2.2. Формування та облік резервів збитків

Формування резервів збитків здійснюється страховиками при наявності відомих вимог страхувальників (перестрахувальників) на звітну дату, що підтверджуються відповідними заявами.

Величина резервів збитків на звітну дату є сумою зарезервованих несплачених сум страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників, по яких не прийнято рішення про повну або часткову відмову у виплаті страхових сум.

Величина резервів збитків відображається у відповідній окремій статті балансу страховика як технічні резерви.

Сума збільшення величини резервів збитків у звітному періоді належить до витрат страховика, сума зменшення — до доходів від страхової діяльності.

Вимоги до перестраховиків згідно з договорами перестраховування при настанні страхових випадків у звітному періоді формують права вимоги до перестраховиків і обліковуються як частка перестраховиків у резервах збитків. Збільшення (зменшення) суми таких вимог до перестраховиків у звітному періоді відповідно збільшує (зменшує) доход від страхової діяльності.

3. Розміщення страхових резервів

3.1. Здійснюючи фінансово-господарські операції, страховики повинні забезпечувати диверсифікованість своїх активів. При цьому обсяги технічних резервів повинні бути представлені однією або декількома з таких категорій активів:

грошові кошти на розрахунковому рахунку;

банківські вклади (депозити);

нерухоме майно;

цінні папери, що передбачають одержання доходів;

цінні папери, що емітуються державою;

права вимоги до перестраховиків;

готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.

При цьому величина окремих категорій активів приймається для представлення технічних резервів і обліковується як розміщення технічних резервів в обмежених обсягах (у відсотках до обсягів наявних технічних резервів), а саме:

банківський вклад (депозит) — в кожному банку не більше 30;

нерухоме майно — не більше 10;

права вимоги до перестраховиків — не більше 50;

цінні папери, що передбачають одержання доходів — не більше 40, в тому числі:

акції, які не котируються на фондовій біржі, — не більше 15, з них акцій одного емітента — не більше 2;

акції, які котируються на фондовій біржі, — не більше 5 одного емітента;

облігації — не більше 5, з них облігацій одного підприємства — не більше 2.

3.2. У разі, коли обсяги страхових резервів, сформованих в іноземних валютах, перевищують 10 % від загальної суми активів страховика, для забезпечення ліквідності та безпечності розміщення страхових резервів не менше 60 % таких резервів мають бути представлені у цих же валютах активами таких категорій:

грошові кошти на розрахунковому (субрахунковому) рахунку в іноземній валюті;

банківські вклади (депозити) в іноземній валюті.

3.3. Не менше 90 % страхових резервів повинні бути розміщені на території України, якщо інше не передбачено чинним законодавством та міжнародними угодами, що укладені Україною.

4. Особливі умови

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю може дозволити страховикам іншу структуру розміщення наявних технічних резервів. Для одержання індивідуального дозволу страховики повинні подати необхідне економічне обґрунтування доцільності дозволу такого розміщення, виходячи із підвищення безпечності, ліквідності та надійності.

При виявленні порушень страховиками вимог цього Положення Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю видає приписи про їх усунення, а у разі невиконання приписів зупиняє або обмежує дію ліцензії цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймає рішення про відкликання ліцензії.

Страховики зобов’язані привести свої активи та облік страхових резервів у відповідність з цим Положенням.

Додаток Б

УЗГОДЖЕНО Рішення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності 31.03.2003 № 06-10/240

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Державної податкової адміністрації України 31.03.2003 № 146

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.04.2003 за № 280/7601