Методичка курсовой 2013

Значення ряду визначається за формулою (1.3):

ітак далі до y(12).

Утабл. 1.3 приводяться значення згладженого ряду і відхилення від фактичних даних.

Таблиця 1.3 – Порівняння розрахункових значень по моделі сезонної хвилі з трьома гармоніками і фактичними значеннями

Як можна побачити, максимальна помилка при складанні прогнозу з використанням трьох гармонік становить 10,8%.

Якщо в результаті розрахунку одержано відхилення з більшим значенням ніж 20%, то потрібно взяти більше гармонік та повторити обчислення, які були описані вище.

11

Після цього визначається прогнозована величина майбутньої потреби сировини на умовний тринадцятий рік:

Тобто, на прогнозний місяць підприємству для надійного функціонування необхідно закупити 7,453 тис.т. вихідної сировини.

Не дивлячись на те, що при розрахунку максимальна можлива помилка складає 10,8 %, вона в подальших розрахунках не враховується, оскільки достеменно невідомо, в більшу чи меншу сторону буде відхилення. Отже одержана величина фактично відповідає середній кількості сировини необхідної для роботи.

1.4 Визначення потреби підприємства по кожній окремій позиції сировини

Як правило для визначення потреб у сировині використовують метод прямих розрахунків. Він виходить з того, що відомо скільки продукції

12

підприємству необхідно виготовити. При цьому існують норми витрати всіх комплектуючих та вихідних матеріалів на одиницю продукції.

В нашому випадку потреби в матеріальних ресурсах визначаються за формулою:

(визначається відповідно до табл. 1.4);

– загальний об’єм необхідної для виробництва сировини (встановлено попередніми розрахунками).

Норма витрати на виробництво і-го компонента продукції повинна враховувати втрати вихідних матеріалів при транспортуванні, при навантаженні, розвантаженні, складуванні та безпосередньо при виробництві. Останнє можливо при відомій норми втрат розрахувати за фактичними витратами за минулий період.

Щоб виключити вплив на норму витрат недоцільних та нераціональних витрат використовують так звані прогресивні норми, які досягнуті в середньому на підприємствах тієї чи іншої галузі.

Вкурсовій роботі ці норми витрат наведені для різних видів виробництва

втабл. 1.4.

Таблиця 1.4 – Норми витрат вихідних матеріалів на випуск одиниці продукції

13

Продовження таблиці 1.4

Отже, сама визначена кількість вихідних матеріалів буде необхідна для виготовлення прогнозованої кількості готової продукції – феросплавів. Саме від визначеного обсягу сировини необхідно відштовхуватись при проведенні подальших розрахунків.

2 ВИЗНАЧЕННЯ МОЖЛИВИХ ПОСТАЧАЛЬНИКІВ ВИХІДНИХ МАТЕРІАЛІВ

2.1 Визначення регіону розміщення постачальників сировини

Вумовах ринкової конкуренції на ринку одночасно працюють декілька компаній-конкурентів, які пропонують близьку за якістю продукцію, однак за різними цінами та на різних умовах. Крім того, слід враховувати, що компаніїпостачальники можуть розташовуватися у різних регіонах та країнах, де діють різні умови постачань та різні законодавчі обмеження.

Тому для визначення постачальників перш за все визначимо найбільш привабливий регіон, з якого буде відбуватися постачання вихідної сировини. Для цього скористаємося методом рейтингової оцінки.

Воснові розрахунку показника рейтингової оцінки лежить порівняння регіонів, з яких можливе постачання, по кожному показнику з умовним еталонним регіоном, що має найкращі результати по всім порівняльним показникам. Таким чином, базою відліку для одержання рейтингової оцінки привабливості економічного регіону є не суб’єктивне припущення експертів, а об’єктивні результати діяльності регіонів, а також їх законодавчі та митні умови.

Алгоритм порівняння рейтингової оцінки привабливості постачальника наступний:

1. Вихідні дані представляються у вигляді матриці Aij - таблиці, де по

строках записані номери показників i 1, n , а по стовбцях – номери регіонівпостачальників j 1, m .

2.По кожному показнику знаходиться мінімальне значення та заноситься

устовпчик умовного еталонного економічного регіону i m 1.

3.Вихідні показники матриці Aij стандартизуються у відношенні

відповідного показника еталонного регіону за формулою:

15

де xij - стандартизовані показники витрат і-го регіону.

4. Для кожного економічного регіону (по стовпчиках) визначається значення його рейтингової оцінки за формулою:

де R j - рейтингова оцінка j-го регіону;

x1 j ,..., xnj - стандартизовані показники j-го регіону.

5. Економічні регіони впорядковуються (ранжуються) в порядку зменшення рейтингової оцінки, тобто найвищий рейтинг належить регіону з мінімальною рейтинговою оцінкою.

Постачальниками вихідної сировини є окремі підприємства, що розташовані у різних економічних регіонах, або навіть у різних країнах. Оптові склади цих компаній знаходяться за місцем виробництва сировини. Кожен з постачальників працює з різними транспортними компаніями-операторами та різними експедиторами.

Відповідно до методики розрахунку при виборі регіону необхідно врахувати наступне:

1. Середні витрати на експедиторське оформлення товару, що залежать видів сировини, що призначено для відправки, а також від компаніїекспедитора та складають певний відсоток від розміру витрат, що знаходяться за формулою:

де ∑ЗЦ – сумарна закупівельна ціна сировини;

к– коефіцієнт, що залежить від спеціалізації регіону, та може складати:

к= 1 – для регіонів з державною підтримкою та пільгами для видобувної промисловості;

к= 1,5 – для регіонів з частково імпортованою продукцією;

к= 2 – для регіонів з переважно імпортованою продукцією.

Для прикладу, розмір витрат на експедиторське оформлення прийнято рівним 15 %.

2. Витрати по страхуванню сировини під час перевезення, що залежать від сумарної вартості тони кожної сировини (для розрахунку взято розмір витрат у 2 %).

16

3. Витрати на сплату послуг посередницьких компаній, що також залежать від сумарної вартості тони кожної сировини (для прикладу взято 10 %).

Необхідно звернути увагу, що при розрахунку витрат на страхування та на сплату послуг посередницьких компаній не враховується коефіцієнт К, він впливає лише на вартість експедиторського оформлення.

Для обґрунтування вибору регіонів варто скористатися критерієм привабливості. Складається порівняльна таблиця всіх можливих регіонів, в яку вводиться еталонний регіон, критеріями якого є мінімальні з усіх значень (табл.

2.1).

Таблиця 2.1 – Порівняльна таблиця можливих регіонів закупівлі сировини

В стовпчик «Еталон» коефіцієнт К не вноситься, оскільки він ніяким чином не залежить від діяльності жодної зі сторін (постачальника чи покупця), а є інструментом державного регулювання імпорту-експорту сировини.

Після цього, складається матриця стандартизованих (нормованих) показників оцінки привабливості економічних регіонів, використовуючи формулу (2.1).

Таблиця 2.2 – Матриця нормованих показників економічних регіонів

Продовження таблиці 2.2

Після складання матриці нормованих показників, з їх використанням розраховується рейтингова оцінка всіх регіонів за наведеними вище

критеріями:

RA (1 1,143)2 (1 1, 463)2 (1 1, 087)2 (1 1,136)2 (1 1,380)2 (1 1,158)2 (1 1,158)20, 675

RB 0,597

RC 0,880

RD 0,665

RE 0,649

Отже, найбільш привабливий за рейтинговою оцінкою регіон В, відповідно вигідно здійснювати закупівлі сировини у тих постачальників, які розташовані в цьому регіоні.

2.2 Визначення постачальника в обраному регіоні

Після вибору регіону, необхідно визначити – у якого постачальника в цьому регіоні доцільніше здійснювати закупівлю.

Зазвичай клієнти шукають постачальників, які:

-фінансово стабільні, та їх діяльність має довгострокові перспективи;

-мають потужності для постачання необхідних матеріалів;

-постачають матеріали з гарантовано високою якістю;

-забезпечують надійне та своєчасне постачання, виконуючі замовлення за короткий час;

-пропонують вигідні ціни;

-мають достатній досвід роботи з необхідною продукцією;

-мають гарну репутацію;

-мають зручну та легку систему закупівель.

Врізних обставинах на перше місце за важністю можуть виходити й інші фактори, наприклад такі як зручність розміщення, вартість постачання, можливість забезпечувати розмір попиту і т.ін.

Вкожній організації склалася своя процедура пошуку та оцінки постачальника, яка залежить від типу продукції, що закупається. Однак існує

18

загальний підхід, який складається з ряду кроків, що починаються від визначення необхідності в матеріалах та часу, коли ці матеріали повинні бути поставлені.

Перші кроки відбору приводять до вибору безпосередньо матеріалів та постачальника, подальші - пов’язані з розміщенням замовлення на закупівлю. Це відбувається у разі, коли організація, проаналізувавши результати перших кроків, погоджується закупити конкретні матеріали у постачальника, після чого замовлення на закупівлю приводить в дію весь ланцюг постачань.

Замовлення на закупівлю – це частина юридичного контракту між організацією та її постачальником, всі інші кроки призводять до уточнення деталей постачання.

Базою для визначення постачальника є комерційна пропозиція, яка надходить від потенційного постачальника до підприємства, та піддається подальшій оцінці.

Усі пропозиції надаються умовно з розрахунку на одну тону постачання. При цьому приймаємо, що оплата готівкою вимагає обов’язкового одержання кредиту на час, який дорівнює строку оплати.

Таблиця 2.3 – Характеристика пропозицій постачальників

19

Продовження таблиці 2.3

При порівнянні пропозицій різних постачальників недостатньо порівняти тільки закупівельні ціни.

У другій пропозиції термін оплати постачання становить 14 днів, для передоплати необхідно одержати кредит у розмірі всієї закупівельної ціни на ці 14 днів і платити відсотки, тобто ціна пропозиції буде рівна сумі закупівельної ціни і величині відсотка на неї.

Величина банківського відсотка розраховується за формулою:

(2.4)

де К - величина кредиту, грн;

D - число днів у році, на які береться кредит, дн.; С - процентна ставка за кредит, %.

По-перше розраховуються закупівельні ціни, з урахуванням можливих знижок:

-по першій пропозиції

ЦЗ1 (35 45 69 110) (35 45 69 110) 1005 (35 45 69 110) 1002

(35 45 69 110) (1 0, 05 0, 02) 239, 01 грн.

- по другій пропозиції:

20