Конспект_макроэкономика

вимушене зниження інвестицій в товарні запаси «підштовхне» підприємців збільшувати ЧНП в напрямі до рівноважного рівня.

4. Вплив інвестицій на рівноважний ЧНП та ефект мультиплікатора.

Фактичний ЧНП рідко буває стабільним, а піддається циклічним коливанням. Одним із найбільш мінливих факторів, який викликає нестабільність ЧНП, є інвестиції як складова частка сукупних витрат.

Вплив змін, які відбуваються в інвестиціях, на ЧНП можна показати за допомогою графіка (рис. 5.6 і 5.7).

Із наведених рисунків випливає, що рівноважний ЧНП має місце за умови, коли лінія сукупних витрат перетинається з бісектрисою (рис. 5.6), або коли лінія інвестицій перетинає лінію заощаджень (рис. 5.7). Перетин цих ліній у точці К0 характеризує початковий рівень рівноважного ЧНП. Тепер припустимо, що в кон'юнктурі інвестиційного ринку відбулися сприятливі зрушення: зросла очікувана норма чистого прибутку або за її незмінності знизилася ставка процента, або відбулося й перше й друге водночас. Результатом цього буде розширення попиту на інвестиції, що обумовить збільшення інвестиційних витрат і сукупних витрат взагалі.

На рис. 5.6 такий варіант змін в інвестиціях викликає зміщення лінії сукупних витрат угору від початкового рівня, тобто з (С+І)0 до (С+І)1, а на рис. 5.7—пере

сРи. 5.6. Зміни рівноважного ЧНП, обумовлені зрушеннями в графіку сукупних витрат.

Рис. 5.7. Зміни рівноважного ЧНП, викликані зрушеннями в графіку інвестицій

41

тверджується відповідними змінами в графіку інвестицій та заощаджень (рис. 5.7).

Другий висновок полягає в тому, що мультиплікатор є величиною оберненою до MPS, тобто

1

MPS

це означає, що коли MPS становить 1/4, мультиплікатор дорівнює 4, коли MPS становить 1/З, мультиплікатор дорівнює 3 і т. д. Згадаємо також, що MPS+MPC=1. Звідси MPS=1—MPC. Тому формулу мультиплікатора можна записати дещо іншим чином:

1

1- MPC

У поданому вигляді мультиплікатор називається простим. Виражений формулою 1/MPS , простий мультиплікатор враховує лише один канал вилучень із потоку «доходи — витрати», тобто лише вилучення на заощадження. Мультиплікатор, який враховує всі вилучення з потоку «доходи

— витрати», називається складним. Його формулу можна записати таким чином: 1

MPB

де MPB — гранична схильність до всіх вилучень із потоку «доходи — витрати».

При визначенні мультиплікатора слід враховувати ту обставину, що ЧНП (або ВНП) під впливом інвестиції може змінюватися тільки номінальний (без зміни реального ЧНП) або в певному співвідношенні як номінального, так і реального. У зв'язку з цим слід розрізняти мультиплікатор номінальної дії (Мн) та мультиплікатор реальної дії (Мр). Їхні обчислення можна зробити за допомогою таких формул:

I

ЧНПн

I

ЧНПр

де ЧНПн, ЧНПр—зміни відповідно номінального ЧНП та реального.

43

Рис. 5.8. а) рецесійний розрив; б) інфляційний розрив

5. Рівноважний ЧНП в умовах повної зайнятості.

Ринок, забезпечуючи рівновагу в економіці, не гарантує такого рівня приватних витрат, за яких економіка може перебувати в стані повної зайнятості й без інфляції. Але саме в цьому стані економіка функціонує найефективніше. Тому нам потрібно розглянути ЧНП в умовах повної зайнятості. З цією метою розглянемо рис. 5.8.

Звернемося спочатку до рис. 5.8а. На ньому прийнято за початковий такий стан економіки, коли ЧНП знаходиться на рівноважному рівні, тобто дорівнює точці О0 на осі ЧНП. Такому ЧНП відповідає певна величина сукупних витрат— (С+І)0 і перетин лінії цих витрат з бісектрисою в точці К0.

Тепер припустимо, що для того, щоб економіка перейшла до стану повної зайнятості, ЧНП має збільшитися й дорівнювати точці О1 на осі ЧНП. Йому повинна відповідати і більша величина сукупних витрат—(С+J)1 і перетин лінії цих витрат з бісектрисою в точці К1. Але насправді фактичні сукупні витрати приватної економіки складають тільки (С+І)0, тобто вони менші за сукупні витрати, які потрібні для приведення економіки до стану повної зайнятості: (С+І)0 < (С+І)1.

Від'ємна різниця між (С+І)0 і (С+І)1 свідчить про те, що в приватній економіці обсяг витрат є недостатнім для того, щоб повністю використовувати наявні потужності, тобто вона перебуває в депресії, самообмежує себе. Недостатність сукупних витрат, їх неспроможність забезпечити досягнення потенційного ЧНП, який відповідає умовам повної зайнятості, називається рецесійним розривом. Іншими словами, рецесійний розрив — це величина, на яку фактичні сукупні витрати мають збільшитися, з тим щоб забезпечити безінфляційний рівень ЧНП в умовах повної зайнятості. Розрив називається рецесійним, тому що така недостатність сукупних витрат викликає в економіці рецесію, тобто скорочення порівняно з її потенціалом.

Протилежні результати мають місце в тому випадку, коли фактичні сукупні витрати перевищують ту величину, яка відповідає умовам повної зайнятості. Як видно із рис. 5.8б, у цьому випадку лінія фактичних сукупних витрат (С+І)2 знаходиться вище лінії сукупних витрат, що відповідають умовам повної зайнятості (С+І)1. У зв'язку з цим в економіці виникає інфляційний розрив. На рис. 5.8б величина інфляційного розриву дорівнює відстані по вертикалі між лінією (С+І)1 і лінією (С+J) яка відповідає ЧНП за умов повної зайнятості. Іншими словами, інфляційний розрив—це величина, на яку лінія фактичних сукупних витрат повинна зміститися вниз, щоб забезпечити безінфляційний ЧНП за умов повної зайнятості.

Інфляційний розрив виникає у зв'язку з тим, що зростання сукупних витрат (сукупного попиту) не супроводжувалося таким же зростанням виробництва (сукупної пропозиції). І це не дивно. В умовах, коли економіка досягла повної зайнятості за менших сукупних витрат (С+J)0, підприємці не можуть негайно відповісти на збільшення цих витрат відповідним збільшенням фізичних обсягів виробництва. Для цього потрібен певний час. Таким чином,

44

інфляційний розрив збільшує тільки номінальний ЧНП і не торкається реального ЧНП.

6. Зовнішня торгівля і рівноважний ЧНП.

Характер взаємозв'язку між сукупними витратами і ЧНП, який розглядався до цього часу, відповідає тим умовам, коли припускалося існування приватної економіки закритого типу. За такого припущення сукупні витрати обмежувалися двома елементами: споживчі витрати та чисті інвестиції. Але тепер виникає необхідність зняти це обмеження і включити до сукупних витрат чистий експорт (експорт мінус імпорт) як мінливий компонент цих витратЦе. означає, що у відкритій економіці формула сукупних витрат повинна мати такий вигляд: С+І+(X—M)

Рис. 5.9. Чистий експорт і рівноважний ЧНП

Залежно від співвідношення між експортом та імпортом чистий експорт може бути позитивним або від'ємним. У зв'язку з цим результати зовніш-

звернемося до рис. 5.9. При цьому для спрощення припустимо, що чистий експорт є величиною автономною, тобто не залежить від ЧНП. Іншими словами, імпорт країни розглядатиметься як величина, не залежна від рівня внутрішВ нашьогомуЧНПаналізі. за початкову величину сукупних витрат приймається величина, яка відповідає умовам закритої економіки, тобто С + І. Кожному окремому значенню С+І відповідає певний рівноважний ЧНП. На рис. 5.9 його рівень визначається перетином лінії С+І з бісектрисою в точці К0. Це означає, що рівноважний ЧНП дорівнює точці О0 на осі ЧНП.

Тепер перейдемо до умов відкритої економіки І тому включимо до складу сукупних витрат чистий експорт С + І +Хн, котрий, як уже зазначалося, може бути позитивним або від'ємним. Ця обставина відповідно вплине на величину сукупних витрат.

Спочатку приймемо першу умову, коли чистий експорт є позитивним (експорт більший за імпорт). На рис. 5.9 цим умовам відповідає лінія С+І+ Хн,

45

яка знаходиться вище лінії С + І. Внаслідок цього точка, в якій бісектриса перетинається з лінією сукупних витрат, переміститься вгору, тобто з К0 до К1. Такій ситуації відповідає вищий рівноважний ЧНП, який дорівнює тепер точці О1 на осі ЧНП.

Із викладеного вище випливає наступний висновок: позитивний чистий експорт викликає збільшення сукупних витрат порівняно з їхньою величиною в закритій економіці і, таким чином, обумовлює зростання ЧНП. При цьому не слід забувати, що збільшення сукупних витрат за рахунок чистого експорту впливає на ЧНП мультиплікативно, тобто приріст ЧНП дорівнює здобутку чистого експорту на мультиплікатор.

Тепер звернемося до протилежної ситуації, коли чистий експорт є від'ємною величиною (експорт менший за імпорт). У цій ситуації чистий експорт зменшує сукупні витрати, які були-прийняті нами на початку, тобто в умовах закритої економіки:(С+І+Хн)2 < С+І. Тому на рис. 5.7 лінія (С+І+Хн)2 зміщується нижче від лінії С + І і перетинається з бісектрисою в точці К2, яка знаходиться нижче від точки К0. Відповідно зменшується рівноважний ЧНП, який тепер дорівнює точці 02 на осі ЧНП. Звідси випливає висновок: від'ємний чистий експорт приводить до зменшення сукупних витрат порівняно з їхньою величиною в умовах закритої економіки і відповідно знижує рівень рівноважного ЧНП.

7. Рівноважний ЧНП з урахуванням цінового чинника.

На всіх попередніх етапах макроекономічного аналізу, проведеного в даній главі, ми виходили з умов, коли ціни приймалися незмінними і тому не мали впливу па формування рівноважного ЧНП. Таке припущення було досить виправданим, тому що воно відповідало тим умовам, коли економіка функціонує в межах кейнсіанського (горизонтального) відрізка кривої сукупної пропозиції.

За цих умов підприємці можуть збільшувати обсяги виробництва, не прагнучи підвищувати ціни, або. інакше кажучи, за цих умов в економіці не виникають об'єктивні чинники, які обумовили б зростання цін. Такий висновок можна підтвердити графічно, якщо об'єднати на вертикальній осі кейнсіанську модель «витрати — випуск» і модель «сукупний попит — сукупна пропозиція» (рис. 5.10).

Із рис. 5.10 видно, що в межах кейнсіаського відрізка кривої сукупної пропозиції збільшенню сукупного попиту на величину відрізка 01 02 (рис. 5.10 б) відповідає приріст сукупних витрат на величину відрізка В1 В2 (рис. 5.10 а). У першому випадку крива сукупного попиту змістилася вправо, в другому — лінія сукупних витрат змістилася вгору. При цьому в обох моделях ціни залишилися без зміни.

Вплив приросту сукупних витрат на ЧНП має мультиплікативний характер. При цьому мультиплікатор діє тут на повну потужність. Це означає, що приріст сукупних витрат використовується повністю на приріст реального ЧНП.

46

Враховуючи викладене вище, перейдемо до аналізу економіки, яка почала рухатися в напрямі до забезпечення повної зайнятості. Насамперед припустимо, що відбулося збільшення сукупного попиту й сукупних витрат порівняно 5 початковим їхнім рівнем, який відповідав умовам неповної зайнятості. В цьому випадку на рис. 5.10б крива сукупного политу переміститься вгору і вправо (із АД1 до АД3) і перетнеться з кривою сукупної пропозиції в точці К3; лінія сукупних витрат на рис. 5.10а переміститься угору, тобто від (С+І+Хн)2 до (С+І+Хн)3 і перетнеться з бісектрисою в точці К3. Ці переміщення викличуть відповідні зміни рівноважного ЧНП і рівня цін. На обох частинах рисунка рівноважний ЧНП дорівнює точці О3 на осі ЧНП.

Враховуючи, що економіка знаходиться на проміжному відрізку кривої сукупної пропозиції, коли відбувається підвищення цін з Р1 до Р2, певна частка приросту сукупного попиту не збільшує реальний ЧНП, а поглинається інфляцією. Якщо знову звернутися до рис. 5.10б, то можна помітити, що зростання сукупного попиту із АД2 до АД3 відбувається на таку ж величину, як і раніше (з АД1 до АД2), тобто 01 02 = 02 04.

Але реальний ЧНП, визначений унаслідок перетину кривої сукупного попиту з кривою пропозиції в точці К3, дорівнює точці О3 на осі ЧНП, тобто збільшився лише на частку відрізка 02 04. На рис. 5.10а такому збільшенню попиту і цін відповідає менша, ніж раніше, величина приросту сукупних витрат В2 В3 < В1 B2. У зв'язку з цим на осі ЧНП реальний ЧНП дорівнює точці О3, а не точці 04. На верхній і нижній частинах рис. 5.10 точка 04 на осі ЧНП відображає величину номінального ЧНП.

47

Тема 6. Державне регулювання економіки.

1.Необхідність і сутність державного регулювання економіки.

2.Форми та інструменти державного регулювання економіки.

3.Класична та кейнсіанська теорії макроекономічного регулювання.

4.Альтернативні теорії макроекономічного регулювання.

1. Необхідність і сутність державного регулювання економіки.

Історичний досвід світової економіки підтверджує, що держава в усі часи тією чи іншою мірою була вимушена втручатися в економічні процеси. Але ступінь цього втручання на окремих етапах розвитку товарного виробництва був неоднаковим.

Тому на сучасному етапі розвитку товарного виробництва держава об'єктивно змушена виконувати роль суб'єкта регулювання економіки. В цій якості вона мусить виконувати багато економічних функцій. До головних її функцій можна віднести такі.

1.Визначення головних цілей та пріоритетів макроекономічного розвитку країни виходячи із сучасного стану економіки та перспективних умов її розвитку. Це означає, що держава розробляє стратегію соціально-економічного розвитку країни, визначає ресурси, необхідні для її реалізації, пріоритетні напрями, очікувані економічні, соціальні та міжнародні наслідки макроекономічного розвитку країни. Визначені державними органами головні цілі та пріоритети макроекономічного розвитку країни становлять основу індикативних планів і економічних програм.

2.Розробка та затвердження правових основ функціонування ринкової економіки, які раціоналізують ринкове середовище та надають йому цивілізований характер. Держава приймає закони, які регулюють товарногрошові відносини між суб'єктами ринку, між окремими громадянами, господарськими суб'єктами й державою, тобто встановлює «правила гри» на ринку. Спираючись на економічне законодавство, вона виконує роль арбітра в сфері господарських відносин, виявляє випадки незаконної діяльності та застосовує відповідні заходи щодо порушників.

3.Цілеспрямований вплив на економічну діяльність господарських суб'єктів за допомогою системи економічних регуляторів. Для цього використовуються такі важелі, як державний бюджет, податки, гроші, кредит, ціни, заробітна плата тощо.

4.Захист конкуренції як головного «мотора» ринкового механізму. З цією метою держава розробляє антимонопольне законодавство та здійснює постійний контроль за його дотриманням у господарській практиці.

5.Регулювання зовнішньоекономічних відносин. З цією метою держава розробляє закон про митницю, встановлює експортне та імпортне мито, визначає режим експорту та імпорту товарів і капіталів.

6.Здійснення контролю за додержанням у країні відповідних соціальних параметрів. З метою виконання даної функції держава встановлює мінімальний

49

рівень заробітної плати, розробляє закони, які гарантують право на працю та соціальне забезпечення.

7. Фінансування загальносуспільних благ та послуг, які є неподільними,— благоустрій населених пунктів, будівництво доріг, закладів культури, утримання армії, розвиток науки, освіти та ін.

Державне регулювання економіки — це діяльність держави щодо створення правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для функціонування економічного механізму згідно з цілями й пріоритетами державної економічної політики.

Ринковий механізм, його інструменти становлять основу державного регулювання економіки.

Важливою передумовою, яка визначає ефективність державного регулювання економіки, є врахування в регулюючих діях держави індивідуальних умов конкретної країни. Ці умови характеризуються такими показниками, як частка державного сектора в економіці, структура економіки, досягнутий технічний рівень виробництва, місце національної економіки в світовому поділі праці, демографічні, національні та політичні умови тощо.

2. Форми та інструменти державного регулювання економіки.

Залежно від строкової розмірності розрізняють довгострокове й короткострокове регулювання. Довгострокове регулювання обумовлене необхідністю досягнення стратегічних цілей. В його системі головне місце займає цілеспрямований вплив на обсяг і структуру інвестицій, рівень заощаджень в економіці. Головне завдання довгострокового регулювання полягає в проведенні структурних зрушень в економіці, розвитку наукоємних виробництв, піднятті відсталих в економічному відношенні районів.

Короткострокове регулювання — це передусім антициклічне регулювання, основою якого є вплив на сукупний попит (величину споживчих та інвестиційних витрат). У межах цієї форми застосовується антиінфляційне регулювання, яке реалізується переважно через політику доходів (контроль над заробітною платою та цінами, обмеження темпів зростання грошової маси).

За характером впливу на господарські суб'єкти державне регулювання економіки поділяється на дві форми: пряме та непряме (опосередковане). Пряме регулювання — це вплив держави на економічні процеси за допомогою і безпосереднього використання відповідних регуляторів. Воно реалізується через бюджетне інвестування державою, відповідних програм— фінансування розвитку державних підприємств, інфраструктури науки, культури, освіти, соціального захисту населення тощо, а також через регламентацію цін, заробітної плати та інших інструментів ринкового механізму. Прямий вплив може здійснюватися і через використання адміністративних важелів, які регламентують конкретні завдання та обмеження господарськоїНепрямедіяльностірегулювання. економіки — це вплив держави на господарську діяльність через внесення відповідних змін в умови функціонування ринкового механізму. Воно і досягається за допомогою правових та економічних

50