? Питання для самоконтролю

1. Чому юридична діяльність є видом соціальної діяльності?

2. Які основні риси характеризують юридичну діяльність?

3. Що включає в себе зміст юридичної діяльності?

4. Соціальне значення професії юриста.

5. Що таке професіоналізм?

6. Формування професійної культури юриста.

7. Процес та стадії соціалізації особи юриста.

4.2. Основні юридичні спеціальності

У результаті вивчення теми студент повинен знати:

♦ які види діяльності включає юридична діяльність;

♦ систему юридичної освіти;

♦ підходи до дослідження юридичної практичної діяльності;

♦ основні складові та характеристики правової практичної діяльності;

« професіограму юридичних спеціальностей: судді, прокурора, адвоката, слідчого, нотаріуса, юрисконсульта;

♦ службовий обов’язок, види службового обов’язку*

♦ службова таємниця.

Ш Прочитайте

Л-9; 19; 20; 21; 22; 23; 24.

ДЛ-1; 3; 8: 14; 15.

Інформація

Загальна характеристика юридичної практичної діяльності

Юридична діяльність, будучи особливим видом соціальної діяльності, включає юридичну практичну діяльність юристів, наукову (де виробляються нові знання про юридичну практику) та освітню діяльність (завдяки якій готуються спеціалісти юридичного профілю

36

юристи-гтрофесіонали). Наявність професій завжди передбачає наявність системи професійної освіти та відповідної системи наукових знань.

Юридична наука (правознавство, юриспруденція) - це спеціалізована галузь наукових знань у сфері гуманітарних наук, наукова діяльність. Що спрямована на вивчення права в теоретичному і прикладному аспектах, правових форм організації і функціонування держави, суспільства та їхні окремі інститути.

Система юридичної освіти складається із відповідних закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, без навчальної юридичної практики, державних-місцевих органів управ­ління освітою та самоврядування в галузі освіти. Структура юридичної освіти включає вищу юридичну освіту, після дипломну юридичну освіту, аспірантуру, докторантуру, професійну юридичну самоосвіту (в Україні у 1999 році діяли 298 вищих закладів освіти III - IV рівня акредитації та 653 вищих закладів освіти 1 - II рівня акредитації, в яких навчалось понад півтора мільйона студентів).

Юридична практична діяльність спрямована на право, здійсню­ється за допомогою правових засобів, регулюється правовими норма­ми, тягне за собою правові наслідки, оцінює соціальні явища з точки зору права й оцінюється правом, знання права для юриста є професій­ним обов’язком.

В юридичній літературі викладені різноманітні підходи до дослідження юридичної практичної діяльності, визначення її поняття, ознак, структурних елементів, призначень функцій тощо.

Одні автори акцентують увагу на взаємозв’язок юридичної практичної діяльності права, підкреслюючи, що в її основі лежить право, яке регулює поведінку членів суспільства:

• вона здійснюється як в формі правової урегульованості, так і поза нею;

• вона забезпечує досягнення в суспільстві і державі правової та загальної культури, що сприяє створенню цивілізованого правопорядку.

В інших випадках юридична практична діяльність пов’язується з постійною роботою над юридичними текстами (законами, судовими рішеннями, літературою, подоланням юристами особистих установок, їх надпартійністю та об’єктивністю у професійній діяльності тощо.

Відзначається, що для неї повинні бути притаманні: правовий захист безпеки; і суспільного порядку, повага до договорів за критеріями законності, рівності, справедливості, дотримання принципу

37

культури стосунків і поваги. Підкреслюється, іцо діяльність юристів повинна проходити в рамках і на єюнові упорядкованих процедур; методично коректної поведінки, а їх рішення - ґрунтується на вільній від протиріч і логічно точної аргументації.

Основні складові та характеристики правової практичної діяльності містять:

^зміст, який включає її суб’єкти, учасники, правові дії, засоби, завдання, цілі, мотиви, результати тощо;

^ внутрішня організація (форма, структура), яка розкривається через поняття правових процесів, режимів, процедур, стадій, процесуа­льних проваджень тощо;

'ґ зовнішня форма, що виявляється і визначається у поняттях правотворчих та правозастосовчих актів, судових рішень, подань прокурорів, угод, актів тлумачення інтерпретацій нормативно- правових актів, промов адвокатів у судах тощо;

'ґ види правової діяльності, зокрема правотворчої, право- реалізуючої, контрольної, наглядової, установчої або слідчої, адвокатської, суддівської, прокурорської, арбітражної, нотаріальної або нормат ивної, конкретизаційної, інтерпретаційної правової діяльності;

'ґ зовнішні зв’язки з оточуючим середовищем, тобто її функції, соціальна цінність, призначення, результативність, ефективність.

Гусарєв С.Д. і Тихомиров О.Д. розділяють поняття “юридична практична діяльність” і “правова практика”. Зміст юридичної практики включає юридичне обслуговування суб’єктів права, зокрема, надання консультацій та роз’яснень з юридичних питань, складання заяв, скарг та письмових довідок правового характеру, здійснення представництва

- інтересів суб’єкта права у юридичних справах, здійснення правового обслуговування їх зовнішньоекономічної діяльності тощо; практику судової, прокурорської, слідчої діяльності тощо.

Юридична практика - це актуально здійснювана діяльність юристів як професійних знавців права щодо безпосереднього захисту прав, свобод та законних інтересів суб’єктів права (особи, держави, суспільства), надання їм допомоги у складанні правових документів, консультацій щодо вибору найоптимальніших варіантів поведінки згідно з нормами права, посвідченні юридичних фактів, в процесі яких забезпечується здійснення норм права його суб’єктами.

Метою юридичної практичної діяльності є захист прав, свобод і законних інтересів суб’єктів права; сприяння визнанню й домінуванню загальнолюдських цінностей та права у суспільстві; забезпечення правності діянь суб’єктів права та охорона правопорядку. Мета

38

юридичної практичної діяльності конкретизується у її завданнях, які нормативно визначені згідно з законами (“Про господарський суд”, “Про міліцію” та інші).