5.3. Характеристика організаційних структур управління

Організаційна структура управління визначає склад виробничих і невиробничих підрозділів апарату управління, їх взаємозалежності, взаємозв’язки і підпорядкованість.

В організаційній структурі управління кожен елемент має відповідні зв’язки з іншими елементами. Розрізняють лінійні, функціональні і міжфункціональні зв’язки.

Лінійні зв’язки вникають між підрозділами та керівниками різних рівнів управління, де один керівник підпорядкований іншому (директор → начальник цеху → майстер).

Функціональні зв’язкивиникають між керівниками, які виконують функції на різних рівнях управління, але не підпорядковуються один одному (головний бухгалтер → головний економіст → начальник цеху).

Міжфункціональні зв’язкимають місце між підрозділами того самого рівня управління (начальник цеху → начальник цеху).

Характер зв’язків визначає відповідний тип організаційної структури управління суб’єктом господарювання.

Лінійна структура управління — структура, яка утворюється в результаті побудови апарату управління тільки з взаємно-підлеглих органів у вигляді ієрархічних сходів. За такої побудови управлінські рішення утворюють лінійні зв'язки. Ці рішення включають адміністративні функції (організацію) і процедури (ухвалення рішень). Наведена схема управління будується на основі лінійних схем (рис. 5.3).

Рис. 5.3. Лінійна організаційна структура управління

Керівник у такій структурі називається лінійним і замикає на собі як адміністративні, так і інші функції. Причому зворотний зв'язок, що інформує керівника про хід виконання робіт, може бути відсутнім. Адміністративні функції і процедури можуть делегуватися основним керівником на нижчі рівні ієрархії. Члени кожного з нижчих ступенів управління перебувають у безпосередньому лінійному підпорядкуванні в керівника наступного, вищого рівня. Застосування даної структури доцільне на підприємствах із невеликою чисельністю персоналу і незначними обсягами і номенклатурою виробництва.

Перевагами організаційної структури управління лінійного типу є: чіткість взаємин, однозначність команд, оперативність підготовки і реалізації управлінських рішень, надійний контроль. Але керівник при цьому має бути висококваліфікованим універсалом, здатним вирішувати будь-які стратегічні та поточні питання діяльності підлеглих йому підрозділів (ланок).

Функціональна структура управління –структура, за якої передбачається створення підрозділів для виконання певних функцій на всіх рівнях управління. Управлінські рішення при цьому розділяються на лінійні і функціональні, кожне з яких обов'язкове для виконання. У даній структурі загальні і функціональні керівники не втручаються в справи один одного. Кожен керівник замикає на себе тільки частину функцій (рис. 5.4). Зворотний зв'язок може бути відсутнім.

Рис. 5.4. Функціональна організаційна структура управління

Модифікація цієї структури – функціонально-об’єктна структура управління, де в межах функціональних відділів виділяються найбільш кваліфіковані фахівці, відповідальні за виконання всіх робіт по конкретному об'єкту. Це підсилює персоніфікацію відповідальності за весь комплекс робіт по невиправданому підвищенню ролі окремих об'єктів на збиток інтересам підприємства в цілому.

Така організаційна структура забезпечує компетентне керівництво кожною управлінською функцією. Однак цей тип організаційної структури має певні недоліки: порушення принципу єдиноначальності, можлива суперечливість розпоряджень, складність координації діяльності управлінських служб, зниження оперативності роботи органів управління.

Лінійно-функціональна структура управління –структура, за якої управлінські дії поділяються на лінійні–обов'язкові для виконання і функціональні–рекомендаційні.

Загальний керівник здійснює лінійну дію на всіх учасників структури, а керівники функціональних (економічного, інженерно-технічного й ін.) відділів чинять функціональну дію на виконавців робіт (рис. 5.5).

Рис. 5.5. Лінійно-функціональна організаційна структура управління

Така структура управління завдяки своїй ієрархічності забезпечує швидку реалізацію управлінських рішень, сприяє спеціалізації і підвищенню ефективності роботи функціональних служб, уможливлює необхідний маневр ресурсами. Вона є найбільш доцільною при масовому виробництві з устояним асортиментом продукції і незначних еволюційних змін технології її виготовлення. Однак в умовах частих технологічних змін, відновлення номенклатури продукції використання цієї організаційної структури сповільнює терміни підготовки і прийняття управлінських рішень, не забезпечує належної погодженості в роботі функціональних відділів (підрозділів).

Дивізіональна структура управління характеризується виділенням у складі організації практично самостійних одиниць «дивізіонів» – за продуктом, інноваціями або ринками збуту. Застосовується в практиці корпоративного управління, коли керівна організація відноситься до розряду великих і найбільших по масштабах виробництва і чисельністю працюючих, а також характеризується різноманітністю продукції, що випускається, широтою ринків збуту.

За дивізіональної структури управління групування видів діяльності суб'єкта господарювання здійснюється із застосуванням принципу поділу праці за цілями. Це означає, що навколо певного виробництва формується автономна організаційна спільність. При цьому можливі три способи групування виробничих підрозділів:

1) продуктовий (виготовлення певного продукту);

2) за групами споживачів (задоволення потреб певної групи споживачів);

3) за місцем перебування (розміщення у певному географічному районі).

Рис. 5.6. Дивізіональна організаційна структура управління

Літерні позначки на рисунку відповідають:

Ф – функціональний керівник; Л – лінійний керівник; В – виконавець.

Перевагами дивізіональної організаційної структури управління є: гнучке реагування на зміни в зовнішньому середовищі, більш швидке прийняття управлінських рішень і поліпшення їхньої якості. Але в той же час вона вимагає збільшення чисельності апарату управління і витрат на його утримання.

Матрична структура управління –це структура, що поєднує вертикальні лінійні і функціональні зв'язки управління з горизонтальними. Персонал функціональних підрозділів, залишаючись в їхньому складі і підпорядкуванні, зобов'язаний також виконувати вказівки керівників проектів або спеціальних штабів, рад і т.п., утворених для керівництва окремими проектами і роботами. Керівники проектів установлюють склад і черговість робіт, а керівники функціональних підрозділів несуть відповідальність за їх належне і своєчасне виконання. Ці структури можуть застосовуватися в окремих організаціях, а також для систем організацій.

Головна особливість матричних організаційних структур – це їх винятково висока гнучкість і орієнтація на нововведення. Однак матричні структури управління мають і певні недоліки: збільшення чисельності управлінського персоналу і кількості інформаційних зв'язків між працівниками підрозділів, можливі конфліктні ситуації між ними.

Рис. 5.7. Матрична організаційна структура управління

Кожній організаційній будові господарства відповідає певна структура управління, яка визначається системою взаємопідлеглості та характером відносин між управлінськими працівниками різних рівнів управління. Отже, вибір тієї чи іншої структури управління підприємством залежить від багатьох факторів.