
- •Тема 1.1. Безпека життєдіяльності, як категорія
- •Тема 1.2. Небезпека, ризик, як оцінка небезпеки стор.26
- •Тема 2.1. Структурно-функціональна організація людини з точки зору
- •Тема 2.2. Раціональні умови життєдіяльності людини стор.46
- •Тема 2.3. Вплив діяльності людини на навколишнє середовище стор.52
- •Тема 3.1.Природні небезпеки стор.57
- •Тема 3.2. Техногенні небезпеки стор.59
- •Тема 3.3. Соціальні та політичні небезпеки стор.66
- •Тема 3.4. Комбіновані небезпеки стор.73
- •Тема 3.5. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі стор.79
- •Тема 4.1. Запобігання надзвичайним ситуаціям та організація дій для
- •Тема 4.2. Надання першої долікарської допомоги потерпілому стор.101
- •Тема 5.1. Правові, нормативні, та організаційні основи безпеки
- •Тема 5.2. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності стор.108
- •Зміст предмету «Безпека життєдіяльності»
- •Навчально-методична література
- •Зміст тем, вимоги до знань і умінь студентів згідно навчальної програми нормативної дисципліни “Безпека життєдіяльності” для вищих закладів освіти затвердженої
- •4 Грудня 1998 року
- •Розділ 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності Безпека життєдіяльності — як категорія
- •Небезпека. Ризик - як оцінка небезпеки
- •Розділ 2. Людина як елемент системи «людина - життєве середовище» Структурно-функціональна організація людини з точки зору взаємодії її з оточуючим середовищем та технікою
- •Раціональні умови життєдіяльності людини
- •Вплив діяльності людини на навколишнє середовище
- •Розділ 3. Джерела небезпеки життєдіяльності людини та породжені ними фактори Природні небезпеки
- •Техногенні небезпеки
- •Соціальні та політичні небезпеки
- •Комбіновані небезпеки
- •Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі
- •Розділ 4. Безпека життєдіяльності в умовах
- •Надзвичайних ситуацій
- •Запобігання надзвичайним ситуаціям та організація дій для усунення їх негативних
- •Наслідків
- •Надання першої долікарської допомоги потерпілому
- •Розділ 5. Організація і управління безпекою життєдіяльності Правові, нормативні та організаційні основи безпеки життєдіяльності
- •Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності
- •Розділ 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
- •Характеристика системи "людина — життєве середовище"
- •Системи забезпечення життєдіяльності людини
- •Параметри середовища життєдіяльності людини
- •1.2. Небезпека. Ризик-як оцінка небезпеки. Джерела небезпеки та їх класифікація.
- •Класифікація небезпечних та шкідливих факторів
- •Концепція допустимого ризику
- •Прогнозування і моделювання умов виникнення небезпечних ситуацій.
- •Логічне дерево подій.
- •Концепція допустимого ризику та безпека особи
- •Розділ 2. Людина, як елемент системи
- •Біологічні ритми та їх роль в життєдіяльності людини
- •Роль аналізаторів в забезпеченні життєдіяльності людини
- •Інтенсивність подразника
- •Слуховий аналізатор
- •Психічні характеристики особистості, її психофізіологічні властивості
- •Індивідуальне захисне спорядження та засоби індивідуального захисту
- •2.2. Раціональні умови життєдіяльності людини Людина як біологічний та соціальний суб'єкт
- •Середовище життєдіяльності людини, його характеристика, оптимальні та допустимі параметри з точки зору забезпечення життєдіяльності людського організму
- •Соціально – політичне середовище
- •Техногенне середовище (техносфера)
- •Психологічні причини свідомого порушення виконавцями вимог безпеки
- •2.3. Вплив діяльності людини на навколишнє середовище
- •Основні джерела забруднення атмосфери, водних ресурсів та ґрунтів
- •Забруднення атмосфери
- •Забруднення водних ресурсів
- •Забруднення грунтів
- •Деградація оточуючого середовища внаслідок розвитку урбанізації.
- •Основні заходи, спрямовані на попередження та мінімізацію наслідків природних небезпек
- •3.2. Техногенні небезпеки Причини та характер виникнення техногенних небезпек
- •Небезпечна дія електричного струму на організм людини, заходи захисту від небезпек, пов’язаних з електричним струмом
- •Хімічні речовини, їх класифікація, шляхи проникнення в організм людини, гранично допустимі концентрації шкідливих речовин
- •Гранично допустимий вплив шкідливих факторів на людину
- •Техногенні джерела електромагнітного випромінювання, засоби та заходи захисту від їх впливу
- •Основні заходи та засоби захисту від джерел випромінювання
- •3.3. Соціальні та політичні небезпеки Загальні закономірності виникнення соціальних та політичних джерел небезпеки
- •Види соціальних небезпек
- •Політичні небезпеки
- •Соціальні конфлікти
- •Заходи та засоби спрямовані на запобігання виникненню конфліктних ситуацій
- •5. Розв’язання конфлікту з урахуванням властивостей його учасників.
- •Забезпечення безпеки економічної діяльності
- •Комбіновані небезпеки Загальна характеристика комбінованих небезпек
- •Природно техногенні небезпеки
- •Природно-соціальні небезпеки
- •Соціально-техногенні небезпеки: професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю
- •3.5. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі Небезпечні фактори, причини та наслідки, пов’язані з урбанізацією середовища життєдіяльності людини
- •Основні заходи безпеки при використанні у побуті електричного устаткування
- •Особливі заходи безпеки при використанні у побуті газу, токсичних, пожежо- та вибухонебезпечних речовин
- •Загальні правила поведінки на вулицях і дорогах, при користуванні транспортними засобами
- •Вимоги щодо безпеки громадян при переході через залізничні колії, перебуванні їх на пасажирських платформах і в потягах Правила безпеки для пішоходів
- •Розділ 4. Безпека життєдіяльності в умовах
- •Класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій
- •Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.
- •Причини виникнення виробничих аварій
- •Дії адміністрації, персоналу та населення при виникненні надзвичайних ситуацій.
- •Організація ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій
- •Загальні правила виживання та особистої безпеки у разі виникнення надзвичайних ситуацій
- •Принципи, способи та засоби захисту населення в умовах надзвичайних ситуаціях
- •Як діяти за сигналами цивільної оборони при аварії на атомній станції
- •При аварії на хімічно небезпечному об’єкті
- •Епідемії, епізотії і епіфітотії
- •4.2. Надання першої долікарської допомоги потерпілому Види ураження організму людини
- •Послідовність дій при наданні першої долікарської допомоги потерпілому
- •Правила і порядок дій при виведенні людини з непритомного стану та стану клінічної смерті
- •Перелік основних засобів та медикаментів для аптечок і сумок першої допомоги
- •Масаж серця
- •Способи штучного дихання
- •Долікарська допомога при ураженні електричним струмом
- •Розділ 5. Організація і управління безпекою життєдіяльності
- •5.1. Правові, нормативні та організаційні основи безпеки життєдіяльності Основні законодавчі та нормативні акти з питань безпеки життєдіяльності (правові основи безпеки життєдіяльності)
- •5.2. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності Принципи та методи забезпечення безпеки життєдіяльності
- •Органи нагляду і контролю за дотримання вимог безпеки підприємствами, організаціями та населенням
- •Завдання для самостійного опрацювання навчального матеріалу з дисципліни
- •1. Під терміном «Аварія» розуміють:
- •2. Під терміном «Катастрофа» розуміють:
- •3. Під нс розуміють:
- •4. Відповідно до причин нс, які можуть виникнути на території України, поділяються на:
- •5. Основні параметри, що характеризують силу та характер землетрусу:
- •6. У разі перебування у приміщенні під час землетрусу необхідно:
- •8. Повінь — це:
- •17. Осередок ураження нестійкими швидкодіючими сдор утворюється у разі зараження:
- •23. Природними джерелами радіації є:
- •9. Постачання кисню в ізолювальному протигазі здійснюється:
- •Питання
- •Підсумкового семестрового контролю знань з дисципліни «Безпека життєдіяльності»
- •Згідно навчальної програми нормативної дисципліни «Безпека життєдіяльності»
- •Для вищих закладів освіти затвердженої першим заступником Міністра освіти України в.П.Андрущенком 4 грудня 1998р.
Основні заходи та засоби захисту від джерел випромінювання
До техногенних випромінювань відносяться іонізуюче, електромагнітне та віброакустичне.
Поняття “іонізуюче випромінювання” об’єднує різноманітні види, різні за своєю природою, випромінювання. Подібність їх полягає в тому, що усі вони відрізняються високою енергією, мають властивість іонізувати і руйнувати біологічні об’єкти.
Іонізуюче випромінювання – це будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем приводить до утворення електричних зарядів різних знаків. Розрізняють корпускулярне і фотонне іонізуюче випромінювання.
Корпускулярне– потік елементарних частинок із масою спокою, відмінною від нуля, що утворюється при радіоактивному розпаді, ядерних перетвореннях, або генеруються на прискорювачах. Цеічастки, нейрони, протони та ін.
Фотонне – потік електромагнітних коливань, що поширюються у вакуумі з постійною швидкістю 300000 км/с. Цевипромінювання і рентгенівське випромінювання. До фотонного випромінювання належить й ультрафіолетове випромінювання.
Випромінювання характеризуються за своєю іонізуючою і проникаючою спроможностями. Іонізуюча спроможність визначається питомою іонізацією, тобто числом пар іонів, що утворюються частинкою в одиниці об’єму, маси середовища або на одиниці довжини шляху.Проникаюча спроможністьвизначається розміром пробігу, тобто шляхом, пройденим часткою в речовині до її повного зникання. Джерела іонізуючих випромінювань поділяються на природні (космічні промені, радіоактивні породи земної кори) та штучні (антропогенні). Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є ядерні вибухи, ядерні установки для виробництва енергії, ядерні реактори, прискорювачі заряджених частинок, рентгенівські апарати, прилади апаратури засобів зв’язку високої напруги тощо.
Радіоактивні випромінюванняє одним із видів іонізуючих випромінювань і виникають в результаті розпаду ядер радіоактивних елементів (радіонуклідів) в момент перетворення одних атомних ядер в інші. Радіонукліди характеризуютьсяперіодом напіврозпаду, активністю (числом радіоактивних перетворень за одиницю часу), що характеризує їх іонізуючу спроможність. Активність вимірюється в беккерелях (БК) та кюрі (Кі) – позасистемна одиниця.
Міра дії іонізуючого випромінювання в будь-якому середовищі залежить від енергії випромінювання й оцінюється дозою іонізуючого випромінювання. Остання визначається для повітря ( експозиційна доза, яка вимірюється в кулонах на 1 кг(Кл/кг) і рентгенах (Р)),для речовини (поглинута доза, яка вимірюється в греях (Гр) і радах (рад)),для біологічної тканини (еквівалентна доза, яка вимірюється в зівертах (Зв) і в берах (бер – біологічний еквівалент рада)).
Під впливом іонізаційного випромінювання атоми і молекули живих клітин іонізуються, в результаті чого відбуваються складні фізико-хімічні процеси, які впливають на характер подальшої життєдіяльності людини.
Радіоактивні ізотопи надходять в середину організму з пилом, повітрям, їжею або водою і поводять себе по різному: деякі ізотопи розподіляються рівномірно в організмі людини (тритій, вуглець, залізо, полоній), деякі накопичуються в кістках (радій, фосфор, стронцій), інші залишаються в м’язах (калій, рубідій, цезій), накопичуються в щитовидній залозі (йод), у печінці, нирках, селезінці(рутеній, полоній, ніобій) тощо.
Ефекти викликані дією іонізуючих випромінювань (радіації), систематизуються за видами ушкоджень (соматичні, соматико-стохатичні, генетичні) і за часом прояву (ранні (гострі) і пізні).
Існують різноманітні норми радіоактивного зараження: разові, сумарні, гранично припустимі та інші.
Заходи радіаційної безпекизалежать від конкретних умов роботи з джерелами іонізуючого випромінювання і, передусім, від типу джерела випромінювання, яке може бути закритим або відкритим.
Закритиминазиваються будь-які джерела іонізуючого випромінювання, устрій яких виключає проникнення радіоактивних речовин у навколишнє середовище при передбачених умовах їхньої експлуатації та зносу. При роботі із закритими джерелами іонізуючого випромінювання персонал може зазнавати тільки зовнішнього опромінення. При цьому використовуються такіосновні принципи забезпечення радіаційної безпеки:- зменшення потужності джерел до мінімальних розмірів (захист кількістю); - скорочення часу роботи з джерелом (захист часом); - збільшення відстані від джерел до людей (захист відстанню); - екранування джерел випромінювання матеріалами, що поглинають іонізуюче випромінювання (захист екраном).
Альфа частинки екрануються шаром повітря товщиною декілька сантиметрів. З метою захисту від бета-випромінюваня використовуються матеріали з малою атомною масою та з високою щільністю (свинець, вольфрам), інколи можуть застосовуватись екрани з більш легких матеріалів – просвинцьованого скла, заліза, бетону, залізобетону і навіть води. У цьому випадку еквівалентна товщина екрану значно збільшується.
Для захисту від нейтронного випромінювання використовують матеріали, котрі містять водень (вода, парафін), а також бор, берилій, кадмій, графіт.
Відкритиминазиваються такі джерела іонізуючого випромінювання, при використанні яких можливе потрапляння радіоактивних речовин у навколишнє середовище. При цьому може відбуватися не тільки зовнішнє, але і додаткове внутрішнє опромінення персоналу.
Основні принципи захисту: - використання принципів захисту, що застосовуються при роботі з джерелами випромінювання у закритому виді; - герметизація виробничого устаткування; - заходи планувального характеру; - застосування санітарно-технічних засобів і устаткування, використання спеціальних захисних матеріалів; - використання засобів індивідуального захисту (халати та шапочки з бавовняної тканини, захисні фартухи, гумові рукавиці, щитки, засоби захисту органів дихання, комбінезони, пневмокостюми, гумові чоботи) і санітарної обробки персоналу; - дотримання правил особистої гігієни; - очищення від радіоактивних забруднень поверхонь будівельних конструкцій, апаратури і засобів індивідуального захисту; - використання радіопротекторів (біологічний захист).
Дієвим захисним засобом є використання дистанційного керування, маніпуляторів, роботизованих комплексів.