Ш Прочитайте

Л-6; 7; 9; 10; 25; 26; 27; 28.

ДЛ'2: 3; 8; 15; 17; 18.

55

І

^ Інформація Підходи до вивчення естетичної культури юриста

Віднесення естетики та естетичних проявів до морального контексту компонентів юридичної деонтології є спірним питанням. Існують різні точки зору, згідно з якими, естетичну культуру правника можна віднести до:

^ психологічних особистостей, оскільки естетичні норми безпосередньо залежать від технічного розвитку людини, від розвиненого відчуття та сприйняття;

'ґдуховних аспектів, тому що більшість естетичних норм людина не створює - їх потрібно досліджувати, шукати як результат природи;

'ґморального обгрунтування, через те, що частина естетичних норм, створюється людиною в процесі еволюційного розвитку суспільства.

Найбільша прийнятність третьої позиції пояснюється тим, що юридична робота, в першу чергу, вимагає певних стандартів, зразків, моделей. У моральній групі компонентів юридичної деонтології естетична культура юриста має найбільше проявів.

Деякі елементи естетичної культури є складовими елементами, водночас особистої і зовнішньої культури юриста, а також його службового етикету, що грунтуються на загальній та професійній моралі.

У кожної людини існує певна естетична орієнтація, яка постійно розвивається у процесі соціалізації з метою подолання одновимірності у людському розвитку.

Найбільшої уваги потребують дослідження естетичних стосунків юриста з громадянами, суспільством та природою. Естетичні засади у службовій діяльності юриста, зокрема естетична форма внутрішнього імперативу службового обов’язку, вимагають певної культури цієї діяльності.

Основним завданням правової естетики є підвищення рівня професійної естетичної свідомості юриста, що здійснюється не тільки через опанування творів літератури, а й мистецтва взагалі.

Елементами правової естетики є:

• колористика (кожен колір по різному впливає на людину, відзначається на її самопочутті, емоціях, поведінці, навіть змінює пульс та кров’яний тиск);

• зовнішній і внутрішній бік проведення обрядів, церемоній, ритуалів, святкування знаменних дат, тощо. Прояви естетичної

56

культури юриста в якійсь мірі регулюються правовими нормами (наприклад, ритуал судового засідання);

* встановлення правил естетики у поведінці юриста як один із зовнішніх проявів естетичної культури.

Особиста культура юриста

У професійній діяльності юриста значну роль відіграє його особиста культура.

До складових елементів особистої культури належить культура догляду за тілом і одягом, побутова культура тощо. Серед принципів особистої культури є порядність, охайність, доброзичливість, вірність, надійність, дотепність. Особиста культура виконує такі функції формування норм службового етикету та зовнішньої культури:

* розвиток естетичної культури;

■ формування авторитету;

* дотримання службової та загальної таємниці;

* формування почуття товариськості;

* виховання вимогливості до себе;

* розвиток моральних та морально-професійних якостей;

* підвищення рівня юридичної компетенції;

■ уміння критикувати і вислуховувати критику;

* дотримання норм сімейного і побутового етикету.

Особиста культура залежить від рівня соціалізації юриста, від

рівня інтелектуальної, емоційної, внутрішньої, естетичної, психоло­гічної, педагогічної культури.

У цілому особиста культура сучасного юриста повинна відобра­жати менталітет українського народу, пропагувати національний дух української інтелігенції.

Загальна характеристика естетичної культури юриста

Естетика - це наука про красу і гармонію, про закономірності естетичного освоєння дійсності.

Основними естетичними категоріями є гармонія і міра, прекрасне і потворне, піднесене і низьке, трагічне і комічне.

Однією з універсальних форм буття матеріального світу у людській свідомості є краса, яка розкриває естетичну суть явищ, такі зовнішні і внутрішні якості, що викликають насолоду, задоволення. Основним джерелом краси с природа.

До чинників, які формують рівень естетичної свідомості, традиційно відносять естетичне почуття, естетичний смак, естетичний

57

ідеал, тобто йдеться про формування певної культури - естетичної культури, як сукупність естетичних цінностей, які існують в суспільстві, способи і засоби їх створення та засвоєння.

Естетична культура юриста ґрунтується, як дослідив Соро- кін П., на почуттєвому праві, правовій естетиці.

Специфіка службової діяльності юриста полягає в тому, що відбувається інтеграція почуттєвого та раціонального, тобто естетична культура проявляється в аспекті внутрішньому та зовнішньому.

Таким чином, під естетичною культурою юриста розуміємо почуттєвий вплив “діалогу мистецтв” і законів краси у правовій естетиці на формування професійної правосвідомості фахівця-юриста та його поведінку з метою пізнання та кваліфікаційного вирішення ним правових ситуацій.

Роль мистецтва у формуванні правосвідомість полягає в тому, що воно активізує суспільну комунікацію. Вплив форм естетичного пізнання (передчуття, інтуїція, здогади, асоціації тощо),виявляється насамперед у сфері підсвідомості, яка активізує свідомість, в тому числі, право-свідомість (наприклад, музика, як вид мистецтва може давати імпульс до інтеграційної свободи вибору рішень). Естетична цінність правосвідомості юриста формує творчий рух, забезпечує варіантну (але право-мірну) професійну поведінку, не допускає спрощених дій, схематичної чи поверхневої “правосвідомості”.

Під дією діалогу' з мистецтвом у підсвідомості юриста “програмується” зворотний потік почуттів і думок, який позитивно впливає на його професійну діяльність.

Як вважає Левчук Л., естетична свідомість становить певний комплекс почуттів, уявлень, поглядів, ідей і має такі складові елементи: естетичне почуття, смак, ідеал, теорію.

Зокрема естетичний смак юридичної орієнтації формується на практиці, у процесі професійної діяльності, хоча й залежить від характеру правника, рівня його загальної культури та вихованості, певних звичок тощо. Юрист діє в межах закону та правового почуття, і його професійні смакові якості повинні перебувати у правовому полі, під впливом руху права.

Естетично-правовий смак має індивідуальний характер, отже можлива поява деформованого, спотвореного смаку (наприклад, юрист може отримувати насолоду від того, що продемонстрував свою владу, застосував силові засоби, які не були адекватні в даній ситуації).

У правовій естетиці чільне місце посідає діалог різних видів культур і мистецтв. Право систематизує естетичні вимоги до особи

58

юриста, і юридична діяльність вбирає в себе естетичні (почуттєві) відносини права.

Принципи естетичної культури юриста відображають ті естетичні позиції, без яких немислима юридична діяльність, які« треба дотримуватись на практиці.

До основних принципів естетичної культури юриста належать:

• юридична гармонія - високий рівень відповідності юридичної діяльності природній досконалості, що породжує профе-сійну красу, адже юрист, який діє в гармонії з навколишнім середо-вищем, сягає вічних нетлінних духовних цінностей і краще пізнає правове явище, яке йому доводиться досліджувати;

• естетична домінанта, що підкреслює складний зв’язок естетики і психології. Цей принцип властивий мистецтву, сфера якого слугує апробацією законів психології і стимулює бажання здійснювати пошук, нейтралізуючи при цьому навіть природні потреби (сон, їжу, відпочинок);

• феномен творчої волі, що стимулює професійну творчість юриста. Творча воля може розглядатися як мотивація професійної діяльності юриста. Цей феномен спрямований на досягнення гармонії у правових відносинах, а не на власну' вигоду;

• юридична алегоричність. Лише ізолювавшись від негативного впливу сторонніх осіб, юрист може встановити природну рівновагу, естетично-правову пропорцію. Алегоричність, мистецькі умови доволі часто трапляються в юридичній діяльності (система дорожніх знаків, форма одяїу юристів різних спеціальностей, номерні знаки автотранспорту, інша правова символіка);

• професійна мажорність. Забезпечує піднесений настрій юриста, приносить радість від естетичного впливу тощо. Такий психічний стан може виникнути під впливом музики, театрального спектаклю, кінофільму, жартів;

• службовий дизайн. Цей принцип своєрідний естетичний феномен духовної культури юриста нині особливо актуальний. Дизайнерська активність пов’язана з прагненням наблизити естетику українського дизайну до рівня світових взірців.

В оформленні службового кабінету повинні враховуватись і закони колористики (підбір кольорів та їх поєднання) і сучасний технічний дизайн. Використовуються офісні меблі, призначені для реалізації функціонального значення кабінету і створення необхідного комфорту, спонукає до ділової довірливої бесіди, спілкування. Робоче

59

місце повинно бути зручним, оснащеним сучасною комп’ютерною технікою. В оформленні кабінеіу, утриманні робочого місця віддзер­калюються частково естетичні смаки юриста, деякі риси характеру як професійного так і особистісного значення.

Багатогранний зміст естетичної культури юриста виявляється в її функціях.

♦ Формування естетичних принципів юридичної діяльності, тобто естетичне освоєння службового обов’язку результатом якого є задоволення від виконання юридичної дії, справедливо влаштованої долі людини, від кваліфікованої і реально наданої юридичної послуги тощо. Естетична концепція юридичної діяльності сприяє виробленню у правника вміння описувати правове явище, використовуючи почут­тєвість. Це має значення, зокрема, для прийняття правильного судового рішення. Крім цього, у юриста формується певне естетичне сприй­няття, що активізує об’єктивний аналіз скоєного правопорушення.

♦ Піднесення рівня правового почуття юриста, що пов’язано із професійною майстерністю. Ця функція стимулює пошук законного вирішення конкретної ситуації різного рівня складності, тому що саме естетична культура формує такий душевний стан, який допомагає уникати несправедливих правових дій.

♦ Подолання стандартного юридичного мислення, як функції значною мірою є наслідком естизації юридичної діяльності, засобами мистецтва, формування лише стійких соціальних установок, стереотипів.

Естетична культура юриста не сумісна з одноманітністю, кожна конкретна ситуація вимагає індивідуального розгляду, підходу.

> Вплив та виховання суб’єктів права через естетичний вплив активізується виховний, пізнання, передавання досвіду, аналіз стану світу тощо. Саме мистецтво розширює наші уявлення про всесвіт, гармонію природи і одночасно облагороджує професію юриста.

> Ритуально-обрядова культура в юридичній практиці. Вона здійснюється за законами естетики, але певною мірою регулюється нормативно-правовими актами.

> Юридична діяльність передбачає обов’язкові ритуали, обряди, церемонії. Естетично-емоційне сприйняття ритуалів через сферу підсвідомого, позитивно впливає на свідоме, формуючи високий рівень правосвідомості.

> Наповнення і систематизація юридичного досвіду. Ця функція ніби доповнює естетичними почуттями професійні якості і у такий спосіб сприяє розвиткові аналітичного мислення, здатності

60

використовувати набутий почуттєво-емоційний потенціал з метою оптимального врегулювання правових відносин у суспільстві.

Як сказав Сократ: красивим є те, що найкраще відповідає своєму призначенню. Отже, естетична культура юриста повинна відповідати законам краси, гармонійності, згідно з якими відбуваються позитивні зміни у внутрішньому світі людини. Естетичне світосприй-няття, здатність засвоїти здобутки естетичної культури, взаємодія почуттєвого і раціонального у діяльності юриста є чинниками ефектив­ного регулювання правовідносин в Україні.