10. Для чего и каким образом выполняется снятие растительного слоя грунта на строительной площадке?

Плодородный слой почвы, который подлежит снятию со строй. площадки, срезают и вывозят в специально выделенные места, где составляют для дальнейшего использования. Иногда его отвозят на другие площадки для озеленение. При работе с плодородным слоем его необходимо защищать от смешивание с расположенным ниже слоем, загрязнения, размывание и выветривания.

Бульдозером срезают и перемещают грунт, укладывая его в промежуточные валики, которые затем окучиваются для погрузки в самосвалы экскаватором или тракторным погрузчиком. Грейдером грунт срезается и сдвигается в сторону; при каждой проходке грунт увеличивается в объеме и перемещается дальше, образуя продольный валик грунта, который затем окучивается бульдозером. Скреперами растительный слой грунта после выемки перемещают во временные отвалы или же отвозят и укладывают слоем необходимой толщины на площадях, подлежащих озеленению или рекультивации.

11. Дайте характеристику и методы осуществления отвода грунтовых вод на строительной площадке.

При сильному обводнюванні майданчика грунтовими водами з високим

рівнем горизонту осушення виконують дренажними системами. Дренажні

системи бувають відкритого й закритого типів. Відкритий дренаж використо-

вують при грунтах з малим коефіцієнтом фільтрації при необхідності зниження

рівня грунтових вод на невелику глибину — 0.3...0.4 м. Їх улаштовують у

вигляді канав глибиною 0.5...0.7 м, на дно яких укладають шар

крупнозернистого піску, гравію або щебеню завтовшки 10...15 см. Закритий

дренаж — це траншеї зі схилами в бік збирання води, що заповнюються дрену-

ючим матеріалом (щебінь, гравій, крупний пісок).

12. В чем состоит инженерное обеспечение строительной площадки?

1. Тимчасові будівлі та споруди повинні бути інвентарними, тобто

багаторазового використання, легко встановлювані і переобладнуванні. До них

відносять будівлі: соціально-побутового призначення (їдальні, медпункти,

душові, приміщення для обігріву тощо), адміністративно-господарські

(контори, прохідні) та виробничі (склади, майстерні, навіси тощо). Кількість

цих будівель та споруд визначається розрахунками в залежності від потужності

будівельного потоку, максимальної кількості робітників, термінів

функціонування того чи іншого процесу.

2. Влаштування доріг на будівельному майданчику повинно бути

закінченим до початку основних будівельних процесів. В сучасному

будівельному виробництві вживаються всі види транспорту. Найбільш вживані:

автомобільний транспорт, який відрізняється великою маневреністю;

залізничний транспорт має велику потужність та можливість перевезення

крупногабаритних конструкцій;

водний транспорт вживається, коли біля будівельного майданчика є якісь

водні магістралі;

повітряний транспорт застосовується для доставлення вантажів в

труднодоступні райони; в якості транспортних засобів вживаються гелікоптери

й літаки (інколи дирижаблі).

Під час інженерного забезпечення будівельного майданчика необхідно

вирішувати питання не тільки транспортування конструкцій та матеріалів з

заводів-постачальників до будівельного майданчика (позамайданчиковий

транспорт), а й їх переміщення в межах самого майданчика (внутрішній

транспорт) та в межах будівельного об'єкта (місцевий транспорт).

3. Енергопостачання будівництва здійснюється від існуючих електричних

мереж з використанням постійних споруд енергетичного господарства (ліній

електропередач, трансформаторних підстанцій тощо). Тимчасові джерела

енергопостачання — пересувні енергопоїзду або електростанції —

використовуються, як правило, в самий початковий період при будівництві у

віддалених від постійних енергетичних споруд місцевостях. Тимчасові мережі

високої й низької напруги на території будівництва влаштовують, як правило,

повітряними. В якості опор використовують постійні або тимчасові опори,

трансформатори тощо.

4. Тимчасові водопровідні мережі виконуються із стальних труб діаметром

25...100 мм, які необхідно вкладати нижче рівня промерзання грунту. Якщо

такої можливості нема труби утеплюють ефективними теплоізоляційними

матеріалами. У разі використання водопровідної лінії тільки влітку, достатньо

заглибити її на 30 см, а іноді її вкладають безпосередньо по поверхні грунту,

передбачивши захист від механічних пошкоджень.

5. Тепло та пара подаються від тимчасових котельних установок.

Тимчасові зовнішні теплові траси можуть бути підземними або наземними.

Обов'язкове використання в них ефективного термоізолятора. Оскільки в

теплових мережах завжди виникає конденсат труби необхідно вкладати з

невеликим нахилом.

6. Стиснене повітря отримують від постійних чи тимчасових компресор-

них установок і розподіляють по гумових шлангах діаметром 20...40 мм.

Можливе використання металевих труб (при стаціонарних компресорних). Теж

необхідно пам'ятати, що для видалення конденсату треба влаштовувати нахил

стальних труб в бік переміщення повітря.

7. Газ до нагрівних та сушильних агрегатів подають по прогумованих

шлангах завдовжки не більш 20 м. Такі шланги вкладають у відкриті дерев'яні

короби. Від газорозподільних станцій до будівельного майданчика газ

постачається в стиснутому або зрідженому стані в балонах.