34. Загальні відомості про вертикально-підйомні мости.

Вертикально-підйомними мостами (рис. 2.1) називають такі мо­сти, до складу яких входять прогінні будови, що для забезпечення судноплавного габариту можуть переміщуватися у вертикальній площині.

Вага прогінної будови зрівноважується противагами. Вертикально-підйомні мости можуть мати гнучку, стержневу або гідравлі­чну в'язь між прогінними будовами і противагами.

Невеликі прогони з невеликою висотою підйому можуть не мати противаг, а прогінна будова для забезпечення судноплавного габариту на час пропуску суден піднімається вгору гвинтовими домкратами. У вертикально-підйомних мостах з гнучкою в'яззю до прогінної будови прикріплюють канати, які перекинуті через шківи на достатньо ви­соких баштах і другим кінцем з'єднуються із противагами.

Якщо вага противаг дорівнює вазі прогінної будови, то система буде зрівноваженою, за винятком ваги тросів, які в нижньому положенні прогінної будови майже повністю додаються до ваги про­гінної будови, а у верхньому положенні — до ваги противаг. При великій висоті підйому зрівноважують також і троси.

Для попередження розгойдування прогінної будови під час її руху влаштовують напрямні пристрої у вигляді системи роликів. Ролики рухаються по напрямних, що прикріплюються до зовнішніх граней стояків башт. Система розташування напрямних роликів на рівні вер­хнього і нижнього поясів прогінної будови наведена на рис. 2.2.

Противаги під час руху також утримуються напрямними при­строями у вигляді вилок, які ковзають по виступній смузі металу.

Центрування в поздовжньому напрямку здійснюється відповід­ною конструкцією нерухомих опорних частин. Центрування в по­перечному напрямку досягається з допомогою спеціальних клино­подібних пристроїв.

У нормальних умовах експлуатації противаги висять на стале­вих тросах. Для розвантаження підвісних канатів противаги підві­шують на металеві стрічки, що прикріплені до оголовка башти.

Вертикально-підйомні прогінні будови із гнучкою в'яззю між прогінною будовою і противагами приводяться у рух за допомогою електродвигунів або двигунів внутрішнього згоряння.

До складу механічного обладнання вертикально-підйомних мос­тів входять:

• рейкові замки;

• замки прогінної будови;

• центруючі та напрямні пристрої;

• буфери, що пом'якшують удар під час наведення мосту;

• кінцеві вимикачі;

• індикатори висоти підйому.

Система вертикально-підйомних мостів із гнучкими в'язями між прогінною будовою і противагами придатна для прогонів довжи­ною 160...200м при висоті підйому 40...50 м.

35. Башти і прогінні будови вертикально-підйомних мостів

У залежності від загальної схеми мосту башти для встановлення головних шківів підйомної прогінної будови можуть або мати са­мостійні опори, або бути пов'язаними із сусідніми баштовими про­гінними будовами.

Оголовок башти призначається для встановлення на нього голо­вних шківів, через які перекидаються підвісні канати. Найменший можливий оголовок башти вздовж осі мосту визначається діамет­ром головного шківа та місцем для розміщення механізмів під­йому та їх обслуговування.

Найближчі до підйомної прогінної будови стояки башти повин­ні бути вертикальними, а задні - будь-яких обрисів: нахиленими, полігональними або теж вертикальними. Ферми башт мають відпо­відати вимогам щодо їх стійкості та жорсткості.

Стояки башти по поздовжніх гранях з'єднуються так, що утво­рюються поздовжні геометричне незмінні ферми. По поперечних гранях башти ставлять в'язі, залишаючи в нижній частині порталь­ні рами, які повинні відповідати габариту проїзду.

Башти можуть мати і самостійні опори. У такому разі відстань між передніми і задніми стояками башт повинна бути в нижній час­тині збільшена. Величина збільшення залежить від розміщення шкі­вів на оголовку башти, а саме: чим ближче центр головного шківа до вертикальних стояків башти, тим гірші умови її стійкості на перевер­тання від поздовжнього вітру в бік підйомної прогінної будови і тим далі повинен бути віднесений центр ваги башти від передніх стояків. З іншого боку, велике зміщення центру головного шківа від передніх стояків робить оголовок башти більш важким, що пов'язано із необ­хідністю змістити від стояків башти підвісні канати.

У деяких випадках застосовують анкерне закріплення задніх стояків башт і тоді в умовах стійкості на перевертання башт врахо­вують також масиви опор (рис. 2.3).

Відстань між самостійними опорами башт вздовж осі мосту за наявності анкерного закріплення призначають

В=(1/4-1/4,5)Н,

де Н - висота башти прогінної будови.

При полігональному обрисі одного із поясів башт

В = (1/2-1/2,5)Н.

Башти з полігональним обрисом мають значно складнішу конс­трукцію вузлів і застосовуються не так часто, як башти з прямоліній­ними поясами.

Відстань між осями ферм у поперечному до осі мосту напрямку найзручніше приймати такою, як і відстань між фермами прогінної будови з їздою низом, якщо поперечна стійкість та жорсткість ба­шти не потребують збільшення відстані.

Ширина башти за умовами поперечної стійкості та жорсткості повинна перевірятися розрахунком. Орієнтовно її приймають у розмірі 1/6 від висоти башти.

У деяких мостах застосовують башти, у яких усі стояки вер­тикальні, а шківи розташовані на всіх чотирьох кутах, тобто противаги винесені за межі контуру башти (рис. 2.4). Перевагою такого рішення є деяке підвищення поздовжньої стійкості башт, але при цьому значно збільшується вартість механічного облад­нання мосту.

Довжину панелі ферми башти призначають 6-7 м. Стояки башти під час розведення або наведення прогінної будови додатково за­знають згину від горизонтального навантаження внаслідок тиску напрямних роликів.

У вертикально-підйомних мостах малих прогонів замість улаштування башт достатньо мати два стояки, які з'єднані у верхній ча­стині горизонтальним ригелем.