину і значущість, явно чи опосередковано виходить із наявного ідеалу права. Ось чому кожна розвинута правова концепція не може обійтися без конструювання й обґрунтовування ідеалу права.
Четверта основна мета філософії права - це конструктивна критика вад правових систем. Кожна правова система в будь-якій країні завжди недосконала. Суб'єкти, що «випробували» на собі її вади, завжди критикують її з теоретичних, моральних, політичних, релігійних чи практичних міркувань, прагнуть усунути недоліки права. Передумовою реформування правового устрою є аргументована критика права. Ця критика стосується не тільки права, а й практики його застосування, оскільки право нерідко не спроможне подолати глибоку прірву між ідеалами, які воно декларує, та їх практичною реалізацією.
Нерсесянц:
Філософія права досліджує зміст права, його сутність і поняття, його основу й місце у світі, його цінності й значущість, його роль у житті людини, суспільства й держави, у долях народів і людства [Нерсесянц, с. 7].
Дель Веккіо:
Філософія права - це дисципліна, що дає розуміння права в його логічній універсальності, досліджує основи й загальні характеристики його історичного розвитку, оцінює його, порівнюючи з ідеалом справедливості, що накреслює чистий розум [Дель Век-кио, с. 720].
Шайнер:
Філософія права, яку називають також загальною юриспруденцією, є вивченням понятійних теоретичних проблем, що стосуються природи права як такого, і властиві кожній правовій системі. Проблеми філософії права умовно поділяються на дві групи. Перша містить проблеми, внутрішні для права й правових систем як таких ... Друга стосується відношення між правом як окремим соціальним інститутом і загальною політичною й моральною життєдіяльністю певного суспільства [Shiner, р. 589-590].
Фінніс:
Філософію права часто, наприклад Дж.Остін (John Austin, 1790-1859), Х.Харт (Herbert Hart, 1907-1992), Дж.Рез (Jozeph Raz, 1939- ), поділяють на аналітичну і критичну. Аналітична юриспруденція має розглядати визначення права, теорію правової системи, аналіз таких правових понять, як обов'язок, угода й намір, а також теорію правового мислення, яку, зокрема, використовують, готуючи судові рішення. Критична філософія права має оцінювати право й правове зобов'язання, мінімальний предметний зміст правових систем, взаємозалежні процедурні цінності, що становлять зміст принципу верховенства права, і т. ін. Але такий поділ викликає заперечення. Можна сказати, що правові системи утворюються й підтримуються за умови дії певних чинників, що, як і будь-які підстави, передбачають і/чи пропонують оцінку(ки). Будь-яке загальне пояснення правових систем (чи поняття права і правової системи) має ідентифікувати такі формотворні оцінки [Finnis, р. 469].
Хоеке:
У широкому сенсі поняття юриспруденція (філософія права) можна визначити як критичне зовнішнє міркування про право. У цьому контексті «зовнішнє» означає, що міркування ведеться не з внутрішнього погляду доктринального аналізу права зсередини якоїсь специфічної правової системи. У країнах загального права, однак, поняття юриспруденція традиційно означає знання прецедентів і їхнє доктринальне значення (фактично, французьке поняття /jurisprudence — це прецедентне право). Тільки в дев'ятнадцятому столітті поняття юриспруденція набуло змісту загальної теорії про право в цілому. В англосаксонському значенні поняття юриспруденція охоплює континентальну правову теорію й частину її правової філософії [Hoecke, р. 459].
Бачинін і Панов:
Філософія права як міждисциплінарна галузь знання ... об'єднує пізнавальні зусилля юриспруденції та філософії ...
Не вдаючи із себе всезнайку, філософія права віддає перевагу пошуку тих основ і смислів, які роблять право правом, а не чим-небудь іншим. Вона шукає ці смисли й у самому праві, і в суміжних із ним галузях. Її цікавлять передумовні знання не стільки про саме право, скільки про те, без чого воно не могло б бути правом. Звертаючись до правової реальності, філософія права досліджує цивілізації, усередині яких функціонують системи права, культуру, релігію, мораль, на які обпирається право, державу, зусиллями якої переважно здійснюється правова регуляція соціального життя, норми і цінності, що складають зміст права, свідомість і поведінку людини, яка дотримується або порушує правові норми [Бачинін, Панов, с. 5; 13].
Усі названі цілі філософії права тісно переплелися, що відображено на схемі 1. Стрілки вказують на зв'язки між цілями філософії права й на їхню взаємну зумовленість.
Схема 1. Взаємозв'язок цілей філософії права
РОЗУМІННЯ ОБҐРУНТУВАННЯ
ОЦІНКА КРИТИКА
Не претендуючи на повноту, розглянемо можливі інтерпретації зв'язків між цілями філософії права.
Розуміння - обґрунтування. Обґрунтування права може бути ефективним лише тоді, коли є розуміння права. Якщо немає певного мінімального розуміння права, обґрунтувати право неможливо, оскільки ми не знаємо, що обґрунтовувати. У свою чергу, обґрунтування права допомагає поглибити розуміння права. Зокрема, «обґрунтоване» право є надійнішою основою правових рішень, ніж авторитарно введене право чи так зване традиційне право. Перехід до глибшого розуміння права потребує досконалих методів обґрунтування.
Розуміння - критика. Критика права передбачає, що в аналітика вже є певне розуміння чинного права, його позитивних рис і вад. Конструктивна критика, а саме така критика притаманна філософії права, уточнює розуміння права. Критика, зазвичай, загострює увагу й на аспектах права, не усвідомлених певною правовою концепцією.
Розуміння - оцінка. Упевненість аналітика в тому, що він досягнув адекватного розуміння і знає, яким право має бути (ідеальне право), засновує систему критеріїв оцінки права. Але ґрунтуватись таке розуміння може лише на ідеалах права, тобто чітких уявленнях про те, яким право має бути.
Дослідження кожної з чотирьох цілей філософії права свідчить про їхній тісний взаємозв'язок із усіма іншими цілями права. Тому шлях до будь-якої з чотирьох названих цілей філософії права - це водночас і шлях до всіх інших цілей. У цьому посібнику як вихідний пункт обираємо розуміння права.