- •Міністерство освіти україни
- •1.3. Нормативна і проектно-технологічна документація в будівництві
- •1.4. Технічне нормування в будівництві
- •1.5. Потоковість будівельних процесів
- •1.6. Вимоги до якості в будівництві
- •1.7. Техніка безпеки (охорона праці)
- •1.8. Економічна оцінка технологічного процесу
- •1.9. Висновки по першій частині
- •2. Підготовчі процеси на будівельному майданчику
- •2.1. Загальні положення
- •2.2. Створення геодезичної розбивової основи
- •2.3. Розчищення території
- •2.4. Відведення поверхневих і грунтових вод
- •2.5. Інженерне забезпечення майданчика
- •3. Технологічні процеси перероблення грунтів
- •3.1. Види земляних споруд
- •3.2. Грунти та їх властивості
- •3.3. Класифікація земляних робіт та структура технологічного процесу їх виконання
- •3.4. Вертикальне планування майданчиків
- •3.5. Улаштування земляних споруд типу виїмок та насипів
- •3.6. Технологічні процеси зворотної засипки та ущільнення грунтів
- •3.7. Способи руйнування грунтів. Переробка грунтів в зимових умовах
- •4. Технологія процесів монолітного бетону та залізобетону
- •4.1. Основні положення по технології процесів монолітного бетону та залізобетону
- •4.2. Процес улаштування опалубки
- •4.3. Арматурні роботи
- •4.4. Бетонування конструкцій
- •5. Процеси зведення кам’яних конструкцій
- •5.1. Загальні положення. Класифікація. Термінологія.
- •5.2. Правила розрізки кам'яної кладки
- •5.3. Розчини для кам'яної кладки
- •5.4. Види кладок
- •5.5. Інструмент для ведення кам'яної кладки
- •5.6. Помости й засоби підмощування
- •5.7. Організація виконання процесів кладки
- •5.8. Особливості виконання робіт в екстремальних умовах
- •5.9. Вимоги до якості виконання робіт та безпечному їх виконанню
- •6. Монтажні роботи
- •6.1. Загальні визначення та схеми монтажу
- •6.2. Класифікація методів монтажу
- •6.3. Підготовчі процеси монтажу
- •6.4. Характеристика основних монтажних процесів
- •6.5. Особливості монтажних процесів в екстремальних кліматичних умовах
- •7. Процеси влаштування покрівель
- •7.1. Загальні положення
- •7.2. Покрівлі з рулонних матеріалів
- •7.3. Улаштування покрівлі з рулонних матеріалів, що наплавляються
- •7.4. Мастичні покрівлі
- •7.5. Покрівлі з листових матеріалів
- •7.6. Покрівлі з штучних матеріалів
- •7.7. Контроль якості робіт
- •7.8. Організація виконання робіт
- •7.9. Особливості виконання робіт в екстремальних умовах
- •8. Штукатурні роботи (тинькування)
- •8.1. Загальна характеристика й класифікація
- •8.2. Підготовка поверхні під штукатурку
- •8.3. Нанесення штукатурного розчину на поверхню
- •8.4. Організація процесу тинькування
- •8.5. Улаштування декоративних штукатурок
- •8.6. Виконання процесу тинькування при негативних температурах
- •9. Процеси влаштування підлог
- •9.1. Загальні поняття та класифікація
- •9.2. Улаштування основ, підготовок та підстилаючого шару
- •9.3. Улаштування покрить суцільних монолітних
- •9.4. Улаштування покрить суцільних рулонних
- •9.5. Улаштування покрить із штучних матеріалів
- •9.6. Улаштування покрить з деревини або виробів на її основі
- •10. Технологічні процеси при виконанні малярних робіт
- •10.1. Основні положення та класифікація
- •10.2. Матеріали для малярних робіт
- •10.3. Інструменти та знаряддя
- •10.4. Технологія виконання підготовчих процесів
- •10.5. Процеси фарбування поверхонь
- •10.6. Опорядження пофарбованих поверхонь та їх оброблення під декоративні поверхні
- •11. Технологічні процеси при виконанні шпалерних робіт
- •11.1. Основні положення та класифікація
- •11.2. Підготування поверхні та шпалер
- •11.3. Технологічний процес наклеювання
- •Література
3. Технологічні процеси перероблення грунтів
3.1. Види земляних споруд
Земляні роботи — одні з найбільш трудомістких і найтяжчих процесів у промисловому та цивільному будівництві. Обсяги земляних робіт у сучасному будівництві дуже великі і мають тенденцію до зростання. Чисельність робітників на їх виконанні складає близько 10 % від загальної кількості робітників в будівництві, в тому числі на виконанні робіт вручну — 3 %.
Земляними спорудами називають виїмки та насипи, які одержують в результаті розробки та переміщення грунту. Залежно від строку користування вони поділяються на постійні та тимчасові.
До постійних земляних споруд належать споруди, призначені для експлуатації протягом тривалого часу (греблі, земляні полотна доріг, меліоративні канали, вирівняні будівельні майданчики, водоймища тощо).
До тимчасових земляних споруд належать ті, які передують наступним роботам по зведенню об'єктів; їх використовують тільки під час виконання будівельних робіт, а потім або засипають (процес називається зворотною засипкою), або вони залишаються під зведеними конструкціями (наприклад, підвальними частинами об'єктів, колекторами). Такими спорудами є котловани, траншеї, водоперехоплюючі канави, шурфи, резерви, кавальєри тощо.
Залежно від форми і розташування в просторі земляні споруди бувають:
1.) лінійні:
а) горизонтальні — траншеї, канали;
б) вертикальні — свердловини, колодязі.
2) плоскі:
а) горизонтальні — будівельні майданчики, полотно дороги;
б) вертикальні — щілина, стінка в грунті.
3) об'ємні — котловани, ями, насипи гребель тощо.
3.2. Грунти та їх властивості
Грунтами в будівництві звуться гірничі породи, які залягають у верхніх шарах земної кори. Грунт — це тіло, яке складається з мінеральних частинок та органічних домішок; до нього належать рослинний шар грунту, пісок, супісок, суглинок, глина, гравій, торф, пливуни, різні напівскельні та скельні породи.
Залежно від розміру мінеральних частинок та кількості органічних домішок грунти поділяють на 5 класів: скельні, напівскельні, великоуламкові, піщані (незв'язні) і глинисті (зв'язні).
До скельних грунтів відносяться зцементовані водостійкі і практично нестискувані породи (граніт, піщаники, вапняки і т.п.), які залягають, як правило, у вигляді суцільних або тріщинуватих масивів (камінь, валуни — розмір більше 200 мм).
До напівскельних грунтів відносяться зцементовані породи, здібні ущільнюватися (мергелі, алевроліти, аргіліти і т.п.) і неводостійкі (гіпс, гіпсоносні конгломерати) (20...200 мм; галька, щебінь).
Великоуламкові грунти — складаються з незцементованих кусків скельних і напівскельних порід: як правило містять більше 50 % уламків порід розміром більше 2 мм (гравій, жорства, крупність 2...20 мм).
Піщані грунти складаються з незцементованих частинок порід розміром 0,05...2 мм, являють собою, як правило, природно зруйновані і перетворені в різного ступеня крупності скельні грунти; не володіють пластичністю, у складі мають не більше 5 % глинистих домішок.
Супісі та суглинки за розмірами частинок займають проміжне становище між піском та глиною (0,005...0,05 мм), але супісі вміщують не менш, як 50 % піщаних частин та не більш 3...12 % глинистих, а суглинки — від 12 до 33 % глинистих частин.
Глинисті грунти також являються продуктом природного руйнування і перетворення первинних гірничих порід, що складають скельні грунти, але з переважною більшістю частинок розміром менше 0,005 мм (більш 33 %).
Найменування та схема елементів земляної споруди представлені на
Рисунок 3.1 Найменування та схема елементів земляної споруди: а — закладання укосу; h — висота укосу; m — коефіцієнт укосу(коефіцієнт закладання укосу); j — кут тертя, природного закладання укосу, a — кут тертя насипного грунту, кут внут рішнього тертя насипного грунту.
До основних властивостей і показників грунтів, які впливають на технологію, трудомісткість та собівартість виконання земляних робіт, відносяться: щільність, вологість, міцність, зчеплення, кускуватість, розпушуваність, кут природного укосу та розмиваємість.
Щільністю r називається відношення маси грунту, включаючи масу води в його порах, до об'єму, що займає цей грунт: пісок і глина r=1,25...2 т/м3, напівскельні грунти r =2...2.5 т/м3, скельні r >2,5 т/м3. Щільність впливає на опір грунту копанню та несучу здатність.
Вологість — ступінь насичення грунту водою. Виражається відношенням маси води в грунті до маси твердих частинок. Грунти при вологості до 5 % вважаються сухими, при вологості 5...30% вологими, понад 30 % мокрими.
Міцність грунтів характеризується їх спроможністю до опору зовнішнім силовим діям. Для оцінки міцності гірничих порід і грунтів користуються коефіцієнтом міцності f.
Зчеплення визначається початковим опором стискуванню і залежіть від виду грунту та ступеню його вологості (піщані грунти С=0,03...0,05 МПа, глинисті — С=0,05...0,3 МПа, напівскельні С=0,3...4 МПа і скельні С>4 МПа).
Кускуватість розпушеної маси (гранулометричний склад) характеризується процентним вмістом різних фракцій.
Розпушуваність — здатність грунту збільшуватися в об'ємі при розробці внаслідок втрати зв'язку між частинками. Збільшення об'єму грунту характеризується коефіцієнтами початкового і залишкового розпушення. Коефіцієнт початкового розпушення — це відношення об'єму розпушеного грунту до його об'єму в природному стані (для піщаних грунтів Кр=1,10...1,2, для глинистих Кр=1,2...1,3).
Коефіцієнт залишкового розпушення — це відношення об'єму розпушеного грунту після його ущільнення до його об'єму в природному стані (для піщаних грунтів Кз.р.=1,02...1,05, для глинистих Кз.р=1,01...1,03).
Значення коефіцієнтів розпушення для різних грунтів наведені в додатку 2 «ЕНиР. Сборник 2».
Кут природного укосу — це кут (див. рисунок 3.1), утворений поверхнею насипного грунту і горизонтальною площиною. Цей кут характеризується станом граничної рівноваги грунту. Значення його залежить від кута внутрішнього тертя, сил зчеплення та тиску верхніх шарів грунту. Практично стрімкість укосу земляних споруд визначають відношенням висоти укосу h до його закладення а: h/а=1/m, де m коефіцієнт укосу. Стрімкість укосів визначається будівельними нормами. При відсутності сил зчеплення, кут природного укосу приймається рівним куту внутрішнього тертя. В зв'язку з цим значення кута природного укосу для постійних і тимчасових земляних споруд різні.
Вказані властивості грунтів по різному впливають на їх розробку. Тому в будівельному виробництві застосовують класифікацію грунтів за складністю їх розробки різними машинами та вручну.