Стилі поведінки, характерні різним «его»-станам

«Его»-стан	Стиль поведінки
Батько-контролер Батько-критик	Контролюючий, авторитетний, орієнтується на себе (підлеглі — неслухняні діти)
Батько-вихователь Батько-опікун	Той, що піклується, авторитетний, орієнтується на себе (підлеглі — слабкі діти, що потребують захисту)
Дорослий	Демократичний (як у спілкуванні, так і в прийнятті рішень), орієнтується на інформацію
Вільне Дитя	Демократичний у спілкуванні, але може бути непослідовним у прийня­тті рішень чи не доводити їх до реалізації
Адаптивна, Слухняна Дитина	Ліберальний стиль (м’якість, непослідовність, невміння наполягти на своєму, орієнтується на думку оточуючих)
Адаптивна Дитина, Дитина-бунтар	Емоційний, мінливий, непослідовний (її стиль дуже залежить від її настрою)

Найбільш успішним і ефективним є спілкування двох співрозмовників з позиції Дорослих; можуть один одного зрозуміти і дві Дитини.

Спілкування Батька і Дорослого проходить динамічно: або Дорослий своєю спокійною, незалежною, відповідальною поведінкою зіб’є пиху з Батька і переведе його в рівноправну, «Дорослу» позицію, або Батько зуміє придушити співрозмовника та перевести його в позицію Дитини, що підкоряється чи бунтує.

Спілкування Дорослого й Дитини є настільки ж динамічним: або Дорослий зуміє спонукати Дитину серйозно і відповідально поставитися до обговорюваної проблеми та перейти в позицію Дорослого, або безпорадність Дитини спровокує перехід Дорослого до позиції «Батька-опікуна». Спілкування Батька і Дитини взаємо доповнюється, тому часто реалізується у спілкуванні, хоч може носити як спокійний («слухняна Дитина»), так і конфліктний характер («Дитина-бунтар»).

Зустрічаються замасковані види спілкування, де зовнішній (соціальний) рівень спілкування маскує, не збігається з щирим психологічним рівнем спілкування. Наприклад, спілкування продавця і покупця може зовні носити рівноправний характер двох Дорослих, а фактично діалог продавця («Річ гарна, але дорога») і покупця («Саме це я і візьму») буде на рівні Батько (продавець) і Дитина (покупець).

Виділяють наступні позиції спілкування:

І.

1. домінування, чи спілкування «зверху вниз»;

2. спілкування «на рівних»;

3. підпорядкування, чи позиція «знизу вверх».

ІІ.

4. доброзичлива позиція до партнера;

5. нейтральна позиція;

6. ворожа позиція неприйняття партнера (рис. 10).

Рис. 10. Схема позицій тих, що спілкуються

Типи трансакцій

Іншим найважливішим поняттям теорії трансактного аналізу Е. Берна є «трансакція».

Трансакція — одиниця взаємодії партнерів по спілкуванню, що супроводжує визначення позицій кожного (зображується стрілкою, що йде від обраної позиції одного співрозмовника до передбачуваної позиції іншого учасника спілкування).

Традиційно в трансактному аналізі виділяються три типи транс­акцій: додаткові, перехресні і приховані. Насправді може існувати велика кількість різних комбінацій, тому що кожен з партнерів може бути в даний момент або Батьком, або Дорослим, або Дитиною, його слова і дії можуть виходити з кожної з цих трьох позицій. І вони можуть бути спрямовані до кожного з трьох можливих станів партнера, при цьому виникають будь-які комбінації. Однак названі вище — додаткові, перехресні і приховані трансакції — розглядаються як типові стосовно безлічі можливих варіантів.

Додатковою називається така взаємодія, у якій партнери адекватно сприймають позиції один одного, розуміють ситуацію однаково і спрямовують свої дії саме в тому напрямі, що очікується й приймається партнером, і якого він також дотримується. На схемах додаткові взаємодії малюються направленими прямими.

Можна виділити два підтипи додаткових трансакцій: рівні і нерівні.

У рівних взаєминах партнери перебувають на однакових позиціях, вони однаково сприймають інформацію, відповідають саме з тієї позиції, якої очікує партнер, тому можна було б назвати цей підтип — спілкування з повним взаєморозумінням.

Наступний підтип додаткової взаємодії — нерівне спілкування.

У нерівному спілкуванні з підпорядкуванням партнери так само, як і в рівній взаємодії, правильно розуміють і позицію партнера, і ту позицію, з якої вони повинні «відповідати» у цій ситуації. Однак зміст дій, вчинених тут, інший, ніж у рівному спілкуванні. У рівній взаємодії завжди основну роль відіграє передана чи одержана інформація, така розмова завжди предметна, співвіднесена з реальністю і від неї відштовхується. Навіть якщо предметом розмови є один зі співрозмовників, він обговорюється, скоріше, як складова цієї реальності, ніж як об’єкт будь-яких змін, і т. ін.

Інша ситуація в спілкуванні з підпорядкуванням. Оскільки в ній завжди задіяні позиції Батька і Дитини, а отже, комплекси настанов, схем сприйняття світу, поведінки, що відповідають цим позиціям, то дії найчастіше складаються не тільки і не стільки з передачі якоїсь інформації, спільного обговорення якихось реальних проблем, а, скоріше, з оцінки будь-якої інформації, будь-яких проблем, але найчастіше — саме з оцінки партнерів по спілкуванню. До того ж, така оцінка робиться з відповідних позицій по-різному. Наприклад, з позиції «Упередженого Батька» найбільш часто проявляються осуд, збурювання, вказівки, що повинно бути зроблено, тенденції перевиховати партнера, висловити свою думку про недоліки світу і т. ін.; з позиції ж «Природної Дитини» це можуть бути оцінки, пов’язані з виконанням її бажань, вимоги їхнього виконання, захист себе і т. ін. Таким чином, незважаючи на удавану схожість двох підтипів додаткових транс­акцій, вони, проте, досить істотно відрізняються — насамперед внутрішнім змістом. При цьому треба відзначити, що часто саме зміст визначає вибір спілкування з підлеглими, тому що існують ситуації, у яких бажаного ефекту в рамках взаємодії «на рівних» досягти неможливо. Наприклад, треба «поплакатися кому-небудь у жилетку». Малоймовірно, що така можливість буде, якщо «плакальщик» і «власник жилетки» (обидва) знаходяться в позиції Дорослого. Тут по волі-неволі можливим є тільки нерівне спілкування.

Наступним типом трансакцій є перехресна взаємодія. Хоч додаткове спілкування можна розглядати як те, що найчастіше зустрічається в житті, моменти перехресного спілкування зустрічаються рідше. Власне кажучи, взаємодія, що перехрещується, — це «неправильна» взаємодія. «Неправильність» її полягає в тому, що партнери не розуміють чи не бажають зважати на те, до якої позиції звертається партнер, відповідають йому з іншої позиції, тим самим виявляючи, з одного боку, неадекватність розуміння позиції та дій партнера, а з іншого — яскраво виявляючи свої власні наміри і дії.

Нарешті, третім типом взаємодії є приховані трансакції. Це такі взаємодії, що містять одночасно два рівні: явний, виражений словесно, соціальний і прихований, який мається на увазі, психологічний.

Трансактний аналіз дозволяє описати не тільки те, що говорять партнери, але і підтекст, що виражається інтонацією чи просто мається на увазі («читання між рядків»). Розглядаючи всілякі маніпуляції, ми бачили, що саме підтекст, спеціально пристосований прихований вплив дозволяють маніпулятору управляти співрозмовником проти його волі.

Використання прихованих трансакцій припускає або глибоке знання партнера, або велику чутливість до невербальних засобів спілкування — тону голосу, інтонації, міміки, жесту, оскільки саме вони найчастіше передають прихований зміст. Важливо також відзначити, що часто перехресна взаємодія виникає через те, що один з партнерів явно реагує на існуючу чи удавану приховану дію.

Трансакції, які відбуваються у процесі спілкування, можуть бути відображені схематично (табл. 6).

Використання трансактного аналізу взаємодії дозволяє глибше зрозуміти події, що відбуваються у ній, позиції і наміри учасників, а також дає можливість перебудувати спілкування таким чином, щоб одержати потрібний результат.

Таблиця 6