2. Комунікативне коло

Спілкування може бути діловим, виховним, діагностичним, інтимно-особистісним.

Педагогічне спілкування в літературі розглядається багатьма авторами.

«Педагогічне спілкування – це взаємодія педагога і учнів, що забезпечує мотиваціюю, результативність, творчий характер і виховний ефект спільної комунікативної діяльності» (З. С. Смелкова).

Культура педагогічного спілкування складається на основі дуже багатьох умов, яким повинен слідувати учитель і тренер. Ряд таких умов просто необхідні, щоб спілкування взагалі відбулось.

Процес спілкування можна відобразити у вигляді графічної моделі. Ця графічна модель дозволяє побачити, які «кроки» повинні бути зроблені, щоб комунікативне коло замкнулось. (рис. 2).

Однак, щоб відбувся контакт і взаєморозуміня, необхідно врахувати можливі промахи на кожному кроці кола. В комунікативному процесі взаєморозуміння залежить від того, наскільки педагоги і вихованці правильно сприймають дійсність, оцінюють один одного, уміють виразити це в мові.

Модель показує, що в комунікативному процесі перш за все необхідний крок «дійсність – свідомість педагога». Що ж розуміється в цьому випадку під «дійсністю»? Це, в першу чергу розуміння ситуації і пізнання особистості вихованця (вікових особливостей, темпераменту, характеру, самооцінки і т.д.).

Мова

Прийоми педагогічної взаємодії

Свідомість педагога

Свідомість вихованця

Дійсність

Рис. 2. Комунікативне коло

На першому кроці можуть виникнути першкоди в результаті поганого бачення і розуміння дійсності. Якщо прояв школяром наполегливості розцінюється педагогом, як впертість, а прояв ініціативи – як порушення дисципліни, то учитель сам буде перешкоджати розвитку вольових якостей школяра і ледве зможе підібрати адекватні методи впливу.

На другому кроці важливу роль відіграють особистісні особливості самого педагога. Одні вчителі схильні в більшій мірі опиратись на фізичні якості (зовнішній вигляд), інші на психологічні характеристики (поведінку). Від цього бігато в чому залежить приписання об’єкту спілкування тих чи інших характеристик.

На третьому етапі можуть з’явитись перешкоди в результаті недостатнього знання тонкощів методів педагогічного впливу. Неадекватний підбір методів призводить до педагогічних помилок і конфліктів.

На четвертому етапі комунікативні уміння реалізуються через мову. Правильний відбір мовних засобів, логічна побудова і викладення висловлювань, уміння орієнтувати мову на співрозмовника допомагає педагогу ефективно вирішувати поточні комунікативні завдання. Природньо, що в реалізації мовних здібностей важливу роль відіграє загальна ерудиція і культура учителя.

На п’ятому етапі комунікативного кола вихованець співвідносить своє уявлення і розуміння дійсності, з тією інформацією, яку він отримав від педагога. При різких розбіжностях особистих уявлень і прагнень педагога може формуватися негативне відношення до дійсності, що, звичайно, ускладнює взаєморозуміння в навчально-виховному процесі.

Спілкування в педагогічному процесі виступає, по перше, як засіб вирішення навчальних завдань, по-друге, як соціально-психологічне забезпечення виховного процесу, по-третє, як засіб організації взаємовідносин вихователя і вихованців, що забезпечують успіх їх освіти, виховання і розвитку. Які особливості спілкування при вирішенні кожної з них?

При вирішенні освітніх завдань з допомогою спілкування налагоджуються взаємовідносини, психологічні контакти між педагогом і дітьми, що багато в чому сприяє успішності навчальної діяльності; формується пізнавальна направленість особистості, долаються психологічні бар’єри, формуються міжособистісні відносини в учнівському колективі.

При вирішенні розвиваючих завдань через спілкування створюються психологічні ситуації, стимулюючі самоосвіту і самовиховання особистості:

• долаються соціально-психологічні фактори, які стримують розвиток особистості в процесі спілкування (скутість, сором’язливість, невпевненність і т. п.);

• створюються можливості для виявлення і обліку індивідуально-психологічних особливостей учнів;

• здійснюється соціально-педагогічна корекція в розвитку і становленні найважливіших особистісних якостей (мова, розумова діяльність і т. п.).

Найбільш розповсюдженна помилка, яку допускають учителі початківці – невміння організувати спілкування цілісно. Наприклад, концентруючи увагу на передачі навчальної інформації, педагог не завжди задумується над іншими функціями спілкування. В результаті і конспект написаний, і наочні матеріали підібрані, і вчитель добре володіє матеріалом, а урок «не клеїться», нема контакту з класом, точніше нема цілісного процесу педагогічного спілкування. Реалізується лише інформаційно-комунікативна функція спілкування, не підкріплюючись компонентом взаємовідносин. Для забезпечення оптимальних взаємовідносин з учнями необхідно управлати ініціативою в спілкуванні. Якщо він уміє це робити, то вплив буде більш ефективним.