Тема 14

інших країн за діючим валютним курсом. Валюта вважається неконвертованою, якщо держава-емітент (або її уповноваже­ний орган) забороняє (або обмежує) операції з її обміну на інші валюти. Валюти з проміжним режимом конвертованості нази­вають частково оборотними. У такому разі оборотність поши­рюється на певних держателів відповідної валюти та окремі види операцій. Часткова конвертованість може мати регіональ­ний характер, тобто обмежуватися певним колом країн (на­приклад, межами певної валютної зони).

Диверсифікація валютних резервів дає змогу зменшити ризик можливих збитків, пов'язаних зі зміною курсу резерв­них валют. Головний принцип диверсифікації валютних ре­зервів — продаж нестабільних валют і купівля більш стійких. Ця політика спрямована на регулювання структури валютних резервів шляхом включення до їхнього складу різних інозем­них валют.

Поточна податкова політика в галузі міжнародної еконо­міки визначається пріоритетами держави на конкретному етапі її розвитку та загальним станом світової економіки.

Податкова політика може сприяти імпорту товарів, послуг і капіталу. Для цього застосовують: пільгові ставки мита та пільговий режим інших непрямих податків (акцизи, податок на додану вартість) щодо товарів, послуг і капіталу, які вво­зяться до країни; пільгове пряме оподаткування доходів (при­бутків), отриманих за участю іноземних інвестицій, а також доходів (прибутків) від зовнішньоекономічної діяльності.

Податкова політика може застосовуватися для обмеження надходжень у країну імпортних товарів, послуг і капіталу шляхом підвищення рівня відповідних податків. Отже, подат­кова політика є дієвим інструментом державного регулюван­ня експорту та імпорту товарів, послуг і капіталу.

Кредитна політика держави може бути пов'язана: з на­данням кредитів національним імпортерам та експортерам; наданням кредитів іноземним позичальникам; одержанням кредитів від інших держав, міжнародних організацій та зару­біжних комерційних банків; наданням гарантій за отримани­ми кредитами. Гарантії можуть надаватись як за резидентів своєї країни, так і за резидентів інших країн, за держави.

336

Міжнародні фінанси

14.3. Курси і крос-курси валют

Оскільки співвідношення між різними валютами постійно змінюються, у разі зростання вартості (посилення) іноземної валюти щодо національної валюти покупця, дохід від відпо­відних іноземних активів у перерахунку на національну валю­ту покупця зростає, а у разі падіння вартості (ослаблення) іно­земної валюти — зменшується.

Ціну грошових одиниць (валюти) однієї країни, виражену в грошових одиницях іншої країни, називають валютним курсом. Визначення курсу валют називають їх котируван­ням. Цілковите котирування включає визначення курсу по­купця (bid; купівлі) і курсу продавця (ask, offer; продаж), відповідно до яких банки купують і продають котирувану ва­люту.

Гіпотетично є п'ять систем валютних курсів (табл. 14.1):

• вільне ("чисте") плавання;

• кероване плавання;

• фіксовані курси;

• цільові зони;

• гібридна система валютних курсів.

Так, у системі вільного плавання валютний курс формуєть­ся під впливом ринкового попиту та пропозиції.

У системі керованого плавання, крім попиту та пропозиції, на величину валютного курсу впливають центральні банки країн, а також різні тимчасові ринкові перекручування.

Система цільових зон розвиває ідею фіксованих валютних курсів. До цього типу можна віднести режим функціонування курсів валют країн — учасниць Європейської валютної сис­теми.

Нарешті, прикладом гібридної системи валютних курсів є сучасна валютна система, у якій існують країни, що здійсню­ють вільне плавання валютного курсу, наявні зони стабіль­ності щодо. Докладне перерахування режимів курсів валют різних країн, що діють нині, можна знайти, наприклад, у виданнях МВФ.

Одним із найбільш важливих понять, використовуваних на валютному ринку, є поняття реального і номінального валют­ного курсу.

337