5. Новітні фундаментальні зміни в міжнародному поділі праці

Весь спектр галузей СГ зсувається в сторону: 1) все більш складних виробництв, особливо наукомістких і високотехнологічних; 2) від готових виробів до напівпродуктів, деталей, операцій; 3) від матеріальних продуктів в сферу нематеріальних відносин; 4) розширюючої транснаціоналізації; 5) від ієрархічних структур суб’єктів міжнародного поділу праці з централізованим управлінням до мережевих просторово-організаційних форм.

6. Мережеві структури в мпп

Великі, інтегровані по вертикалі корпорації, характерні для ресурсоємкої економіки аж до кінця 1970-х років, втратили свої конкурентні переваги на масштабах виробництва. Постіндустріалізм кардинально змінив відношення до запитів споживачів, що виразилось в достатньо різкій зміні запитів на товари. Попит став вельми індивідуальним (диференційованим), і під нього почало підлаштовуватися виробництво. В результаті сучасна конкурентна ситуація потребує високої продуктивності і ефективності виробництва. Фірми повинні все швидше реагувати на потреби ринку і нововведення конкурентів, знижуючи ціни на свої товари.

Успіх в конкурентній боротьбі сьогодні пов’язується не з акумуляцією ресурсів і контролем, а з виробництвом меншої кількості товарів високої якості при менших затратах. З метою успішної конкуренції фірми притримуються наступних принципів. Здійснюють пошук сприятливих умов в планетарному масштабі. Намагаються максимізувати віддачу від любих інвестицій, незалежно від того, кому належать вкладені кошти, - даній фірмі чи фірмам, які входять в мережу. Проводять лише ті операції, які фірма може здійснювати на високому професійному рівні. Передають підрядникам операції, які інші фірми можуть виконати швидше, ефективніше і з меншими затратами.

Сучасні фірми об’єднуються в мережеві структури з достатньо чітким поділом праці: одні з них зайняті в сфері НДДКР – науково-дослідних і дослідницько-конструкторських розробок; другі розробляють технологію виробництва товарів; треті займаються безпосередньо виробництвом; четверті виконують роль дистриб’юторів і т. д.

Виникнення мережевих структур в міжнародному поділі праці пов’язано з новими аспектами конкуренції: зниження прибутковості виробництва дешевих і підвищення темпів оновлення асортименту дорогих товарів. До того ж зростає швидкість, з якою технічні інновації передаються з однієї галузі в іншу, пересікаючи державні кордони. В цих умовах фірмам важко зберегти технологічні переваги і перешкоджати появі конкурентів в інших країнах. Тому вони зосереджують зусилля на достатньо вузьких вибраних напрямках діяльності, в яких мають перевагу. В мережевих структурах такі спеціалізовані фірми є не тільки більш рентабельними але і більш гнучкими. Завдяки обмеженому колу операцій і високопрофесійному їх виконанню зменшуються потреби в плануванні і координації, і фірми стають здатними прискорювати виробництво нових товарів, для того щоб витримувати темпи змін сучасного ринку.

Різного роду альянси фірм ведуть до появи нових ТНК, завдяки яким трудові ресурси засоби і справи легко пересікають державні кордони. При цьому цілком зрозуміло, що мережеві структури можуть створюватися і ефективно функціонувати завдяки сучасній системі комунікації.

Лекція 2.Методичні питання міжнародних співставлень.

План

1. Валовий внутрішній і національний продукт

2. Проблема співставлення показників ВВП

3. Індекс людського розвитку

4. Індекс глобалізації

5. Основні показники рівня міжнародного поділу праці

6. Встановлення конкурентоздатності країн світу: поняття і методи

Вимір і співставлення об’ємів виробництва та обмінів між країнами і іншими учасниками МПП – одні з головних методологічних і методичних проблем ГСГ. Відсутність універсального статистичного показника МПП заставляє дослідників використовувати ряд показників, що відображають процеси які відбуваються у світовому господарстві.

Розрізняють дві групи показників: натуральні і вартісні. Хоча роль перших (фізичних об’ємів чи різних показників, що характеризують чисельність, склад і «якість» робочої сили роботу транспорту, експортно-імпортні операції і т. д.) в міжнародних співставленнях дуже висока, а в ряді випадків незамінна, все ж використання їх знижується. Це пов’язано з тим, що НТР сприяла покращенню якості виробленої продукції. Співставлення одних і тих же товарів за якістю практично завжди не на користь країн, що розвиваються, відсталих в технічному відношенні. На якість продукції в даному випадку необхідна серйозна поправка. Тому в міжнародних співставленнях все частіше застосовують статистику національних рахунків, яка має вартісну природу.

Із всієї системи національних рахунків найважливішими є два: ВВП і ВНП. Ці показники зробили відносно співставними об’єми виробництва в різних країнах.

Валовий внутрішній продукт (ВВП, англ.: Gross Domestic Product - GDP) – вартість кінцевої продукції галузей виробничої і невиробничої сфер, виробленої протягом року на території даної країни незалежно від національної приналежності господарюючих суб’єктів. Таким чином, це територіальний продукт (в рамках країни). Розрахунок кінцевої продукції виключає повторне врахування сировини, напівфабрикатів, матеріалів, палива, електроенергії і послуг, використаних в процесі її виробництва.

Ринкова вартість усієї виробленої продукції (ВВП) може бути розрахована двома способами.

1. За витратами (Y=C+G+I+EX, де Y – ВВП(GDP); C – грошовий вираз придбаних споживчих товарів домогосподарствами; G – грошове вираження державних витрат; I – валові внутрішні інвестиції; EX – експорт).

2. За доходами, також виключаючи перелічені проміжні трансакції, щоб уникнути повторного рахування сировини, напівфабрикатів і т. п.( за даною методикою сумують витрати і платежі, не пов’язані з виплатами доходів + заробітна плата + рентні платежі + відсоток + прибуток)

Другий, близький до ВВП (GDP) показник – ВНП (ВНП, англ.: Gross National Product - GNP). ВНП(GNP) – це сукупна вартість товарів і послуг в усіх сферах економіки країни незалежно від територіального розміщення національних господарських одиниць (в своїй країні чи за кордоном).

Таким чином в показнику ВНП враховуються зовнішні взаємодії. Щоб розрахувати ВНП, до показника ВВП слід додати різницю між прибутками і доходами, отриманими підприємствами і фізичними особами даної країни за кордоном, і прибутками і доходами зарубіжних інвесторів і іноземних працівників в даній країні. Для більшості країн ця різниця невелика: плюс-мінус 1%.