конспект_статистика

5

Зміст

ТЕМА 1 .МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СТАТИСТИКИ

1.Статистика як наука.

2.Предмет статистичної науки.

3.Метод статистики.

4.Завдання статистики в умовах ринкової економіки.

ТЕМА 2. СТАТИСТИЧНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ.

1.Поняття про статистичну інформацію.

2.Основні організаційні форми статистичного спостереження. Види і засоби статистичного спостереження.

3.Організаційні питання статистичного спостереження.

4.Помилки статистичного спостереження.

ТЕМА 3. ЗВЕДЕННЯ ТА ГРУПУВАННЯ СТАТИСТИЧНИХ ДАНИХ.

1.Поняття про статистичне зведення.

2.Методологічні питання статистичних групувань, їхнє значення в економічному дослідженні.

3.Завдання статистичних групувань, їхні види.

4.Принципи вибору групувальної ознаки. Утворення груп і інтервалів групування.

ТЕМА 4. ПОДАННЯ СТАТИСТИЧНИХ ДАНИХ: ТАБЛИЦІ, ГРАФІКИ, КАРТИ

1.Статистичні таблиці.. Правила їх побудови

2.Значення графічного методу в статистиці.

3.Основні елементи статистичного графіка.

4.Класифікація статистичних графіків.

ТЕМА 5. УЗАГАЛЬНЮЮЧІ СТАТИСТИЧНІ ПОКАЗНИКИ.

1.Абсолютні величини, їх основні види.

2.Відносної величини, їх значення й основні види.

ТЕМА 6. АНАЛІЗ РЯДІВ РОЗПОДІЛУ

1.Статистичні ряди розподілу.

2.Види середніх і методи їх розрахунку.

6

3. Структурні середні величини.

ТЕМА 7. АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТА КОЛИВАНЬ.

ТЕМА 8. ВИБІРКОВИЙ МЕТОД.

1.Вибіркове спостереження як найважливіше джерело статистичної інформації.

2.Основні засоби формування вибіркової сукупності.

3.Визначення необхідного обсягу вибірки.

4.Оцінка результатів вибіркового спостереження і поширення їх на генеральну сукупність.

5.Мала вибірка.

ТЕМА 9. СТАТИСТИЧНІ МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ.

1.Причинність, регресія, кореляція.

2.Парна регресія на основі методу найменших квадратів і методу групувань.

3.Множинна регресія.

4.Оцінка істотності зв'язку. Прийняття рішень на основі рівняння регресії.

5.Власне-кореляційні параметричні методи вивчення зв'язку. Оцінка істотності кореляції.

6.Методи вивчення зв'язку соціальних явищ.

ТЕМА 10 ВИБІРКОВИЙ МЕТОД

1.Поняття і класифікація рядів динаміки.

2.Порівнянність рівнів і змикання рядів динаміки.

3.Показники зміни рівнів ряду динаміки.

4.Методи аналізу основної тенденції (тренда) у рядах динаміки.

5.Моделі сезонних коливань.

6.Елементи прогнозування й інтерполяції.

ТЕМА 11. ІНДЕКСНИЙ МЕТОД.

1.Поняття економічних індексів. Класифікація індексів.

2.Індивідуальні і загальні індекси.

3.Агрегатний індекс як вихідна форма індексу.

4.Середні індекси.

5.Вибір бази і ваг індексів.

6.Індекси структурних зсувів.

7.Індекси просторово-територіального зіставлення

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ ДО КУРСУ

7

ТЕМА 1 . МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СТАТИСТИКИ

1.Статистика як наука.

2.Предмет статистичної науки.

3.Метод статистики.

4.Завдання статистики в умовах переходу до ринкової економіки.

1. СТАТИСТИКА ЯК НАУКА.

Термін «статистика» вживається в різноманітних значеннях. Під статистикою розуміється практична діяльність по збору, накопиченню, обробці й аналізу цифрових даних, що характеризують населення, економіку, культуру, освіту й інші явища в житті суспільства.

Статистикою також називають особливу науку, тобто галузь знань, що вивчає явища в житті суспільства з їхньої кількісної сторони. Статистика має багатовікову історію. Її виникнення і розвиток обумовлені суспільними потребами: підрахунок населення, худоби, облік земельних угідь, майна і тощо Найбільше ранні відомості про такі роботи в Китаї відносяться до XXIII в. до нашої ери. У Древньому Римі проводилися цензи (обліки) вільних громадян і їхнього майна.

В міру розвитку суспільного виробництва, внутрішньої і зовнішньої торгівлі збільшувалася потреба в статистичній інформації. Це розширило сферу діяльності статистики, вело до удосконалювання її прийомів і методів. Різноманітна практика обліково-статистичних робіт стала піддаватися теоретичним узагальненням. Почалося формування статистичної науки.

Вважається, що основи статистичної науки закладені англійським економістом У.Петті (1623-1687). У зв'язку з його роботами «Політична арифметика», «Різне про гроші» і ін. К.Маркс назвав їхнього автора «у деякому роді винахідником статистики». К.Маркс назвав їхнього автора «у деякому роді винахідником статистики». Послідовники У.Петті утворили науковий напрямок, що одержав назву «політична арифметика».

Основоположником іншого напрямку розвитку статистичної науки визнаний німецький учений Г.Конрінг (1606-1681), що розробив систему опису державного устрою. Його послідовник професор філософії і права Г.Ахенваль (1719-1772) вперше в Марбургському університеті (1746 р.) почав читати нову дисципліну, названу їм статистикою. Основним змістом цього курсу був опис політичного стану і визначних пам'яток держав. Державознавство знайшло відбиток і в ряді робіт М.В.Ломоносова (1711-1765), у яких розгляд питань населення, природних багатств, фінансів, торгівлі Росії ілюструвалося статистичними даними. Цей напрямок розвитку статистики одержав назву описового.

Декілька пізніше професор Геттингенського університету А.Шліцер (17361809) спростував погляди, що статистика повинна лише описувати політичний устрій держав. Предметом статистики, по А.Шліцеру, є все суспільство.

Подальший розвиток статистики здійснювалося багатьма вченими і практиками. Серед них слід зазначити бельгійського статистика А.Кетле (17961874), що вніс значний внесок у розробку теорії сталості статистичних показників.

8

Математичний напрямок у статистиці розвивалося в роботах Ф.Гальтона

(1822-1911), К.Пірсона (1857-1936), В.Госсета (1876-1936), Р.Фішера (1890-1962),

М.Мітчела (1874-1948) і ін. Так, К.Пірсон уніс значний внесок у розробку теорії кількісної оцінки зв'язку між явищами. В.Госсет, що писав під псевдонімом Стьюдента, розробив теорію, малої вибірки. Р.Фішер розвивав методи кількісного аналізу. М.Мітчелу належить ідея «економічного барометра».

Представники цього напрямку вважають основою статистики теорію ймовірностей, що складає одну з галузей прикладної математики.

У розвитку статистики значне місце належить представникам вітчизняної науки і практики. У епоху Петра I у роботах И.К.Кирилова (1689-1737) і В.Н.Татищева (1686-1750) статистика трактувалася переважно як описова наука. Але вже з другої половини XIX в. висувається пізнавальне значення статистики. Так, В.С.Порошин (1809-1868) у роботі «Критичне дослідження про основи статистики» підкреслював, що наука не може обмежитися лише одним описом. У книзі И.И.Срезневського (1812-1880) «Досвід про предмет і елементи статистики і політична економія» відзначена, що статистика в безодні випадків відшукує «нормальностіЗначний»статистик. Д.П.Журавський (1810-1856) у роботі «Про джерела і вжиток статистичних зведень» вважав статистику наукою про «категоричне числення». У роботах професора Петербурзьського політехнічного інституту А.А.Чупрова (1874-1926) статистика виступає як метод вивчення масових явищ природи і суспільства.

Професор Петербурзьського університету Ю.Э.Янсон (1835-1893) у роботі «Теорія статистики» назвав статистику суспільною наукою. Цього погляду на статистику притримувався значний економіст А.І.Чупров (1842-1908), що у роботі «Курс статистики» відзначав необхідність масового статистичного дослідження за допомогою методу кількісного спостереження великого числа чинників для того, щоб описати суспільні явища, помітити закони і визначити причини, їх що викликалиУроботах. відомого вченого А. А. Кауфмана (1874-1919) викладається погляд на статистику як «мистецтво виміру політичних і соціальних явищ».

Розвиток статистики в Росії тісною подобою пов'язан зі створеною після скасування кріпосного права земської статистики, що користувалася заслуженим авторитетом за об'єктивність і професіоналізм.

Досвід розвитку статистики при радянській владі узагальнювався в працях В.И.Хотимського, В.С.Немчинова, В.Н.Старовського, Б.С.Ястремського й інших учених.

Таким чином, історія розвитку статистики показує, що статистична наука склалася в результаті теоретичного узагальнення накопиченого людством передового досвіду обліково-статистичних робіт, обумовлених насамперед потребами управління життям суспільства.

2. ПРЕДМЕТ СТАТИСТИЧНОЇ НАУКИ.

Статистика як наука, має свій предмет дослідження. Вона вивчає з кількісної сторони (у безпосередній зв'язок із якісним змістом) масові соціально-економічні явища. Так, при вивченні товарообігу, товарних запасів, витрат обігу й інших показників комерційної діяльності статистика встановлює кількісні характеристики

9

їхнього розвитку, визначає співвідношення між окремими показниками, дає цифрову оцінку закономірностям.

Статистика також вивчає вплив природних і технічних чинників на зміну кількісних характеристик соціально-економічних явищ і вплив життєдіяльності суспільства на навколишнє середовище.

Явища і процеси в житті суспільства вивчаються статистикою за допомогою статистичних показників.

Статистичний показник - це кількісна оцінка властивості досліджуваного явища.

Узалежності від цільової функції статистичних показників їх можна підрозділити на два основних види:

обліково-оцінні показники, аналітичні показники.

Обліково-оцінні показники - це статистична характеристика розміру якісно визначених соціально-економічних явищ у конкретних умовах місця і часу.

Узалежності від специфіки досліджуваного явища обліково-оцінні показники можуть відображати або обсяги їхньої поширеності в просторі, або досягнуті на визначені моменти (дати) рівні розвитку.

Аналітичні показники застосовуються для аналізу статистичної інформації і характеризують особливості розвитку досліджуваного явища: типовість ознаки, співвідношення його окремих частин, міру поширення в просторі, швидкість розвитку в часу і тощо. У якості аналітичних показників у статистиці застосовуються відносні і середні величини, показники варіації і динаміки, тісноти зв'язкуОднієюй ін. з важливих категорій статистичної науки, тісно пов'язаною з показником, є поняття ознаки.

Під ознакою в статистиці розуміється характерна властивість досліджуваного явища, що відрізняє його від інших явищ.

Так, основною ознакою роздрібного товарообігу є продаж товарів населенню

вобмін на його грошові прибутки.

Досліджувані статистикою ознаки можуть виражатися як значеннєвими поняттями, так і числовими значеннями. Ознаки, виражені значеннєвими поняттями, прийнято називати атрибутивними. Наприклад, атрибутивними ознаками є: стать людини - чоловік і жінка; спеціалізація магазинів (продовольчі, непродовольчі) і тощо. Якщо атрибутивні ознаки приймають тільки одне з двох протилежних значень, їх називають альтернативними.

Ознаки, виражені числовими значеннями, прийнято називати кількісними, наприклад вік (число прожитого років), стаж роботи, одержувана заробітна плата і тощо.

Ознаки, що приймають різноманітні значення в окремих одиниць досліджуваного явища, називаються варірюючими. Так, при вивченні комерційної діяльності магазинів обсяг товарообігу - варірююча ознака, тому що його величина в окремих магазинів, як правило, різноманітна. Значення ознаки, що варірює, в окремих одиниць досліджуваного явища називається варіантом.

10

У конкретному статистичному дослідженні ознаки можуть підрозділятися на основні (істотні), що визначають головний зміст досліджуваного явища, і другорядні, не пов'язані безпосередньо з основним їхнім змістом.

Важлива особливість статистичної науки складається в тому, що, вивчаючи свій предмет, вона утворює статистичні сукупності (колективи).

Статистична сукупність - це безліч одиниць досліджуваного явища, об'єднаних відповідно до завдання дослідження єдиною якісною основою.

3. МЕТОД СТАТИСТИКИ.

Для вивчення свого предмета статистика розробляє і застосовує різноманітні методи, сукупність яких утворить статистичну методологію.

Загальною основою розробки і застосування статистичної методології є принципи діалектичного підходу до вивчення явищ життя суспільства. Це, насамперед вимога розгляду фактів, що характеризують досліджувані явища, у їхній цілості, у взаємозв'язку і взаємозумовленості, що дуже важливо при статистичному вивченні причинних відношень.

Статистика спирається на діалектичні категорії випадкового і необхідного, одиничного і масового, індивідуального і загального.

Все різноманіття статистичних методів вивчення систематизується по їхньому цільовому застосуванню в послідовно виконуваних при цьому трьох основних стадіях економіко-статистичного дослідження:

1)збір первинної статистичної інформації;

2)статистичне зведення й обробка первинної інформації;

3)аналіз статистичної інформації.

На першій стадії статистичного дослідження вирішується завдання одержання відповідному поставленому завданню значень досліджуваних ознак по окремих одиницях статистичної сукупності. Для здійснення цієї початкової стадії статистичного дослідження застосовуються методи масового спостереження. Вимога масовості одиниць спостереження обумовлюється тим, що досліджувані статистикою закономірності виявляються в достатньо великому масиві даних на основі чинності закону великих чисел.

Основний зміст закону великих чисел полягає в тому, що в зведених статистичних характеристиках дії елементів випадковості взаємопогашаються, хоча вони і можуть виявлятися в ознаках індивідуальних одиниць статистичної сукупностіНадругій. стадії статистичного дослідження інформація, що зібрана в ході масового спостереження, піддається статистичній обробці: одержання результатів по досліджуваній сукупності в цілому й окремим її частинам, систематизація одиниць сукупності по ознаках подібності і тощо.

Найважливішим методом другої стадії статистичного дослідження є метод статистичних групувань, що дозволяє виділяти в досліджуваній сукупності соціально-економічні типи. Основний зміст другої стадії статистичного дослідження полягає в переході від характеристик одиничного до зведеного (узагальнюючим) показникам сукупності в цілому або її частинах (груп).

На третій, заключній стадії статистичного дослідження проводиться аналіз статистичної інформації на основі застосування узагальнюючих статистичних

11

показників: абсолютних, відносних і середніх величин, статистичних коефіцієнтів і ін.

При аналізі статистичної інформації широке застосування мають табличний і графічний методи.

4. ЗАВДАННЯ СТАТИСТИКИ У УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ.

Основними завданнями статистики на сучасному етапі її розвитку є:

1)усебічне дослідження глибоких перетворень економічних і соціальних процесів, що відбуваються в суспільстві, на основі науково обгрунтованої системи показників;

2)узагальнення і прогнозування тенденцій розвитку народного господарства;

3)виявлення наявних резервів ефективності суспільного виробництва;

4)своєчасне забезпечення надійною інформацією законодавчої влади, управлінських, виконавчих і господарських органів, а також широкої громадськості.

У умовах зміни соціально-економічної ролі статистики як чинника формування суспільної свідомості особливе значення має істотне розширення гласності і доступності зведеної статистичної інформації при зберіганні принципу конфіденціальності індивідуальних даних.

Повернення статистиці широкого суспільного призначення визначає головні напрямки її розвитку: удосконалювання аналізу статистичної інформації, упорядкування звітності, забезпечення її достовірності.

Головним засобом підвищення достовірності статистичної інформації є подальше удосконалювання методології її формування.

Перед статистичною наукою встають важливі проблеми теоретичного обгрунтування обсягу і структури статистичної інформації, що відповідає сучасним і перспективним умовам розвитку економіки, переходу до функціональних принципів управління.

ТЕМА 2. СТАТИСТИЧНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

1. Поняття про статистичну інформацію.

12

2.Основні організаційні форми статистичного спостереження. Види і засоби статистичного спостереження.

3.Організаційні питання статистичного спостереження.

4.Помилки статистичного спостереження.

1. ПОНЯТТЯ ПРО СТАТИСТИЧНУ ІНФОРМАЦІЮ.

Слово «інформація» у перекладі з латинської мови означає поінформованість, давати зведення про будь-чим.

Статистична інформація (статистичні дані) - первинний статистичний матеріал, що формується в процесі статистичного спостереження, що потім піддається систематизації, зведенню, обробці, аналізу й узагальненню.

Первинний статистичний матеріал - це фундамент статистичного дослідження. Статистичне спостереження - це початкова стадія економіко-статистичного дослідження. Вона являє собою науково організовану роботу зі збирання масових

первинних даних про явища і процеси громадського життя.

Важливість цього етапу дослідження визначається тим, що використання тільки об'єктивної і достатньо повної інформації, отриманої в результаті статистичного спостереження, на наступних етапах дослідження в стані забезпечити науково обгрунтовані висновки про характер і закономірності розвитку досліджуваного об'єкта.

Статистичне спостереження повинно відповідати таким вимогам.

1.Спостережливі явища повинні мати наукову або практичну цінність.

2.Безпосередній збір масових даних повинен забезпечити повноту фактів.

3.Для забезпечення достовірності статистичних даних необхідна ретельна і всебічна перевірка (контроль) якості що збираються фактів.

4.Наукова організація статистичного спостереження необхідна для того, щоб створити найкращі умови для одержання об'єктивних матеріалів.

2. ОСНОВНІ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ СТАТИСТИЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ. ВИДИ І ЗАСОБИ СТАТИСТИЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ.

Статистичне спостереження здійснюється в двох формах: шляхом надання звітності і проведення спеціально організованих статистичних спостережень.

Звітністю називають таку організовану форму статистичного спостереження, при якій зведення надходять у виді обов'язкових звітів у визначені терміни і по затверджених формах.

У практикові комерційної роботи звітність підрозділяється на загальнодержавну і внутрішньовідомчу. Загальнодержавна звітність представляється як у вищестоящу організацію, так і у відповідні органи державної статистики. Відомча звітність представляється тільки у вищі органи промисловості.

Звітність підрозділяється також на поточну, що представляється протягом року, і річну.

Спеціально організоване статистичне спостереження являє собою збір зведень за допомогою переписів, одночасових обліків і обстежень.

Види статистичного спостереження різняться за часом реєстрації даних і по ступені охоплення одиниць досліджуваної сукупності.

13

По характеру реєстрації даних у часі розрізняють спостереження безупинне, або поточне, перериване (періодичне).

Останнє, у свою чергу, підрозділяється на спостереження періодичне і спостереження одночасове.

Поточним, (безупинним) є таке спостереження, що ведеться систематично. Наприклад реєстрація актів цивільного стана, облік зробленої продукції, відпустки матеріалів із складу, виручки магазинів.

Перериваним (періодичним) називають таке спостереження яке повторюється через визначені проміжки часу. Прикладом періодичного спостереження є щорічні переписи худоби, проведені за станом на 1 січня, реєстрація цін ярмаркової торгівлі на сільськогосподарські продукти, здійснювана 25-го числа кожного місяця.

Одночасове (разове) спостереження проводиться в міру потреби, час від часу, без дотримання суворої періодичності або взагалі проводиться раз. Прикладом одночасового спостереження можуть служити соціально-економічні вибіркові обстеження, проведені Науково-дослідним інститутом по вивченню попиту на товари народного споживання і кон'юнктури торгівлі (ВНІІКС). Так, наприклад, широке поширення одержує вивчення думок покупців про якість товарів, доцільності розширення їхнього випуску і т.п.

За ступенем охоплення одиниць досліджуваної сукупності розрізняють суцільні не суцільні статистичні спостереження.

Суцільним називають таке спостереження, при якому обстеженню піддаються усе без винятку одиниці досліджуваної сукупності. Прикладом суцільного спостереження (спеціально організованого) може служити Всесоюзний перепис населення 2001 р.

Не суцільним називають таке спостереження, при якому обстеженню піддаються не всі одиниці досліджуваної сукупності, а тільки заздалегідь установлена їхня частина, наприклад вивчення торгових оборотів і цін на міських ринкахНе. суцільне спостереження мають ряд переваг перед суцільним: за рахунок зменшення числа обстежуємих одиниць сукупності вони потребують менших витрат, сил і засобів, дозволяють застосовувати більш детальну програму і більш зроблений засіб обліку фактів, швидше підводити результати обстеження і, отже, підвищують оперативність статистичного матеріалу.

Не суцільне спостереження може бути вибірковим, методом основного масиву, анкетним, монографічним. Основним видом не суцільного спостереження є вибіркове.

Вибірковим спостереженням називається спостереження, при якому характеристика всієї сукупності фактів дається по деякій їхній частині, відібраної у випадковому порядку.

Метод основного масиву складається в тому, що обстеженню піддається та частина одиниць сукупності, у якої величина досліджуваної ознаки є переважної у всьому обсязі.

У анкетному обстеженні збір даних заснований на принципі  добровільного заповнення адресатами анкет (листів опитування).