6.3. Підготовчі процеси монтажу

Це процеси та операції, які можуть виконуватися одночасно з основними (провідничими) процесами й призначаються для кращої їх організації. Термін їх виконання не впливає (як правило) на загальний строк виконання монтажних робіт. Вони в загальному процесі монтажу не є необхідними, можуть у більшості випадків бути виключеними з загального технологічного процесу або ж перенесені в заводські умови. Це транспортування в межах складу й за його межами, розвантаження, стропування, складування, зберігання, укрупнення, влаштування помостів, захист конструкцій чи їх частин від шкідливого впливу середовища. До цих же процесів віднесено й супутні та допоміжні процеси та операції: деякі процеси по забезпеченню жорсткості, міцності та сталості змонтованої частини будівлі чи споруди, оформлення стиків та швів (конопатка, герметизація, розшивка, зачеканка, гідроізоляція, антикорозійний захист і т.і.), влаштування підкранового шляху, очищення поверхонь від снігу, криги, сміття.

6.3.1. Транспортування розрізняють поза межами монтажного май­дан­чи­ка і в його межах (див. Частину 2, 2.5.2). Поза межами будівельного майданчика: конструкція (відправний елемент) на заводі навантажується на транспортний засіб відповідно до схем навантаження, які розробляються на заводі-постачальнику конструкцій й узгоджуються з керівництвом відпо­від­ного виду транспорту. При їх розробці головна увага приділяється забез­­печенню міцності та сталості елементів, що будуть транспортуватися. Спирається відправний елемент на транспортний засіб через підкладки та прокладки, що розташовуються на одній вертикалі. Після навантаження й закріплення конструкція має бути габаритною: вписуватися в окреслення вільного простору для проходження вантажу без перешкод на всьому протя­зі шляху транспор­тування. Якщо така умова не виконується, вантаж вважа­ється негабарітним і його транспортування буде більш коштовним, а марш­рут перевіряється й узгоджується з керівництвом відповідної галузі транс­порту.

Планується транспортування таким чином, щоб на всьому шляху була найменша кількість перевантажень. В цьому сенсі найбільш раціональною є схема транспортування, коли конструкція з заводу подається безпосе­редньо під монтажний механізм, минаючи складські майданчики. Така схе­ма транспор­тування й монтажу зветься монтажем «з коліс».

Головною технологічною умовою під час перевезення конструкцій є забез­печення їх цілості, а також доставлення в послідовності й терміни, визначені графіком виконання робіт. Якщо монтаж ведеться безпосередньо з транспорт­них за­со­бів («з коліс»), то постачання конструкцій має виконуватися за погодин­ним графіком монтажу, в якому вказано робочу зміну, номер та тривалість рейсу, марка та число конструкцій, що перевозяться одним рейсом, час прибуття машини (див. Розділ 6.4.5).

Використання транспортних засобів оцінюється коефіцієнтом

K =Q_ф/Q_н , (6.1)

де Q_ф — фактична маса конструкцій, що транспортуються на деякому транспортному засобі;

Q_н — номінальна вантажопідйомність цього засобу.

6.3.2. Складування конструкцій не є обов'язковою монтажною операці­єю. Раціональні схеми монтажу передбачають її відсутність.

В загальному випадку складування може виконуватися на спеціальному складському майданчику, де налаштовані необхідні для цієї операції прист­рої (стенди, касети тощо), або безпосередньо під монтажним механізмом. В останньому випадку дуже часто для виконання складських операцій засто­­со­ву­­ється допоміжний вантажопідйомний механізм, а розташування еле­мен­тів, що складуються, повинно відповідати послідовності їх вста­новлен­ня в проектне становище. При всіх випадках площу складів визначають розра­хун­ками й враховують необхідний мінімальний запас конструкцій для забез­печення безперебійної роботи провідничого монтажного механізму.

На складських майданчиках виконуються такі операції:

— приймання виконує майстер комплектування; це огляд конструкцій, встановлення дефектів, складання актів рекламацій, ведення щоденника при­буття конструкцій;

— вивантаження виконується у випадковому порядку для забезпечення найшвидшого звільнення транспортних засобів; завжди механізоване;

— сортування, складування та зберігання прийнятих конструкцій;

— правлення (у випадках необхідності) та підготування конструкцій до монтажу, куди входить очищення поверхонь під з'єднання, прогоняння  гвин­­тових поверхонь, змащування їх, комплектування необхідними заклад­ни­ми деталями, шайбами, підкладками, накладками тощо.

6.3.3. Укрупнення конструкцій перед монтажем

Під укрупненням мають на увазі сукупність робіт, передбачених техноло­гією виробництва, виконання яких здійснюється на майданчиках укрупню­валь­ного збирання (стелажах, стендах, конвейєрній лінії) у відповідності до нормативно-технологічних документів. Укрупнення конструкцій мож­ливо також і на заводах-виготовлювачах. В цьому випадку розміри конст­рук­ції, що відвантажується, залежать від її транспортабельності (масу і розмір встановлюють залежно від методу транспортування).

Укрупнювальне збирання дозволяє ефективно використовувати вантажо­під­­йом­ність кранів, скорочує трудомісткість і тривалість монтажу, підвищує продуктивність праці на будівельних роботах, завдяки скороченню підйомів і об'ємів верхолазних робіт, зменьшує обсяг допоміжних робіт (улашту­ван­ня риштувань, помостів), скорочує ручні операції і вартість будівництва. Під час укрупнення виконують ряд будівельних робіт: улаштування анти­ко­розійного захисту, тепло- і гідроізоляції, фарбування, улаштування по­крівлі тощо. Одночасно відкривається широка можливість для використан­ня безкранових методів монтажу, основаних на вживанні комплектів про­с­того механічного обладнання великої вантажопідйомності (гідравличні і електромеханічні під­йомники, домкрати, лебідки, вантажопідйомні блоки і т.і.).

Укрупнювальне збирання являється продовженням заводського процесу на будівельному майданчику. Його, як правило, виконують на централь­ному або приоб'єктному складі, а при технологічній необхідності прямо на монтажному майданчику, в зоні майбутнього піднімання, що дозволяє створювати частини або повністю всю споруду в зручних умовах.

Для використання укрупнювального збирання необхідні стаціонарні при­строї, обладнані відповідними механізмами для піднімання та опускання конструкції, встановлення їх на транспортні засоби: стенди, стелажі та конвейер.

Збирання на стелажах, як правило, передбачає укрупнення (ферм, колон, ригелів і т.і.) в горизонтальному положенні.

Стендове збирання — укрупнення елементів в просторові конструк­ції (ри­ге­лі великих прольотів, елементи каркасів, блоки покриття, а також цилінд­ричних, сферичних і конічних поверхонь листових конструкцій: кожу­хів доменних печей, повітронагрівачів тощо), як частково, так і до повної буді­вельної готовності на стаціонарних стендах. Укрупнення викону­ють на одному або декількох таких стендах залежно від прийнятого типу випуску готової продукції.

Укрупнення конструкцій на конвейерній лінії передбачає збирання окре­мих елементів в великі блоки часткової або повної будівельною готовності на спеціально обладнаній лінії-конвейері. Організація робіт по укрупненню на таких лініях виконується за єдиним принципом. Так, конвейерну лінію завжди розміщують на рельсовому шляху, по якому на стаціонарних колес­них возиках переміщують зібрані блоки. Її, як правило, розбивають на пости-стоянки, кількість яких залежить від об'ємів робіт, трудомісткості і темпа збирання конструкцій і змінюється в межах 3...16 (частіше всього 5...12) стоянок.

6.3.4. Тимчасове підсилення конструкцій

Для забезпечення жорсткості і міцності будівельних конструкцій, які не задовольняють відповідним вимогам в процесі монтажу, в ряді випадків використовують спеціальні пристрої для тимчасового підсилення конст­рукцій в одній із площин. Це, головним чином, металеві ферми, колони багато­поверхових будівель, які монтуються цілком або великими блоками та інші аналогічні по гнучкості конструкції. Їх підсилюють у відповідності до розрахун­ків­ сталевими трубами, колодами, брусами. Великопрогонні ферми (пласкі) підсилюють трубчастими елементами, які мають захвати за пояси ферм. Як захвати використовуються струбцини. Підсилення викону­ють після укрупнення до моменту кантування і піднімання. Якщо в високих фермах при переведенні їх з горизонтального становища в вертикальне стій­ки і розкоси в місцях стропування втрачають сталість, їх також підсилю­ють аналогічними пристро­я­ми. Інколи для підсилення ферми перетворюють з плоских в просторові шпренгельні конструкції, встановлюючи тимчасові розпорки і тяжі (див. Рисунок 6.3).

6.3.5. Обладнання конструкцій

Обладнання конструкцій допоміжними пристосуваннями виконують в назем­них умовах з метою скорочення монтажного циклу. Допоміжні присто­су­ван­ня необхідні для створення безпечних умов, виконання збирально-зварювальних операцій і тимчасового спирання конструкцій або їх частин в процесі збирання та монтажу. До них відносяться засоби підмощування, які призначені для розміщення робітників та матеріалів при виконанні монтажних робіт на висоті.

Для виконання монтажних операцій може використовуватися один або декілька типів засобів підмощування.

Кінцевий варіант комплекта засобів підмощування встановлюють на ос­­но­­ві техніко-економічного порівняння декількох можливих схем оснащення конст­рукцій з урахуванням метода монтажу.

При цьому необхідно виходити з мінімальних витрат матеріалів і най­меншої трудомісткості встановлення і демонтажу засобів підмощування.

До допоміжних конструкцій, які використовуються для доступу виконав­ців робіт до встановлених в робоче становище основних засобів підмощу­ван­ня, відносяться драбини. Вони можуть виконуватися у вигляді самостій­них конст­рукцій або входити в склад інших засобів підмощування.

Приставні драбини без робочих майданчиків допускається використову­вати тільки для переходу між окремими ярусами будівлі і виконання робіт, які не вимагають від виконавця упиратися в його конструкції.

Навісні монтажні майданчики, драбини та інші пристосування, необхідні для роботи монтажників на висоті, мають встановлюватися і закріплюватися на конструкціях до їх піднімання. Вишки рекомендується використовувати на монтажі конструкцій відповідно до паспортних даних заводів-виготов­люва­чів. Деякі питання обладнання конструкцій перед монтажем приведені на Рисунку 6.8.