- •Міністерство освіти і науки україни
- •1. Зміст теми
- •§2. Сутність категорій менеджменту та управління. Суб’єкт та об’єкт управління
- •§3. Завдання, принципи, методи і функції менеджменту
- •Функції менеджменту
- •§4. Менеджер, його місце і роль в організації
- •Зміст теми
- •§ 1. Розвиток управлінської науки до 20 ст.
- •§ 2. Школи менеджменту
- •§ 1. Розвиток управлінської науки до 20 ст.
- •§ 2. Школи менеджменту
- •Зміст теми
- •§2. Види управлінських рішень
- •§3. Процес прийняття управлінських рішень
- •Зміст теми
- •§ 2. Колективні методи обґрунтування управлінських рішень
- •§ 3. Кількісні методи обґрунтування управлінських рішень
- •Зміст теми
- •§2. Сутність стратегічного менеджменту
- •§3. Формулювання стратегії бізнесу
- •§4. Формулювання корпоративної стратегії
- •§5. Тактичне планування
- •§6. Оперативне планування
- •2. Зміст теми
- •§2. Делегування, відповідальність і повноваження
- •§3. Ефективна організація розподілу повноважень
- •§4. Побудова організацій
- •Зміст теми
- •§2. Зміст понять потреб і винагород
- •§3. Змістовні теорії мотивації
- •Двухфакторна теорія Герцберга
- •§4. Процесуальні теорії мотивації
- •§5. Мотивація й компенсація
- •Зміст теми
- •§2. Процес контролю
- •§3. Поведінкові аспекти контролю
- •§4. Характеристики ефективного контролю
- •Зміст теми
- •§2. Поведінковий підхід до лідерства
- •§4. Адаптивне керівництво
- •Зміст теми
- •§2. Проблеми, що виникають між відправником і одержувачем
- •Розрізняють
- •Рішення
- •§3. Психологія ділового спілкування
- •2. Зміст теми
- •§2. Економічна оцінка ефективності
- •§3. Соціальна оцінка ефективності
- •§4. Оцінка ефективності діяльності менеджера й персоналу
- •§5. Шляхи підвищення ефективності управління
- •Література та методичні посібники
§3. Процес прийняття управлінських рішень
Розробка управлінських рішень – це один з найважливіших управлінських процесів, від його ефективності в значній мірі залежить успіх справи. У процесі ухвалення рішення менеджеру необхідно дати відповіді на наступні питання: що робити, як робити, кому доручити роботу, для кого робити, де робити, що це дає.
Будь-яка організація, що сьогодні функціонує у швидко мінливих умовах, повинна мати ефективний механізм управління рішенням виникаючих перед нею проблем, а також виконавчий механізм, що забезпечує реалізацію прийнятого рішення.
Класичний підхід до ухвалення управлінського рішення складається в дотриманні визначеної процедури і виконанні обов'язкових дій.
Постановка проблеми.У джерел будь-якого рішення знаходиться проблемна ситуація, що вимагає свого дозволу. Задача менеджера на цьому етапі складається в аналізі проблемної ситуації, тобто у визначенні симптому «хвороби», вивченні положення справ і цілей.
Виявлення обмежень і визначення альтернатив. Причиною проблеми можуть бути, що знаходяться поза організацією сили (зовнішнє середовище), що менеджер не в силах змінити. Обмеження такого роду звужують можливості прийняття оптимальних рішень. Тому необхідно визначити джерело і суть обмежень і намітити можливі альтернативи. Тобто доцільно виявити всі можливі дії, що усувають причини проблеми.
Ухвалення рішення. На цій стадії розробляються альтернативні рішення, дається їхня оцінка і відбирається альтернатива з найбільш сприятливими загальними наслідками.
Реалізація рішення. Процес не закінчується вибором альтернативи. На стадії реалізації приймаються міри для конкретизації рішення і доведення його до виконавців, тобто цінність рішення полягає в тому, що воно здійснено (реалізоване).
Контроль за виконанням рішення. У процесі контролю виявляються відхилення і вносяться виправлення, що допомагають реалізувати рішення цілком. За допомогою контролю установлюється свого роду зворотний зв'язок між керуючою і керованою системами.
М-4. МЕТОДИ ОБҐРУНТУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
Зміст теми
§ 1. Неформальні методи обґрунтування управлінських рішень
§ 2. Колективні методи обґрунтування управлінських рішень
§ 3. Кількісні методи обґрунтування управлінських рішень
§ 1. Неформальні методи обґрунтування управлінських рішень
Усі методи прийняття управлінських рішень можна об'єднати в три групи:
Неформальні.
. Колективні
Кількісні
Неформальні методи прийняття рішень.Управлінська практика свідчить про те, що при прийнятті і реалізації рішень визначена частина керівників використовує неформальні методи, що ґрунтуються на аналітичних здібностях облич, що приймають управлінські рішення. Це сукупність логічних прийомів і методики вибору оптимальних рішень керівником шляхом теоретичного порівняння альтернатив з урахуванням накопиченого досвіду. У більшій частині неформальні методи базуються на інтуїції менеджера. Їхня перевага полягає в тому, що приймаються вони оперативно, недолік – неформальні методи прийняття рішень не гарантують від вибору помилкових (неефективних) рішень, оскільки інтуїція іноді може підвести менеджера.
Управлінська практика свідчить про те, що при ухваленні і реалізації рішень певна частина керівників використовує неформальні методи, які ґрунтуються на аналітичних особливостях осіб, що ухвалюють управлінські рішення. Це сукупність логічних прийомів і методики вибору оптимальних рішень керівником шляхом теоретичного порівняння альтернатив з урахуванням накопиченого досвіду. У більшій частині неформальні методи базуються на інтуїції менеджера. Їх перевага полягає в тому, що приймаються вони оперативно, недолік – неформальні методи не гарантують від вибору помилкових (неефективних) рішень, оскільки інтуїція іноді може підвести менеджера.
Евристика – сукупність прийомів дослідження, методика ставлення питань і їх рішення; метод навчання за допомогою навідних питань, а також теорія такої методики.
Евристичне програмування– методи вирішення завдань, що спираються на досвід прийняття рішень. Стосовно завдань управління евристичне програмування (евристичні методи) реалізується таким чином:
·використання інтуїтивного методу – метод розв'язання може витікати з практики минулих дій, яка себе виправдала в більшості випадків;
·завданням експертного варіанта – завдання управління полегшується, якщо спеціаліст пропонує опорний варіант вирішення завдання; поблизу нього можна перевірити зміну критерію ефективності при варіюванні окремих параметрів;
· заміною одного завдання іншим – в цьому випадку модель не буде чітко відтворювати суть ситуації, що розглядається, але для вироблення рішення можна використати алгоритм вирішення вибраного завдання;
·звуженням галузі дослідження – пошук оптимального варіанта може спроститися, якщо ввести додаткові обмежувальні умови.
Евристичні методи прийняття рішення - це система принципів і правил, які задають найбільш імовірнісні стратегії і тактики діяльності людини, яка приймає рішення, стимулюючі її інтуїтивне мислення в процесі рішення, генерування нових ідей і на цій основі рішення певного класу творчих завдань, що істотно підвищують ефективність.
Розробка прогнозного сценарію– це метод, за допомогою якого встановлюється логічна послідовність подій з метою показати, як, виходячи з існуючої ситуації, може крок за кроком розгортатися майбутній стан об'єкта дослідження. У результаті виникає необхідність генерації альтернативних послідовностей, необхідність формування різних уявних можливих послідовностей дій і подій, що з них випливають, тобто можливих продовжень. Ці продовження визначаються кожним черговим станом системи і оточуючими обставинами на відповідний момент часу.
Розробка сценаріїв – висококваліфікована, клопітка і відповідальна робота. Крім того, ця робота – неформульована, творча, для неї нема вичерпного алгоритму проведення. Дуже важливо підкреслити, що альтернативи-сценарії повинні розроблятися на суворо логічних обґрунтуваннях, вони повинні бути досить надійними і реально можливими варіантами розвитку тих чи інших процесів залежно від прийнятих рішень керівника чи управлінця.
Процес розробки прогнозного сценарію нараховує в собі:
сукупність діагностичного аналізу ретроспективи (минулого) розвитку компанії і галузі;
аналізу існуючого становища компанії і зовнішнього середовища (фону) і розробку прогнозів розвитку компанії;
фону на середньотривалий і довготривалий періоди.
Сценарій може бути поданий у вигляді окремого документа, в якому в якісно-кількісній формі розгортається послідовність картин майбутнього. Він, як правило, розробляється в різних варіантах залежно від альтернатив можливого розвитку.