- •Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля
- •Поняття, предмет та метод Конституційного Права України
- •Система конституційного права України
- •Конституційне право як наука і навчальна дисципліна
- •Конституційно-правові відносини
- •Тема № 2. Конституція як Основний закон держави
- •Поняття, види та основі функції конституцій
- •Класифікація конституцій. Порядок прийняття, форма та структура конституцій
- •Структура Конституції України
- •Порядок внесення змін до Конституції України
- •Юридичні властивості Конституції України
- •Тема № 3. Загальні засади конституційного ладу України
- •Законодавство до теми.
- •Поняття та принципи конституційного ладу України
- •Невід'ємним елементом суверенної держави є державні символи.
- •Тема № 4. Правовий статус людини і громадянина в Україні.
- •Поняття та види конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні
- •Основні права громадян нерозривно пов'язані з їхніми обов'язками.
- •Гарантії здійснення прав і свобод громадян України
- •Поняття і принципи громадянства
- •Набуття громадянства України Належність до громадянства України
- •Припинення громадянства України
- •Органи, які вирішують питання, пов'язані з громадянством України
- •Тема № 5. Народовладдя в Україні та форми його здійснення.
- •Поняття та форми народовладдя
- •Поняття та види референдумів
- •Поняття та принципи виборчого права
- •Поняття та види виборів в Україні
- •Виборча система: поняття та види
- •Пропорційна система
- •Тема № 6. Виборчий процес в Україні.
- •Конституційно-правовий статус Центральної виборчої комісії
- •Тема № 7. Законодавча влада в Україні.
- •Конституційний склад і структура вру
- •Органи та посадові особи Верховної Ради України
- •Функції, повноваження та основні форми діяльності вру
- •Порядок роботи Верховної Ради України
- •Законодавчий процес: поняття та стадії
- •Конституційний статус народного депутата України. Форми діяльності та повноваження народного депутата України
- •Тема № 8. Конституційно-правовий статус Президента України.
- •Статус Президента України за Конституцією України
- •Повноваження Президента України
- •Основи національної безпеки та оборони України
- •Тема № 9. Конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади
- •Кабінет Міністрів України: структура, порядок формування, повноваження, акти, порядок роботи
- •Тема № 10. Правовий статус прокуратури
- •Поняття, система, структура та основні функції прокуратури України
- •Система і структура прокуратури
- •Функції і повноваження прокуратури
- •Акти органів прокуратури
- •Судова влада в Україні: поняття, завдання, функції
- •Статус Вищої ради юстиції
- •Тема № 12. Конституційний Суд – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні
- •Склад та порядок формування ксу
- •Порядок формування Конституційного Суду і його склад
- •Завдання, функції та повноваження ксу
- •Форми звернення до ксу
- •Тема № 13. Територіальний устрій України
- •Поняття, система та принципи адміністративно-територіального устрою України
- •Конституційно-правовий статус арк
- •Тема № 14. Місцеве самоврядування в Україні
- •Поняття, основні принципи й система місцевого самоврядування в Україні
- •Сільська, селищна, міська рада
- •Виконком сільської, селищної, міської ради
- •Органи самоорганізації населення
- •Повноваження місцевого самоврядування в Україні
- •Повноваження виконкомів
- •Повноваження сільського, селищного, міського голови
- •Конституційні гарантії місцевого самоврядування в Україні
- •Методичне видання Конспект лекцій студентам заочної форми навчання щодо вивчення дисципліни “Конституційне право України”
- •49000, М. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 18
Система конституційного права України
Система конституційного права України - це система інститутів і норм конституційного права.
Елементами системи конституційного права є принципи, інститути та норми конституційного права.
Принципи конституційного права - це фундаментальні засади, в яких втілюється сутність і політико-правове призначення галузі та її основного джерела - Конституції України.
Принципи поділяються на загальні та спеціальні. У загальних принципах втілюються основні ідеї конституції, її призначення і соціальна роль. Ці принципи декларуються безпосередньо в Конституції України: державний суверенітет, розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, непорушність прав та свобод людини і громадянина тощо. До спеціальних принципів відносяться принципи діяльності органів державної влади, принцип виборності органів місцевого самоврядування тощо.
Конституційно-правовий інститут - це функціонально відокремлена, внутрішньо стабільна підсистема взаємозв'язаних між собою конституційно-правових відносин в межах даної галузі права.
Розрізняють галузеві правові інститути (інститут загальних засад конституційного ладу; інститут прав і свобод людини та громадянина; інститут громадянства; інститут прямого народовладдя; інститути законодавчої, виконавчої та судової влади; інститут територіального устрою; інститут місцевого самоврядування; інститут, що визначає порядок змін і доповнень Конституції) та міжгалузеві (інститут права власності).
Конституційно-правові норми – це встановлені та санкціоновані державою загальнообов'язкові правила поведінки, які регулюють конституційно-правові відносини та становлять предмет галузі конституційного права.
Особливості норм конституційного права:
вони здебільшого складаються тільки з диспозиції;
характеризуються відсутністю санкцій, що передбачені в інших галузях права;
гіпотеза в цих нормах рідко має словесне вираження;
мають особливе коло суб'єктів - народ, держава тощо;
носять загально регулятивний характер (норми-принципи, норми-дефініції, норми-програми).
Класифікація конституційно-правових норм:
за змістом:
норми, що закріплюють засади конституційного ладу (ці норми проголошують Україну як суверенну і незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, єдиним джерелом влади в якій є народ і конституційний лад якої ґрунтується на принципах пріоритету прав і свобод людини, відповідальності держави перед народом і суспільством за свою діяльність, верховенства права, політичного, економічного та ідеологічного плюралізму, територіальної цілісності, переваги загальновизнаних принципів міжнародного права над інтересами національного права та ін.);
норми, що закріплюють основи правового статусу людини і громадянина;
норми, що закріплюють систему органів влади (Президент України, органи місцевого самоврядування, Верховна рада України, КМУ);
норми, що закріплюють народне волевиявлення (вибори, референдум) та інші форми безпосередньої демократії;
норми, що закріплюють територіальний устрій України, його визначальні принципи, систему адміністративно-територіального поділу, статус Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя;
за ступенем визначеності:
абсолютно визначені імперативні норми - визначають такий і тільки такий варіант поведінки (обрання Президента України народом України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років; закон України підписує Голова Верховної Ради і передає його Президенту України; формування Президентом України Кабінету Міністрів шляхом призначення Прем'єр-міністра за згодою Верховної Ради);
відносно визначені - передбачають певну свободу вибору:
ситуаційні - застосовуються залежно від конкретних ситуацій (ст. 112 КУ щодо виконання обов'язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України у разі дострокового припинення повноважень Президента України);
факультативні - норми, які поряд з основним варіантом передбачають факультативний варіант;
диспозитивні - надають право обрання варіанта поведінки на власний розсуд, якщо на це в законі нема конкретної заборони;
за призначенням у механізмі правового регулювання:
матеріальні (виражають зміст діяльності державних органів, визначаючи їх правовий статус);
процесуальні (закріплюють порядок, способи, методи здійснення діяльності державних органів шляхом встановлення конкретних організаційно-правових (процесуальних) форм реалізації матеріальних норм). Прикладами можуть бути законодавчий процес, вибори, референдум, реґламент законодавчого або представницького органу, чітко визначений процедурно-процесуальний характер діяльності Конституційного Суду;
за характером припису, що міститься у нормі:
уповноважуючі (встановлюють права на ті чи інші позитивні дії, наприклад, норми, які уповноважують Президента здійснювати цілу низку дій щодо реалізації свого державно-правового статусу);
зобов'язуючі (встановлюють обов'язок особи вчинити певні позитивні дії, наприклад, п.1 ст. 92 КУ зобов'язує здійснювати законодавче регулювання конституційних прав, свобод і обов'язків громадян України);
забороняючі (встановлюють обов'язок утриматися від певних дій, наприклад, заборона вчиняти дії щодо обмеження прав за расовими і національними ознаками відповідно до ст. 22, 24 Конституції);
за сферою дії: загальні та локальні;
за тривалістю дії: постійні та тимчасові;
за органами, що видають нормативні акти: норми, видані Верховною Радою України, Президентом України, місцевою радою або іншим органом місцевого самоврядування;
за характером (ступенем) визначеності гіпотези конституційно-правової норми:
абсолютно визначена гіпотеза - вказує на гранично визначені, конкретні і точні обставини дії диспозиції (дострокове припинення повноважень народного депутата приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради);
відносно визначена - вказує лише на загальні умови, факти та обставини, пов'язані з застосуванням норми (ст. 81 КУ - "В разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду");
невизначена гіпотеза - норма дозволяє застосовувати її за власним розсудом: в нормах вказано "у разі необхідності", "на власний розсуд", " у разі потреби" тощо (ст. 89 КУ - ВР може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань).