Концепція стратегічного управлінського обліку. Стратегічне планування і стратегічний аналіз.
Стратегічне управління – метод, згідно якому підприємство націлюється на досягнення певних цілей, використовуючи переваги своїх сильних сторін та захищаючи від ударів свої слабкі сторони.
Стратегічне планування об’єднує 5 етапів:
1) визначення офіційної мети (цілі) та завдань;
2) проведення позиційного аналізу з метою визначення положення підприємства відносно зовнішнього середовища (конкуренти, ринок, технології, економіка, політичний клімат і т. ін.).;
3) визначення і оцінка стратегічних варіантів дій;
4) вибір стратегічних варіантів і формування стратегічного плану;
5) виконання, перегляд і контроль.
Отже, стратегічне управління, на відміну від традиційного, виявляє більший інтерес до того, що відбувається за межами підприємства.
А тому стратегічний управлінський облік повинен зосередитися на зовнішніх факторах (таких як прибутковість конкурентів, доля на ринку і т. ін.), тоді як для традиційного обліку характерна зосередженість на внутрішніх процесах і явищах.
Особливе місце в плановій організації діяльності фірми займає перспективне, стратегічне планування, що є однією з основних функцій управління і представляє процес визначення цілей створення організації, а також шляхів їхнього досягнення. Стратегічне планування формує основу для всіх управлінських рішень. Функції організації, мотивації і контролю менеджменту орієнтовані на розробку і реалізацію стратегічних планів. Динамічний процес стратегічного планування є тією парасолькою, під якою укриваються всі управлінські функції. Не використовуючи переваг стратегічного планування, фірма й окремі її співробітники будуть позбавлені реального способу оцінки цілей і напряму розвитку підприємства. Процес стратегічного планування забезпечує основу для управління колективом фірм. Можна відзначити, що стратегічне планування стає дедалі більш актуальним і для українських підприємств, що вступають у жорстку конкуренцію як між собою, так і з іноземними компаніями. Розробка програми діяльності фірми є першим етапом стратегічного планування, ще представляє управлінську діяльність зі створення і підтримки стратегічної відповідності між цілями фірми, її потенційними можливостями і шансами в сфері маркетингу.
У рамках стратегічного планування зважується безліч питань управління фірмою, у тому числі: розробка загальнофірмової стратегії; підготовка стратегічних рішень в окремих господарських сферах; аналіз конкурентного середовища; визначення основних цілей фірми; управління стратегічно важливими факторами діяльності на ринку; формування маркетингової стратегії на ринку окремих товарів; вивчення життєвого циклу продукції на ринку; управління портфелем замовлень; виявлення стратегічних перспектив фінансування капіталовкладень; формулювання загальної концепції розвитку підприємства; аналіз перспектив; дослідження структури витрат.
Планування, як відомо, представляє складову часу стратегічного управління.
Стратегічне планування визначає характер стратегічного управління. Реалізація стратегічних планів, стратегічний контроль і виявлення проблем, що виникають, відносяться до сфери оперативного управління і тому не можуть розглядатися як стратегічні фактори.
Підкреслимо слідуючі особливості стратегічного планування: воно орієнтується на довгострокову перспективу; стратегічні плани визначають основні напрямки розвитку підприємства; позначені певні "ніші" господарської діяльності надалі підлягають заповненню засобами оперативного планування; основна мета стратегічного планування полягає в забезпеченні майбутньої успішної діяльності підприємства.
Зміст стратегічного планування полягає в створенні умов для стримування прагнення керівників до максимізації поточного прибутку на шкоду досягненню довгострокових цілей; орієнтуванні керівників здебільшого на передбачення майбутніх змін зовнішнього середовища, а не реагування на зміни, які уже відбуваються; створенні умов для керівництва фірми у встановленні обгрунтованих пріоритетів розподілу наявних ресурсів, їхньої мобілізації з метою досягнення поставлених конкретних завдань.
Важливим фактором стратегічного планування є те, щоб стратегія, розроблена керівниками вищої ланки управління фірмою, була б підтримана керівниками середньої ланки і всіма працівниками. Останні повинні чітко представляти свою роль у діяльності фірми і досягненні нею довгострокових і короткострокових цілей. Для цього вони мають бути відповідним чином поінформовані. Без ясного формулювання цілей немає можливості об'єднати всіх працівників для їх досягнення. Звідси дуже важливим етапом стратегічного планування є визначення цілей і завдань фірми. При формулюванні цілей фірми рекомендується використовувати кількісні показники, наприклад, частка товарів фірми по країнах, товарах чи сегментах; обсяги продажів товарів і послуг на ринках у натуральному чи грошовому вираженні; розмір прибутку фірми; виробничі витрати з виготовлення і збуту продукції й інші якісні показники, що характеризують освоєння нових ринків; розробку і збут нової продукції; охорону навколишнього середовища в країнах, де діє фірма; забезпечення зайнятості в регіонах, де фірма веде торгівлю чи відкриває філії, тощо.
Процес стратегічного планування складається із трьох фаз: Фаза А - формулювання стратегії. Фаза В — надання стратегії конкретної форми. Фаза С — оцінка і контроль.
При стратегічному плануванні не робиться припущення, що майбутнє обов'язково повинно бути краще, ніж минуле і його можна вивчати методами екстраполяції. Тому в стратегічному плануванні важливе місце відводиться аналізу перспектив організації, завданням якого є виявлення тих тенденцій, загроз, можливостей, а також окремих надзвичайних ситуацій, які здатні змінити тенденції, які склалися. Цей аналіз доповнюється аналізом позицій у конкурентній боротьбі.
Місце та роль стратегічного аналізу в стратегічному управління визначається трактуванням його суті та співвідношенням аналізу та процесу управління.
Сьогодні не існує єдиного підходу щодо трактування сутності стратегічного аналізу, його завдань, об’єктів та етапів, також однозначно не визначено його предмет та інструментарій. В більш пізніх працях стратегічний аналіз найчастіше розглядають як: - спосіб перетворення інформації, отриманої у результаті аналізу середовища, на стратегію (стратегічний план) підприємства ; - виконання функції управління, яка спрямована на перспективу ; - аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища з метою визначення напряму розвитку ; - метод, що забезпечує процес стратегічного планування та контролінгу інформаційно-аналітичними даними .
Метою стратегічного аналізу є формування множини альтернатив для прийняття стратегічних рішень, які забезпечать конкурентні переваги досліджуваного об’єкта та його прибутковість в довгостроковій перспективі з максимальним використанням потенціалу підприємства та змін у зовнішньому середовищі на свою користь.
Об’єкти стратегічного аналізу визначаються відповідно до цілей, які ставить перед собою керівництво підприємства. Більшість дослідників до об’єктів стратегічного аналізу відносять: стратегічні господарські підрозділи (підрозділи диверсифікованої компанії), стратегічні зони господарювання (сегменти ринку), сектори бізнесу (напрями діяльності), окремі продукти (товари, послуги), фінанси, інвестиційні проекти. Інші ж об’єктом вважають лише підприємство загалом.
На нашу думку, стратегічний аналіз слід виділяти як самостійний напрям дослідження, як окрему систему, оскільки його елементи присутні на кожному із етапів стратегічного управління: від визначення стратегічних цілей до реалізації стратегії та оцінки її ефективності. Щодо співвідношення оперативного та стратегічного аналізу, то аналіз оцінки поточного стану організації передує стратегічному і є основою для його проведення.
Роль стратегічного аналізу в системі управління підприємством визначається його перевагами, які дають змогу: створити інформаційну базу для прийняття стратегічних рішень на основі оцінювання внутрішнього та зовнішнього середовища; зменшити негативний вплив змін зовнішнього та внутрішнього середовища на результати діяльності підприємства; швидко реагувати на зміни та вносити відповідні корективи до стратегії, яка реалізується на даному етапі діяльності господарюючого суб’єкта; визначити необхідний рівень потенціалу підприємства та дію чинників зовнішнього середовища, які у поєднанні дають змогу досягнути його стратегічних цілей .
Розглянуті підходи до стратегічного аналізу більш точно та повно розкривають його суть, а також дають можливість з іншого боку розглядати місце та роль стратегічного аналізу в управлінні підприємством.
Частина 3
Контрольні тести
По замовленню зроблено 16 виробів собівартістю 900 грн. кожний, витрати матеріалів склали 2400 грн. Накладні витрати списані на виробництво по ставці 200% прямих трудовитрат. Визначити суму прямих витрат на замовлення.
За місяць вироблено 21000 одиниць продукції, витрати матеріалів склали 81000 грн., витрати обробки – 48000 грн. На кінець місяця 6000 одиниць залишилось в обробці всі матеріали відпущені на виробництво та 50% обробки виконано. Визначити собівартість продукції та незавершеного виробництва за місяць, навести перевірку розрахунків.
Фірма продає товар за 27 грн. за одиницю. Змінні витрати – 15 грн. на одиницю, постійні витрати – 197040 грн. за рік. Визначити критичну точку в одиницях продажу за місяць.
Інвестиції на сумму 50000 грн. у верстат без ліквідаційної вартості дають щорічно 10000 грн. готівки після сплати податків на протязі 10 років. Ставка дисконтування -12%. Поточна вартість ануїтету 1 грн. при 12% за 10 звітних періодів дорівнює 5,65. Чиста поточна вартість проекту дорівнює:
А. 5760 грн.
Б. 6500 грн.
В. 12200 грн.
Г. 13000 грн.
5. Оцінюється об’єкт фінансової оренди строком на 5 років. Щорічні платежі на початку року – 12000 грн. Якщо при ставці повернення 12% річних за 5 років поточна вартість 1 грн. звичайного ануїтету дорівнює 3,60478, а ануїтету пренумерандо – 4, 03735, майбутня вартість звичайного ануїтету – 6,35285, а ануїтету пренумерандо – 7,11519, то балансова вартість об’єкту на початку строку оренди дорівнює:
А. 85382 грн.
Б. 43257 грн.
В. 48448 грн.
Г. 76234 грн.
6. Фірма купує акцію на два роки для одержання щорічно дивідендів у розмірі 20 грн. на акцію та її продажу наприкінці другого року за 500 грн. Ставка дисконтування складає складає 15%. Поточна вартість акції сьогодні:
А. 426,84 грн.
Б. 443,10грн.
В. 410,58 грн.
Г. 459,35 грн.
7. Компанія оцінює проект інвестицій, чиста поточна вартість яких негативна при 12% ставці дисконтування компанії. При цьому внутрішня норма прибутковості проекту складе:
А. 0
Б. 12%
В. Більше 12%
Г. Менше 12%
8. Підприємство розглядає довгострокову альтернативу: виробляти комплектуючу деталь Х для виробництва власної продукції самостійно, або купувати її збоку у постачальника. Оцінити доцільність власної виробництва деталі Х, якщо постійні витрати для варіанту «виробляти» складають 800000 грн., для варіанту «купувати» - 160000 грн., змінні витрати на одиницю для варіанту «виробляти» складають – 14 грн., для варіанту «купувати» - 30 грн. Можливий попит на продукцію підприємства на ринку складає 31000 одиниць.
А. Доцільно
Б. не доцільно
В. Недостатньо інформації;
Г. Немає рішення;
9. За експертною оцінкою інвестиції в устаткування вартістю 1000000 грн. без ліквідаційної вартості даватиме щорічно 100000 грн. прибутку після сплати податків на протязі 5 років. Оцінити доцільність прийняття інвестиційного проекту методом чистої поточної вартості, якщо середньозважена вартість капіталу підприємства дорівнює 10%.
А. Доцільно
Б. не доцільно
В. Недостатньо інформації;
Г. Немає рішення;
10. За експертною оцінкою інвестиції в устаткування вартістю 1000000 грн. без ліквідаційної вартості даватиме щорічно 100000 грн. прибутку після сплати податків на протязі 5 років. Оцінити доцільність прийняття інвестиційного проекту методом внутрішньої норми прибутковості, якщо середньозважена вартість капіталу підприємства дорівнює 10%.
А. Доцільно
Б. не доцільно
В. Недостатньо інформації;
Г. Немає рішення;