конспект%20лекций%20ФМ

21

Грошові відтоки від інвестиційної діяльності містять у собі:

-оплату основних фондів;

-капітальні вкладення в будівництво нових об'єктів;

-придбання підприємств чи пакетів їх акцій (долею у капіталі) з метою отримання доходу або для здійснення контролю за їх діяльністю;

-надання довгострокових позик іншим підприємствам.

Інвестиційні притоки формуються за рахунок:

-виручки від реалізації основних фондів чи незавершеного будівництва;

-вартості проданих пакетів акцій інших підприємств;

-сум повернення довгострокових позик;

-сум дивідендів, отриманих підприємством за час володіння пакетами їх акцій;

-процентів сплачених боржниками за час користування довгостроковими позиками.

Фінансова діяльність – діяльність, яка призводить до змін розміру та складу власного та запозиченого капіталу підприємства.

Фінансові притоки - це:

-суми, виручені від розміщення нових акцій чи облігацій;

-короткострокові і довгострокові позики, отримані в банках чи в інших підприємствах;

-цільове фінансування з різних джерел.

Фінансові відтоки містять у собі:

-повернення позик і кредитів;

-погашення облігацій;

-викуп власних акцій;

-виплату дивідендів.

Дана класифікація концентрується на зовнішніх джерелах фінансування, незалежних від основної діяльності підприємства. Варто звернути увагу на те, що до фінансових операцій належать як довгострокові, так і короткострокові позики і банківські кредити, отримані підприємством (у тому числі і заборгованість по векселях). Однак всі витрати по виплаті відсотків за кредит (незалежно від його терміну) відносяться до операційної діяльності підприємства.

Групування грошових потоків підприємства за видами діяльності значно підвищує аналітичність звітної інформації. Фінансовий менеджер (чи кредитор) може бачити, які саме джерела приносять підприємству найбільші грошові надходження, і які – споживають їх у більшому обсязі. У нормально функціонуючого підприємства сукупний чистий грошовий потік повинен дорівнюватися нулю, тобто всі зароблені в звітному періоді кошти повинні бути ефективно інвестовані. Однак до досягнення такого результату ведуть різні шляхи: операційна діяльність може принести значний чистий приток готівки, який підприємство використовує для розширення основних фондів. Можлива і протилежна ситуація – реалізуючи частину свого основного капіталу, підприємство тим самим перекриває чистий грошовий відтік від операційної діяльності. Останній варіант дуже небажаний для підприємства, тому що основним джерелом коштів повинна служити його основна, операційна

22

діяльність, а не розпродаж майна.

3.3. Основні підходи до управління грошовими потоками підприємства.

Розподіл грошових потоків на операційну, інвестиційну і фінансову складові обумовлено винятково потребами фінансового менеджменту. Даний підхід не передбачає виділення “продуктивних” і “непродуктивних” витрат. Якщо велике промислове підприємство має на своєму балансі роздрібний магазин, то сума доходу від реалізації в ньому товарів буде включена до складу загального операційного потоку всього підприємства. Широко розповсюджене в статистичній звітності виділення “основної” і “не основної” діяльності при розрахунку грошових потоків не враховується. Також не передбачається відображення “соціальної” діяльності підприємства. Будь-яке придбання основних фондів буде показано як інвестиційна діяльність, будь-які грошові витрати будуть віднесені до виробничих чи фінансових відтоків. Єдиною формою “непродуктивних” витрат засобів є виплата дивідендів з чистого прибутку підприємства. У даному випадку відображається факт отримання власниками підприємства належної їм частини результатів його діяльності – чистого прибутку.

Ці принципи не зовсім відповідають вітчизняній практиці, коли держава наказує підприємствам, з яких конкретно джерел – собівартості продукції чи чистого прибутку – підприємство повинне фінансувати ті чи інші витрати. Іншими словами, держава, крім своєї законної долі в кінцевому продукті (податок на прибуток), вилучає в процесі розподілу неабияку величину коштів, які повинні належати тільки власникам чистого прибутку. Даний підхід настільки глибоко закріпився в громадській свідомості, що питання про його правомірність виникає дуже рідко. Наприклад, вважається абсолютно звичайним, що витрати підприємства на рекламу в межах офіційної норми є виробничими витратами і можуть бути виключені з оподаткованої бази, а все, що витрачено на рекламу понад ці норми, зменшити суму податку на прибуток вже не може, тобто повинне оплачуватися з чистого прибутку.

Аналогічний підхід склався до так званих “соціальних” витрат підприємства. Отже, вкладаючи свої гроші у власний капітал підприємства, інвестор повинен пам'ятати, що офіційно встановлена ставка податку на прибуток не відображає всіх реальних витрат, які повинне буде понести підприємство, перш ніж зможе розрахуватися з ним по дивідендах. Не дивна відсутність ентузіазму у потенційних інвесторів щодо вкладення грошей у вітчизняні підприємства.

Одним з різновидів грошових потоків є ліквідний грошовий потік, що представляє собою зміну чистої кредитної позиції підприємства за рік.

Чиста кредитна позиція – це різниця між сумою коротко- і довгострокових кредитів банку і наявністю у підприємства коштів. Вона показує, чи володіє підприємство надмірними коштами для покриття зобов'язань, що залишаються після погашення банківських позичок, і

23

визначається за формулою:

Чкп = (Дк + Кк) – Дс

(3.1)

де Чкпчиста кредитна позиція; Дкдовгострокові банківські кредити;

Кккороткострокові банківські кредити; Дсзалишок коштів.

Позначивши залишки на початок року нижнім індексом 0, а залишки на кінець року – нижнім індексом 1, отримаємо формулу для визначення ліквідного грошового потоку :

де Лдп - ліквідний грошовий потік; Чкп0 - залишки на початок року; Чкп1 - залишки на кінець року.

Даний показник пов'язує рух коштів з ефективністю використання коштів, залучених у вигляді банківських позик. Деякою мірою він характеризує ліквідність підприємства. Через те, що виключається вплив основних фінансових факторів, його значення буде приблизно дорівнювати сукупному грошовому потоку від операційної й інвестиційної діяльності.

3.4. Види звітів про грошові потоки.

Відповідно до міжнародних облікових стандартів звіт про грошові потоки входить до складу фінансової звітності підприємства на правах основного документу поряд з бухгалтерським балансом і звітом про фінансові результати.

Для більш наочного зображення взаємозв’язку між цими звітами слід звернути увагу на рис. 3.1.

Українські підприємства складають Звіт про рух коштів (ф. № 4). Цей документ поки не має статусу основного звіту, методика його складання недостатньо конкретизована. Тому він ще не став таким же цінним джерелом інформації, як його закордонний аналог, звіт про грошові потоки. Не викликає сумніву, що для вітчизняних споживачів звітної інформації достовірна і деталізована інформація про рух коштів має не меншу цінність, чим для користувачів звітності в інших країнах.

Дуже важливо зрозуміти, що грошові потоки ні в якому разі не повинні протиставлятися таким економічним категоріям, як прибуток чи собівартість. Прибуткове підприємство (якщо цей прибуток реально відображає його діяльність, а не результат маніпуляцій зі звітністю) у стані генерувати достатні грошові потоки для погашення зобов'язань і нових інвестицій. Збитковий бізнес може якийсь час задовольняти всі свої потреби в готівці (за рахунок розпродажу запасів і устаткування, бездумних запозичень чи несвоєчасного

24

погашення кредиторської заборгованості), однак зрештою він неминуче зіштовхнеться з дефіцитом коштів. Концентруючи основну увагу на грошових потоках підприємства, фінансовий менеджмент не абстрагується від інших економічних показників його діяльності. Задача фінансового менеджменту складається у виявленні причин різниць між рухом вартості і рухом грошей, оцінці розкритих фактів і розробці заходів щодо зміщення наявних недоліків. Рішенню цієї задачі сприяє використання концепції фінансових ресурсів. Існує два основних підходи до побудови звіту про грошові потоки:

Звіт про фінансові результати

Рис. 3.1. Взаємозв'язок основних фінансових звітів.

Прямий метод. У цьому випадку аналізуються валові грошові потоки по їхніх основних видах: виручка від реалізації, оплата рахунків постачальників, виплата заробітної плати, закупівля устаткування, залучення і повернення кредитів, виплата відсотків по ним і т.п. Джерелом інформації для складання такого звіту служать дані бухгалтерського обліку. Обороти по відповідним рахункам (реалізація, розрахунки з постачальниками, короткострокові кредити і т.д.) корегуються на зміну залишків запасів, дебіторської і кредиторської заборгованості, й таким чином, доводяться до сум, що відображають лише ті

25

операції, що сплачені грошима. Даний метод вважається найбільш точним, але і найбільш трудомістким. У його використанні зацікавлені, насамперед, кредитні організації, яких більш усього турбує здатність підприємства генерувати грошові потоки, достатні для погашення позик. Однак з позицій аналітика такий підхід недостатньо інформативний, тому що він не дозволяє простежити трансформацію чистого прибутку в чистий грошовий потік. Іншими словами, він не проясняє взаємозв'язки між грошовими потоками і фінансовими ресурсами.

Непрямий метод базується на розглянутих вище принципах аналізу фінансових ресурсів. У ньому не знаходять відображення валові грошові потоки, тому що він використовує тільки очищені нетто-значення: вихідною базою розрахунку виступає чистий прибуток, що шляхом послідовних корегувань доводиться до величини чистого грошового потоку. Користувач такого звіту може простежити весь шлях, що проходять фінансові ресурси для того, щоб перетворитися в грошову форму. Це дозволяє йому знайти будь-які перешкоди на цьому шляху, що заважають підприємству збільшити свою здатність генерувати грошові потоки.

Іноді прямий і непрямий методи розрахунку грошового потоку протиставляють один одному таким чином: прямий метод оснований на принципі “зверху-вниз” – від виручки до грошового потоку; непрямий же метод базується на принципі “знизу-уверх” – від чистого прибутку до грошового потоку. При цьому мається на увазі позиція показників виручки і чистого прибутку в звіті про фінансові результати. Виручка показується зверху цього звіту, а чистий прибуток – це один із самих останніх його показників, якій відбивається у звіті.

Незважаючи на розходження в техніці складання та від застосованого методу, звіт про грошові потоки повинен відображати надходження і вибуття грошей у розрізі основних видів діяльності – операційної, інвестиційної і фінансової. Схематично склад і структура грошових потоків представлена на рис. 3.2.

При використанні непрямого методу, що розглядає не валові грошові потоки, а їх нетто-величини, до операційної діяльності відносяться також чистий прибуток і амортизаційні відрахування. Знаючи принципи віднесення окремих потоків до конкретних видів діяльності, нескладно перетворити таблиці 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. до стандартного вигляду звіту про грошові потоки, складеного за непрямим методом (табл. 3.5.). Позитивні цифри в цьому звіті відповідають притокам, а негативні – відтокам коштів.

Варто пам'ятати, що максимізація чистого грошового притоку не може розглядатися у якості основної фінансової мети підприємства. В ідеалі його величина повинна прагнути до нуля, тому що вивільнені кошти, маючи 100%- му ліквідність, мають нульову (і навіть негативну) прибутковість. Тому тривале розміщення фінансових ресурсів у готівково-грошовій формі означає для підприємства значні втрати потенційного доходу. Позитивним моментом є наявність значного притоку грошей від операційної діяльності, що свідчить про розумне використання потенціалу підприємства. Однак вкрай обережна

26

фінансова стратегія, що виявилася в скороченні позикових ресурсів при помітному рості дебіторської заборгованості, привела до того, що на початку наступного господарського циклу підприємство буде мати у своєму розпорядженні менший обсяг фінансових ресурсів.

В якості прикладу для визначення грошового потоку підприємства використаємо дані фінансової звітності ВАТ „Фірма „Меблі”. Проведемо розрахунок величини грошового потоку прямим та непрямим методами.

На першому етапі аналізу зробимо аналітичний баланс і представимо його у вигляді таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Аналітичний баланс, тис. грн.

Найбільшу стурбованість викликає збільшення дебіторської заборгованості, яка зменшила чистий грошовий потік на 33,1 тис. грн. Питома вага основного капіталу в структурі активів підприємства – близько 76% (3730,3/4917,7). Сума незавершеного будівництва складає 9,6 тис.грн., що могли б збільшити обсяг інвестицій. У результаті інвестиційні ресурси підприємства склали 186,8 тис.грн., а результатом операційної діяльності став чистий збиток у сумі 51,7 тис.грн.

27

Рис. 3.2. Склад грошових потоків по окремих видах діяльності.

На наступному етапі визначимо динаміку статей балансу та за допомогою рис. 3.2 рух грошових фондів. Результати занесемо в таблицю 3.2.

Представимо дані форми №2 у вигляді таблиці 3.3.

29

За даними форм бухгалтерської звітності “Баланс”, “Звіт про фінансові результати” розрахуємо величину грошового потоку непрямим методом, представивши результати в таблиці 3.4.

Як видно з таблиці, основним джерелом коштів підприємства є його основна – операційна – діяльність (приток 139,3 тис. грн.). Генеровані гроші вкладалися в розширення основних фондів (196,4 тис. грн.). Основною причиною грошового відтоку по фінансовій діяльності стало вкладення додаткового капіталу (135,2 тис. грн).

Як було відзначено вище, суть прямого методу зводиться до повної деталізації практично кожної статті звіту про фінансові результати, починаючи з доходу від реалізації. Кожна стаття доходів чи витрат корегується таким чином, щоб від величини, отриманої методом нарахувань, перейти до суми по касовому методу, тобто з нарахованих сум виключаються (чи додаються до них) будь-які величини, не зв'язані з реальним рухом грошей. Наприклад, загальна виручка від реалізації повинна бути зменшена (збільшена) на суму приросту (зниження) дебіторської заборгованості покупців по неоплаченим ними рахункам і збільшена (зменшена) на суму приросту (зниження) кредиторської заборгованості перед покупцями по попередній оплаті ними рахунків. Без сумніву, даний спосіб вимагає великих витрат праці і гарного знання особливостей роботи конкретного підприємства. Для його виконання необхідно залучення даних бухгалтерського обліку, тому один з його