2. Принципи мовної комунікації

В процесі мовної взаємодії недостатньо тільки знати мову. Співрозмовник повинен притримуватись певних принципів, правил ведення розмови, які дозволяють координувати їх дії і висловлювання. Ці правила створюють основи вербальної взаємодії.

Більший інтерес являють принципи мовної комунікації, запропоновані Г.П. Грайсом:

Принцип послідовності передбачає релевантність (смислову відповідність) зворотньої реакції, тобто очікування репліки відповідного типу. Якщо перша репліка запитання, друга – відповідь; привітання супроводжується привітанням; прохання – прийняттям або відхиленням і т. п. Даний принцип потребує закономірного завершення мовного фрагменту.

Принцип «предпочитаемой» структури – характеризує особливості миовних фрагментів з підтверджуючими чи відхилюючити репліками відповіді. Як відзначається, згода зазвичай виражається без зволікань, лаконічно і ясно. Незгода формулюється довше, супроводжується аргументами.

Принцип кооперації передбачає готовність партнерів до співробітництва (с 89).

3. Принцип вічливості Дж. Ліча.

Дж Ліч описав ще один принцип ведучий принцип комунікації – принцип вічливості, що являє собою сукупність ряду максим. Коротко їх охарактеризуєм:

1. Максима такту. Це максима границь особистої сфери. В ідеалі будь-який комунікативний акт передбачає певну дистанцію між учасниками. Необхідно дотримуватись правила: «Робити комунікативну ціль співрозмовника предметом обговорення допустимо лише в тому випадку, якщо ця ціль ним відкрито позначена». Не слід зачіпати теми потенційно «небезпечні» для співрозмовника (особисте життя, індивідуальні переваги і т. п.).

2. Максима великодушності – це максима необтяжування співрозмовника, вона застерігає його від домінування в комунікативному акті. Наприклад, прохання повинно бути сформульвано таким чином, щоб його можна було відкласти, не слід завіряти партнера обіцянкою або клятвою. Хороший комунікативний акт не повинен бути дискомфортним для учасників спілкування.

3. Максима схвалення. Ця максима позитивності в оцінці інших («Не судіть, і не будете осуджені», «Не засуджуй інших»). Атмосфера в якій відбувається мовна взаємодія, визначається не тільки позиціями співрозмовників по відношенню один до одного, але і позицією кожного по відношенню до світу і тим, чи співпадають ці позиції. Якщо світогляд одного (позитивний чи негативний) не співпадає з оцінкою співрозмовника, то це сильно ускладнює реалізацію власної комунікативної стратегії.

4. Максима скромності. Це максима неприйняття похвал у свою адресу. Однією з умов успішного розгортання комунікативного акту є реалістична, по можливості об’єктивна самооцінка. Сильно завищена чи занижена самооцінка може негативно вплинути на встановлення контакту.

5. Максима згоди. Ця максима передбачає відмову від конфліктної ситуації, під час вирішення більш серйозного завдання, а саме – збереження прийнятої взаємодії, «зняття конфлікту» шляхом взаємної корекції комунікативних тактик співрозмовників.

6. Максима симпатії. Це максима доброзичливості, яка створює сприятливий тон для перспективної предметної розмови. Недоброзичливість робить мовний акт неможливим. Певну проблему представляє так званий байдужий контакт, коли співрозмовники, не будучи ворогами, не демонструють доброзичливості по відношенню один до одного. Максима доброзичливості дає основу розраховувати на позитивний розвиток мовної ситуації з конфліктом що намічається.