2. Основоположні погляди а.Сміта та е.Дюркгейма на роль поділу праці в суспільстві

Закон суспільного поділу праці, вперше чітко сформулював А. Сміт (1723-1790). Його класичну соціальну інтерпретацію дав Е. Дюркгейм (1858-1917).

А. Сміт в своїй праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» висунув ідею про те що поділ праці є об’єднуючим чинником, що об’єднує людей у суспільство, оскільки кожен окремий індивід за своєю природою є егоїстом.

А. Сміт один із перших побачив в поділі праці джерело прогресу у виробництві, науково довів роль поділу праці в підвищенні її ефективності і накопиченні капіталу.

Останнє пов’язано з тим, що, по-перше, збільшує майстерність працівників; по-друге, зберігає час при переході від одного виду діяльності до іншого; по-третє, сприяє винайденню машин.

Для Сміта розширення колоніальних володінь означало перш за все розширення ринків, що дозволять розвивати поділ праці вшир і вглиб, збільшуючи тим самим продуктивність праці. Ріст продуктивності, випереджаючий споживання, викликає появу запасів (за К. Марксом, це – функція грабунку), які використовуються на організацію виробництва і підтримку продуктивності праці. А. Сміт такі запаси називає капіталом.

Накопичення капіталу – другий після поділу праці ключовий фактор росту продуктивності праці.

Причиною поділу праці Сміт вважав схильність людини до обміну речами.

Французький соціолог Е. Дюркгейм в книзі «Про поділ суспільної праці», окрім відмічених характеристик цієї наукової категорії (умова багатства, джерело прогресу і фактор формування загальносуспільної цивілізації), детально розробив лінію суспільної солідарності, що витікала з суспільного поділу праці. Це по суті розвиток думки А. Сміта про те, що поділ праці об’єктивно пов’язує в єдине ціле егоїстів-індивідів.

В процесі еволюції поділу праці в суспільстві відбувається зміна механічної солідарності на органічну. Механічна солідарність притаманна архаїчним суспільствам, в яких людина повністю розчинена в колективі (общині). Такі общини будуються на принципах спорідненої крові. Органічна солідарність характерна для індустріально-розвиненого суспільства, заснованого на поділі праці. Чим більше поділена праця, тим вищий рівень органічної солідарності.

3. Міжнародний поділ праці та його передумови

Міжнародний поділ праці можна розглядати як два взаємопов’язаних процеси: 1) експортний, при якому в окремих країнах і районах налагоджується виробництво товарів понад внутрішніх потреб; 2) імпортний, коли розвивається споживання понад внутрішніх виробничих можливостей за рахунок купівлі продукції в інших країн

Міжнародний поділ праці за М.М.Баранським, є просторовою формою суспільного поділу праці, що характеризується розривом між місцями виробництва і споживання продукції.

Міжнародний поділ праці в сучасному розумінні – складний процес спеціалізації і закономірної кооперації видів діяльності між країнами, фірмами різних країн і всередині транснаціональних корпорацій, між їх дочірніми підприємствами.

Приклад Японії і нових індустріальних країн з різко обмеженими ресурсами показує, яку велику роль може відіграти міжнародний поділ праці в соціально-економічному розвитку.

Завдяки міжнародному поділу праці відбувається безперервна циркуляція деякої частини виробленої в національному господарстві сировини, матеріалів, готових виробів, фінансових ресурсів, наукових і технічних знань, виробничого і управлінського досвіду без національних кордонів. Це відкриває кожній країні доступ до освоєння природних ресурсів світу, створених виробничих потужностям, накопичених знань і досвіду, до використання трудових ресурсів тощо.

Таким чином, національне господарство, включаючись в міжнародний поділ праці, функціонує в рамках двох ринків – внутрішнього і зовнішнього.

Існує певна сукупність факторів природного, техніко-технологічного і суспільного (інституційного) характеру, що впливає на розвиток МПП.

Аналізуючи структуру вартісних об’ємів зовнішньоекономічних обмінів за довготривалий період, можна зробити висновок про чотирьох принципово різних етапах в розвитку МПП, на кожному з яких той чи інший фактор відігравав ключову роль.

1. Основа МПП – природні умови і ресурси, тобто безпосередньо даровані природою фактори виробництва (від зародження МПП до Першої промислової революції).

2. Основа МПП – продукція машинного виробництва, тобто штучні фактори, що сформувалися в результаті освоєння досягнень Першої промислової революції (Друга половина 18-19ст.)

3. Етап МПП, що базувався на досягненнях Другої промислової революції. Яка проходила в умовах дезінтеграції світового господарства і мілітаризації країн, а також розколу світу на два блоки («холодна війна» 1946-1989рр.), що стало причиною підвищеного зростання в обмінах між країнами озброєнням.

4. Сучасний етап формування єдиного світового господарства, основу якого становить наукомістке виробництво, пов’язане з досягненнями Третьої промислової революції (НТР), що перейшла в кінці 20ст. в науково-інформаційну.

Одна з найбільш очевидних передумов розвитку МПП, що дала перший поштовх до зв’язків між народами, - відмінності між країнами в природо-географічному відношенні.

З ростом технічної і економічної потужності залежність країни від видобутку власної сировини різко зменшується. Однак економічна взаємозалежність між країнами за цими товарами зберігається через різко нерівномірний природний розподіл між країнами агрокліматичними, сировинними і енергетичними ресурсами. Зберігається поки що велика залежність економічного розвитку багатьох країн від палива.

Роль природних факторів в МПП неоднозначна. Існують наступні негативні наслідки володіння країною багатими природними ресурсами:

1. Країни, що володіють суттєвим природним потенціалом, втягнутим в МПП, розвиваються на основі «колоніальної» а не «інноваційної моделі», що уповільнює їх економічне зростання. Особливо це стосується країн що розвиваються. Встановлено зворотний зв’язок між часткою природного капіталу в національному багатстві країн третього світу і темпами їх розвитку

2. В результаті відкриття і розробки нового великого джерела природних ресурсів в країні, особливо нафти і газу, підвищується курс національної валюти, що робить продукцію галузей обробної промисловості менш конкурентоздатною по відношенню до інших країн, внаслідок чого падає експорт, відбувається відтік капіталу на користь добувного сектора. Таке явище відоме в літературі як «голандська хвороба».

3. Експортери сировини (це поки не відноситься до нафти і газу, на ринках яких діє специфічна система ціноутворення, де велика роль належить геополітичній складовій) хронічно «обкрадаються» її імпортерами. Причина – ціни на готову продукцію зростають швидше ніж на сировину.

Розмір території. Існує «теорія розміру території», де звертається увага на залежність від площі – 1) різноманітності ресурсів, 2) можливість розвитку багатосерійного виробництва, 3) транспортні затрати на внутрішню торгівлю

Економіко-географічне положення –відношення будь-якого суб’єкту МПП до будь-яких данностей, які мають економічне значення. Зв’язок «ЕГП-МПП» - історично змінний. Сінгапур – приклад вигідного ЕГП. Складові ЕГП – транспортно-географічне п., промислово-географічне п., агрогеографічне п., геодемографічне п., ринково-географічне п., рекреаційно-географічне п.

Геополітичне положення суб’єкта МПП- положення в системі «силових полів» і «центрів сили».

Населення країни, характеризується чисельністю, гендерно-віковою структурою, станом фізичного, психічного і соціального здоров’я; трудових ресурсів і ін. Ф.А.Хаєк відмічав: «До зростання продуктивності праці призводить не просто збільшення кількості людства, а збільшення кількості різних людей» Чисельність населення встановлює об’єм внутрішнього ринку в країні, тому країни зі значною кількістю населення мають меншу потребу брати участь в міжнародній спеціалізації і товарообміні.

Структура економіки. Чим більша частка в економіці країни базових галузей промисловості (гірничодобувна, металургія, основна хімія і ін.), тим менша вірогідність її включення в МПП через падіння попиту на світовому ринку на продукцію вказаних галузей.

Історичні традиції виробництва і споживання. Швейцарія – годинники, Китай – тонка порцеляна, Чехія – художнє скло. Традиції споживання: східні країни споживають більше рис ніж пшеницю, південноєвропейські народи надають перевагу вину, а не пиву (хоча останнім часом структура споживання змінюється на користь пива). В Японії і Великобританії лівосторонній рух – причина виробництва та імпорту автомобілів з правим кермом.

Зовнішньоекономічна політика. Тут існують дві тенденції:1) лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, 2) посилення протекціонізму.

Соціокультурний фактор Френсіс Фукуяма встановив, що в суспільствах з низьким рівнем довіри (Китай, Франція, Італія) традиційно переважає сімейний бізнес. Відтак низький рівень розвитку корпорацій.