Тема 12

а) до 1993 р., тобто вихід України із системи Держстраху СРСР;

б) 1993—1996 pp. — початок формування національної си­ стеми страхування незалежної України в умовах різноманіт­ них організаційних форм страхування (від прийняття Декре­ ту Кабінету Міністрів України "Про страхування");

в) з 1996 р. — зміцнення фінансових основ діяльності стра­ хових компаній (після затвердження Закону України "Про страхування");

— за економічними ознаками:

а) залежно від спеціалізації страховика (страхування жит­ тя і ризикове страхування);

б) за об'єктами страхування (особисте та майнове страху­ вання, страхування відповідальності);

в) за родом майна (автотранспортне, морське, авіаційне, космічне, кредитне, вогневі ризики);

г) за статусом страхування (захист інтересів громадян — фізичних осіб і суб'єктів підприємницької діяльності — юри­ дичних осіб);

д) за статусом страховика (державне, взаємне, комерційне);

— за юридичними ознаками:

а) за ліцензованими видами страхування;

б) за формами проведення страхування (добровільне, обо­ в'язкове).

Обов'язкова форма страхування здійснюється за такими ознаками:

1. установлення законом, згідно з яким страховик зобов'я­заний застрахувати відповідні об'єкти, а страхувальники — вносити належні страхові платежі (перелік об'єктів, обсяг страхової відповідальності, норми страхового забезпечення, порядок установлення тарифних ставок; надане право їх ди­ференціації на місцях: періодичність внесення страхових пла­тежів);

2. суцільне охоплення зазначених у Законі України "Про страхування" об'єктів після щорічної їх перереєстрації, нара­хування страхових платежів і стягнення у встановлений строк;

3. автоматичність — поширення на об'єкти, зазначені У згаданому вище законі;

4. здійснення незалежно від внесення страхових платежі⁰ (стягнення внесків зі страхувальника здійснюється аж до суд⁰' вого порядку, а у випадку або втрати, або ушкодження застра' хованого майна, не оплачуваного страховими внесками, стра'

278

Страхування та страховий ринок

_хове відшкодування підлягає виплаті з утриманням заборго­ваності за страховими платежами, а на не внесені в строк стра­хові платежі нараховується пеня);

5. безстроковість, тобто дія протягом усього періоду, поки страхувальник користується застрахованим майном;

6. нормування страхового забезпечення для спрощення стра­хової оцінки і порядку виплати страхового відшкодування.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і поря­док його здіснення визначаються правилами страхування кон­кретного страховика, що встановлюються ним самостійно від­повідно до вимог законодавства; конкретні умови визначають­ся безпосередньо при укладанні договору страхування.

12.2. Страховий ринок

Страховий ринок — це особливе соціально-економічне се­редовище, частина фінансового ринку, де об'єктом купівлі-продажу є страховий захист (страхова послуга) і формуються попит та пропозиція на неї, а також інфраструктура й конку­ренція.

Організаційну структуру страхового ринку представлено на рис. 12.1.

Суб'єктами страхового ринку є страховики (страхові ком­панії), які надають страхові послуги, і страхувальники — спо­живачі цих послуг. Прямими посередниками у проведенні страхування є страхові агенти і страхові брокери, непрямими — оцінювачі ризику (актуарії та сюрвеиєри) і оцінювачі збитку (аварійні комісари та диспашери).

Об'єктивна необхідність виникнення і розвитку страхового Ринку зумовлена суспільними потребами у страхових послу­гах і наявністю страховиків, здатних їх забезпечити.

Головною функцією страхового ринку є акумуляція та роз­поділ страхового фонду з метою страхового захисту суспіль­ства (громадян) і суб'єктів господарювання.

Галузеву структуру страхового ринку представлено на Рис. 12.2.

На сьогодні в Україні налічується 353 страхові компанії, *2 з яких мають ліцензії на операції зі страхування життя. Страховий ринок України характеризується значною концен-

279