МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Дніпропетровський національний університет
залізничного транспорту
Кафедра «Облік, аудит та інтелектуальна власність»
Курсова робота
з дисципліни
«Управлінський облік-2»
Варіант 21
Виконала студентка 2-ОА-1 гр.
Ліс Катерина Віталіївна (10021)
Перевірив доц. Сначов М.П.
Дніпропропетровськ 2012
Зміст
Вступ……………………………………………………………………………
Частина1. Теоретична частина
Методи і моделі оптимізації запасів в управлінському обліку……..
Концепція стратегічного управлінського обліку. Стратегічне
планування і стратегічний аналіз………………………………………………….
Частина 2.Складання бюджетів і аналіз резултативності та
ефективності діяльності компанії з допомогою системи бюджетів
підприємства…………………………………………………………………………
Частина 3. Контрольні тести………………………………………………..
Список використаної літератури………………………………………………
Вступ
Управлінський облік - це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передання інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки і контролю в середині організації та забезпечення відповідного підзвітного використання ресурсів.
Сучасна концептуальна основа управлінського обліку викладена в публікації Міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ) “Концепції управлінського обліку”.
У цьому документі розглянуто чотири категорії концепцій:
· концепції, пов'язані з функцією;
· концепції, пов'язані з використанням результатів;
· концепції, пов'язані з процесом і технологією;
· концепції, пов'язані з потенціалом функцій.
Основним завданням управлінського обліку є підготовка необхідної інформації для прийняття оптимальних управлінських рішень щодо вдосконалення процесу виробництва і, завдяки цьому, оптимізації самого процесу виробництва.
Методи і моделі оптимізації запасів в управлінському обліку.
Математичне формулювання задачі про знаходження оптимальної стратегії суттєво залежить від досліджуваної ситуації. Однак те, що враховуються одні і ті ж фактори, можна говорити про єдині моделі управління запасами.
Визначення потреби в матеріальних ресурсах є центральною ланкою в
плануванні матеріально-технічного забезпечення підприємства. Цю потребу можна визначити трьома методами:
детермінованим – на основі планів виробництва і нормативів витрат;
стохастичним – на основі ймовірнісного прогнозу, враховуючи потреби за минулі періоди;
оціночним – на основі дослідно-статистичної оцінки.
Слід зазначити, що різноманітні економіко%математичні моделі управління запасами аналогічно з методами вчені розподіляють на детерміновані, стохастичні, статистичні та динамічні.
Вибір того чи іншого методу залежить від особливостей матеріальних
ресурсів, умов їх споживання і наявності відповідних даних для проведення відповідних розрахунків.
Найпоширенішим методом визначення потреби в матеріальних ресурсах
є метод прямого рахунку, заснований на програмі випуску продукції і нормах
витрат матеріалів на одиницю випущеної продукції. Він визначається за формулою :
Р= Нв*Пв,
де Р – загальна потреба в матеріалі;
Нв – норма витрат на виріб;
Пв – програма виробництва даного виробу.
Методи прогнозування потреби в матеріальних ресурсах застосовуються
при запровадженні нової техніки, вона складається з потреби в матеріалах дослідних підприємств і лабораторій.
Статистичні методи визначення потреби в матеріальних ресурсах засновані на використанні даних про фактичний стан витрат матеріальних ресурсів за попе6редні періоди з врахуванням зміни структури і об’ємів виробництва. Застосовується цей метод при значній номенклатурі матеріальних ресурсів і відносно невеликих витратах.
Одним з найпоширеніших методів управління запасами є метод економічного розміру замовлення. Під цим поняттям розуміють ту кількість замовлених запасів, котра забезпечує оптимальне співвідношення витрат на придбання та зберігання. Використання цього методу дає змогу відповісти на два запитання: скільки та коли замовити.
Розглянуті моделі управління запасами передбачають витрати на їх зберігання, облік, інвентаризацію тощо, які можуть бути доволі значними. Тому
зростає кількість компаній, які застосовують систему “якраз вчасно” , що передбачає відсутність стадії зберігання запасів шляхом організації своєчасних поставок на всіх стадіях діяльності. Крім поставок точно в необхідний час ця модель передбачає також скорочення часу перебування ресурсу у виробничому процесі. Цю модель застосовують на підприємствах з безперервним та масовим виробництвом. За рахунок цього досягається: мінімізація вкладень в сировину та матеріали; скорочення витрат на внутрішнє переміщення і збереження; скорочення загальновиробничих витрат насамперед за рахунок скорочення паперової роботи, втрат від браку.
Виробництво “якраз вчасно” досить часто описується як філософія управління, присвячена ліквідації втрат. Втрати – це те, що не додає вартості продукту. Прийняття цієї філософії і концентрація уваги на зниженні циклу замовлення означають, що сукупні витрати можуть бути значно скорочені.
Але перехід на систему “якраз вчасно” потребує суттєвої реорганізації
всього виробничого циклу. Перш за все необхідно перепланувати виробничі площі з виробництва серіями на лінії поточного виробництва. При виробництві продуктів великими серіями, підприємство має на меті знизити час наладки обладнання між виробництвом серії різних продуктів, але як результат – високий рівень запасів незавершеного виробництва і великі цикли замовлень.
Після ж реорганізації група продуктів, що характеризуються аналогічними
виробничими вимогами, буде вироблятися в точно визначеній виробничій комірці за принципами поточного виробництва. В цьому випадку різне за призначенням обладнання об’єднуються лінію і працюють як конвеєр. Ціль технології “якраз вчасно” – забезпечити безперервність руху матеріалів і продуктів без простоїв та без зберігання. Якщо при застосуванні комп’ютерної техніки є можливість час для наладки наблизити до нуля, то оптимальним розміром партії є одна одиниця продукції. Малі партії дозволяють фірмі більш гнучко реагувати на зміни ринкового попиту.
Відносини між постачальниками і покупцями, що дозволяють застосовувати систему поставок “як раз вчасно” повинні носити довготривалий характер з узгодженням питань спільного планування. Підвищуються вимоги до транспортування.
В торгівлі система поставки “якраз вчасно” може означати поставку товарів за однією з наступних схем:
склад підприємства оптової торгівлі – торгівельний зал магазину;
склад готової продукції заводу%виробника – торгівельний зал магазину;
поле – торгівельний зал магазину.
Переваги системи “якраз вчасно” не означають швидкого і повсюдного
застосування цього підходу. Для багатьох підприємств використання системи
може виявитися непрактичним і непридатним взагалі, для багатьох вона не
підійде для всіх видів продукції.
Разом з тим вважаємо за необхідне перелічити негативні сторони запровадження системи “якраз вчасно”. По-перше, вимоги до якості можуть сприйматися постачальниками як надмірні і вони будуть підвищувати ціну. По-друге, орієнтація на співпрацю з одним контрагентом створює ризик комерційної залежності. По-третє – незручність для постачання графіку поставок, йому може бути вигіднішим стабільність поставок за часом та розміром.
Сучасна ринкова економіка внесла зміни в систему матеріало-технічного
забезпечення, яка існувала при плановій економіці. Підприємства самостійно організовують цю систему виходячи з існуючої кон’юнктури ринку. Зростає роль спеціалізованих відділів, робота яких носить аналітичний характер, саме на них покладена задача формування плану потреб і плану закупівель, який має ґрунтуватися на економічній ефективності, обґрунтованих нормах і нормативах, бути узгодженим з планом витрат і передбачати інновації. Змінилася і методологія планування матеріало-технічного забезпечення. Для визначення та додержання оптимальної величини запасів використовують різні моделі та методи управління ними. Але в усіх моделях та методах можна виявити спільні риси. По-перше, жодна з них не дає абсолютно оптимального рішення. По-друге - це вираження у вигляді формули з наданням імітаційного логарифму.
До того ж в результаті розгляду можна отримати лише наближене рішення.