8.4. Тактичне і оперативне планування на підприємстві

Для забезпечення успішної реалізації стратегічного плану, керівництво організації повинне розробляти плани нижчого рівня: середньо- і короткострокові, як інструмент технології управління для досягнення цілей організації.

Середньострокове або тактичне планування за визначеними ознаками відрізняється від довгострокового за рядом аспектів:

1) часовий – стратегічне планування пов'язане з постановами, наслідки яких будуть спостерігатися протягом досить тривалого періоду, а тактичні плани конкретизують і доповнюють стратегічні;

2) за охопленням сфер впливу – стратегічне планування справляє більш широкий і глибокий вплив на всі сторони діяльності підприємства, а тактичне планування є значною мірою вузько спрямованим;

3) сутнісно-змістовний – стратегічні плани окреслюють місію і підпорядковані цій місії, а тактичні повинні чітко визначати всю сукупність конкретних практичних заходів, необхідних для здійснення визначених цілей.

Змістовна характеристика тактичних планів передбачає виділення показників (планових завдань) за певними ознаками оцінки ступеня їх виконання і діяльності підприємства в цілому.

Оперативне планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства, а з іншого – засобом забезпечення поточного управління виробництвом.

Оперативне планування– це процес доведення до безпосередніх виконавців розроблених виробничих завдань на різні періоди – квартал, місяць, тиждень, добу, зміну – виходячи з конкретних умов їх реалізації, що створилися на планований період.

Основною задачею оперативного планування є конкретизація стратегічних і тактичних планів з урахуванням фактично досягнутих результатів із метою забезпечення виконання планових завдань із випуску продукції відповідно до запланованої номенклатури, обсягів, якості при максимальній ефективності виробництва.

Оперативне планування включає календарно-планові розрахунки з завантаження устаткування і виробничих площ, складання планів і графіків виготовлення продукції за номенклатурою і стадіями обробки, видачу оперативно-виробничих завдань, оперативний облік, контроль і регулювання ходу виробництва.

Оперативне планування поділяється на міждільничне (міжцехове) і внутрішньодільничне. Основне завдання міждільничного планування полягає в розробці на основі річного плану взаємопов'язаних виробничих завдань дільницям та іншим структурним підрозділам і забезпеченні їх виконання.

Завдання внутрішньодільничного планування – установлення на основі плану випуску виробів по дільниці планових завдань за виробничими підрозділами, бригадами і робочими місцями у їх взаємозв’язку, а також забезпечення своєчасного виконання дільницею плану виробництва.

Оперативне планування поєднує два напрями. Перший напрям, у рамках якого розробляються оперативні плани і графіки виробництва і випуску продукції, називається календарним плануванням.

Другий напрям включає роботи, необхідні для безупинного оперативного обліку, контролю і регулювання виконання оперативних планів і ходу виробництва, одержав назву диспетчеризації.

Оперативне планування здійснюється в масштабі всього підприємства як цехове (міжцехове), а для окремих цехів – у розрізі ділянок і робочих місць (внутрішньоцехове).

У практиці господарювання розрізняють три основні системи оперативного планування: подетальну, некомплектну і позамовну.

Вибір системи оперативно-виробничого планування залежить від типу виробництва, складу, особливостей продукції тощо. Перевага віддається тій системі, що дозволяє найбільше ефективно вирішувати задачі оперативного планування.

Окремі підсистеми мають певні принципові особливості. Так, складська підсистема є корисною за умови застосування великої кількості стандартних (уніфікованих) вузлів і деталей для виготовлення готових виробів. Система планування по нормах технологічних запасів обумовлена об'єктивною необхідністю дотримання розрахункового рівня таких запасів для кожного цеху. Комплектно-вузлова підсистема характерна для виробництва складної продукції з тривалим виробничим циклом, а машинокомплектна підсистема може застосовуватися у виробництві нескладних виробів із невеликою кількістю деталей. Особливістю підсистеми оперативного позамовного планування є охоплення всього процесу виконання замовлення: від підготовки виробництва до випуску готового виробу.

Розробку і реалізацію оперативного плану здійснює диспетчерська служба підприємства. На неї покладаються завдання: забезпечувати виконання графіків виробництва у всіх підрозділах; контролювати ритмічне і достатнє навантаження всіх робочих місць; попереджати простої чи вчасно їх виявляти і швидко усувати; використовувати технологічні й інші страхові запаси у випадку виникнення перебоїв у виробництві.