Тема 9. Обґрунтування виробничої програми підприємства
9.1. Сутність виробничої програми та її місце в системі планів підприємства
9.2. Фактори формування виробничої програми
Аналіз та планування обсягів реалізації продукції підприємства
9.1. Сутність виробничої програми та її місце в системі планів підприємства
Виробництво і реалізація продукції для забезпечення потреб населення є метою діяльності підприємства, за умови, що підприємство одержує прибуток. Тому планування виробництва і реалізації продукції є основним розділом тактичного плану, на основі якого складається виробнича програма підприємства.
Отже, виробнича програма– це система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно з договорами поставок.
Основним завданням виробничої програмиє максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися таких вимог:
1) правильного визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживача;
2) повного ув'язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;
3) обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами і, насамперед, виробничою потужністю.
Виробнича програма включає в себе:
1) план виробництва продукції (за номенклатурою, асортиментом, кількістю та терміном постачань);
2) план збуту продукції;
3) розрахунок виробничої потужності.
|
|
Виробнича програма є основою для складання наступних розділів плану підприємства: технічного розвитку й організації виробництва; підвищення економічної ефективності виробництва; капітальних вкладень; капітального будівництва; матеріально-технічного забезпечення; праці та кадрів; собівартості, прибутку та рентабельності; фондів економічного стимулювання; соціального розвитку; заходів з охорони природи; фінансового. |
Місце виробничої програми в системі планів підприємства представлено на рис. 9.1.
Рис. 9.1. Місце виробничої програми в системі планів підприємства
В основу розробки виробничої програми має бути покладена реальна потреба в конкретній продукції. На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в продукції забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів за розгорнутою номенклатурою виробів.
Формування виробничої програми підприємства базується на таких елементах:
— на основі вивчення, аналізу та перспективи розвитку ринкового попиту підприємствомукладаються зі споживачами-покупцями (торговельними підприємствами, посередниками, біржами) угоди на постачання певних видів продукції;
— державні контрактиє засобом забезпечення потреб споживачів, що фінансуються за рахунок Державного бюджету, та поновлення державного резерву (при цьому держава гарантує оплату поставок продукції та забезпечує її виробництво найважливішими ресурсами);
— державні замовленняє засобом стимулювання збільшення виробництва у пріоритетних галузях, впровадження нових технологій, випуску дефіцитних видів продукції, державної підтримки важливих наукових досліджень (держава може надавати пільги підприємствам-виробникам, але не забезпечує їх фінансовими ресурсами);
— портфель замовлень на продукцію інших споживачів формується на основі контрактів між підприємствами-виробниками і підприємствами-споживачамита відображає його постійні прямі господарські зв'язки (такі контракти періодично переглядаються та поновлюються);
— частина продукції підприємства може споживатися безпосередньо ним самим(у виробничій програмі повинні враховуватися потреби підприємства, які визначаються на основі балансів матеріальних ресурсів, що відображають потребу у них та джерела її покриття).
При розробці виробничої програми передбачається досягнення необхідних темпів зростання виробництва; освоєння нових видів продукції; раціональний розподіл продукції, що випускається, по календарних термінах. Основна увага приділяється підвищенню ефективності виробництва, досягненню беззбитковості по збитковій частині номенклатури. Передбачається відновлення фондів і впровадження нової техніки, підвищення використання виробничої потужності, зростання продуктивності праці.
Для обґрунтування і правильного формування виробничої програми підприємства у бізнес-плані необхідно надати таку інформацію:
— характеристика пропонованої продукції;
— оцінка можливих ринків збуту та конкурентів;
— стратегія маркетингу.
В умовах ринкової невизначеності можуть застосовуватися різні інструменти складання виробничої програми навітчизняних підприємствах:
1) рівневе прогнозування;
2) створення ситуаційних планів;
3) інтерактивне планування.
Рівневе прогнозування представляє процес передбачення очікуваного обсягу продажів і прибутку за трьома точками: максимальний, ймовірний, мінімальний. Воно володіє різноманітними перевагами:
1) допомагає збільшити число планових альтернатив і підготуватися до можливих негативних наслідків;
2) представляє плановикам-економістам реальне значення показників, що дозволяє уникнути складання недостатньо обґрунтованих проектів;
3) сприяє розробці системи раннього попередження або ситуаційних планів, щоб запобігти зниження планових і фактичних показників діяльності підприємства.
Ситуаційне планування вважається досить новим методом планування, широко поширеним на американських і японських фірмах і в компаніях. Процес ситуаційного планування виконується зазвичай в такому порядку:
1) встановлюються ключові фактори середовища, що впливають на плановані результати діяльності підприємства. В якості критеріїв для відбору показників використовуються як масштаби можливого впливу на виробництво, так і ймовірність виникнення самого процесу;
2) складається нормативний план, що виходить із найбільш ймовірного допущення комплексного впливу системи виробничих факторів на планований результат. Він стає головним компонентом розробки комплексного всеохоплюючого плану виробничої діяльності всієї організації;
3) відбирається для кожного продукту кілька визначальних або основних припущень, відмінних від найбільш вірогідною ситуації, і складається автономний план, який не входить до комплексний. Як допущення можуть бути прийняті не тільки найгірші варіанти, а й повинні бути передбачені різні випадковості. Ситуаційний план не розробляється в деталях, він наказує, що має робити кожен виконавець в тій чи іншій ситуації і яких наслідків можна очікувати при їх настанні;
4) визначається ситуація переходу до даного плану в процесі поточної виробничої діяльності, уточнюється крапка або момент перемикання з нормального плану дій на ситуативний, передбачений при виникненні непередбачених обставин.
Ситуаційне планування дає деякі переваги як в процесі розробки виробничої програми підприємства, так і особливо при її здійсненні у нестабільних ринкових умовах. Керівники та виконавці планів отримують можливість швидко діяти в несприятливій ситуації, яка була заздалегідь запланована, наприклад, при зміні попиту на товар вступає в дію ситуаційний план скорочення його випуску.
Інтерактивне плануванняпередбачає тісну взаємодію між вищим керівництвом фірми, плановим відділом і всіма оперативними підрозділами і функціональними службами.
|
|
При розробці виробничих програм на машинобудівних підприємствах повинні бути обґрунтовані обсяги і терміни випуску по стадіях і циклам виробництва. З цією метою виробничі плани окремих підрозділів складаються так званим ланцюговим методом у порядку, зворотному ходу технологічних процесів. Вихідними плановими даними для складальних цехів служать прийняті плани продажу продукції підприємства, для механообробних - плани складальних, для заготівельних цехів - плани обробних і т.д. |
Розробка виробничої програми здійснюється на більшості промислових підприємств за наступними етапами (рис. 9.2).
Залежно від таких факторів, як форма власності та рівень управління, розміри та структура підприємства, місце створення і виконання плановоїстратегії і інших, можуть застосовуватися три основні схеми планування виробничої програми: «знизу вгору», або децентралізовано, «зверху вниз», або централізовано, і у взаємодії. Плануваннязнизу вгору означає, що виробничий план складається на нижньому рівні управління, у підрозділах і цехах підприємства.
Рис. 9.2. Алгоритм формування виробничої програми підприємства
При плануванні зверху вниз плани розробляються на рівні корпорації в цілому і служать для господарських підрозділів основоюоперативного планування. При взаємодії поєднуються обидва наведених підходи.