- •Тема 1.1. Безпека життєдіяльності, як категорія
- •Тема 1.2. Небезпека, ризик, як оцінка небезпеки стор.26
- •Тема 2.1. Структурно-функціональна організація людини з точки зору
- •Тема 2.2. Раціональні умови життєдіяльності людини стор.46
- •Тема 2.3. Вплив діяльності людини на навколишнє середовище стор.52
- •Тема 3.1.Природні небезпеки стор.57
- •Тема 3.2. Техногенні небезпеки стор.59
- •Тема 3.3. Соціальні та політичні небезпеки стор.66
- •Тема 3.4. Комбіновані небезпеки стор.73
- •Тема 3.5. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі стор.79
- •Тема 4.1. Запобігання надзвичайним ситуаціям та організація дій для
- •Тема 4.2. Надання першої долікарської допомоги потерпілому стор.101
- •Тема 5.1. Правові, нормативні, та організаційні основи безпеки
- •Тема 5.2. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності стор.108
- •Зміст предмету «Безпека життєдіяльності»
- •Навчально-методична література
- •Зміст тем, вимоги до знань і умінь студентів згідно навчальної програми нормативної дисципліни “Безпека життєдіяльності” для вищих закладів освіти затвердженої
- •4 Грудня 1998 року
- •Розділ 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності Безпека життєдіяльності — як категорія
- •Небезпека. Ризик - як оцінка небезпеки
- •Розділ 2. Людина як елемент системи «людина - життєве середовище» Структурно-функціональна організація людини з точки зору взаємодії її з оточуючим середовищем та технікою
- •Раціональні умови життєдіяльності людини
- •Вплив діяльності людини на навколишнє середовище
- •Розділ 3. Джерела небезпеки життєдіяльності людини та породжені ними фактори Природні небезпеки
- •Техногенні небезпеки
- •Соціальні та політичні небезпеки
- •Комбіновані небезпеки
- •Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі
- •Розділ 4. Безпека життєдіяльності в умовах
- •Надзвичайних ситуацій
- •Запобігання надзвичайним ситуаціям та організація дій для усунення їх негативних
- •Наслідків
- •Надання першої долікарської допомоги потерпілому
- •Розділ 5. Організація і управління безпекою життєдіяльності Правові, нормативні та організаційні основи безпеки життєдіяльності
- •Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності
- •Розділ 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
- •Характеристика системи "людина — життєве середовище"
- •Системи забезпечення життєдіяльності людини
- •Параметри середовища життєдіяльності людини
- •1.2. Небезпека. Ризик-як оцінка небезпеки. Джерела небезпеки та їх класифікація.
- •Класифікація небезпечних та шкідливих факторів
- •Концепція допустимого ризику
- •Прогнозування і моделювання умов виникнення небезпечних ситуацій.
- •Логічне дерево подій.
- •Концепція допустимого ризику та безпека особи
- •Розділ 2. Людина, як елемент системи
- •Біологічні ритми та їх роль в життєдіяльності людини
- •Роль аналізаторів в забезпеченні життєдіяльності людини
- •Інтенсивність подразника
- •Слуховий аналізатор
- •Психічні характеристики особистості, її психофізіологічні властивості
- •Індивідуальне захисне спорядження та засоби індивідуального захисту
- •2.2. Раціональні умови життєдіяльності людини Людина як біологічний та соціальний суб'єкт
- •Середовище життєдіяльності людини, його характеристика, оптимальні та допустимі параметри з точки зору забезпечення життєдіяльності людського організму
- •Соціально – політичне середовище
- •Техногенне середовище (техносфера)
- •Психологічні причини свідомого порушення виконавцями вимог безпеки
- •2.3. Вплив діяльності людини на навколишнє середовище
- •Основні джерела забруднення атмосфери, водних ресурсів та ґрунтів
- •Забруднення атмосфери
- •Забруднення водних ресурсів
- •Забруднення грунтів
- •Деградація оточуючого середовища внаслідок розвитку урбанізації.
- •Основні заходи, спрямовані на попередження та мінімізацію наслідків природних небезпек
- •3.2. Техногенні небезпеки Причини та характер виникнення техногенних небезпек
- •Небезпечна дія електричного струму на організм людини, заходи захисту від небезпек, пов’язаних з електричним струмом
- •Хімічні речовини, їх класифікація, шляхи проникнення в організм людини, гранично допустимі концентрації шкідливих речовин
- •Гранично допустимий вплив шкідливих факторів на людину
- •Техногенні джерела електромагнітного випромінювання, засоби та заходи захисту від їх впливу
- •Основні заходи та засоби захисту від джерел випромінювання
- •3.3. Соціальні та політичні небезпеки Загальні закономірності виникнення соціальних та політичних джерел небезпеки
- •Види соціальних небезпек
- •Політичні небезпеки
- •Соціальні конфлікти
- •Заходи та засоби спрямовані на запобігання виникненню конфліктних ситуацій
- •5. Розв’язання конфлікту з урахуванням властивостей його учасників.
- •Забезпечення безпеки економічної діяльності
- •Комбіновані небезпеки Загальна характеристика комбінованих небезпек
- •Природно техногенні небезпеки
- •Природно-соціальні небезпеки
- •Соціально-техногенні небезпеки: професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю
- •3.5. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі Небезпечні фактори, причини та наслідки, пов’язані з урбанізацією середовища життєдіяльності людини
- •Основні заходи безпеки при використанні у побуті електричного устаткування
- •Особливі заходи безпеки при використанні у побуті газу, токсичних, пожежо- та вибухонебезпечних речовин
- •Загальні правила поведінки на вулицях і дорогах, при користуванні транспортними засобами
- •Вимоги щодо безпеки громадян при переході через залізничні колії, перебуванні їх на пасажирських платформах і в потягах Правила безпеки для пішоходів
- •Розділ 4. Безпека життєдіяльності в умовах
- •Класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій
- •Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.
- •Причини виникнення виробничих аварій
- •Дії адміністрації, персоналу та населення при виникненні надзвичайних ситуацій.
- •Організація ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій
- •Загальні правила виживання та особистої безпеки у разі виникнення надзвичайних ситуацій
- •Принципи, способи та засоби захисту населення в умовах надзвичайних ситуаціях
- •Як діяти за сигналами цивільної оборони при аварії на атомній станції
- •При аварії на хімічно небезпечному об’єкті
- •Епідемії, епізотії і епіфітотії
- •4.2. Надання першої долікарської допомоги потерпілому Види ураження організму людини
- •Послідовність дій при наданні першої долікарської допомоги потерпілому
- •Правила і порядок дій при виведенні людини з непритомного стану та стану клінічної смерті
- •Перелік основних засобів та медикаментів для аптечок і сумок першої допомоги
- •Масаж серця
- •Способи штучного дихання
- •Долікарська допомога при ураженні електричним струмом
- •Розділ 5. Організація і управління безпекою життєдіяльності
- •5.1. Правові, нормативні та організаційні основи безпеки життєдіяльності Основні законодавчі та нормативні акти з питань безпеки життєдіяльності (правові основи безпеки життєдіяльності)
- •5.2. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності Принципи та методи забезпечення безпеки життєдіяльності
- •Органи нагляду і контролю за дотримання вимог безпеки підприємствами, організаціями та населенням
- •Завдання для самостійного опрацювання навчального матеріалу з дисципліни
- •1. Під терміном «Аварія» розуміють:
- •2. Під терміном «Катастрофа» розуміють:
- •3. Під нс розуміють:
- •4. Відповідно до причин нс, які можуть виникнути на території України, поділяються на:
- •5. Основні параметри, що характеризують силу та характер землетрусу:
- •6. У разі перебування у приміщенні під час землетрусу необхідно:
- •8. Повінь — це:
- •17. Осередок ураження нестійкими швидкодіючими сдор утворюється у разі зараження:
- •23. Природними джерелами радіації є:
- •9. Постачання кисню в ізолювальному протигазі здійснюється:
- •Питання
- •Підсумкового семестрового контролю знань з дисципліни «Безпека життєдіяльності»
- •Згідно навчальної програми нормативної дисципліни «Безпека життєдіяльності»
- •Для вищих закладів освіти затвердженої першим заступником Міністра освіти України в.П.Андрущенком 4 грудня 1998р.
Розділ 2. Людина, як елемент системи
“ЛЮДИНА – ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ”
2.1. Структурно-функціональна організація людини з точки зору взаємодії
її з оточуючим середовищем та технікою
Організм людини в оточуючому середовищі
Здоров'я -це стан організму, який характеризується його рівновагою з навколишнім середовищем і відсутністю будь —яких хворобливих змін. Здоров'я людини визначається комплексом біологічних (спадкових і набутих )і соціальних факторів. У преамбулі статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я дається таке визначення здоров'я:
Здоров’я -це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороби і фізичних вад.
Вивчення різних аспектів здоров'я як якісної цінності людини та суспільства, вивчення складних взаємозв'язків між чинниками навколишнього середовища та здоров'ям людей є важливим завданням дисципліни “Безпека життєдіяльності”.
Для правильного розуміння взаємозв'язку між показниками здоров'я і взаємодію чинників навколишнього середовища в системі “людина - здоров’я – середовище” визначається три взаємопов'язані рівні здоров'я —суспільний, груповий та індивідуальний.
Перший рівень - суспільний —характеризує здоров я населення загалом і виявляє цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які існують в суспільстві.
Другий рівень — групове здоров'я,зумовлене специфікою життєдіяльності людей даного трудового чи сімейного колективу та безпосереднього оточення, в якому перебувають його члени.
Третій - індивідуальний рівень здоров'я,який сформовано як в умовах всього суспільства та групи, так і на основі фізіологічних і психічних особливостей індивіда та неповторного способу життя, який веде кожна людина.
Здоров'я людинине можна розглядати як щось незалежне, автономне. Воно є результатом впливу природних, антропогенних та соціальних факторів.
Усі механізми пристосування людини до навколишнього середовища характеризують адаптацію, яка включає:
а) генетичний рівень -генетичний природний вибір, що забезпечує збереження популяції;
б) фенотиповий рівень - індивідуальне пристосування до нових умов існування за рахунок ієрархічної системи адаптивних механізмів:
зміни обміну речовин (метаболізму);збереження сталості внутрішнього середовища організму (гомеостазу);
імунітету, тобто несприйняття організму до інфекційних та неінфекційних агентів і речовин, які потрапляють в організм ззовні чи утворюються в організмі під впливом тих чи інших чинників;
регенерації, тобто відновлення структури ушкоджених органів чи тканин організму (загоювання ран тощо);
адаптивних безумовних та умовно -рефлекторних реакцій (адаптивна поведінка).
З метою оцінки здоров'я населенняна думку вчених, цілком припустимо використовувати такі демографічні показники, як смертність, дитяча смертність і середня очікувана тривалість життя, тому що демографічні показники - це ще і дуже місткі інтегратори, що характеризують процес розвитку.
Здоров’я людинизалежить від багатьох факторів:кліматичних умов, стану навколишнього середовища, забезпечення продуктами харчування і їх цінності, соціально -економічних умов, а також стану людини.
Доведено, що приблизно наполовину здоров'я людини визначає спосіб життя. Негативними його чинниками є шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, малорухомий спосіб життя, погані матеріальні умови, незгода в сім і, самотність, низький освітній та культурний рівень тощо.
Здоров'ю людини загрожують негативні наслідки науково - технічної революції і урбанізації, антропогенне забруднення природного середовища, погіршення генетичного фонду популяції, недостатнє забезпечення продуктами харчування, нездоровий спосіб життя, низька якість медичної допомоги.
Суттєво на стан здоров'я впливають чинники соціального середовища, демографічна та медична ситуації, духовний та культурний рівень, матеріальний стан, соціальні відносини, засоби масової інформації, урбанізація, конфлікти тощо.
Соціальні та економіномічні умови, які не забезпечують людей нормальним харчуванням, чистою водою і задовільними санітарно -гігієнічними нормами, в кінцевому результаті позначаються на стані здоров’я населення. Не менший вплив чинять на нього виробничі процеси, в яких ігнорують факти забруднення робочих місць на підприємствах. Неправильне харчування, вживання спиртних напоїв, куріння, недостатнє фізичне навантаження лежать в основі багатьох поширених хвороб. А це, у свою чергу, пов'язане з економічними умовами і політикою держави.
Для вирішення проблеми збереження здоров'я та працездатності людини, продовження її життя в масштабах держави створена система охорони здоров'я. Але бути чи не бути здоровому - насамперед залежить від самої людини.
Ще римський філософ Сенека стверджував: “Уміння продовжити життя –в умінні не скорочувати його”. До основних складових здорового способу життя належить:
1. Спосіб життя, який складається з чотирьох категорій:
економічної (рівень життя);
соціологічної (якість життя);
соціально психологічної (стиль життя);
соціально-економічної (устрій життя).
2. Рівень культури, тобто самосвідоме ставлення до самого себе. Тому для здоров’я потрібні знання, які увійшли б у повсякденну звичку людини.
3. Здоров’я в ієрархії потреб, тобто здоров’я повинно займати перше місце порівняно з речами та іншими матеріальними благами.
4. Мотивування. Ціну здоров’я більшість людей усвідомлює лише тоді, коли воно значно втрачене.
5. Зворотні зв’язки – нерозумне і довге випробування стійкості свого організму нездоровим способом життя.
6. Настанови на довге здорове життя. Треба вміло мобілізувати резерви свого організму на подолання негараздів життєвого середовища.
7. Навчання здорового способу життя, приклад батьків, санітарна освіта.
Людина-оператор, як ланка обробки інформації.
З широким впровадженням автоматичних систем керування, комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів виникли зміни у фаховій структурі праці, пов’язані з появою операторської діяльності.
Оператором стали називати людину, яка керувала елементами автоматики та обчислювальної техніки, інших технічних систем.
Під людиною-оператором в ергономіці розуміють людину, котра виконує трудову діяльність, основу якої становить взаємодія з предметом праці, машиною та зовнішнім середовищем завдяки інформаційній моделі та органам керування.
Людина стала невід’ємною і найважливішою частиною системи “людина – машина – середовище існування”.
Основною формою діяльності людини-оператора є використання та опрацювання інформації.
У загальному випадку діяльність оператора складається із чотирьох етапів: прийняття інформації, оцінка та переробка інформації, прийняття рішення, реалізація (виконання) прийнятого рішення.
У процесі роботи людина переживає різні функційні етапи, які зумовлюють різні рівні її працездатності.
Виділяють чотири фази працездатності: пристосування до праці, стійкої працездатності, субкомпенсації, втоми. На тривалість пристосування організму до умов праці впливає інтенсивність роботи (чим інтенсивніша робота, тим цей період коротший) та рівень готовності людини до майбутньої роботи, а також інші фактори.
Значного скорочення фази пристосування до праці можна досягти за рахунок попередньої підготовки людини до роботи та шляхом посиленого навчального навантаження.
Фаза стійкої працездатності характеризується найвищою якістю праці при оптимальних рівнях функціонування фізіологічних систем організму. Чим інтенсивніша праця, тим коротший цей період.
Не процес стійкої працездатності великий вплив справляють емоції: негативні (страх, невпевненість, поганий настрій), позитивні (впевненість, спокій, бадьорий настрій).
Продовження періоду стійкої працездатності можна забезпечити:
оптимальним рівнем напруги психофізіологічних функцій;
комфортними умовами праці;
правильним поєднанням режимів праці та відпочинку;
емоційним розвантаженням;
використання тонізуючих напоїв (кава, чай), фармакологічних засобів (вітаміни, препарати, які впливають на енергетичні та метаболічні процеси);
інформуванням людини про наслідки її діяльності;
наглядом та контролем її роботи.
Фаза субкомпенсації розглядається як початок розвитку втоми. В цей період якість праці ще зберігається на високому рівні, але тільки за рахунок перенапруги відповідних функцій організму.
Фаза втоми характеризується чітко вираженим зниженням якості роботи при подальшому погіршенні функціонального стану людини. Об’єктивними показниками втоми є зміна частоти пульсу, дихання, зорової та слухової чутливості.
Наступною фазою життєдіяльності людини повинна бути фаза відновлення працездатності (відпочинку), яка може тривати від кількох хвилин до кількох годин і навіть декілька діб.
Надійність людини-оператора характеризується безпомилковістю, готовністю до роботи у будь-який момент часу, та своєчасністю виконання заданої роботи. Усі показники імовірнісні. Виділяють конструктивні, організаційні, кваліфікаційні та психологічні причини помилок людини.
Конструктивні причини зумовлені поганим узгодженням можливостей людини з характеристиками машини.
Організаційні – пов’язані з неправильним розподілом функцій між персоналом і з незадовільним співвідношенням періодів праці і відпочинку.
Кваліфікаційні причини зумовлені помилками в доборі та підготовці операторів.
Психологічні причини пов’язані з типом нервової системи, соціальною і психологічною сумісністю людей.
Основним показником надійності оператора вважається ймовірність його безвідмовної роботи у певний відрізок часу.