1.3. Основні риси проекту, їх види і характеристики.

Для того, щоб управляти проектами належить знати, що створені проекти не одноразові і не повторюються. Кожен з них має: свою мету; завдання; терміни реалізації; вони можуть бути простими і дуже складними; вимагають залучення фахівців різного профілю, і відрізняються індивідуальністю, масштабністю і різнобічністю; вони різноманітні в залежності від створюваної продукції, використовують різні предмети, засоби праці та інше.

Ці відмінні риси вимагають і певного підходу при створенні того чи іншого проекту, а саме:

- формування спеціальної групи підготовки і здійснення проекту;

- управління (забезпечення виконання проекту відповідно до поставлених вимог до якості, витрат, термінів);

- здійснення інновацій разом із звичайною повсякденною діяльністю і т.д.

В залежності від цих напрямків й ознак проекти класифікують (таблиця 1.1).

Табл. 1

Класифікація типів проектів

Класифікаційні ознаки	Типи проектів
По рівню проекту	Проект	Програма			Система
За масштабом (розміру) проекту	Малий	Середній			Мегапроект
По складності	Простий	Організаційно складний		Технічно складний	Ресурсно складний	Комплексно складний
По термінах реалізації	Короткостро ковий	Середній			Мегапроект
По вимогах до якості і способів його забезпечення	Бездефект ний	Модульний			Стандартний
По вимогах до обмеженості ресурсів сукупності	Мультипроект		Монопроект
По характеру проекту/рівню учасників	Міжнародний (спільний)		Вітчизняний: - державний – територіальний - місцевий
По характеру проекту	Антикризовий		Реформування/реконструкція
	Маркетинговий		Інноваційний
	Освітній		Надзвичайний
По об’єкту інвестиційної діяльності	Фінансовий		Реальний
	Інвестиційний		Інвестиційний
З головної причини виникнення проекту	Можливості, що відкрилися		Інвестиційний
	Надзвичайна ситуація		Необхідність структурно функціональних перетворень		Реорганізація
					Реструктуризація
					Реінжиниринг

До малих проектів відносяться проекти з обмеженими об’ємами капітальних вкладень і невеликими працевтратами. Це невеликі промислові підприємства, модернізація діючих підприємств та інше.

Мегапроекти характеризуються великою вартістю робіт і трудовитратами, великими термінами реалізації тривалістю 5-7 і більше років, а також додатковими джерелами фінансування наслідок того, що фонди реалізації мегапроекту перевищують фінансові резерви і т.д.

Особливостями такого проекту є:

- розподіл проекту на комплекси і під-комплекси, а також по різним виконавцям багатої кількості:

- створення часових будинків і споруд, а також спеціальних складських майданчиків і приміщень для матеріальних ресурсів і обладнання;

- організація постійного двохстороннього зв’язку між замовником і підрядником та створення сумісної робочої групи;

- координація діяльності виконавців, які беруть участь в мегапроекті;

- текуче і оперативне планування, в тому числі вузловим методом;

- розробка різних графіків і заходів з будівництва;

- контроль виконання планів поставок та інше.

Проекти модульного будівництва, які складаються із елементів, окремих конструктивів і обладнання, яке може бути змонтоване або на будівельному майданчику, або десь в іншому місці, а потім доставлене на буд-майданчик. В цьому випадку поперед зібрана і змонтована конструкція називається модулем.

При модульному будівництві важливе значення набуває транспортування модулів від міста їх виготовлення до будмайданчика, яке в кожному конкретному випадку повинно бути економічно обґрунтованим.

Короткострокові проекти зазвичай реалізуються на підприємствах по виробництву новинок різного роду, дослідних установках, відновних роботах. На таких об’єктах замовник зазвичай йде на збільшення остаточної (фактичної) вартості проекту, проти первинної, оскільки понад усе він зацікавлений в швидкому його завершенні.

Бездефектні проекти як домінуючий чинник використовують підвищену якість.

Зазвичай вартість бездефектних проектів вельми висока і вимірюється сотнями мільйонів і навіть мільярдами доларів (наприклад, атомні електростанції).

Міжнародні проекти зазвичай виділяються значно складністю і вартістю. Їх відрізняє також важлива роль в економіці і політиці тих країн, для яких вони розробляються.

Ці проекти, зазвичай, засновані на взаємодоповнюючих відносинах і можливостях партнерів. Нерідко для вирішення завдань таких проектів створюються спільні підприємства, об’єднуючі два або більш учасників для досягнення деяких комерційних цілей під певним сумісним контролем. При цьому кожен партнер вносить свій внесок і певним чином бере участь в прибутках.

Учасники проекту – основний елемент його структури, тому що саме вони забезпечують реалізацію задуму. Залежно від типу проекту, в його реалізації можуть брати участь від однієї до кількох десятків (іноді сотень) організацій. Кожна з них виконує певні функції, має певний ступінь участі у проекті й несе конкретну міру відповідальності за його реалізацію. Важливою особливістю діяльності в межах проекту є множинність учасників проектної діяльності.

У підготовці й реалізації інвестиційних проектів можуть брати участь замовник проекту, проектувальники, підрядники, субпідрядники, постачальники МТР, устаткування, консультанти (фінансові, юридичні, технічні та інші), транспортні організації, керівники проекту (менеджери), страхувачі, гаранти і поручителі за кредитними договорами й контрактами та ін.

Замовник – майбутній власник і користувач результатів проекту, головний його учасник. Проект можна вважати товаром, що реалізується за умовами та згідно з потребами замовника. У ринковій економіці замовник (власник) проекту – це фізична чи юридична особа, яка вкладає (інвестує) у проект власні чи позичені кошти і приймає рішення щодо термінів проекту, його вартості, контролю якості тощо. Замовником може бути як одна, так і кілька організацій, що об’єднали зусилля та капітали для реалізації проекту і використання його результатів, зокрема інвестори та інші особи, уповноважені ними реалізовувати проекти.

Інвестор – це особа чи організація, яка фінансує проект. Інвестором може бути замовник. Якщо інвестор і замовник – різні особи, інвестор укладає із замовником договір, контролює його виконання і здійснює розрахунки з іншими учасниками проекту. Інвестор може бути кредитором або пайовиком, що має частку в капіталі проекту.

Проектно-кошторисну документацію розроблюють проектні організації – проектувальники. Організація, яка несе відповідальність за виконання комплексу проектних робіт, називається генеральним проектувальником. За кордоном генерального проектувальника частіше називають архітектором або інженером. Архітектор – це особа чи організація, що має право на основі ліцензії займатися так званим інжинірингом – комплексом послуг, пов’язаних з процесом виробництва й реалізації продукції проекту. Інжиніринг передбачає планування робіт, інженерне проектування, здійснення випробувань, а також контроль за здачею об’єкта в експлуатацію. Спеціальні проектні роботи виконує субпроектувальники.

Постачальник (генеральний постачальник) – це організація, що здійснює ресурсне забезпечення проекту (закупівлі та поставки).

Підрядчик (генеральний підрядчик, субпідрядник) – це юридична особа, яка несе відповідальність за виконання робіт відповідно до контракту.

Консультант – це фірма чи спеціаліст, який на контрактних умовах надає учасникам проекту консультаційні послуги з питань його реалізації.

Керівник проекту (менеджер проекту) – це юридична особа, якій замовник (або інвестор) проекту делегує повноваження з управління роботами за проектом. Конкретний склад повноважень керівника проекту визначається контрактом із замовником.

Проектна команда – це організаційна структура (апарат), яку очолює менеджер проекту. Утворюють її на період здійснення проекту для ефективного досягнення його цілей. Склад і функції проектної команди залежать від масштабів, складності та інших характеристик проекту.

Найважливіша роль належить банку – одному з основних інвесторів проекту, що забезпечує фінансування проекту. До обов’язків банку належать постійне забезпечення проекту коштами і кредитування генерального підрядчика для розрахунків із субпідрядниками, якщо замовник не має власних необхідних фінансових ресурсів.