- •1)Розвиток первісного суспільства на території України. Трипільська культура.
- •2)Політичні соціально економічні та культурні аспекти походження київської русі.
- •3)Основні етапи розвитку державності в Київській Русі. Причини та наслідки феодального роздроблення кр.
- •4) Галицько-Волинське князівство як європейська держава.
- •5) Політичні причини та наслідки Люблінської унії.
- •6) Брестська церковна унія: політичні причини та наслідки.
- •7)Соціально-економічний розвиток українських земель у польсько-литовську добу.
- •8)Генезис, характерні риси та особливості українського козацтва.
- •9)Причини,рушійні сили, характер та періодизація Української національної революції.
- •10)Державницькі процеси на території України під час національно-визвольної війни
- •11)Союз гетьманату з Московською державою. Наукові дискусії щодо історико-юридичної суті Переяславського договору.
- •12)Доба Руїни на території України. Криза козацької автономії.
- •13)Наступ на політичну автономію Гетьманщини у кінці 17 – першій половині 18 ст.
- •16)Політизація національного руху і Україеі в першій половині 19 ст. Кирило-Мефодіївське товариство.
- •17) Суспільні рухи в західно-українськиї землях. «Руська трійця».
- •18)Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії у першій половині 19ст. Особливості промислового перевороту.
- •20) Аграрна реформа 1861р. В Російській імперії та її вплив на розвиток економіки України.
- •22) Соціально-економічний розвиток східноукраїнських земель наприкінці 19 – на початку 20 ст. Столипінська аграрна реформа.
- •23)Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель наприкінці 19 – на початку 20 ст. Причини еміграції.
- •4. Перший і другий Універсали уцр.
- •26)Українська держава гетьмана п. Скоропаиського.
- •28)Політика радянської влади на території України у 1918-1920.
- •29)Національно-визвольний рух на території Західної України. Зунр.
- •30) Неп.
- •31)Утворення срср: політичні дискусії, впливи на становлення України. Політика коренизації.
- •32)Особливості та наслідки індустріалізації.
- •33) Колективізація українського села. Голодомор 1932-1933 рр.
- •34) Створення тоталітарного режиму в срср. Політичні процеси і репресії наприкінці 20 – у 30 – і рр. На території України.
- •35) Окупаційний режим в Україні в роки Другої світової війни.
- •36) Діяльність радянських партизан і оун–упа в роки Другої світової війни
- •38) Суспільно-політичний та економічний розвиток України у другій половині 60-х – першій половині 80-х років.
22) Соціально-економічний розвиток східноукраїнських земель наприкінці 19 – на початку 20 ст. Столипінська аграрна реформа.
Індустріалізація в Україні
Упродовж 60 – 80-х років у Східній Україні завершився промисловий переворот. Найхарактернішою ознакою цього було повсюдне застосування у виробництві парових двигунів, систем машин, механізмів та верстатів. основним промисловим паливом стало кам’яне вугілля. З цього часу активніше застосовуються у виробництві досягнення науки і техніки.
На кошти іноземного капіталу завод Джона Юза у селищі Кам’янському, Гданцівський завод біля Кривого Рогу. Російські промисловці стали власниками заводів: Брянського – біля Катеринослава, Дружківського та Донецько-Юрївського у Донбасі.
Значним досягненням у процесі індустріалізації України стало будівництво Харківського та Луганського паровозобудівних заводів. Процес монополізації став особливо активним на початку ХХ ст. Переломним моментом стала економічна криза 1900 – 1903 рр., внаслідок якої збанкрутілисотні дрібних і слабких підприємств, натомість виник ряд великих монополістичних об’єднань: "Продамет", "Продвагон", "Продвугілля" та інші. Монополії проникли в усіх сфери господарства. Напередодні першої світової війни в Україні не було вже жодної важливої галузі промисловості, в якій так чи інакше виробництво не було б монополізоване.
Таким чином, ставши на шлях індустріалізації, Україна зробила значний поступ уперед у своєму розвитку. Вона перетворилась в один з найрозвинутіших у промисловому відношенні районів імперії. Тут склалися такі великі промислові центри загальноімперського значення, як Донецький вугільно-металургійний, Криворізький залізорудний і Нікопольський марганцевий басейни та Південно-Західний цукровобуряковий район. Однак докорінних змін в економіці не відбулося.
Незважаючи на надзвичайно високі темпи індустріалізації в Україні, завершити її до початку Першої світової війни не вдалося. Україна, як і Російська імперія в цілому, залишилася аграрно-індустріальною.
В Галичині у 1905 –1906 рр. виникло понад 50 акціонерних компаній з видобутку нафти, найбільшими з яких були "Галицько-карпатське товариство", "Східниця", "Галичина".
Зрушення в сільському господарстві. Столипінська аграрна реформа
Залишки кріпосництва, невирішеність аграрного питання стали причинами незатихаючої боротьби у пореформеному селі по всій Російській імперії, в тому числі й на східноукраїнських землях. Особливо це проявилось в умовах першої російської революції 1905 – 1907 рр. Царський уряд намагався стабілізувати становище в країні шляхом перебудови земельно-аграрних відносин. У квітні 1906 р. головою Ради міністрів і водночас міністром внутрішніх справ Росії було призначено видатного реформатора Петра Столипіна. Він прагнув змінити Російську імперію шляхом економічних і соціальних реформ, активно боровся з національно-визвольними рухами, особливо українським.
Найвизначнішою в діяльності П. Столипіна була аграрна реформа. Вона мала на меті розв’язати земельне питання. Указ від 9 (22) листопада 1906 р. скасовував обов’язкові "земельні общини" і надавав кожному селянинові право вимагати виходу з общини і виділення йому землі в одному масиві, що отримав назву "відруб". Селяни могли переносити туди свої господарські будівлі й створювати "хутір" (найпоширеніший в Україні). Цей захід повинен був служити перебудові земельних відносин, створити стан заможних селян-фермерів.
Іншим важливим кроком аграрної реформи П. Столипіна було створення Селянського земельного банку і надання йому права давати селянам вигідні кредити для купівлі землі, реманенту тощо. Це сприяло також торгівлі поміщицькою землею та придбанню її селянами.
Ще один важливий напрямок реформи – переселення селян із густозаселених регіонів європейської частини Російської імперії у Сибір, за Урал та на Далекий Схід, де був надлишок вільної землі.
Внаслідок цього напередодні Лютневої революції 1917 р. в руках селян було вже 65% усієї землі. У цілому столипінська аграрна реформа мала успіх в Україні. Реформа прискорила перехід українського села на індустріальну основу, створила сприятливі умови для розвитку приватного селянського землеволодіння.
Розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві мав місце і на західноукраїнських землях. Однак Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття залишалися відсталими аграрними провінціями Австро-Угорської імперії. У Західній Україні збереглось велике поміщицьке й церковне землеволодіння. Користуючись малоземеллям селян, великі землевласники зберігали з ними напівкріпосницькі стосунки.
Отже, з початком ХХ ст. становище селян стало потрохи покращуватись і не було вже таким безрадісним, як декілька десятиліть тому.