6.5. Особливості монтажних процесів в екстремальних кліматичних умовах

При високих позитивних температурах (в умовах сухого жаркого клімату) ство­рю­ються важкі умови насамперед для виконавців робіт. Тому рекомен­дується в середині робочого дня робити велику перерву. Крім того, монтажни­кам наобхідно давати можливість відпочивати на протязі напівзмін.

Всі мокрі процеси виконуються з тими ж особливостями, що наведені в п'ятій частині цього посібника. Значно збільшуєтся трудомісткість нагляду за монолітними бетонними стиками.

При від'ємних температурах (в зимових умовах) найбільш уразливим місцем являються стики та вузли каркасів. У всіх технологічних процесах відбуваються зміни, які коротко можна зформулювати так:

Під час складування та зберігання конструкцій необхідно виключати мож­ливість обмерзання кригою конструкцій або її примерзання до землі. Перед подаванням на монтаж конструкції очищуються від криги, снігу скребачками, ломи­ками, щітками тощо. Використовувати для цієї мети гарячу воду забо­ронено.

Під час укрупнення та встановлення зварювальні роботи треба виконувати з виконанням особливостей, вказаних в п. 6.4.8.2.

Замонолічування стиків бетонною сумішшю виконують безобігрівним способом (з протиморозними добавками) або обігрівним способом з тепловою обробкою, суть яких викладено в п. 4.4.

Всі заходи щодо забезпечення бетону стиків від промерзання слід приймати до того часу, коли бетон не набере необхідної міцності для даного випадку. Наприклад, в вертикальних стиках зовнішніх стін повинна бути забезпечена міц­ність не менше 50% від проектної. Для вузла з'єднання колони з фунда­мен­том стаканного типу міцність бетону має бути не менше 70%, а для стикових з'єднань конструкцій, що завантажуються повним експлуатаційним наван­та­женням, необхідно отримати 100% міцності бетону стика.

Під час герметизації: поліізобутиленову мастику слід попередньо розігривати до 110...120^оС. Сам процес герметизації дозволяється виконувати при температурах не нижче — 20^оС.

Заморожування розчинів або сумішей на ранніх стадіях в стиках та вузлах дозволяється тільки там, де вони не сприймають зусиль і не мають закладних деталей, або мають металеві оцинковані скоби. Це шви між панелями перекрить та покрить і деякі інші зазори між збірними залізобетонними елементами. В цьому разі розчин чи бетонну суміш при позитивній температурі вкладають в шви, а потім допускають заморожування. Рекомендується використовувати для розчинів та сумішей марки 400 й вище, а також на швидкотвердних і глиноземистих цементах.

7. Процеси влаштування покрівель

7.1. Загальні положення

Покрівля захищає будинок від атмосферних явищ: снігу, вітру, дощу, впли­ву сонячного випроміннювання, впливу температур. Вона повинна бути водо­стійкою, непродувною, довговічною, термостійкою.

Покрівля може бути частиною даху (якщо є горище) або може бути сполучена з покриттям верхнього поверху (якщо будинок не має горища).

В технології покрівельних робіт треба розглядати сумісно: матеріали, конст­рукцію покрівлі, механізми, техніку безпеки. Виходячи з цього покрів­лі можуть бути класифіковані у відповідності до Рисунку 7.1. Слід також класифікувати рулонні матеріали за в'яжучими: бітумні, дьогтьові, полі­мерні, комбіновані (дьогтьобітум, гумобітум, бітумно-полімери). Захис­ні­ шари таких матеріалів можуть бути: у вигляді посипок крупних, дрібних та лускоподібних.

Основа рулонних матеріалів може бути органічною (толь, рубе­ройд і інші подібні) та неорганічною (гідросклоізол, відлон). У сучасному будів­ництві все ширше застосовуються рулонні матеріали з наплавленням, у яких шар в'яжучого, що наноситься на основу, має більшу товщину, ніж в звичайних.

Мастики бувають: бітумні, дьогтьові, бітумно-гумові, бітумно-полі­мер­ні, полімерні; гарячі (що використовуються при температурі 160... ­..180^оС) та холодні (температура до 90^оС). В холодних мастиках у складі крім в'яжу­чого й наповнювача (порошки з тальку, вапняку, золи і таке подібне) ма­ють­ся антисептики й розріджувачі: нелетючі (солярове, мас­тиль­не, транс­форматорне й інші масла) або летючі (бензин, лігроїн, соль­вент, гас, уа­йт­-спіріт тощо). Основні характеристики та сфери викори­стання вище­названих матеріалів зведені в Таблиці 7.1.

Мастичні покрівлі відрізняються більш високою індустріальністю, під­ля­гають майже 95% механізації. Можуть вживатися як для плоских, так і для скатних покрівель (з похилом більше 2,5%, але не більше 25%). Яв­ляють литий гідроізоляційний килим, що складається з двох або трьох шарів, армованих склополотном, скловолокном або склосіткою. Мастики мо­жуть бути гарячі чи холодні. Покрівлі можуть виконуватися як з мастик (тоді отвердження пов'язане з випаром розчинника) або з емульсій (отверд­ження пов'язане з окисленням або полімерізацією).

Покрівлі з листових матеріалів виконуються з металевих листів (чорних або оцинкованих), профільованого настилу з оцинкованого заліза (профіль залежить від багатьох факторів: навантаження, кроку прогонів тощо), хви­­лястого азбестоцементу (звичайного профіля — ВО; середньо­хви­лясто­го — СВ, підсиленого профіля — ВУ; уніфікованого профіля — УВ). До всіх видів хвилястого азбестоцементу виробляються фасонні деталі: коникові, лоткові, перехідні, кутові тощо. Нахил покрівлі може складати 30...50% і більше. Кріплення листових матеріалів виконується до основи за допомогою скоб, гаків, шурупів, оцинкованих цвяхів в комплексі з оцинкованими шайбами та м'якими прокладками.

Покрівлі з штучних матеріалів мають ту негативну властивість, що найбільш трудомісткі відносно всіх раніше перелічених. Використову­ються в основному в житловому індивідуальному будівництві. В цьому ра­зі­ обов'язкове влаштування горища, похил може складати 50...70%.