Конспект_макроэкономика

економічних агентів перерозподіляти портфель активів – змінювати його структуру: зменшувати запас грошей і, відповідно, збільшувати запас облігацій.

Реальну альтернативну вартість зберігання грошей визначає реальна процентна ставка – номінальна процентна ставка, що скоригована на рівень інфляції. Чим вищий очікуваний темп інфляції, тим нижчим буде рівень реального попиту на гроші, оскільки лише в цьому випадку зменшується зумовлена інфляцією втрата купівельної спроможності грошей.

Сукупний попит на гроші – загальна кількість грошей, яку економічні агенти бажають мати для фінансування операцій та у формі активів, тобто сума трансакційного попиту на гроші і попиту на гроші як на актив.

У теорії Кейнса передбачається, що готівці протистоїть єдиний актив - державні облігації. Облігація - цінний папір, власник якого є кредитором, надаючи в борг свої заощадження державі, підприємствам і усім іншим хто потребуває в притягненні інвестицій. За це власник облігації щорічно одержує прибутки впродовж усього терміна позики. По закінченні цього терміна облігації викуповуються по номінальній вартості. Таким чином, показником прибутковості облігації є ринкова норма відсотка, що визначається по формулі:

r r * A *100,

P0

де r - річна купонна ставка відсотка по облігації, A - номінальна вартість облігації, P0 - ринкова вартість облігації.

З цієї формули випливає, що ріст ринкової вартості облігації означає зниження ринкової норми відсотка. Облігації забезпечують потік прибутків, обумовлений по формулі:

C = r * A,

у незалежності від рівня процентної ставки і ринкової вартості облігації.

Чим велику ціну індивід заплатить за облігацію, тим менший прибуток вона принесе. Якщо індивід припускає, що облігація незабаром може впасти в ціні, він буде ринутися продати її до падіння ціни. Одержувати облігації він буде тоді, коли їхня ціна впаде при відповідно зрослої ринкової ставці відсотка. Припустимо, що облігація погашається через визначений проміжок часу, якщо щорічні виплати по такій облігації не проводяться, то її дійсна вартість визначиться по формулі:

де п - термін погашення облігації.

3. Рівновага на грошовому ринку. Модель LM.

Пропозицію грошей контролює центральний банк як шляхом грошової емісії, так і за допомогою керування процесом створення грошей комерційними банками. Він визначає необхідну кількість грошей виходячи зі стана економіки країни поза зв'язком із рівнем процентної ставки. Тому крива пропозиції грошей являє собою вертикальну лінію, перпендикулярну осі абсцис у точці, що відповідає кількості грошей у країні.

У цілому грошовий ринок може мати таке відображення:

61

r

Md

Ms

Е

0 M

Рис. 7.1. Грошовий ринок.

На рис. 7.1 точка Е знаходиться на перетинанні кривих попиту і пропозиції грошей і визначає ціну рівноваги на грошовому ринку. Це - рівноважна ставка відсотка, тобто альтернативна вартість збереження грошей, що приносять не відсотки. Рівновага на грошовому ринку є рухлива, тобто вона постійно змінюється під впливом ряду чинників.

Уявимо, що змінюється пропозиція грошей, а попит на гроші залишається постійним. Якщо пропозиція виростила, то: 1) лінія пропозиції грошей переміщається вправо; 2) відбувається прямування уздовж кривой попиту вправо униз; 3) ставка відсотка знижується.

При зменшенні пропозиції грошей будуть відбуватися обернені процеси. При збільшенні пропозиції грошей виникає їхній короткочасний надлишок. Люди ринуться зменшити кількість своїх грошових запасів шляхом покупки інших фінансових активів. Попит на них росте, ціни відповідно збільшуються. Процентна ставка падає. Оскільки ліквідність стає менше, населення і фірми поступово збільшують кількість готівки і чекових внесків, що вони готові тримати на руках, і відновлюється рівновага на грошовому ринку при більшій пропозиції грошей і меншого відсотка.

Припустимо тепер, що змінюється попит на гроші, а пропозиція залишається незмінною. Якщо попит на гроші росте, то: 1) крива попиту на гроші зрушиться вправо нагору; 2) процентна ставка підвищується. Припустимо, що попит на гроші зріс унаслідок росту номінального ВНП, тобто населення і фірми віддають перевагу тримати свої активи в грошовій формі. Але при незмінній пропозиції грошей рівновага може установитися тільки при рості «ціни» грошей (номінальній ставці відсотка).

Попит на гроші залежить від зміни сукупного прибутку. Відповідно до теорії Кейнса і статистичними даними, із ростом прибутку збільшуються і заощадження. У свою чергу збільшення заощаджень призводить до зростання спекулятивного попиту на гроші. Отже, кожному прибутку відповідає свій спекулятивний попит на гроші і своя крива переваги ліквідності. Цю ситуацію зобразимо на графіку, де показані криві попиту на гроші в залежності від сукупного прибутку.

62

Положення кривої IS визначається рівнем автономних витрат, тобто збільшення автономного попиту зміщає криву IS управо, і навпаки.

r2

r1 IS

Y1 Y2

Рис. 7.3. Рівновага на товарному ринку.

5 Модель Хікса - Хансена.

Вище розглянуті моделі IS і LM з'єднаємо на однім графіку й одержимо спільну модель рівноваги на товарному і грошовому ринках, що називається моделлю Хикса - Хансена. Покажемо це на графіку (рис. 7.4).

Зсуви кривої LM. Крива LM може зрушуватися вліво при зменшенні пропозиції грошей, що призведе до підвищення процентної ставки і зниженню рівноважного обсягу національного виробництва, або вправо при збільшенні кількості грошей в обертанні. У останньому випадку при інших рівних умовах це призведе до росту національного доходу і зниженню процентної ставки. Зниження процентної ставки стимулює ріст обсягу інвестицій і, отже, національного доходу, що призведе до збільшення трансакційного попиту на гроші. Вплив росту пропозиції грошей продовжується до досягнення рівноважного національного доходу і ставки відсотка. Такий механізм впливу грошового ринку на ринок товарів і послуг (рис. 7.4) виникає тільки в тому випадку якщо перетинання кривих IS і LM відбувається на висхідному відрізку кривої LM. Проте збільшення грошової маси може і не вплинути на рівень національного доходу. Ця ситуація виникає, якщо перетинання кривих відбувається на горизонтальному відрізку кривої LM. При перетинанні пропозиції грошей відбувається зсув кривої LM управо. При цьому крива IS зберігає своє старе положення. Тому що гранична схильність до споживання не змінюється. У цих умовах зсув кривої LM не вплине на рівновагу , що склалися на товарному і грошовому ринках. Ця ситуація в економічній теорії називається ліквідною пасткою, у котрої рівноважна процентна ставка приймає мінімальне значення, нижче якого вона не може опуститися. Отже, і обсяг національного доходу, і обсяг інвестицій не змінюються. Товарний ринок перестає відчувати

64

вплив грошового ринку і взаємодія між ними припиняється. У економіці, що потрапила в ліквідну пастку зупиняється ріст інвестицій, зростання виробництва і пропозиції товарів. При цьому низька ставка відсотка пропонує високу пропозицію ліквідності і населення береже готівку, тому що при низькій ставці відсотка ринкові ціни облігацій і акцій досить високі. Таким чином, в оборот надходить збільшена грошова маса, що має недостатнє товарне покриття і внаслідок цього виникає інфляція.

r0 r1

Рис 7.4. Модель Хикса - Хансена.

Зсув кривої IS. Крива IS може зміщатися під впливом заходів НТП і при зміні сукупних витрат. Припустимо, що під воздествием яких-небудь чинників відбувся зсув кривої IS управо (із положення IS0 у IS1). У цьому випадку при обмеженій дії мультиплікатора відбувається збільшення національного доходу. Це обумовлено тим, що приріст інвестицій збільшує інвестиційні витрати і, відповідно, потребує більшої кількості грошей для угод. При незмінній грошовій масі кількість грошей може бути збільшене шляхом продажі частини цінних паперів. Збільшення кількості цінних паперів на ринку викликає падіння їхньої ринкової вартості і підвищення процентної ставки. При цьому попит на інвестиції зменшиться. Це відбувається, якщо зсув кривої IS відбувається на висхідному відрізку кривої LM (рис 7.5).

r

LM

IS0 IS1

r1 r0

Рис 7.5. Зсув кривої IS.

65

Тема 8. Фіскальна політика держави.

1.Фінансова система і її основні поняття.

2.Державний бюджет і його структура.

3.Фіскальна політика і її види.

4.Бюджетний дефіцит і надлишок. Методи фінансування бюджетного дефіциту.

5.Державний борг.

6.Вплив бюджетного дефіциту і державного боргу на економіку.

1. Фінансова система і її основні елементи.

Фінанси - це система економічних відношень, що виникають між державою, юридичними і фізичними особами, між окремими державами з приводу формування, розподілу і використання фондів коштів. Іншими словами, грошові відношення, реалізація яких відбувається через особливі фонди, - це фінансові відношення.

Сутність фінансів розкривається в їхніх функціях: розподільної (забезпечення суб'єктів господарювання необхідними фінансовими ресурсами, що використовуються у формі грошових фондів цільового призначення), контрольної (контроль за сформованими в суспільстві економічними пропорціями), стимулюючої (за допомогою податків держава створює умови для прискореного розвитку окремих галузей і виробництв, сприяє рішенню актуальних для товариства проблем), фіскальної (за допомогою податків досягається вилучення частини прибутків підприємств і громадян для утримання державного апарата і тощо). Реалізуються фінансові відношення через фінансову систему, що містить у собі бюджети різноманітних рівнів, фонди соціального, майнового й особистого страхування, валютні резерви держави, грошові фонди підприємств і фірм, комерційних і некомерційних структурЗпоглядутаінші спеціальнісоціальногрошові-економічнфонди.х відношень, вона укладається з централізованих, децентралізованих фінансів і фінансів домогосподарств. Централізовані фінанси - це держбюджетна система, державний кредит, спеціальні позабюджетні фонди, фонди майнового і соціального страхування, що використовуються в якості інструмента регулювання національної економіки в цілому, рішення цілого ряду найважливіших економічних і соціальних задач. Децентралізовані фінанси - це фінанси фірм і підприємств різноманітних форм власності. Фінанси домогосподарств - це особисті фінанси, тобто фінансові відношення між фізичними особами, що спільно мешкають і ведуть загальне господарство.

Сукупність державних заходів для оптимізації розвитку економічних і соціальних умов із використанням централізованих грошових ресурсів утворює фінансову політику держави. Вона різноманітна в різноманітних національних утвореннях, але загальна тенденція в її проведенні для різноманітних держав складається в матеріальному забезпеченні національних концепцій по соціалізації життя: використанні наукових досягнень, підвищенні продуктивності праці, рості якості життя населення.

67

У перехідний період внутрішня і зовнішня фінансова політика спрямована на формування й упорядкування існуючих підприємницьких (економічних) відношень. Вона виявляється в радикальному перерозподілі фінансових ресурсів.

2. Державний бюджет і його структура.

Головною ланкою фінансової системи є державний бюджет, що являє собою план прибутків і витрат держави. По матеріальному утриманню державний бюджет - це централізований фонд коштів держави. По соціальноекономічному утриманню - це сукупність фінансових відношень, що виникають між державою і фізичними, юридичними особами з приводу створення, розподілу і використання загальнодержавних коштів.

Сукупність вхідних у нього організаційних структур утворює бюджетну систему, що формується з урахуванням сукупності соціально-економічних, правових, адміністративних особливостей.

Структура бюджетної системи тієї або іншої країни залежить насамперед від її державного устрою. У країнах, що мають унітарний устрій, бюджетний система має двох'ярусну побудову - державний і місцевий бюджет. У країнах із федеральним державним устроєм (США, ФРН, Росія) є проміжні ланки - бюджети штатів, земель, суб'єктів федерації. У централізованому бюджеті концентрується основна частина коштів для фінансування загальнодержавних потреб. Видаткова і дохідна частини можуть бути використані для регулювання економіки. Засоби місцевих бюджетів призначені для рішення задач , віднесених до компетенції місцевих органів влади. Значна частка їх, як правило, направляється на економічний і соціальний розвиток інфраструктури регіонуДержавний. бюджет виконує дві функції: розподільну і контрольну.

Для більшої наочності викладемо одинадцять принципів у табл. 4.1. Таблиця 4.1

Принципи побудови бюджетної системи України, передбачені ст. 7 Бюджетного кодексу України[6].

Забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності

Повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період

Забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети

68

Державний бюджет складається з прибутків і витрат. Дохідна частина бюджету складається з податкових надходжень, що стягаються з юридичних і фізичних осіб. Податки, стягнуті з юридичних осіб включають прямі податки (податок із прибутку і майна підприємства), непрямі податки (ПДВ, акцизний збір, мито) і місцеві збори і внеску (плата за використання природних ресурсів, держмито). З фізичних осіб стягаються такі податки: прибутковий податок, податок на нерухоме майно, плата за землю, із власників транспортних засобів, податок на промисел, держмито, внеску в пенсійний фонд, місцеві податки і збори (готельний збір, податок на виграш у казино і тощо). Крім цих податків держава збирає внески на утворення цільових фондів: пенсійного, соціального страхування, сприяння зайнятості населення, фінансування утворення,

69

культури, охорони здоров'я, науки, національної оборони, керування державою, утримання правоохоронних органів. Так само в складі держбюджету передбачаються витрати на капітальні вкладення в АПК і інші галузі, фінансування і розвиток народного господарства, обслуговування зовнішнього і внутрішнього боргу держави.

3. Фіскальна політика і її види.

Фіскальна політика держави припускає використання можливостей уряду стягувати податки і витрачати кошти держбюджету для регулювання рівня ділової активності, рішення різноманітних соціальних задач. Основними важелями фіскальної політики держави є зміни податкових ставок, бази оподатковування, видів податків, їхньої кількості і розмірів державних витрат або їхніх напрямків відповідно до конкретних цілей суспільства.

У економічній теорії існують різноманітні точки зору на методи проведення фіскальної політики держави.

Прихильники кейнсіанського напрямку традиційно орієнтуються на створення ефективного сукупного попиту як стимулу економічного розвитку. Тому вони розглядають скорочення податків як основний чинник росту сукупного попиту і, відповідно, росту реального обсягу виробництва.

Прихильники теорії “економіки пропозиції” розглядають зменшення податкових ставок як чинник збільшення сукупної пропозиції. Вони вважають, що зменшення податкового тягаря призводить до зростання доходів:

1)населення, а, отже, до росту заощаджень;

2)бізнесу, а, отже, до збільшення прибутковості інвестицій.

Таким чином, скорочення податків викликає ріст національного виробництва і прибутку,що, у свою чергу, не тільки не зменшує податкові надходження в бюджет і не викликає бюджетного дефіциту, але при більш низьких ставках податків забезпечує ріст податкових надходжень у бюджет за рахунок розширення податкової бази.

Роздивимося більш конкретно кейнсіанський підхід до макроекономічних наслідків фіскальної політики.

Фіскальна політика укладається з дискреційної фіскальної політика і політики автоматичних стабілізаторів (рис 8.1)

Рис 8.1. Типи фіскальної політики.

70