Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект лекций.docx
Скачиваний:
10
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
223.38 Кб
Скачать

Тема 1.3. Економічне районування та територіальна організація господарства.

Ключові слова

Територіальна структура господарства

Елементи територіальної структури господарства

Економічне районування

Економічний район

Раціональна територіальна організація продуктивних сил

Промисловий вузол

Територіально-виробничий комплекс (ТВК)

Технополіс

Портово-промисловий комплекс

В цій темі слід розглянути питання економічного районування і територіальної організації господарства.

Територіальна структура господарства – одна із складових загальної структури суспільного виробництва країни, регіону, яка визначається сукупністю територіальних відносин між виробничими об’єктами.

Найважливішими з них є: відносини взаєморозташування і доступності, територіальна спільність виробничих підприємств, територіальна концентрація, місце розташування. Територіальна структура господарства відображає розміщення продуктивних сил певними територіальними сукупностями у вигляді виробничих пунктів, ареалів, промислових центрів, агропромислових зон і районів, різних типів виробничо-територіальних систем.

Елементами територіальної структури є: ареальні – виробничий центр, вузол, агломерація, дискретні – район, зона, регіональні – мікрорайони, мезорайони, район, зона.

Основою формування територіальної структури є територіальний поділ праці, що зумовлює виробничу спеціалізацію окремих територій і розвиток міжрайонної кооперації.

Територіальний поділ праці – це об’єктивний процес розвитку продуктивних сил, при якому відбувається відокремлення різних видів трудової діяльності, спеціалізація окремих виробничих одиниць, обмін між ними продуктами своєї діяльності. Ця просторова форма поділу праці означає закріплення певних видів виробництва за територіями (районами, країнами).

Таким чином, територіальна структура – це поділ території країни на економічні райони (регіони) різного рангу. Економічне районування виступає головним видом економіко-географічного поділу території України. Цей поділ є науково-обгрунтованим і історично доведеним. Поняття “економічне районування” орієнтує нас на те, що в основу поділу покладено визначений критерій і що метою районування виступає створення адекватних умов для управління господарством. Економічне районування служить і головною основою адміністративного поділу.

Економічне районування – це територіальна цілісна частина господарства країни, яка має такі ознаки:

  • Спеціалізація як головна господарська функція (спеціалізація району на певних виробництвах і послугах певною мірою відповідає його географічному розташуванню, природним, економічним і соціальним умовам та спирається на раціональний поділ праці з іншими районами);

  • Комплексність – у широкому розумінні – як взаємопов’язаність найважливіших складників економічної територіальної структури району;

  • Керованість, наявність певних галузей і територіальних структур, які є матеріальною основою взаємопов’язаних складових частин, що дозволяє трактувати район як цілісну систему та організаційний осередок територіального управління господарством.

Об’єктивною ознакою економічного району є територіально-виробничі комплекси.

Оскільки система економічних районів – це прояв територіального поділу праці, районування виступає як важлива умова регіонального управління народним господарством. Раціональна територіальна організація продуктивних сил в економічних районах сприяє більш повному використанню природних, трудових і матеріальних ресурсів, підвищенню ефективності виробництва в усіх територіальних ланках країни.

Завдання економічного районування на сучасному етапі зводиться на територіях країни науково обґрунтованих господарських комплексів різного масштабу.

Необхідно також вивчити і форми розміщення продуктивних сил – це стійкі територіально-економічні утворення, що характеризуються своєю різноманітністю, конфігурацією, складністю і взаєморозміщенням структурних елементів. Ці властивості тісно пов’язані з функціональними характеристиками даного утворення і залежать від нього.

Первісними елементами територіальної організації є окремі форми, хутори, промислові пункти, що характеризують точне розміщення ПС на території. У промислових пунктах (здебільшого у містечках) найчастіше розташовуються філії великих підприємств.

Центр – це точка, зв’язки якої з довколишньою територією функціональні.

Промисловий центр – це група промислових підприємств, взаємозв’язаних спільними допоміжними, а у низці випадків – спільністю технологічного процесу, що обслуговується спільною системою розселення і мають спільну інфраструктуру.

Вузол – це територіальне сполучення об’єктів, що відіграють певну роль у розвитку даної території.

Промисловий вузол – це локальне виробничо-територіальне сполучення, де підприємства поєднуються тісними виробництвами і виробничо-технологічними зв’язками, спільністю транспортно-технологічного розміщення, загальними системами інфраструктури і поселень для найефективнішого використання природних, матеріальних і трудових ресурсів.

Виробничий комплекс – це поєднання підприємств, об’єднаних використанням єдиної господарської функції та взаємопов’язаних тісними виробничими стосунками таким чином, що вилучення якихось компонентів або порушення зв’язків знижує ефективність комплексу, обмежує або робить неможливим використання господарських функцій.

Територіально-виробничий комплекс (ТВК) – це взаємозумовлене поєднання підприємств на певній території, за якою ефект досягається завдяки вдалому добору підприємств згідно з природними та економічними умовами.

Район – це територія, що відрізняється від інших за сукупністю складових частин, які характеризуються єдністю, взаємозв’язком та цілісністю, яка є об’єктивною умовою, закономірністю раціонального розвитку території.

Технополіс це науково-технічний центр, що забезпечує створення та впровадження нових розробок.

Портово-промисловий комплекс – це об’єднання на одній території морських портів, промислових підприємств, приморських поселень, соціально-виробничої інфраструктури, розміщення яких у прибережній зоні зумовлено експлуатацією природних ресурсів прилеглого терену і акваторії, забезпеченням зовнішньоекономічної та інших різновидів діяльності.

Запитання і завдання

  1. Сутність економічного району.

  2. Основні районоутворюючі фактори.

  3. дати характеристику територіальній структурі господарства.

  4. Скласти схему територіальної структури України.

  5. Що розуміють під комплексно пропорційним розвитком економічних районів?

  6. Які перспективи формування технополісів на території України.

Питання для дискусії

1. Оцінка об»єктивного характеру економічного районування території України.

2. Проблема сформованості економічних регіонів та чинників, які визначають завершеність цього процесу.