14.2. Сутність інвестиційної діяльності підприємства

У відповідності до Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 р. №1560 – XII інвестиційна діяльністьвизначається як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави щодо реалізації інвестицій.

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

1) інвестування, яке здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, а також громадськими та релігійними організаціями;

2) державного інвестування, яке здійснюється органами влади та управління України, а також державними підприємствами та установами;

3) іноземного інвестування, яке здійснюється іноземними державами, юридичними та фізичними особами;

4) спільного інвестування, яке здійснюється громадянами та юридичними особами України та інших держав.

Економічна діяльність окремих господарюючих суб'єктів та країни в цілому значною мірою характеризується обсягом здійснюваних інвестицій. Термін «інвестиції» походить від латинського слова «invest», що означає вкладення коштів. У більш широкому розумінні інвестиції – це вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення.

Інвестиційна діяльність має специфічні риси:

1. Інвестиції як правило потребують значних фінансових витрат.

2. Вигода, віддача від інвестицій може бути одержана тільки в майбутньому на стадії експлуатації об’єкта інвестування.

3. При очікуванні результатів від інвестицій виникають певні елементи ризику і невизначеності.

4. Вкладення, здійснювані в конкретне підприємство на будівництво, придбання основних засобів, розширення економічного потенціалу, розглядаються з позицій цього суб’єкта як капітальні інвестицій.

Інвестиційна діяльність здійснюється з використанням економічних методів та технологічної основи – рис. 14.2.

Рис. 14.2. Інвестиційна діяльність як система

На рис. 14.3. представлено структурно-логічні модель інвестування, що враховує ринковий механізм, правову основну, структурні форми та інші параметри, що вкладаються у поняття і суть інвестицій.

Рис. 14.3. Структурно-логічна модель інвестування

У ній показано взаємозв’язок між двома складовими частинами, що визначають сутність інвестування – вкладенням капіталу і одержанням вигод. Ці складові окреслюють рамки одного інвестиційного циклу і в часовому вимірі визначають інвестиційний лаг, тобто проміжок часу, між вкладенням капіталу і одержанням вигод. Інвестиції у діюче підприємство, особливо за рахунок власних джерел (капіталізації прибутку), на практиці важко обмежити окремими циклами з чітким виділенням моменту вкладення капіталу, одержання ефекту, тривалості інвестиційного лага. Самоінвестування підприємства можна розглядати як безперервний процес, що сприяє нагромадженню капіталу за рахунок власних ресурсів.

Таким чином, інвестиційний процес– це об’єктивно обумовлений, цілеспрямований процес різних економічних заходів, пов’язаних з економічним обґрунтуванням необхідності інвестицій, пошуком та вибором інвестиційних ресурсів, форм, методів та об’єктів інвестування, формуванням оптимальної для даних умов інвестиційної програми та забезпечення її реалізації з метою підвищення прибутку суб’єктів господарювання та їх власників (інвесторів), а також багатства усього суспільства.

Однією із стадій інвестиційного процесу є контроль отриманих результатів. Він проводиться як інвесторами та замовниками, так і державними органами. Основна спрямованість такого контролю – максимальна ефективність використання інвестиційних ресурсів та досягнення визначених цілей в процесі їх вкладення.

Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні обумовлений законом України «Про інвестиційну діяльність». Державне регулювання інвестиційної діяльності визначають: показники економічного і соціального розвитку України, національні та регіональні програми розвитку національного виробництва, державні і місцеві бюджети, передбаченні в них обсяги державного фінансування інвестиційної діяльності.

Держава втручається в інвестиційну діяльність в країнах з рівнем рівнем ринкових відносин, не залежно від форми власності інвестора. В теорії існує два протилежних підходи щодо втручання держави в інвестиційний процес. В першому випадку держава бере на себе якомога більше функцій інвестора. В другому випадку держава надає максимальну свободу інвесторам. При цьому держава впливає на інвестиційний процес через макроекономічні регулятори: податкову, амортизаційній, кредитну політику, систему санкцій і субсидій.

Для забезпечення сталого економічного розвитку, інвестиційної привабливості національної економіки, окремих галузей і регіонів держава через податкові пільги, пільгові кредити і державні субсидії намагається залучити вітчизняних і зарубіжних інвесторів.

Тому важливою функцією держави є спрямування інвестицій на розвиток економіки і повну зайнятість. З цією метою в країні заохочується створення підприємств з іноземними інвестиціями, міжнародних концернів і консорціумів.

В числі найважливіших функцій держави визначені:

створення правових основ функціонування ринку капіталу;

формування стратегічних і тактичних цілей та пріоритетів;

регулювання іноземних інвестицій і валютного ринку;

дотримання спрямованості інвестицій на вирівнювання сукупного попиту і сукупної пропозиції;

частковий перерозподіл доходів галузей і виробництв.

Наведені функції мають ту особливість, що вони не можуть виконуватися за допомогою ринкових важелів, саме тому держава повинна взяти на себе їх реалізацію за допомогою системи державного регулювання.

Державне регулювання інвестиційної діяльності забезпечують не тільки державне управління і державне фінансування інвестицій, а й такі важелі:

система податків, податкових ставок і пільг;

проведення кредитної і амортизаційної політики;

надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництва;

визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами;

політика ціноутворення;

проведення експертизи інвестиційних проектів тощо.

Систему регулювання умов інвестиційної діяльності коригують залежно від економічної політики держави у конкретний період та залежно від ступеня інвестиційної активності суб’єктів господарювання тощо.