
- •Ббк 65.386.8я73
- •Введення
- •1. Основи побудови реляційних баз даних в середовищі ms access 2003
- •Структура таблиці
- •1.1.2. Створення баз даних. Етапи проектування.
- •1.2. Тестові питання з теми
- •2. Технологія створення таблиць для реляційної бази даних в середовищі ms access 2003
- •Типи даних ms Access 2003
- •Загальні властивості полів
- •2.3. Тестові питання з теми
- •3. Технологія створення запитів для реляційної бази даних в середовищі ms access 2003
- •Основні оператори відбору
- •3.3. Тестові питання з теми
- •4. Технологія створення форм для реляційної бази даних в середовищі ms access 2003
- •4.3. Тестові питання з теми
- •5. Технологія створення звітів для реляційної бази даних в середовищі ms access 2003
- •5.3. Тестові питання з теми
- •6. Завдання для виконання лабораторної роботи
- •Список літератури
1. Основи побудови реляційних баз даних в середовищі ms access 2003
Мета: Сформувати у студентів теоретичні знання про основи побудови реляційних баз даних в середовищі MS Access 2003.
1.1. Теоретичний матеріал з теми
1.1.1. Основні поняття реляційних баз даних: нормалізація, зв’язки та ключі
Бази даних — це сукупність відомостей про реальні об'єкти, процеси, події або явища, що відносяться до певної теми або задачі, організована таким чином, щоб забезпечити зручне представлення цієї сукупності як в цілому, так і будь-якої її частини.
Існують 4 основні моделі даних – списки (плоскі таблиці), реляційні бази даних, ієрархічні і мережні структури.
Протягом багатьох років переважно використовувалися плоскі таблиці типу списків в Excel. В даний час найбільше розповсюдження при розробці баз даних отримали реляційні моделі даних. Реляційна модель даних є сукупністю найпростіших двовимірних таблиць, що мають назву відношення (англ. relation). Цей спосіб організації даних дозволяє пов'язувати дані в одній таблиці з даними в інших таблицях через унікальні ідентифікатори (ключі) або ключові поля.
Реляційна база даних є безліччю взаємозв'язаних таблиць, кожна з яких містить інформацію про об'єкти певного типу. Кожний рядок таблиці включає дані про один об'єкт (наприклад, клієнті, автомобілі, документі), а стовпці таблиці містять різні характеристики цих об'єктів — атрибути (наприклад, найменування і адреси клієнтів, марки і ціни автомобілів). Рядки таблиці називаються записами; всі записи мають однакову структуру — вони складаються з полів, в яких зберігаються атрибути об'єкту. Кожне поле запису містить одну характеристику об'єкту і має строго певний тип даних (наприклад, текстовий рядок, число, дата). Всі записи мають одні і ті ж поля, тільки в них містяться різні значення атрибутів.
Структура таблиці
|
Поле_1 |
Поле_2 |
... |
Поле_n |
|
Назва поля_1 |
Назва поля_2 |
... |
Назва поля_n |
запис_1 |
атрибут11 |
атрибут12 |
... |
атрибут1n |
запис_2 |
атрибут11 |
атрибут22 |
... |
атрибут2n |
... |
... |
... |
... |
... |
запис_k |
атрибутk1 |
атрибутk2 |
... |
атрибутkn |
Для структуризації інформації, розміщення її в таблицях і маніпулювання даними використовуються системи управління базами даних (СУБД). Основні функції СУБД — це визначення даних (опис структури баз даних), обробка даних і управління даними. В даний час налічується більше 50 типів СУБД для персональних комп'ютерів. До найпоширеніших типів СУБД відносяться: MS SQL Server, Oracle, Informix, Sybase, DB2, MS Access тощо.
1) Принципи нормалізації:
в кожній таблиці БД не повинно бути полів, що повторюються;
в кожній таблиці повинен бути унікальний ідентифікатор (первинний ключ);
кожному значенню первинного ключа повинна відповідати достатня інформація про тип сутності або про об’єкт таблиці (наприклад, інформація про успішність, про групу або студентів);
зміна значень в полях таблиці не повинна впливати на інформацію в інших полях (крім змін в полях ключа).
2) Види логічного зв’язку.
Зв’язок встановлюється між двома загальними полями (стовбцями) двох таблиць. Існуючі зв’язки з відношенням «один-до-одного», «один-до-багатьох» та «багато-до-багатьох».
Відносини, що можуть існувати між записами двох таблиць:
один–до–одного, кожному запису з однієї таблиці відповідає однин запис в іншій таблиці;
один–до–багатьох, кожному запису з однієї таблиці відповідає декілька записів іншої таблиці;
багато–до–одного, множині записів з однієї таблиці відповідає один запис в іншій таблиці;
багато-до-багатьох, множині записів з однієї таблиці відповідає декілька записів в іншій таблиці.
Тип відношень у зв’язку, що створюється, залежить від способу визначення полів, що зв’язуються:
Відношення «один-до-багатьох» створюється в тому випадку, коли тільки одне з полів є полем первинного ключа або унікального індексу.
Відношення «один-до-одного» створюється в тому випадку, коли обидва полів, що зв’язуються, є ключовими або мають унікальні індекси.
Відношення «багато-до-багатьох» фактично є двома відношеннями «один-до-багатьох» з третьою таблицею, первинний ключ якої складається з полів зовнішнього ключа двох інших таблиць.
3) Ключі.
Ключ – це поле (або декілька полів), що додаються до таблиці і дозволяють встановити зв’язок з записами в іншій таблиці. Існують ключі двох типів: первинні та вторинні (або зовнішні).
Первинний ключ – це одно або декілька полів, комбінація значень яких однозначно визначають кожний запис в таблиці. Первинний ключ не допускає значень Null та завжди повинен мати унікальний індекс. Первинний ключ використовується для зв’язування таблиці з зовнішніми ключами і інших таблицях.
Зовнішній (вторинний) ключ - це одно або декілька полів (стовбців) в таблиці, що містить посилання на поле або поля первинного ключа в іншій таблиці. Зовнішній ключ визначає спосіб об’єднання таблиць.
З двох логічно зв’язаних таблиць одну називають таблицею первинного ключа або головною таблицею, а іншу таблицею вторинного (зовнішнього) ключа або підлеглою таблицею. СУБД дозволяють зіставити споріднені записи з обох таблиць і спільно вивести їх у формі, звіті або запиті.
Існує три типи первинних ключів: ключові поля лічильника, простий ключ або складовий ключ.
Поле лічильника (Тип даних «Лічильник»). Тип даних поля в базі даних, в якому для кожного запису, що додається таблицю, в поле автоматично заноситься унікальне числове значення.
Простий ключ. Якщо поле містить унікальні значення, такі як коди або інвентарні номери, то це поле можна визначити як первинний ключ. У якості ключа можна визначити будь-яке поле, що містить дані, якщо це поле не містить значення Null або значення, що повторюються.
Складовий ключ. У випадках, коли неможливо гарантувати унікальність значень кожного поля, існує можливість створити ключ, що складається з декількох полів. Частіше за все така ситуація виникає для таблиці, що використовується для скріплення двох таблиць «багато-до-багатьох».
Якщо виникають утруднення з вибором відповідного типа первинного ключа, то в якості ключа доцільно вибрати поле лічильника.