Ііі етап. Перевірка господарських операцій по суті

Метою цього етапу аудиторської перевірки є одержання достатнього обсягу свідчень для визначення того, чи відображені об'єктивно кінцеві сальдо в бухгалтерському балансі та інші дані в супутній фінансовій звітності. Характер і обсяг цієї роботи значною мірою залежить від резуль­татів двох попередніх етапів.

Існує тісний зв'язок між розумінням системи внутрішнього контролю і оцінкою ризику контролю, а також перевіркою окремих статей балансу та іншої фінансової звітності. Якщо аудитор впевнений, що фінансова звітність представлена достатньо об'єктивно і якщо ця упевненість базуєть­ся на його розумінні системи внутрішнього контролю, оцінці ризику кон­тролю, тестів контрольних моментів, то можна суттєво скоротити перевірку господарських операцій по суті.

Існує дві категорії процедур, які використовуються на третьому етапі аудиту: аналітичні процедури та перевірки окремих елементів балансу. До аналітичних процедур належать процедури, які дають змогу оцінити за­гальну правдивість господарських операцій і сальдо. Аналітичні процеду­ри доцільно виконати ще до перевірки окремих елементів сальдо. У тако­му випадку аналітичні процедури можуть допомогти визначити, наскільки детально слід перевіряти баланс. На четвертому етапі, завершальній стадії аудиторської перевірки, аналітичні процедури проводяться на основі дос­товірної фінансової інформації з метою оцінки фінансового стану, плато­спроможності і ліквідності підприємства.

Перевірки оборотів та сальдо за рахунками виконуються, зазвичай, в останню чергу. При деяких перевірках усі вони проводяться після дати скла­дання балансу. Але якщо клієнт хоче опублікувати свою звітність невдовзі (зразу) після дати балансу, то аудитори повинні вдатись до трудомістких перевірок сальдо за окремими рахунками в певні проміжні періоди перед кінцем року. При цьому виникає потреба в додатковій роботі, для того щоб "довести" аудит за проміжні періоди до аудиту балансу на кінець року.

Конкретні завдання, пов'язані з заключними підсумками в балансі та звіті про фінансові результати, можуть бути виконані при зборі різних видів аудиторських свідчень. Як приклади можна назвати дослідження матеріалів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, вивчення товарних звітів, пов'язаних з рахунками до оплати, безпосереднє письмове опиту­вання службовців про дебіторську заборгованість та ін. Велика частина свідчень надходить із незалежних джерел (третіх осіб), і ці джерела можна вважати надійними.

Перевірки по суті також можуть забезпечити одержання доказів щодо л структури контролю, наприклад, якщо помилка, виявлена внаслідок про­ ведення перевірок по суті, сталась через недоліки в структурі внутрішнього І контролю. У цьому разі у аудитора може з'явитись необхідність переоцін- I ки раніше зроблених висновків щодо структури контролю.

IVетап. Завершення аудиту

На стадії завершення аудитори виконують такі основні дії. Перш за все аудиторам слід переконатись, що відповідним чином розкриті суміжні зо-бов'язання. Значна частина процесу пошуку суміжних зобов'язань прохо­дить протягом перших трьох фаз, але деякі додаткові перевірки здійсню­ються і на завершальній фазі. Прикладами умовних зобов'язань можна назвати: судовий позов, який був висунутий, але за яким ще не одержано рішення; суперечності з приводу податку на прибуток; рекламації стосов­но якості продукції; невикористані залишки за акредитивами; невраховані векселі до одержання та ін.

Інколи події, що відбуваються після дати балансу, але ще до подання фінансової звітності й аудиторського висновку, справляють вплив на інфор­мацію, відображену у фінансовій звітності. Тому організують спеціальні аудиторські процедури для визначення будь-яких наступних подій, які можуть вимагати відображення у фінансовій звітності.

Аудитор несе відповідальність за вивчення операцій і подій після дати балансу, бо необхідно визначити чи що-небудь з того, що трапилось, може вплинути на оцінку і розкриття проаудійованих звітів. Аудиторські проце­дури для перевірки цих операцій і подій носять назву огляду наступних подій чи огляду постбалансових оборотів.

До таких операцій можна віднести продаж запасів підприємства, які були переоцінені до продажу, але вартість їх продажу значно відрізняється від проведеної оцінки, отже, необхідно відкоригувати активи підприємства на дату балансу. Крім цього, наприклад, припустимо, що у підприємства була дебіторська заборгованість, яку, як з'ясувалось по закінченні року, не мож­на було одержати внаслідок банкрутства замовника після цієї дати. Ця подія вимагає коригування сумарної дебіторської заборгованості і, можливо, перерахунку витрат на безнадійні борги.

На завершальній стадії аудиторської перевірки сертифікований ауди­тор повинен перевірити роботу складу групи аудиторів і вирішити чи до­статньо зібрано свідчень та оцінити результати аудиту. Перевірка особою, яка має широкий досвід чи є більш кваліфікованою, здійснюється для ви­явлення (запобігання) помилок і для оцінки суджень і висновків. Відповід­на перевірка робочих документів – це найважливіший спосіб забезпечити високу якість виконання аудиту, а також незалежності суджень всієї групи аудиторів, яка виконує замовлення на аудит.

Завершується аудит складанням відповідного аудиторського висновку (звіту) та листа-повідомлення управлінської ланки та аудиторського комі­тету щодо недоліків структури внутрішнього контролю, виявлених у ході перевірки.