Теоретична частина

1. Система виявлення нагріву букс.

Засоби виявлення перегрітих букс забезпечують контроль безконтактним методом температури корпусів букс, яка характеризує технічний стан підшипників буксових вузлів, розпізнавання за визначеними критеріями несправних букс, передачу і реєстрацію інформації про наявність і розташування таких букс у поїзді. При цьому засоби контролю видають сигнал про відповідний рівень нагріву букс: «Тривога 0», «Тривога 1» чи «Тривога 2».

Для виявлення нагріву букс у поїздах на станціях використовуються ПОНАБ, «Диск-Б», АСДКБ – це системи, призначені для виявлення нагріву букс у поїздах.

Апаратура системи ПОНАБ-3 вказує порядкові номери рухомих одиниць з перегрітими буксами, сторона поїзда, загальну кількість вагонів у поїзді, загальне число вагонів з перегрітими буксами.

Підсистема базова АСДК-Б забезпечує видачу: температуру повітря в місці розміщення перегінного обладнання; встановлений поріг за температурою підшипника для даного пункту контролю; порядковий номер поїзда; швидкість контролю; кількість рухомих одиниць в поїзді; кількість виявлених аварійних вузлів – вузлів, температура яких перевищила поріг, визначений для даного пункту контролю.

Підсистема ДИСК-Б забезпечую додаткову видачу інформації про порядковий номер осі з перегрітою буксою у вагоні, ступінь перегріву букси «Тривога 1» та «Тривога 2», час контролю поїзда, його порядковий номер та інше.

Розглянемо принцип роботи системи виявлення нагріву букси «Диск – Б».

Вона складається з наземного, постового та станційного обладнання. Наземне обладнання розміщується безпосередньо на колії, а постове обладнання в спеціальному опалювальному приміщенні поблизу наземних пристроїв. Станційне обладнання розміщується в приміщенні пункту технічного обслуговування вагонів, або в приміщенні чергового по станції. Система «Диск-Б» уловлює теплову енергію від корпусу букс і перетворює в електричні сигнали, а передає на станцію. На ділянці контролю по обидва боки розміщуються наземні камери: НКЛО і НКПО (основні ліва та права), орієнтовані на задні за ходом руху стінки корпусів букс; НКПВ і НКЛП (допоміжні ліва та права), орієнтовані на маточинну частину колеса із зовнішнього боку. Коли поїзд вступає на ділянку контролю (за 10-15 м до наземного обладнання)

шунтується рейковий ланцюг положення ЕП 1 і сигнал наявності поїзда на ділянці

надходить у блок керування. За цим сигналом відкриваються заслінки на камерах і вмикаються перегонні та станційні пристрої. Датчики проходу колісних пар П1, П4, П5 призначені для створення сигналів фіксації проходження колісних пар у визначеній точці колії. За сигналами датчиків здійснюється рахунок осей і вагонів у поїзді.

При підвищенні амплітуди теплового сигналу з правого чи лівого боку поїзда до граничного значення створюється сигнал тривоги, за яким вмикається звукова і світлова сигналізація на пульті в оператора.

2. Вхідні світлофори.

Вхідні світлофори призначені для дозволу чи забороні поїзду прямувати на станцію з перегону.

Вхідні світлофори подають сигнали:

• один зелений вогонь – «Дозволяється поїзду прямувати на станцію по головній колії з встановленою швидкістю; наступний світлофор (маршрутний або вихідний) відкритий»;

• один жовтий вогонь мигаючий – «Дозволяється поїзду прямувати на станцію по головній колії з встановленою швидкістю; наступний світлофор (маршрутний чи вихідний) відкритий і вимагає проходження його із зменшеною швидкістю»;

• один жовтий вогонь – «Дозволяється поїзду прямувати по головній колії з готовністю зупинитися; наступний світлофор (маршрутний чи вихідний) закритий;

• два жовті вогні, з них верхній – мигаючий – «Дозволяється поїзду прямувати на станцію із зменшеною швидкістю на бокову колію; наступний світлофор (маршрутний чи вихідний) відкритий»;

• два жовті вогні – «Дозволяється поїзду прямувати на станцію із зменшеною швидкістю на бокову колію і готовністю зупинитися; наступний світлофор закритий»;

• один червоний вогонь – «Стій! Забороняється проїжджати сигнал».

Також на вхідних світлофорах може використовуватися – один місячно-білий мигаючий вогонь – дозволяє поїзду проїхати світлофор з червоним вогнем (чи погаслим) і продовжувати рух до наступного світлофора (або до граничного стовпчика при прийманні на колію безвихідного світлофора) із швидкістю не більше 20 км/год. з особливою пильністю і готовністю негайно зупинитися, якщо зустрінеться перешкода для подальшого руху.