12.4. Амортизація основних фондів

Безупинний процес виробництва вимагає постійного відтворення фізично зношених і морально-застарілих основних фондів. Необхідною передумовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, здійснюване шляхом амортизаційних відрахувань або амортизації.

Амортизація – це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів основних фондів на вартість продукції (послуг) із метою їх повного відшкодування.

Грошовим виразом амортизації є амортизаційні відрахування, які відповідають ступеню зносу основних фондів. Амортизаційні відрахування є важливою частиною поточних витрат підприємства на виробництво продукції, оскільки вони включаються в собівартість продукції підприємства. Основними функціями амортизаційних відрахувань є:

формування коштів для повного відновлення основних фондів, що вибувають після закінчення терміну їх служби (забезпечення простого відтворення);

накопичення засобів для розширеного відтворення;

створення системи планово-фінансових нормативів, необхідних для планування народногосподарських пропорцій відтворення основних фондів і розподілу ресурсів устаткування;

створення системи госпрозрахункових нормативів, що використовуються при розрахунках прибутку і рентабельності і собівартості;

створення фонду розвитку виробництва, науки і техніки;

стимулювання пришвидшення оновлення основних фондів.

Амортизації підлягають:

витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;

витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів;

витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;

витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;

капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання (створення) об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту;

сума переоцінки вартості основних засобів;

вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів;

вартість основних засобів, безоплатно отриманих або виготовлених чи споруджених за рахунок коштів бюджету або кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України чи під гарантії Кабінету Міністрів України, у разі виконання зобов'язань за гарантією Кабінетом Міністрів України;

вартість безоплатно отриманих для експлуатації підприємствами залізничного транспорту загального користування основних засобів транспортної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств;

вартість основних засобів, визначена на рівні звичайної ціни, отриманих в концесію відповідно до Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності»;

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витратза звітний період витрати на:

утримання основних засобів, що знаходяться на консервації;

ліквідацію основних засобів;

придбання (виготовлення) сценічно-постановочних предметів вартістю до 5 тисяч гривень театрально-видовищними підприємствами - платниками податку;

витрати на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм.

Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів;

вартість гудвілу;

витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

Отже, об'єктом амортизації є основні фонди, що мають обмежений термін корисної експлуатації.

Земля, термін корисного використання якої необмежений, не підлягає амортизації.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в табл. 12.2 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

фізичний та моральний знос, що передбачається;

правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено в Податковому кодексі України (див. дані табл. 12.2).

Таблиця 12.2.

Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, років
Група 1 – земельні ділянки	-
Група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані із будівництвом	15
Група 3 – будівлі	20
споруди	15
передавальні пристрої	10
Група 4 – машини і обладнання	5
з них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень	2
Група 5 – транспортні засоби	5
Група 6 – інструменти, прилади, інвентар, меблі	4
Група 7 – тварини	6
Група 8 – багаторічні насадження	10
Група 9 – інші основні засоби	12
Група 10 – бібліотечні фонди	-
Група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи	-
Група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди	5
Група 13 – природні ресурси	-
Група 14 – інвентарна тара	6
Група 15 – предмети прокату	5
Група 16 – довгострокові біологічні активи	7

У практиці господарювання виділяють наступні методи нарахування амортизації на підприємстві.

Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби);

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Розглянемо більш докладно наведені методи.

1. Прямолінійний метод

Його сутність полягає у тому, що сума амортизації залежить тільки від терміну використовування об'єкта основних фондів. Річна норма амортизації (А_р) у вартісних показниках (грн.) визначається наступним чином:

,

(12.14)

де

ПВ_оф – первинна вартість об'єкта основних фондів, грн.;

ЛВ_оф – ліквідаційна вартість об'єкта основних фондів, грн.;

Т – термін корисного використовування (кількість років) об'єкта основних фондів, років.

Перевагами прямолінійного методу амортизації є: простота розрахунків; можливість рівномірного розподілу амортизації, що є зручним для аналітичного обліку продукції. Недоліками методу рівномірної амортизації є: не враховується моральний знос об'єкту; не враховується чинник збільшення витрат на ремонт останніми роками експлуатації.

2. Метод зменшення залишкової вартості заснований на тому, що новий об'єкт основних фондів дає найбільшу віддачу на початку терміну експлуатації. Річна норма амортизації визначається за такою формулою:

,

(12.15)

де

ЗВ_оф – залишкова вартість об'єкта основних фондів, грн.;

ПВ_оф – первинна вартість об'єкта основних фондів, грн.;

Н_а.р. – річна сума амортизації, %.

У свою чергу, річна сума амортизації визначається:

,

(12.16)

де

ЛВ_оф – ліквідаційна вартість об'єкта основних фондів, грн.;

ПВ_оф – первинна вартість об'єкта основних фондів, грн.;

Т– термін корисного використовування (кількість років) об'єкту основних фондів, років.

3.Метод прискореного зменшення залишкової вартостіє різновидом попереднього методу оскільки, норма амортизації за яким визначається як наведено вище, а річна сума амортизації визначається за формулою:

На.р. =,

(12.17)

де

ПВ_оф – первинна вартість об'єкта основних фондів, грн.;

ЛВ_оф – ліквідаційна вартість об'єкта основних фондів, грн.;

Т– термін корисного використовування (кількість років) об'єкту основних фондів, років.

Сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об’єкта в кінці періоду його експлуатації була не меншою, ніж його ліквідаційна вартість.

4. Кумулятивний метод (метод суми чисел). Цей метод характеризується більш високими нормами амортизації в першій половині амортизаційного періоду і поступовим її зниженням у другій половині. За даним методом річна сума амортизації визначається за формулою:

,

(12.18)

де

ЗВ_оф – залишкова вартість об'єкта основних фондів, грн.;

ПВ_оф – первинна вартість об'єкта основних фондів, грн.;

К_к – коефіцієнт кумуляції, який розраховується розподілом кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну експлуатації об'єкта на суму чисел років його використовування.

Приклад розрахунку коефіцієнту кумуляції для верстата із трирічним терміном експлуатації. Сума чисел першого, другого та третього років становить: 1+2+3=6. Визначаємо коефіцієнт кумуляції для кожного року експлуатації: Кк1 = 3/6; Кк2 = 2/6; Кк3 = 1/6. Розраховані коефіцієнти далі використовуються для визначення річної суми амортизації.

5. Виробничий метод. При виробничому методі амортизація визначається не як річна (як у попередніх методах), а як щомісячна сума амортизації, що розраховується за формулою:

(12.19)

де

V_м – щомісячний фактичний обсяг продукції, од.;

ВС_а – виробнича ставка амортизації, %.

Виробнича ставка амортизації визначається таким чином:

(12.20)

де

ПВ_оф – первинна вартість об'єкта основних фондів, грн.;

ЛВ_оф – ліквідаційна вартість об'єкта основних фондів, грн.;

V_заг – загальний обсяг продукції, який підприємство планує випустити за весь період експлуатації об'єкта, од.

До переваг виробничого методу нарахування амортизації відноситься відповідність нарахованої суми амортизації обсягу продукції. Недоліком є складність прогнозування обсягів випуску продукції.